Ухвала

від 25.03.2014 по справі 910/18294/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

УХВАЛА

Справа № 910/18294/13 25.03.14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Полімерконсалтінг"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Ті Сі Пі"

про стягнення 376 760,40 грн.

Суддя (головуючий) Удалова О.Г.

Суддя Блажівська О.Є.

Суддя Дупляк О.М.

представники сторін:

від позивача Коваленко Г.О. (за довіреністю)

від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Полімерконсалтінг" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Ті Сі Пі" про стягнення 376 760,40 грн. за договором поставки № СО-02/01/81К від 02.01.2013 р. (254 226,14 грн. основного боргу, 100 052,39 грн. 0,2% за кожен день за користування чужими грошовими коштами, 4 103,17 грн. 3% річних, 18 378,70 грн. пені).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2013 р. порушено провадження у справі № 910/18294/13.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання за вказаним вище договором щодо повноти та своєчасності оплати за одержаний товар.

Зокрема, позивач зазначає, що на виконання умов договору поставки № СО-02/01/81К від 02.01.2013 р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 431 417,84 грн.

Відповідач проти позову заперечив та зазначив, що позивач поставив неякісну продукцію. Зокрема, під час використання поставленого позивачем товару було виявлено, що його якість не відповідає встановленим договором поставки вимогам, а документація, що підтверджує якість такого товару, відповідачу не надавалась.

У процесі використання самоклеючої плівки 21WG відповідачем було виявлено, що вона має приховані дефекти (неякісна), зокрема не кріпиться до поверхні належним чином, а отже, не виконує свого прямого призначення.

Враховуючи заперечення відповідача, суд дійшов висновку про необхідність призначення судової експертизи у справі для визначення якості самоклеючої плівки 21WG відповідно до вимог, встановлених чинним законодавства України та договором поставки № СО-02/01/81К від 02.01.2013 р.

Ухвалою суду від 26.11.2013 р. провадження у справі було зупинено.

На адресу суду надійшло повідомлення про повернення вказаної ухвали без виконання з огляду на відсутність технічного устаткування для визначення параметрів відповідно до технічних характеристик самоклеючої плівки 21 WG та вирішення зазначених в ухвалі питань.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.2014 р. було поновлено провадження у справі № 910/18294/13 та призначено її до розгляду на 11.03.2014 р.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимог ухвали не виконав.

Представник позивача вимоги ухвали суду не виконав та надав усні пояснення по справі.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку призначити колегіальний розгляд справи № 910/18294/13 у зв'язку з її складністю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2014 р. було призначено колегіальний розгляд справи № № 910/18294/13 у зв'язку з її складністю.

Розпорядженням голови Господарського суду міста Києва від 11.03.2014 р. було визначено склад колегії суддів: Удалова О.Г. (головуючий), Блажівська О.Є., Дупляк О.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2014 р. справу було прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 25.03.2014 р.

Через канцелярію суду 25.03.2014 р. від позивача надійшла заява про вжиття заходів забезпечення позову. Судом було відмовлено у задоволенні вказаної заяви та винесено відповідну ухвалу суду.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимог ухвали не виконав.

Представник позивача подану заяву про вжиття заходів забезпечення позову підтримав у повному обсязі та просив суд її задовольнити.

Вказану заяву мотивовано тим, що станом на 24.03.2014 р. позивачу стало відомо про те, що відповідач намагається звільнитися від всіх його активів з метою ухилення від сплати заборгованості позивачу.

З огляду на викладене, позивач вважає, що з урахуванням свідомого та навмисного спричинення збитків зі сторони відповідача, що призвело до недоотримання доходу позивачем, а також наявності протиправних дій є необхідним вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на розрахункові рахунки відповідача, виявлені державним виконавцем.

Відповідно до ч. 1 ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно з ч. 1 ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується:

- накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві;

- забороною відповідачеві вчиняти певні дії;

- забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

- зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

- зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Забезпечення позову визначається як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.

Згідно з п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів забезпечення позову" №16 від 26.12.2011 р. (далі - Постанова), особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви (п. 3 Постанови).

Згідно з позицією Вищого господарського суду України, викладеною в Інформаційному листі "Про деякі питання практики забезпечення позову" від 12.12.2006 р. № 01-8/2776, вирішуючи питання про забезпечення позову судом мають бути враховані наступні вимоги:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду у разі невжиття таких заходів:

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Позивач будь-якого обґрунтування клопотання про забезпечення позову та документів, які підтверджують, що відповідач намагається звільнитися від всіх своїх активів або вчинить дії, які унеможливлять або утруднять виконання рішення господарського суду в даній справі, суду не надав.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що клопотання позивача про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Полімерконсалтінг" у задоволенні клопотання про вжиття заходів забезпечення позову.

Суддя (головуючий) О.Г. Удалова

Суддя О.Є. Блажівська

Суддя О.М. Дупляк