Постанова

від 09.04.2014 по справі 905/61/14

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

01.04.2014 справа №905/61/14

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Марченко О.А. суддівПопкова Д.О., Татенко В.М. за участю представників сторін: від позивача: Панасюк Н.П. - за довіреністю № юр/7013 від 27.12.2013 р.; від відповідача:Лютянська Т.А. - директор; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Аптека №62", м. Єнакієве на рішення господарського судуДонецької області від 17.02.2014р. (повний текст рішення підписано 18.02.2014р.) у справі№905/61/14 (суддя Гринько С.Ю.) за позовомОбласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" м. Донецьк в особі виробничої одиниці "Єнакієветепломережа" м.Єнакієве до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека №62", м. Єнакієве простягнення 10250,28грн.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Донецької області від 17.02.2014р. у справі №905/61/14 позовні вимоги Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" м. Донецьк в особі виробничої одиниці "Єнакієветепломережа" м. Єнакієве до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека №62", м. Єнакієве про стягнення заборгованості в розмірі 10250,28грн. за фактично спожиту теплову енергію - задоволені в повному обсязі.

Не погоджуючиь з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Аптека №62", м. Єнакієве звернулось з апеляційною скаргою, в якій йдеться про скасування судового рішення у зв'язку з тим, що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи; висновки, викладенні у рішенні суду, не відповідають обставинам справи; судом порушені та неправильно застосовані норми матеріального і процесуального права. Зокрема, скаржник вважає недоведеними підстави для нарахування плати за поставлену теплову енергію шляхом здійснення розрахунків вартості теплової енергії згідно з нормою споживання, затвердженою розпорядженням Донецької обласної державної адміністрації № 185 від 06.04.2011р., оскільки у спірний період діяв укладений сторонами договір № 318 від 01.10.2010р., яким погоджені інші норми споживання; зміни до договору № 318 від 01.10.2010р. щодо норм споживання сторонами не вносились; оплата спожитої теплової енергії у спірний період проведена відповідачем в порядку, передбаченому договором № 318 від 01.10.2010 р., у повному обсязі.

Позивач проти скарги заперечує та просить рішення суду залишити без змін, у задоволенні скарги відмовити, про що зазначив у наданому відзиві на апеляційну скаргу.

Представник відповідача наполягає на задоволенні апеляційної скарги, скасуванні судового рішення та відмові у позові.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і переглядає законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду, переглянувши в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи № 905/61/14; розглянувши доводи апеляційної скарги та пояснень на неї; заслухавши пояснення представників скаржника та позивача; перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека №62", м. Єнакієве та скасування рішення господарського суду Донецької області від 17.02.2014р. у справі №905/61/14 з огляду на наступне.

Так, згідно зі Статутом Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" м. Донецьк, останнє є заснованим на спільній власності теріторіальних громад сіл, селещь, міст, що знаходяться в управлінні Донецької обласної ради з метою виробництва та постачання теплової енергії у вигляді гарячої води та пари споживачам у порядку встановленому законодавством.

За твердженням позивача, відповідач є власником нежитлового приміщення загальною площею 124,1 кв.м., розташованого на першому поверсі багатоповерхового житлового будинку за адресою: м. Єнакієве, вул. Щербакова, 134.

З метою оплати відповідачем вартості теплової енергії, спожитої у період з 15.10.2012 р. по 15.04.2013р. по нежитловому приміщенню загальною площею 124,1 кв.м., розташованого на першому поверсі багатоповерхового житлового будинку за адресою: м. Єнакієве, вул. Щербакова, 134, позивачем виставлені останньому рахунки:

- від 16.10.2012 р. за період з 15.10.2012 р. по 31.10.2012 р. на суму 837,77 грн.;

- від 15.11.2012 р. за період з 01.11.2012 р. по 30.11.2012 р. на суму 2511,38грн.

- від 12.12.2012 р. за період з 01.12.2012 р. по 31.12.2012 р. на суму 3197,65 грн.;

- від 09.01.2013 р. за період з 01.01.2013 р. по 31.01.2013 р. на суму 3843,97 грн.;

- від 05.02.2013 р. за період з 01.02.2013р. по 28.02.2013р. на суму 3537,15 грн.

- від 04.03.2013 р. за період з 01.03.2013 р. по 31.03.2013 р. на суму 2968,41 грн.

- від 12.04.2013 р. за період з 01.04.2013 р. по 15.04.2013 р. на суму 763,18 грн.

Розрахунок обсягів та вартості спожитої теплової енергії проведено позивачем за опалювальною площею на підставі розпорядження Донецької обласної державної адміністрації № 185 від 06.04.2011р. «Про встановлення річних норм споживання теплової енергії на централізоване опалення та підігрів питної води» з врахуванням змін, внесених Розпорядженням № 833 від 15.11.2012 р., за тарифами, встановленими постановою Національної комісії регулювання комунальних послуг України № 20 від 20.09.2011 р. «Про встановлення тарифів на теплову енергію ОКП «Донецьктплокомуннерго».

Факт надання постуг з теплопостачання позивач підтверджує актами включення/відключення опалення від 15.10.2012 р. та від 15.04.2013 р.

Відповідачем частково оплачено позивачу вартість спожитої теплової енергії у період з 15.10.2012 р. по 15.04.2013р..

Заборгованість відповідача за спожиту теплову енергію, як зазначає позивач, становить 10250,28 грн., наявність якої і стала підставою для звернення до суду з даним позовом.

Водночас, під час розгляду даної справи судом першої інстанції позивачем 13.02.2014 року подано до суду заяву № 10/1-964 від 11.02.2014 р. відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 10250,28 грн. вартості безпідставно набутої теплової енергії. Нормативно вказана заява обґрунтована ст.ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України.

Разом з тим, за оцінкою колегії суддів, заява, якою позивач змінює підстави позову подана до початку розгляду справи по суті, помилково залишена судом першої інстанції без розгляду, оскільки за результатами судових засіданнь 21.01.2014 р. та 04.02.2014 р. судом першої інстанції відкладено розгляд справи у зв'язку з недостатність документів для розгляду спору.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що підставою позовних вимог у даній справі є стягнення з відповідача 10250,28 грн. вартості безпідставно набутої теплової енергії на підставі ст.ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України, що також підтверджено представником позивача у судовому засіданні апеляційного господарського суду.

Наразі, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд не погоджується з висновком місцевого суду щодо задоволення позовних вимог та вважає позов необґрунтованим та таким, що підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне:

Відповідно до ст.4 3 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Судовими доказами слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного розгляду справи.

За приписом п.4 ст.129 Конституції України, ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України.

Як зазначено вище, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача на підставі ст.ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України вартості безпідставно набутої у період з 15.10.2012 р. по 15.04.2013 р. теплової енергії на суму 10250,28 грн.

Згідно ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з певних юридичних фактів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України, які безпосередньо передбачають можливість виникнення зобов'язань внаслідок придбання або збереження майна суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав.

При цьому, зобов`язання з безпідставного набуття або збереження майна є одним з видів позадоговірних зобов'язань, які регулюються положеннями глави 83 Цивільного кодексу України. Обов`язковою умовою, з якою законодавець пов`язує виникнення даного виду зобов`язань, є відсутність правової підстави для набуття або збереження майна однією особою за рахунок іншої особи. Відсутність правової підстави означає, що майно набуте чи збережене особою поза підставою (юридичним фактом), передбаченою законом, іншим правовим актом чи правочином.

За приписом ч.ч.1, 2 ст.1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Крім того, положення цієї статті застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до п.п.1, 2 ст.139 Господарського кодексу України, майном визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів. Залежно від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів.

Коштами у складі майна суб'єктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства (п.5 ст.139 Господарського кодексу України).

З аналізу зазначених норм вбачається, що обов`язок повернути безпідставно отримане майно (гроші) є різновидом цивільно-правової санкції, а не мірою відповідальності, тому наявність вини в поведінці особи, що безпідставно збагатіла, не вимагається. У разі невиконання цього обов`язку майно підлягає стягненню з означеної особи в судовому порядку.

Отже, вищевказана норма права встановлює підстави виникнення зобов'язання повернути безпідставно придбане майно або відшкодувати його вартість, якими є сукупність наступних умов:

- є набуття або збереження майна, що означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння;

- мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи, тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою;

- обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Підставою виникнення зобов'язання із безпідставного збагачення можуть бути як дії набувача майна або потерпілого, так і події. При цьому поведінка набувача майна може бути як правомірною (коли він набуває майно внаслідок помилки, без умислу зі своєї сторони), так і неправомірною (здійснення будь - яких неправомірних діянь з метою отримання безпідставного збагачення).

Відповідно до ч. 1 ст. 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Як передбачено ч. 2 ст. 1213 ЦК України, у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Водночас, дослідивши матеріали справи апеляційним господарським судом встановлено, що 01.10.2010р. між позивачем та відповідачем укладено договір на постачання теплової енергії № 318, предметом якого є постачання позивачем відповідачу теплової енергії. Термін дії вказаного договору, погоджений сторонами у п. 6.1., з 15.10.2010р. по 15.10.2011р. з подальшою його пролонгацією на кожний наступний рік за відсутності заяви від однієї із сторін про відмову чи перегляд його умов (п. 6.2. договору).

Додатковою угодою до договору на постачання теплової енергії № 318 від 01.10.2010р., сторони дійшли згоди щодо пролонгації цього договору з 15.10.2011р. по 15.10.2012р. Інші умови договору залишено сторонами без змін.

Як підтверджується матеріалами справи, за згодою сторін дію договору № 318 від 01.10.2010 року припинено додатковою угодою від 01.10.2013р. Згідно з п. 2 вказаної угоди, остання вступає в силу з 01.10.2013р.

Таким чином, зважаючи на приписи п. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України правовідносини сторін за договором № 318 від 01.10.2010р. припинено з 01.10.2013р.

Отже, за оцінкою колегії суддів, відносини сторін у заявлений позивачем до стягнення період було врегульовано договором на постачання теплової енергії № 318 від 01.10.2010р.

Зважаючи на наведене, теплова енергія, стягнення вартості якої в розмірі 10250,28 грн. є предметом спору, отримана відповідачем у відповідності з юридичним фактом - договором на постачання теплової енергії № 318 від 01.10.2010р.

За вказаних обставин, беручи до уваги те, що за заявлений до стягнення період діяв договір на постачання теплової енергії № 318 від 01.10.2010р., суд вважає, що теплова енергія вартістю 10250,28 грн. не може вважатися безпідставно отриманою в розмінні ст.ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим позов Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" м. Донецьк в особі виробничої одиниці "Єнакієветепломережа" м. Єнакієве до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека №62", м. Єнакієве про стягнння 10250,28грн. задоволено місцевим господарським судом безпідставно.

Враховуючи наведене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека №62", м. Єнакієве підлягає задоволенню, рішення господарського суду Донецької області від 17.02.2014р. у справі №905/61/14 підлягає - скасуванню.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача по справі.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека №62", м. Єнакієве задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 17.02.2014р. у справі №905/61/14 скасувати.

Прийняти нове рішення у справі, яким Обласному комунальному підприємству "Донецьктеплокомуненерго" м. Донецьк в особі виробничої одиниці "Єнакієветепломережа" м. Єнакієве у позові до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека №62", м. Єнакієве про стягнення 10250,28 грн. - відмовити.

Стягнути з Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" м. Донецьк в особі виробничої одиниці "Єнакієветепломережа" м. Єнакієве на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека №62", м. Єнакієве 913,50 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

У судовому засіданні 01.04.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови підписано 04.04.2014р.

Головуючий О.А. Марченко

Судді: Д.О. Попков

В.М. Татенко