Ухвала

від 02.07.2014 по справі 810/692/14-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/692/14-а Головуючий у 1-й інстанції: Терлецька О.О. Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

02 липня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Кобаля М.І.,

Петрика І.Й.

при секретарі Шевчук К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Миронівський хлібопродукт" до Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2014 року позовні вимоги задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 20.01.2014 № 0000302201, прийняте Миронівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській області.

Не погоджуючись з постановленим рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати постанову суду, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, та винести нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Відповідно до положень ч.1 ст.41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи у порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Згідно зі ст.198 ч.1 п.1 та ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийнято необґрунтовано, оскільки що факт реального придбання товару у ТОВ "Вектра 3000" та безпосередній зв'язок оплати цього товару з господарською діяльністю позивача доведено наявними у матеріалах справи первинними документами, а тому податковий кредит за наслідком фінансово-господарської операції з придбання товару між позивачем та ТОВ "Вектра 3000" сформований правомірно.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційного адміністративного суду з наступних мотивів.

Судом першої інстанції вірно встановлено та матеріалами справи підтверджено, що за наслідками перевірки позивача, відповідач по справі прийняв Акт від 31.12.2013 № 305/22-011/25412361 «Про результати документальної виїзної позапланової перевірки Публічного акціонерного товариства «Миронівський хлібопродукт» (код ЄДРПОУ 25412361) з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо підтвердження відомостей від особи, яка мала правові відносини з ДП «Сеть-Маркет» (код ЄДРПОУ 32210013) за квітень місяць 2012 року, з ТОВ «Вектра 3000» (код ЄДРПОУ 37377252) за січень місяць 2013 року та з ТОВ «Мегафудз» (код ЄДРПОУ 34966537) за жовтень місяць 2012 року.

Із Акта перевірки слідує, що відповідач встановив вчинення позивачем наступних порушень, а саме - п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.6, п. 201.10, п. 201.11 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2756-УІ (із змінами та доповненнями), ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІУ (із змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено неправомірність формування позивачем податкового кредиту за січень місяць 2013 року в сумі 50333, 33 грн. та у зв'язку з чим позивачем завищено суму бюджетного відшкодування за лютий місяць 2013 року на суму 50333,33 грн.

Крім того, відповідач вказав, що перевіркою ПАТ «Миронівський хлібопродукт» документально підтверджено реальність здійснення господарських відносин з ДП «Сеть-Маркет» (код ЄДРПОУ 32210013) за квітень місяць 2012 року та з ТОВ «Мегафудз» (код ЄДРПОУ 34966537) за жовтень місяць 2012 року.

В обґрунтування вказаного порушення відповідач послався на матеріали перевірки Головного управління Міндоходів у Луганській області від 13.11.2013 № 1/22/37377252 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Вектра 3000» з питань дотримання вимог чинного податкового законодавства в частині нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01.01.2011 по 30.09.2013».

На підставі вказаного Акту перевірки встановлено неможливість фактичного здійснення ТОВ «Вектра 3000» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів; відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. 3, 4 та 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР та ст. 185, 187 та 188 Податкового кодексу України.

Враховуючи висновки викладені в Акті перевірки щодо діяльності ТОВ «Вектра 3000», відповідач дійшов висновку, що усі операції з купівлі-продажу ТОВ «Вектра 3000» за січень місяць 2013 року не спричиняють реального настання правових наслідків, а відтак відповідно і операції між позивачем та ТОВ «Вектора 3000» не спричиняють реального настання наслідків, тобто є фіктивними.

За результатами перевірки ПАТ «Миронівський хлібопродукт» відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.01.2014 № 0000302201 про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 50333 грн. та нараховано штрафні фінансові санкції на суму 25167 грн.

Даючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (ПК України) встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п.201.10 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За змістом п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України , датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Вимоги щодо оформлення податкової накладної передбачено п. 201.1 ст. 201 ПК України.

Судом першої інстанції вірно встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ПАТ «Миронівський хлібопродукт» у січні 2013 року мало фінансово-господарські відносини з ТОВ «Вектра 3000» згідно додаткової угоди від 08.01.2013 № 1 до Договору про надання маркетингових послуг від 03.01.2013 № 06/01. Розрахунки між суботами господарювання за отримані послуги проведено відповідно до Угоди № 2 про зарахування однорідних зустрічних вимог від 23.01.2013. Відповідно до вказаної Угоди № 2 суб'єкти господарювання домовились зарахувати зустрічні однорідні вимоги по сплаті грошових сум на загальну суму 302000,00 грн.

На підтвердження фактичного виконання вказаної фінансово-господарської операції між позивачем та ТОВ «Вектра 3000» позивачем до матеріалів справи додано копії наступних документів: договору від 03.01.2013 №06/01; додаткової Угоди від 08.01.2013 № 1; додаткової Угоди від 23.01.2013 № 2; Акту здачі-приймання наданих послуг від 18.01.2013; податкової накладної від 18.01.2013 № 403.

Також, на підтвердження реальності господарської операції між позивачем та ТОВ «Вектра 3000» позивачем було подано до суду копію звіту про надані послуги та копії семи державних свідоцтв на знаки для товарів і послуг.

Крім того, позивачем до суду апеляційної інстанції подано копію договору поставки №107від 07.02.2012 року, укладеного між позивачем та ТОВ «Вектра 3000» та оборотну відомість за січень 2013 року.

Колегія суддів, дослідивши наявні у матеріалах справи первинні документи бухгалтерського обліку та податкової звітності, вважає, що первинні документи складені у відповідності до вимог щодо їх форми та змісту, порушень приписів ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" від 16 липня 1999 року N 996-XIV, а також Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. N 88, не виявлено.

Тобто, фактично, з огляду на досліджений судом апеляційної інстанції масив первинних документів, складених між позивачем та його контрагентом ТОВ "Вектра 3000", факт належного виконання умов зазначеного договору доведено, правомірний характер формування позивачем податкової звітності з податку на додану вартість, в тому числі і податкового кредиту, не спростовано.

Надаючи оцінку посиланням відповідача у Акті перевірки від 31.12.2013 року на дані Акту про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Вектра 3000" від 13.11.2013р. №1/22/37377252, колегія суддів зазначає наступне.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Колегія суддів зазначає, що отримання податковим органом акту перевірки, в якому викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, тощо не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиціального значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Таким чином, не можуть бути єдиним та безумовним свідченням правомірності висновків податкового органу результати актів перевірок контрагента позивача та їх контрагентів по ланцюгу постачання або результати автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

З огляду на встановлені обставини у справі, враховуючи індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, встановлений статтею 61 Конституції України, суд апеляційної інстанції зауважує, що у разі порушення контрагентами по ланцюгу постачання послуг чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме для таких платників податків.

Крім того, судом апеляційної інстанції, з метою офіційного з'ясування обставин справи, керуючись статтею 11 КАС України, встановлено, що постановою Луганського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2013 року у справі № 812/9874/13-а (номер в ЄДРСР 36339489) за позовом ТОВ "Вектра 3000" до Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково, зобов'язано Головне управління Міндоходів у Луганській області поновити в автоматизованій системі "Податковий блок" дані щодо задекларованих ТОВ "Вектра 3000" податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 82 276 511,00 грн. та податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 81 252 372,00 грн., які було вилучено на підставі акту перевірки від 13 листопада 2013 року № 1/22/37377252.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2013 року у справі № 812/9874/13-а встановлено неправомірність внесення до АІС "Податковий блок" коригування показників податкового кредиту та податкових зобов'язань ТОВ "Вектра 3000" та зазначено, що ГУ Міндоходів у Луганській області не мало жодних правових підстав щодо можливості коригування контролюючим органом показників податкового зобов'язання та податкового кредиту платника податків на підставі висновків акту перевірки без винесення та подальшого узгодження податкового повідомлення-рішення.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2014 року постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2013 року у справі №812/9874/13-а залишено без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що апелянтом не надано вагомих доказів на підтвердження вимог апеляційної скарги, не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, не надано доказів узгодженості дій позивача з недобросовісними платниками податків (постачальником) з метою незаконного отримання податкової вигоди, як і не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Згідно з частиною першою статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною другою статті 71 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, який відповідачем в даному випадку не виконаний.

Згідно зі ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, що на думку колегії апеляційного адміністративного суду, дотримано судом першої інстанції.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст.41, 160,198,200, 205,206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали складено та підписано 07.07.2014 року.

Головуючий суддя: В.Ю.Ключкович

Судді: М.І. Кобаль

І.Й.Петрик

.

Головуючий суддя Ключкович В.Ю.

Судді: Кобаль М.І.

Петрик І.Й.