Рішення

від 08.04.2014 по справі 905/1109/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08.04.2014р. Справа № 905/1109/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз - перспектива і К",

ЄДРПОУ 35099297, м.Донецьк

до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Балівський завод

залізобетонних виробів", ЄДРПОУ 31508428, с.Партизанське,

Дніпропетровська область

до відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче - комерційна фірма

"Антрацит", ЄДРПОУ 35950638, м.Макіївка

про стягнення 532634 грн. 33 коп.

Суддя Левшина Г.В.

Представники:

від позивача: Сьомка Р.О.-по дов.

від відповідача 1: Чорний О.В.-по дов.

від відповідача 2: не з'явився

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Союз - перспектива і К", м.Донецьк, позивач, звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача 1, Товариства з обмеженою відповідальністю "Балівський завод залізобетонних виробів", с.Партизанське, Дніпропетровська область, відповідача 2, Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче - комерційна фірма "Антрацит", м.Макіївка, про стягнення заборгованості в сумі 532634 грн. 33 коп., у тому числі основний борг в сумі 482210 грн. 00 коп., пеня в сумі 28351 грн. 20 коп. та три проценти річних в розмірі 22073 грн. 13 коп.

В заяві від 25.02.2014р. позивачем повідомлено суд про допущення ним помилки у визначенні суми основного боргу, зокрема, сума основного боргу становить 432210,00 грн.

Згідно із ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач заявою від 26.03.2014р. збільшив предмет позову, заявивши вимоги про стягнення з відповідачів заборгованості в сумі 491948,64 грн., у тому числі основний борг в сумі 432210,00 грн., пеня в сумі 35960,35 грн. та три проценти річних в сумі 23778,29 грн.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на договір поставки №01-03/12 від 01.03.2012р., специфікації №1 від 01.03.2012р., №2 від 15.03.2012р., №3 від 21.03.2012р., №4 від 27.03.2012р., №5 від 17.09.2012р., №6 від 12.10.2012р., №7 від 12.11.2012р., №8 від 30.11.2012р., №9 від 06.12.2012р., №10 від 01.03.2013р., видаткові накладні №РН-0000028 від 12.03.2012р., №РН-0000035 від 27.03.2012р., №РН-0000038 від 01.04.2012р., №РН-0000040 від 06.04.2012р., №РН-0000041 від 09.04.2012р., №РН-0000044 від 16.04.2012р., №РН-0000045 від 20.04.2012р., №РН-0000139 від 01.10.2012р., №РН-0000157 від 14.10.2012р., №РН-0000176 від 28.10.2012р., №РН-0000180 від 01.11.2012р., №РН-0000227 від 01.12.2012р., №РН-0000246 від 10.12.2012р., №РН-0000247 від 10.12.2012р., №РН-0000076 від 05.03.2013р., акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.09.2013р., акти приймання-передачі, договір поруки №5 від 15.05.2012р., розрахунок суми позову.

Відповідач 1 надав заперечення на позовну заяву від 18.03.2014р., в яких позовні вимоги не визнав, посилаючись на відсутність в нього на момент звернення позивача з позовом до суду обов'язку сплатити товар на підставі договору.

Відповідач 2 у відзиві на позовну заяву, що надійшов на адресу суду 17.03.2014р., частково визнав позовну вимоги позивача в сумі 300,00 грн. Проти решти позовних вимог відповідач 2 заперечує, посилаючись на відсутність в нього зобов'язань щодо сплати решти заборгованості позивачу.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та відповідача 1, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

01.03.2012р. між позивачем та відповідачем 1 був підписаний договір поставки №01-03/12, за умовами якого позивач (продавець) зобов'язався передати у власність покупця цементну продукцію (товар), в асортименті, кількості та строки, передбачені даним договором, а відповідач 1 (покупець) - прийняти та оплатити товар на умовах та в порядку, визначених даним договором.

Відповідно до п.1.2 договору найменування, кількість та асортимент товару, що постачається, вказується у додатках (специфікаціях) до даного договору, які є невід'ємними частинами договору.

Датою поставки (переходу права власності на товар) вважається дата календарного штемпеля станції вантажоотримувача в перевізних документах (п.3.3 договору поставки №01-03/12 від 01.03.2012р.).

Згідно з приписами п.п.5.1, 5.4 договору поставки №01-03/12 від 01.03.2012р. ціна та вартість товару встановлюється в специфікації на умовах поставки, передбачених даним договором. Вартість фактично поставленого товару (п.5.1) вказується у рахунках-фактурах, у видаткових та податкових накладних.

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2012р. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за 10 (десять) днів до закінчення строку його дії не надійде письмова заява одної зі сторін про розірвання договору. Обов'язковою умовою розірванням договору є повне виконання сторонами своїх зобов'язань (п.7.1 договору поставки №01-03/12 від 01.03.2012р.).

Сторонами до договору поставки №01-03/12 від 01.03.2012р. були укладені специфікації №1 від 01.03.2012р., №2 від 15.03.2012р., №3 від 21.03.2012р., №4 від 27.03.2012р., №5 від 17.09.2012р., №6 від 12.10.2012р., №7 від 12.11.2012р., №8 від 30.11.2012р., №9 від 06.12.2012р., №10 від 01.03.2013р., якими узгоджено найменування товару (портландцемент ПЦ ІІ/А-Ш-400-Н навал), його кількість, ціна, загальна сума, умови оплати, тощо.

Як встановлено судом, згідно з наданими до матеріалів справи видатковими накладними: №РН-0000028 від 12.03.2012р., №РН-0000035 від 27.03.2012р., №РН-0000038 від 01.04.2012р., №РН-0000040 від 06.04.2012р., №РН-0000041 від 09.04.2012р., №РН-0000044 від 16.04.2012р., №РН-0000045 від 20.04.2012р., №РН-0000139 від 01.10.2012р., №РН-0000157 від 14.10.2012р., №РН-0000176 від 28.10.2012р., №РН-0000180 від 01.11.2012р., №РН-0000227 від 01.12.2012р., №РН-0000246 від 10.12.2012р., №РН-0000247 від 10.12.2012р., №РН-0000076 від 05.03.2013р., актами приймання-передачі позивачем було поставлено відповідачу 1 товар на суму 432210,00 грн. з урахуванням часткового погашення боргу відповідачем 1.

Факт постачання позивачем товару на вказану суму за договором №01-03/12 від 01.03.2012р. з боку відповідача 1 не спростовано.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 5.3 договору поставки №01-03/12 від 01.03.2012р. встановлено, що порядок оплати товару вказується у специфікації, яка підписується уповноваженими представниками сторін. Покупець проводить оплату вартості товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця, якщо інше не передбачено додатками до договору. Оплатою визнається факт надходження грошових коштів на поточний рахунок продавця.

Згідно з п.2 специфікацій №1 від 01.03.2012р., №2 від 15.03.2012р., №3 від 21.03.2012р., №4 від 27.03.2012р., №5 від 17.09.2012р., №6 від 12.10.2012р., №7 від 12.11.2012р., №8 від 30.11.2012р., №9 від 06.12.2012р., №10 від 01.03.2013р., умовами оплати є - на протязі 5 (п'яти) банківських днів з моменту поставки товару.

За висновками суду, свої зобов`язання щодо своєчасної та повної сплати позивачу грошових коштів в сумі 432210 грн. 00 коп. за договором поставки №01-03/12 від 01.03.2012р., всупереч ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України відповідач 1 не виконав.

Зокрема, згідно з наданим до матеріалів справи актом звірки взаєморозрахунків від 12.09.2013р., який підписаний між сторонами без будь-яких зауважень або заперечень, станом на 01.09.2013р. наявна заборгованість відповідача 1 перед позивачем в сумі 482210 грн. 00 коп.

Відповідач 1 у запереченнях на позов, що надійшли до суду 18.03.2014р., позовні вимоги не визнав. Обгрунтовуючи свої заперечення проти позову відповідач 1 посилається на ті обставини, що момент поставки, зазначений у специфікаціях до договору, є моментом виконання позивачем своїх обов'язків, яким є передання покупцеві у відповідності до п.1.5 договору сертифікатів відповідності (якості) товару та санітарно-епідеміологічного висновку на товар. Виходячи з того, що, за твердженням відповідача 1, позивач не надав вказані документи, то відповідно останній не виконав умови поставки, внаслідок чого у відповідача 1 відсутній обов'язок сплати вартості товару.

Суд вказані заперечення відповідача 1 до уваги не приймає.

Так, як вказувалось вище, обов'язок відповідача 1 сплатити вартість отриманого товару виникає на протязі 5 банківських днів з моменту поставки товару.

За змістом ст.265 Господарського кодексу України поставкою є передання (постачання) постачальником у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари). При цьому, згідно з вказаною статтею Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Одночасно, статтею 666 Цивільного кодексу України встановлено правові наслідки невиконання продавцем обов'язку передати приналежності товару та документи, що стосуються товару. Так, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України відповідачем 1 письмових доказів наявності претензій до позивача з приводу документів, що стосуються товару, доказів відмови від договору поставки №01-03/12 від 01.03.2012р., повернення товару, до матеріалів справи не надано.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про належне виконання позивачем своїх зобов'язань перед відповідачем за договором №01-03/12 від 01.03.2012р. з постачання товару.

За таких обставин, виходячи з того, що позов в частині вимог до відповідача 1 про стягнення основного боргу в сумі 432210,00 грн. доведений позивачем та обґрунтований матеріалами справи, враховуючи, що заперечення відповідача 1 проти цих позовних вимог є безпідставними, позов в частині стягнення з відповідача 1 на користь позивача основного боргу в сумі 432210,00 грн. підлягає задоволенню.

За приписом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання і на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати вартості товару, нараховано та пред'явлено до стягнення три проценти річних в сумі 23778 грн. 29 коп. за період з 16.04.2012р. по 08.04.2014р.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п.6.5 договору поставки №01-03/12 від 01.03.2012р. за порушення строку оплати товару, обумовленого п.5.3 даного договору, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за котрий нараховується пеня, нараховану на суму простроченого платежу, за кожен день прострочки.

Таким чином, позивачем на підставі п.6.5 договору поставки №01-03/12 від 01.03.2012р. також заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 35960 грн. 35 коп. за період з 20.02.2013р. по 11.09.2013р.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу Украни судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обгрунтування своїх вимог або заперечень.

При заявлені позовних вимог за змістом п.3 ст.63 Господарського процесуального кодексу України позивачем до матеріалів справи повинно бути надано обгрунтований розрахунок стягуваємої суми.

Як встановлено судом, позивачем до позовної заяви та заяви про збільшення позовних вимог додано розрахунок основного боргу, розрахунки трьох процентів річних та пені.

Виходячи зі змісту розрахунків трьох процентів річних та пені позивачем за кожною видатковою накладною нарахвано пеню та три проценти за певний період.

Так, за видатковою накладною №180 від 01.11.2012р. позивачем виходячи з суми заборгованості 70600,00 грн., нараховано пеню в сумі 2263,07 грн. за період з 20.02.2013р. по 08.05.2013р. та три проценти річних в сумі 2613,40 грн. за період з 09.11.2012р. по 21.05.2003р.

Проте, як встановлено судом, згідно розрахунку основного боргу, проведеного позивачем, за видатковою накладною №180 від 01.11.2012р. було поставлено відповідачу 1 товар на суму 179350,00 грн. Банківською випискою від 02.11.2012р. відповідачем 1 було сплачено позивачу 90000,00 грн., а банківською випискою від 09.11.2012р. - 50000,00 грн. Таким чином, згідно розрахунку суми основного боргу останній станом на 10.11.2012р. дорівнював 39350,00 грн., а не 70600,00 грн., як про це зазначено позивачем у розрахунках трьох процентів річних та пені. Одночасно, у розрахунках сум трьох процентів річних та пені позивачем зазначені інші дати та суми проведених відповідачем 1 оплат.

За видатковою накладною №41 від 09.04.2012р. позивачем нараховано три проценти річних на суму 351100,00 грн. за період з 17.04.2012р. по 26.04.2012р. та на суму 151000 за період з 27.04.2012р. по 09.05.2012р., в той час як згідно розрахунку суми основного боргу містяться посилання на банківські виписки від 11.04.2012р., 13.04.2012р., відповідно до яких відповідачем 1 була погашена заборгованість на суму 162400,00 грн.

Подібні невідповідності сум основного боргу припущені позивачем й при нарахуванні пені та трьох процентів річних за рештами видаткових накладних.

При цьому, виходячи зі змісту банківських виписок, наданих до матеріалів справи, відповідачем 1 визначено призначення платежу або оплата за цемент згідно рахунку або відповідно до договору.

Таким чином, враховуючи наявні розбіжності у проведених позивачем розрахунку суми основного боргу з розрахунками сум пені та трьох процентів, відсутність відомостей у відповідних банківських виписках щодо видаткових накладних, за якими були проведені оплати, вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 пені в сумі 35960,35 грн. та трьох процентів річних в сумі 23778,29 грн. підлягають залишенню без задоволення за недоведеністю.

Відповідно до ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Як встановлено судом, 15.05.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче - комерційна фірма "Антрацит", м.Макіївка (поручитель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Союз - перспектива і К", м.Донецьк (кредитор) укладено договір поруки №5, відповідно до якого поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язку Товариством з обмеженою відповідальністю "Балівський завод залізобетонних виробів", код ЄДРПОУ 31508428 (надалі боржник) у повному обсязі відносно основного боргу, передбаченим р.2 цього договору (далі основний договір).

Відповідно до п.1.2 вказаного договору, поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, як і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків та нести будь-які наслідки, які передбачені чинним законодавством та основним чи цим договорами за несвоєчасне чи неналежне виконання обов'язків.

Під основним договором в цьому договорі розуміють договір №01-03/12 від 01.03.2012р., укладений між кредитором (в основному договорі іменується постачальник) та боржником (в основному договорі іменується покупець) (п.2.1 договору поруки №5 від 15.05.2012р.).

Згідно з п.3.1 договору поруки №5 від 15.05.2012р. поручитель зобов'язаний у разі порушення боржником обов'язку за основним договором, що передбачений п.1 цього договору, самостійно виконати зазначений обов'язок боржника перед кредитором на підставі письмової вимоги кредитора в строк 3 доби з моменту її пред'явлення шляхом сплати основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків та нести будь-які наслідки, які передбачені чинним законодавством та основним чи цим договорами за порушення несвоєчасне чи неналежне виконання обов'язків.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє по 31.12.2015р. (п.4.1 договору поруки №5 від 15.05.2012р.).

01.06.2012р. між позивачем та відповідачем 2 підписано додаткову угоду №1 до договору поруки №5 від 15.05.2012р., згідно якої п.1.2 договору поруки викладено у новій редакції: «Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Поручитель відповідає перед кредитором у розмірі не більше 300,00 грн. за виконання зобов'язання і всі порушення зобов'язань боржником, що сталися протягом дії договору».

Згідно з вимогами ч.ч.1, 2 ст.553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ст.554 Цивільного кодексу України).

За приписом ч.1 ст.543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Згідно з листом №70/2 від 10.02.2014р. ТОВ "Союз - перспектива і К", направленим на адресу ТОВ "Виробниче - комерційна фірма "Антрацит", позивач звертався до відповідача 2 з письмовою вимогою про сплату основного боргу в сумі 482210,00 грн.

Доказів виконання своїх зобов'язань перед позивачем з погашення заборгованості у розмірі 300,00 грн. відповідачем 2 до матеріалів справи не надано.

Одночасно, всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України позивачем не доведено наявність обов'язку у відповідача 2 сплатити йому заборгованість в сумі 491948,64 грн.

Відповідач 2 у відзиві на позовну заяву, що надійшов на адресу суду 17.03.2014р., заперечень проти вимог про стягнення з нього заборгованості в сумі 300,00 грн. не надав.

За таких обставин, виходячи з того, що позов в частині вимог до відповідача 2 про стягнення основного боргу в сумі 300,00 грн. доведений позивачем та обгрунтований матеріалами справи, враховуючи, що решта позовних вимог до відповідача 2 є необгрунтованою, позов в частині вимог до відповідача 2 підлягає частковому задоволенню в сумі 300,00 грн.

Враховуючи, що, за висновками суду, спір по справі виник внаслідок неправильних дій відповідача 1, судовий збір підлягає розподілу між позивачем та відповідачем 1 пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Балівський завод залізобетонних виробів", с.Партизанське, Дніпропетровська область, викладене у запереченнях на позов від 18.03.2014р., про припинення провадження по справі у зв'язку з відсутністю предмету спору судом залишено без задоволення як безпідставне.

Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Балівський завод залізобетонних виробів", с.Партизанське, Дніпропетровська область про зупинення провадження у цій справі до вирішення справи №905/2026/14 про визнання договору поруки №5 від 15.05.2012р., укладеного між позивачем та відповідачем, припиненим судом також залишено без задоволення.

Зокрема, за висновками суду, розгляд господарським судом Донецької області справи №905/2026/14 жодним чином не унеможливлює розгляд даної справи.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4-3, 15, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз - перспектива і К", м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю "Балівський завод залізобетонних виробів", с.Партизанське, Дніпропетровська область, Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче - комерційна фірма "Антрацит", м.Макіївка про стягнення заборгованості в сумі 491948,64 грн., у тому числі основний борг в сумі 432210,00 грн., пеня в сумі 35960,35 грн. та три проценти річних в сумі 23778,29 грн., задовольнити частково

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Балівський завод залізобетонних виробів", с.Партизанське, Дніпропетровська область на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз - перспектива і К", м.Донецьк основний борг в сумі 432210 грн. 00 коп., судовий збір в сумі 8644 грн. 52 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче - комерційна фірма "Антрацит", м.Макіївка на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз - перспектива і К", м.Донецьк основний борг в сумі 300 грн. 00 коп.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні 08.04.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 09.04.2014р.

Суддя Г.В. Левшина