Рішення

від 25.03.2014 по справі 910/18294/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/18294/13 25.03.14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Полімерконсалтінг"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Ті Сі Пі"

про стягнення 376 760,40 грн.

Суддя (головуючий) Удалова О.Г.

Суддя Блажівська О.Є.

Суддя Дупляк О.М.

представники сторін:

від позивача Коваленко Г.О. (за довіреністю)

від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Полімерконсалтінг" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Ті Сі Пі" про стягнення 376 760,40 грн. за договором поставки № СО-02/01/81К від 02.01.2013 р. (254 226,14 грн. основного боргу, 100 052,39 грн. 0,2% за кожен день за користування чужими грошовими коштами, 4 103,17 грн. 3% річних, 18 378,70 грн. пені).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2013 р. порушено провадження у справі № 910/18294/13.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання за вказаним вище договором щодо повноти та своєчасності оплати за одержаний товар.

Зокрема, позивач зазначає, що на виконання умов договору поставки № СО-02/01/81К від 02.01.2013 р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 431 417,84 грн.

Відповідач позовні вимоги відхилив та зазначив, що позивач поставив неякісну продукцію. Зокрема, під час використання поставленого позивачем товару було виявлено, що його якість не відповідає встановленим договором поставки вимогам, а документація, що підтверджує якість такого товару, відповідачу не надавалась.

У процесі використання самоклеючої плівки 21WG відповідачем було виявлено, що вона має приховані дефекти (неякісна), зокрема не кріпиться до поверхні належним чином, а отже, не виконує свого прямого призначення.

Враховуючи заперечення відповідача, суд дійшов висновку про необхідність призначення судової експертизи у справі для визначення якості самоклеючої плівки 21WG відповідно до вимог, встановлених чинним законодавства України та договором поставки № СО-02/01/81К від 02.01.2013 р.

Ухвалою суду від 26.11.2013 р. провадження у справі було зупинено.

На адресу суду надійшло повідомлення про повернення вказаної ухвали без виконання з огляду на відсутність технічного устаткування для визначення параметрів відповідно до технічних характеристик самоклеючої плівки 21 WG та вирішення зазначених в ухвалі питань.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.2014 р. було поновлено провадження у справі № 910/18294/13 та призначено її до розгляду на 11.03.2014 р.

Крім того, вказаною ухвалою було зобов'язано сторін надати суду письмові пропозиції щодо експертних установ, уповноважених на проведення судових експертиз з питань, визначених ухвалою суду від 26.11.2013 р.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимог ухвали не виконав.

Представник позивача вимоги ухвали суду не виконав та надав усні пояснення по справі.

Представник позивача заперечував проти проведення судової експертизи з огляду на те, що предметом розгляду даної справи є заборгованість відповідача за договором поставки № СО-02/01/81К від 02.01.2013 р., тому суд має дослідити лише наявну заборгованість відповідача перед позивачем, при цьому заявлене клопотання щодо проведення експертизи щодо якості поставленого товару не може бути досліджене в даній справі, оскільки дана обставина не є підставою позову. Крім того, самоклеюча плівка 21 WG не є індивідуально визначеною річчю, а відноситься до родових речей, що характеризується ознаками, загальними для речей такого ж роду. Тобто та плівка, про яку зазначає відповідач, не може бути ідентифікована як та, що поставлялась позивачем за договором, тому призначення експертизи буде неефективним і безрезультатним. Отже, висновок судової експертизи не може підтверджувати вину позивача щодо поставлення неякісної плівки.

Так, відповідач не звертався до позивача з претензією щодо якості продукції, не складався акт про приховані недоліки в порядку, визначеному договором, тому відповідач втратив право вимоги щодо якості поставленої продукції позивачем.

З огляду на викладене, представник позивача заперечив проти призначення судової експертизи та просив суд розглядати справу по суті заявлених позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку призначити колегіальний розгляд справи № 910/18294/13 у зв'язку з її складністю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2014 р. було призначено колегіальний розгляд справи № 910/18294/13 у зв'язку з її складністю.

Розпорядженням голови Господарського суду міста Києва від 11.03.2014 р. було визначено склад колегії суддів: Удалова О.Г. (головуючий), Блажівська О.Є., Дупляк О.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2014 р. справу було прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 25.03.2014 р.

Через канцелярію суду 25.03.2014 р. від позивача надійшла заява про вжиття заходів забезпечення позову. Судом було відмовлено у задоволенні вказаної заяви та винесено відповідну ухвалу суду.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимог ухвали не виконав.

Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

02.01.2013 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Полімерконсалтінг" (далі - постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Ті Сі Пі" (далі - покупець) було укладено Договір поставки № СО-02/01/81К (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію, іменовану у подальшому «товар» у кількості, асортименті та за цінами, вказаними у видаткових накладних постачальника.

Кількість, асортимент та ціна товару на кожну окрему партію зазначається у видаткових накладних (п. 1.2.).

Згідно з п. 2.3. кількість товару, що постачається, вказується у видаткових накладних.

Відповідно до п. 3.2. сума Договору складає суму всіх видаткових накладних з урахуванням коригування кількісних та вартісних показників.

Згідно з п. 4.1. товар оплачується покупцем в 20-денний термін з моменту відвантаження, якщо інше не передбачено додатковою угодою/специфікацією.

Покупець одержує товар після підписання з постачальником цього Договору. Право власності на товар переходить до покупця в момент одержання ним товару і супровідних документів (п. 5.1.).

Згідно з п. 5.3. покупець для отримання товару зобов'язаний надати постачальнику доручення про право на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Згідно з п. 7.1. сторони несуть повну матеріальну відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором, включаючи відшкодування збитків, понесених невинною стороною і сплату штрафних санкцій.

На виконання умов Договору постачальник поставив, а покупець отримав товар на загальну суму в розмірі 431 417,84 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи підписаними представниками сторін, скріпленими печатками видатковими накладними та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Позивач наголошує на тому, що умови Договору ним виконані в повному обсязі, що підтверджується наявною в матеріалах справи первинною документацією та відсутністю будь-яких зауважень зі сторони покупця стосовно кількості та якості поставленого товару.

У порушення умов Договору покупець частково виконав грошове зобов'язання та сплатив постачальнику лише 177 191,70 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками по рахунку постачальника.

Таким чином, за твердженням позивача, сума боргу відповідача за поставлений товар становить 254 226,14 грн.

16.09.2013 р. позивачем було направлено на адресу відповідача лист з вимогою підписати та направити за зворотною адресою позивача акт звіряння взаєморозрахунків станом на 30.08.2013 р. на суму боргу в розмірі 254 226,14 грн.

Відповідачем вказана вимога була проігнорована. Сума боргу в розмірі 254 226,14 грн. відповідачем не сплачена, акт звіряння взаєморозрахунків відповідачем не підписано.

У поданому в судовому засіданні 14.11.2013 р. відзиві представник відповідача звертає увагу суду на те, що постачальником, всупереч умов Договору, було поставлено неякісну продукцію, внаслідок чого відповідачу були завдані збитки в результаті господарської діяльності останнього.

Відповідач зазначає про те, що якість поставленого позивачем товару повинна підтверджуватися відповідними документами та надаватися відповідачу. З огляду на умови Договору, цими документами є сертифікат якості заводу-виробника та санітарно-гігієнічний висновок на кожну партію товару.

Відповідач стверджує, що в ході використання поставленого позивачем товару було виявлено, що якість товару не відповідає встановленим Договором вимогам і документація, що підтверджує якість такого товару, не надавалася відповідачу. У процесі використання самоклеючої плівки було виявлено, що вона має приховані дефекти (неякісна), зокрема не кріпиться до поверхні належним чином і не виконує свого прямого призначення.

Зазначені твердження представника відповідача спростовуються наступним.

Відповідно до п. 2.2. Договору за вимогою покупця постачальник надає санітарно-гігієнічний висновок на кожну партію товару. Позивачем було надано суду контракт № 10 від 20.11.2012 р., відповідно до умов якого позивач придбав матеріал вкритий ПВХ та самоклеючу плівку ПВХ. У матеріалах справи наявна технічна характеристика вказаної плівки (опис, характеристики, технічні дані).

Щодо тверджень відповідача стосовно порядку приймання товарів по якості, поставлених за Договором, суд зазначає наступне.

У пункті 6.2. Договору зазначено, що акт про сховані недоліки товару повинний бути складений згідно з вимогами Інструкції № П-7 "Про порядок прийняття продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості". Акт складається за участі представника постачальника або представника Торгово-промислової палати України. Представник постачальника зобов'язаний прибути протягом 5 днів з моменту повідомлення про виявлення браку.

Відповідно до п. 6.3. Договору в разі виявлення прихованих дефектів, які не були виявлені при прийманні товару, постачальник має бути проінформований негайно, але не пізніше ніж через 20 (двадцять) днів з моменту відвантаження товару. Постачальник приймає претензії за якістю в тому випадку, якщо товар повністю не перероблений покупцем. В разі підозри, що товар має приховані дефекти, його переробка має бути зупинена, інакше претензія не буде взята до розгляду. По закінченню зазначеного терміну ніякі претензії не приймаються. Датою відвантаження вважається дата, вказана у видатковій накладній.

Обґрунтування заявлених претензійних вимог повинні бути підтвердженні зразком браку та наклейками з кодами пошкодженого товару, рекламаційним актом, складеним представниками сторін, або за участю представника Торгово-промислової палати України, без яких заявлена претензія не розглядається. Подача претензії по кількості та якості товару повинна здійснюватись відповідно до чинного на території України законодавства з урахуванням вимог, викладених у цьому Договорі (п. 6.4.).

Відповідно до п. 6.5. претензія по якості може бути заявлена покупцем за умови відповідності приймання та зберігання товару вимогам стандартів, що діють для даного виду товарів. Таким чином, сторони узгодили всю послідовність дій при виявленні недоліків щодо якості поставленого товару. Однак, зі сторони відповідача протягом 20 днів з моменту відвантаження товару на адресу позивача не надсилалась жодна претензія щодо якості товару.

Необхідно звернути увагу на те, що договір поставки визначає умови, за яких може бути пред'явлена претензія зі сторони покупця, а саме лише у випадку, якщо товар повністю не перероблений покупцем. У даному випадку відповідачем не дотримано порядку щодо звернення з претензією у випадку виявлення недоліків по якості. При цьому в Договорі визначено, що при виявленні схованих недоліків в присутності представника постачальника або представника Торгово-промислової палати України повинен бути складений акт. Дані умови також не виконані відповідачем.

З огляду на викладене, заперечення відповідача спростовуються умовами Договору та відсутністю відповідних доказів.

Зауваження відповідача щодо понесених збитків у зв'язку з неналежним виконанням умов Договору поставки № 003704 від 01.11.2011 р., укладеного між відповідачем та приватним акціонерним товариством "УКпостач", внаслідок отримання товару неналежної якості від позивача, судом не приймаються, оскільки порушення відповідачем зобов'язання за договором поставки № 003704 від 01.11.2011 р. не є предметом розгляду даної справи. Відповідачем не було реалізовано свого права звернутися до позивача з зустрічним позовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України закріплено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України).

Представник відповідача документів, що спростовують доводи позивача або підтверджують виконання, взятого на себе зобов'язання, суду не надав.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 254 226,14 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім стягнення суми основного боргу, позивач просив суд стягнути з відповідача 100 052,39 грн. 0,2% за кожний день користування чужими грошовими коштами, 4 103,17 грн. 3% річних та 18 378,70 грн. пені.

Відповідно до п. 4.1. товар оплачується покупцем в 20-денний термін з моменту відвантаження, якщо інше не передбачено додатковою угодою/специфікацією.

У разі несвоєчасної оплати товару, з дати виникнення простроченої заборгованості, на суму заборгованості нараховуються відсотки за користування чужими грошовими коштами по ставці 0,2% за кожний день користування. Оплата відсотків здійснюється протягом трьох банківських днів після їх нарахування.

Згідно з ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 694 Цивільного кодексу України передбачено продаж товарів у кредит, з відстроченням або з розстроченням платежу.

Частиною 5 вищевказаної статті передбачено, якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до ст. 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Частиною 2 ст. 536 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Виходячи з вищевикладеного, до спірних відносин підлягає до застосування, саме положення ст. 536 Цивільного кодексу України, оскільки між позивачем та відповідачем укладений договір поставки, на умовах закріплених ст. 694 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 2.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 застосування пені не виключає одночасного нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами (стаття 536 ЦК України), зокрема процентів на прострочену суму оплати товару, проданого в кредит (частина п'ята статті 694 названого Кодексу), оскільки стягнення відповідних процентів не є ні видом забезпечення виконання зобов'язань, ані штрафною санкцією.

Згідно з п. 6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 проценти річних, про які йдеться у частині другій статті 625 ЦК України, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, передбачених статтею 536 названого Кодексу. Стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і одночасно, як зазначалося, способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов'язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у статті 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (стаття 1214 ЦК України).

Відповідно до п. 8 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.04.2013 р. № 01-06/767/2013 "Про деякі питання застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" пеню необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, що є платою саме за користування ними, а не санкцією за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання. Передбачені договором проценти не є неустойкою (штрафом, пенею), а є саме процентами за користування товарним кредитом відповідно до частини п'ятої ст. 694 Цивільного кодексу України та стягуються незалежно від наявності вини боржника. Зазначені проценти за своєю правовою природою є боргом, тому зменшення їх розміру неможливе.

Відповідна правова позиція підтверджена також постановою Вищий господарський суд України від 11.06.2013 р. у справі № 11/5005/9246/2012, в якій колегія суддів дійшла висновку, що правова природа процентів за користування чужими грошовими коштами відрізняється від правової природи пені і стягнення цих процентів не належить до пені чи до процентів як виду вільно-правової відповідальності, а також погодились з висновками судів попередніх інстанцій, зважаючи на встановлені судами факти прострочення відповідачами виконання грошових зобов'язань, суди правомірно задовольнили вимоги позивачів та визнали правомірним стягнення основного боргу, відсотків за користування кредитом, пені та трьох відсотків річних.

З огляду на викладене вимога позивача про стягнення з відповідача 100 052,39 грн. 0,2% за користування чужими грошовими коштами за кожний день користування обґрунтована та підлягає задоволенню.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання щодо оплати поставленого позивачем товару за Договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок суми 3% річних, господарський суд дійшов висновку, що сума 3% річних у розмірі 4 103,17 грн. розрахована вірно та підлягає стягненню з відповідача.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 3 Закону передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, розмір пені, що обчислюється від суми простроченого платежу, не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У статті 549 Цивільного кодексу України зазначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з п. 7.2. у випадку порушення покупцем термінів оплати, відповідно до умов даного Договору він оплачує постачальнику штрафну неустойку у вигляді пені, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми заборгованості, за кожний день прострочення оплати, за весь період нарахування пені.

Перевіривши наведений позивачем розрахунок пені, суд, враховуючи те, що матеріалами справи підтверджено порушення відповідачем термінів оплати, встановив, що розмір пені 18 378,70 грн. є обґрунтованими.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Ті Сі Пі" (01135, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 1, кв. 47, код 35033349) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Полімерконсалтінг" (04074, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, буд. 21, оф. 621, код 38443713) 254 226 (двісті п'ятдесят чотири тисячі двісті двадцять шість) грн. 14 коп. основного боргу, 100 052 (сто тисяч п'ятдесят дві) грн. 39 коп. 0,2% за кожний день користування чужими грошовими коштами, 4 103 (чотири тисячі сто три) грн. 17 коп. 3% річних, 18 378 (вісімнадцять тисяч триста сімдесят вісім) грн. 70 коп. пені, 7 535 (сім тисяч п'ятсот тридцять п'ять) грн. 21 коп. витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено 09.04.2014 р.

Суддя (головуючий) О.Г. Удалова

Суддя О.Є. Блажівська

Суддя О.М. Дупляк