Постанова

від 12.03.2014 по справі 826/6203/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 березня 2014 року 16:03 № 826/6203/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Донця В.А., за участю секретаря судового засідання Суховій О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "БДО Лігал Україна" доДержавної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві проскасування податкових повідомлень-рішень

Товариство з обмеженою відповідальністю "БДО Лігал Україна" звернулось до суду з адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби від 30.12.2012 №0005872260 та від 14.03.2013 №0001452250.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.05.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2013, у задоволенні адміністративного позову ТОВ "БДО Лігал Україна" відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.01.2014 зазначені рішення суду першої та апеляційної інстанції скасовано, справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, Вищий адміністративний суд України виходив з того, що під час розгляду справи судам першої та апеляційної інстанції слід було встановити реальне виконання спірних господарських операцій, дослідити досягнення учасниками договору мети його укладення, вжиття податковими органами заходів щодо фіктивного підприємства, зокрема, зняття з податкового обліку, закриття рахунків у банках. Як зазначив суд касаційної інстанції, під час нового розгляду суду першої інстанції слід встановити реальність господарських операцій, що стали підставою для формування податкового кредиту, застосувати при оцінці доводів сторін норми матеріального права, які повинні бути застосовані, і вирішити спір.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.03.2014 позивача - Державну податкову інспекцію у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби замінено правонаступником - Державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві.

Під час судового розгляду представник позивача позов підтримав, просив задовольнити позовні вимоги з огляду на правомірність включення підприємством до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених на користь ТОВ "Логокомп" за результатами відповідних господарських операцій, підтвердження реального характеру таких господарських операцій належними доказами та підтвердження використання у своїй господарській діяльності придбаних у ТОВ "Логокомп" послуг. Окремо представник зазначив, що розмір штрафних санкцій, застосованих до позивача розрахований не вірно. Представник наголосив, що підставою для донарахування позивачу рішенням Державної податкової служби у місті Києві штрафних санкцій у розмірі 50% суми визначеного податкового зобов'язання слугувало податкове повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС від 30.11.2011 №0001272320, яке було скасоване у порядку його судового оскарження, тому з урахуванням зазначеної обставини, відсутні підстави для застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 50% суми визначеного податкового зобов'язання.

Представник відповідача проти позову заперечив, зазначивши про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, які були прийняті з урахуванням висновків перевірки ТОВ "Логокомп", під час якої встановлено здійснення зазначеним товариством фінансово-господарської діяльності поза межами правового поля, внаслідок чого взаємовідносини ТОВ "Логокомп" з іншими контрагентами були вчинені без наміру створення реальних правових наслідків, та з урахуванням не підтвердження позивачем належними засобами доказування реального характеру господарських операцій з ТОВ "Логокомп".

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, які містяться у матеріалах справи, взявши до уваги висновки Вищого адміністративного суду України, викладені в ухвалі від 14.01.2014, судом встановлено наступне.

На підставі наказу від 27.09.2012 №1148, направлення від 27.09.2012 №1291 Державною податковою інспекцією у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "БДО Лігал Україна" з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "Логокомп" за період з 01.08.2011 по 31.08.2011, про що складено акт від 10.10.2012 №438/22-604/36336456.

За наслідками зазначеної перевірки Державною податковою інспекцією у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.12.2012 №0005872260, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 420055,00 грн., в тому числі, 335906,00 грн. за основним платежем та 84149,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Не погодившись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку до Державної податкової служби у місті Києві, а потім до Міністерства доходів і зборів України.

Рішенням Державної податкової служби у місті Києві від 01.03.2013 №2027/10/12-1-03 податкове повідомлення-рішення від 30.12.2012 №0005872260 залишено без змін, збільшено суму застосованої штрафної (фінансової) санкції з податку на додану вартість, визначену у податковому повідомленні-рішенні від 30.12.2012 №0005872260, на 83804,00 грн., скаргу ТОВ "БДО Лігал Україна" залишено без задоволення.

З урахуванням вказаного рішення, Державною податковою інспекцією у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.03.2013 №0001452250, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 83804,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Рішенням Міністерства доходів і зборів України від 08.04.2013 №310/6/99-99/10-15 податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби від 30.12.2012 №0005872260, з урахуванням рішення про результати розгляду первинної скарги позивача, залишено без змін, а повторну скаргу позивача - без задоволення.

Вирішуючи спір, суд виходить з такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов'язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України).

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно зі статтею 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг (підпункт "а" пункту 198.1). Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (абзаци перший-третій) (пункт 198.2). Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (абзаци перший, другий пункту 198.3 в редакції, чинній на час за який проводилась перевірка позивача за наслідками якої прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення). Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6).

Статтею 201 ПК України встановлено, що: платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено пунктом 201.10 цієї ж статті є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.1); податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця (пункт 201.4); податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6).

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством та на даних якого ґрунтується, зокрема, податкова звітність.

Частиною першою статті 9 цього Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Частиною другою вказаної статті визначено перелік обов'язкових реквізитів первинних документів: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Наведені положення ПК України і Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" дають підстави для висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість обумовлене придбанням платником податків товарів, робіт (послуг) з метою їх подальшого використання в господарській діяльності та реалізується за наявності у платника податків належним чином оформлених первинних документів і податкових накладних, які підтверджують проведення господарських операцій. Водночас, первинні документи мають бути складені виключно за наслідками здійснення платником податків фактичної, реальної господарської операції.

Як убачається з акта перевірки, за наслідками якої прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, перевіркою встановлено порушення ТОВ "БДО Лігал Україна" пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за період з 01.08.2011 по 31.08.2011 на суму 335906,00 грн. Зі змісту зазначеного акта убачається, що контролюючий орган дійшов до такого висновку в зв'язку із встановленням під час перевірки відсутності реальної можливості поставок ТОВ "Логокомп" товарів (робіт, послуг) позивачу, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків, внаслідок чого укладені між позивачем та ТОВ "Логокомп" договори є нікчемними.

На спростування вказаних обставин, з метою підтвердження реального характеру господарських операцій та правомірності віднесення до податкового кредиту сум сплаченого у складі вартості наданих ТОВ "Логокомп" послуг податку на додану вартість, позивачем до адміністративного позову було надано:

- договір про надання послуг від 23.06.2011, відповідно до якого ТОВ "БДО Лігал Україна" (Замовник) доручає, а ТОВ "Логокомп" (Виконавець) зобов'язується надавати Замовникові відповідно до умов цього Договору послуги та оплатити їх (пункт 1.1 Договору). Виконавець надає Замовнику наступні види послуг: проведення аналізу існуючої юридичної документації потенційних заявителів за кредитом (зокрема, на предмет правильності оформлення документів на об'єкти, що підлягають заставі для забезпечення кредитів); проведення переговорів з існуючими кредиторами заявників за кредитом на предмет розробки плану дій щодо здійснення рефінансування відповідних боргів заявника; розробка проектів договорів та інших документів юридичного характеру, підписання (укладення) котрих є необхідною умовою для успішної видачі заявнику кредитних коштів та проведення рефінансування на умовах, вигідних для заявника; комплексне консультування заявителя за кредитними питаннями з усіх юридичних питань, що виникають у процесі видачі кредиту, аж до укладення кредитного договору на умовах, вигідних для заявника; комплексне консультування заявителя за кредитними питаннями з усіх податкових та регуляторних питань (наприклад, щодо валютного контролю), що виникають у процесі видачі кредиту, аж до укладення кредитного договору на умовах, вигідних для заявника;

- акт прийому-передачі послуг від 04.08.2011, відповідно до якого сторони погодили надання Виконавцем на користь Замовника частину послуг, вказаних у статті 2.1 договору про надання послуг від 23.06.2011, на загальну суму 551005,00 грн., у тому числі, 91834,17грн. ПДВ;

- податкова накладна від 04.08.2011 №33, номенклатура послуг продавця - послуги з податкового та юридичного консалтингу, одиниця виміру - грн., кількість (об'єм, обсяг) - послуга, загальна сума коштів, що підлягає сплаті - 551005,00 грн., в тому числі, 91834,17грн. ПДВ;

- акт прийому-передачі послуг від 05.08.2011, відповідно до якого сторони погодили надання Виконавцем на користь Замовника частину послуг, вказаних у статті 2.1 договору про надання послуг від 23.06.2011, на загальну суму 564250,00 грн., у тому числі, 94041,67грн. ПДВ;

- податкова накладна від 05.08.2011 №34, номенклатура послуг продавця - послуги з податкового та юридичного консалтингу, одиниця виміру - грн., кількість (об'єм, обсяг) - послуга, загальна сума коштів, що підлягає сплаті - 564250,00 грн., в тому числі, 94041,67грн. ПДВ;

- акт прийому-передачі послуг від 08.08.2011, відповідно до якого сторони погодили надання Виконавцем на користь Замовника частину послуг, вказаних у статті 2.1 договору про надання послуг від 23.06.2011, на загальну суму 306458,00 грн., у тому числі, 51076,33грн. ПДВ;

- податкова накладна від 08.08.2011 №40, номенклатура послуг продавця - послуги з податкового та юридичного консалтингу, одиниця виміру - грн., кількість (об'єм, обсяг) - послуга, загальна сума коштів, що підлягає сплаті - 306458,00 грн., в тому числі, 51076,33грн. ПДВ;

- акт прийому-передачі послуг від 10.08.2011, відповідно до якого сторони погодили надання Виконавцем на користь Замовника частину послуг, вказаних у статті 2.1 договору про надання послуг від 23.06.2011, на загальну суму 593725,00 грн., у тому числі, 98954,17грн. ПДВ;

- податкова накладна від 10.08.2011 №51, номенклатура послуг продавця - послуги з податкового та юридичного консалтингу, одиниця виміру - грн., кількість (об'єм, обсяг) - послуга, загальна сума коштів, що підлягає сплаті - 593725,00 грн., в тому числі, 98954,17грн. ПДВ.

Зазначені докази надавались також позивачем Державній податковій інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби до перевірки, що відображено в акті перевірки, за наслідками якої прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Ухвалою суду від 30.01.2014 про прийняття справи до провадження у позивача витребовувались усі наявні докази на підтвердження виконання договору про надання послуг від 23.06.2011, укладеного з ТОВ "Логокомп".

На виконання зазначеної ухвали позивачем надано договір від 10.06.2011про надання консультаційних послуг, укладений з Акціонерним товариством "Концерн АВЕК та Ко" (Клієнт), предметом якого є надання позивачем консультаційних послуг Клієнту, докази на виконання зазначеного договору, меморандум щодо надання ТОВ "БДО Лігал Україна" пропозицій по формуванню рекомендацій АТ "Концерн АВЕК та Ко" щодо передачі майна для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором (виконавець - ТОВ "Логокомп"), проекти кредитних договорів (замовник - ТОВ "БДО Лігал Україна", виконавець - ТОВ "Логокомп"), юридична консультація щодо поняття "бізнес-план" у сфері кредитування та відмінності бізнес-плану для позичальника та інвестора (замовник - ТОВ "БДО Лігал Україна", виконавець - ТОВ "Логокомп"), бізнес-план (техніко-економічне обгрунтування) до договору про надання послуг від 23.06.2011 (замовник - ТОВ "БДО Лігал Україна", виконавець - ТОВ "Логокомп").

Як пояснив представник позивача, підставою та метою укладення з ТОВ "Логокомп" договору про надання послуг слугувала необхідність реалізації умов укладеного з АТ "Концерн АВЕК та Ко" договору про надання консультаційних послуг, яка через брак у позивача часу та відповідних спеціалістів без залучення додаткової допомоги, була б неможливою. Представник зазначив, що фактично всю роботу для отримання АТ "Концерн АВЕК та Ко" виконували ТОВ "Логокомп", результатом чого стало укладення договору кредитної лінії між ПАТ "Державний ощадний банк України" та ПАТ "Концерн АВЕК та Ко" на суму максимального ліміту кредитування в розмірі 600000000,00 грн.

За висновком суду, надані позивачем докази та доводи представника позивача не підтверджують фактичного здійснення господарських операцій щодо надання ТОВ "Логокомп" позивачу консультаційних послуг за договором від 23.06.2011, виходячи з наступного.

Так, номенклатура послуг продавця, зазначена в актах прийому-передачі послуг від 04.08.2011, від 05.08.2011, від 08.08.2011, від 10.08.2011 та податкових накладних від 04.08.2011 №33, від 05.08.2011 №34, від 08.08.2011 №40, від 10.08.2011 №51, не розкриває змісту та обсягу цих послуг. Із зазначених актів прийому-передачі послуг та податкових накладних неможливо встановити, який саме вид послуг із перелічених у пункті 2.1 Договору, надавався позивачу згідно із конкретним актом прийому-передачі послуг та податковою накладною.

Всупереч вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 201.1 статті 201 ПК України у вказаних документах, не зазначено конкретного змісту і обсягу господарської операції, а саме: не відображено переліку виконаних робіт, їх кількісних і вартісних показників, що не дозволяє суду достовірно встановити обсяг і вартість операцій.

Визначені договором про надання послуг від 23.06.2011 такі види послуг як проведення аналізу існуючої юридичної документації потенційних заявителів за кредитом (зокрема, на предмет правильності оформлення документів на об'єкти, що підлягають заставі для забезпечення кредитів), проведення переговорів з існуючими кредиторами заявників за кредитом на предмет розробки плану дій щодо здійснення рефінансування відповідних боргів заявника, розробка проектів договорів та інших документів юридичного характеру, підписання (укладення) котрих є необхідною умовою для успішної видачі заявнику кредитних коштів та проведення рефінансування на умовах, вигідних для заявника, передбачають оформлення матеріальних результатів надання таких послуг.

Як уже зазначалось, представником позивача під час судового розгляду були надані меморандум щодо надання ТОВ "БДО Лігал Україна" пропозицій з формування рекомендацій АТ "Концерн АВЕК та Ко" про передачу майна для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором (виконавець - ТОВ "Логокомп"), проекти кредитних договорів (замовник - ТОВ "БДО Лігал Україна", виконавець - ТОВ "Логокомп"), юридична консультація щодо поняття "бізнес-план" у сфері кредитування та відмінності бізнес-плану для позичальника та інвестора (замовник - ТОВ "БДО Лігал Україна", виконавець - ТОВ "Логокомп"), бізнес-план (техніко-економічне обгрунтування) до договору про надання послуг від 23.06.2011 (замовник - ТОВ "БДО Лігал Україна", виконавець - ТОВ "Логокомп").

Проте, зазначені документи, окрім проектів кредитних договорів, не відповідають змісту послуг, які передбачені пунктом 2.1 Договору, та результатам їх надання. Водночас, позивачем не надано доказів, що саме надані ТОВ "Логокомп" проекти кредитних договорів послугували в майбутньому основою для договору кредитної лінії між ПАТ "Державний ощадний банк України" та ПАТ "Концерн АВЕК та Ко" на суму максимального ліміту кредитування в розмірі 600000000,00 грн.

Представник позивача під час судового розгляду не зміг надати обґрунтованих пояснень щодо необхідності розробки ТОВ "Логокомп" меморандуму, бізнес-плану, юридичної консультації щодо поняття "бізнес-план", необхідності залучення ТОВ "Логокомп" для виконання певної частини робіт за договором про надання консультаційних послуг, укладеного з АТ "Концерн АВЕК та Ко" та стосовно браку у позивача часу та відповідних спеціалістів.

За висновком суду, надані представником позивача роздруківки переписки засобами електронної пошти між ТОВ "БДО Лігал Україна" та ТОВ "Логокомп" не є доказами у даній справі з огляду на їх неналежність, оскільки зі змісту зазначеної переписки не убачається будь-якого її відношення до спірних господарських операцій.

Згідно зі статтею 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто (частина перша). У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору (частина друга).

Відповідно до пункту 2.4 договору від 10.06.2011 про надання консультаційних послуг, укладеного між ТОВ "БДО Лігал Україна" (Виконавець) та АТ "Концерн АВЕК та Ко" (Клієнт), базовими принципами надання послуг є, зокрема, ексклюзивність, що передбачає попередню письмову згоду Виконавця для призначення Клієнтом іншого консультанта, та використання субпідрядників, що передбачає можливість залучення Виконавцем третіх осіб для виконання зобов'язань за попередньою згодою з Клієнтом. Водночас, у матеріалах справи відсутні докази попереднього узгодження АТ "Концерн АВЕК та Ко" залучення ТОВ "Логокомп" з метою виконання договору від 10.06.2011 про надання консультаційних послуг, укладеного між ТОВ "БДО Лігал Україна" та АТ "Концерн АВЕК та Ко".

Отже, відсутність в адміністративній справі належних, достовірних та достатніх доказів на підтвердження фактичного надання позивачу ТОВ "Логокомп" послуг, що становлять зміст господарських операцій, відповідно до укладеного між ними договору про надання послуг від 23.06.2011, спростовує доводи представника позивача про реальність господарських операцій щодо фактичного придбання позивачем послуг у ТОВ "Логокомп".

Відтак, не зважаючи на наявність у справі договору, актів прийому-передачі послуг та податкових накладних, суд дійшов висновку про відсутність реального характеру господарських операцій між позивачем та ТОВ "Логокомп", що свідчить про відсутність підстав для формування позивачем податкового кредиту за наслідками зазначених господарських операцій.

При цьому, суд вважає безпідставними висновки відповідача, викладені в акті перевірки, за наслідками якої прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, про нікчемність укладеного між позивачем та ТОВ "Логокомп" договору про надання послуг з огляду лише на акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 15.02.2012 №704/23-4/36677058 "Про проведення перевірки ТОВ "Логокомп" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.06.2011 по 31.12.2011", оскільки це суперечить вимогам частини другої статті 215 Цивільного кодексу України, згідно з якою підставою нікчемності правочину є його недійсність, встановлена законом, а не актами органів державної влади. Водночас, зазначена обставина не впливає на висновок відповідача про безтоварність господарських операцій між ТОВ "БДО Лігал Україна" та ТОВ "Логокомп", та не може бути достатньою підставою для скасування спірних рішень з огляду на висновок суду про відсутність реального характеру господарських операцій між позивачем та ТОВ "Логокомп" та безпідставність формування позивачем податкового кредиту за наслідками зазначених господарських операцій.

На виконання вимог ухвали Вищого адміністративного суду України від 14.01.2014 ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.01.2014 витребовувались у відповідача докази на підтвердження вжиття заходів щодо фіктивного підприємства, зокрема, зняття з податкового обліку, закриття рахунків в установах банків щодо ТОВ "Логокомп". Проте таких доказів відповідачем надано не було.

Згідно з даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 17.02.2014 №18178062, Товариство з обмеженою відповідальністю "Логокомп", ідентифікаційний код 36677058, зареєстроване як юридична особа, місцезнаходження: 01010, м. Київ, вул. Аїстова, 3, засновник (учасник) юридичної особи - Можега Ігор Володимирович, статус відомостей про юридичну особу - відомості не підтверджено, інформація про перебування юридичної особи в процесі припинення відсутня.

За висновком суду, відсутність у справі доказів вжиття податковими органами заходів щодо фіктивного підприємства, зокрема, зняття з податкового обліку, закриття рахунків у банках ТОВ "Логокомп", не є перешкодою для розгляду та вирішення даної справи з огляду на надання позивачем усіх наявних у нього доказів, які на його думку, підтверджують реальність господарських операцій із вказаним контрагентом.

Відповідно до рішення Державної податкової служби у місті Києві від 01.03.2013 №2027/10/12-1-03, підставою для збільшення суми застосованої штрафної (фінансової) санкції з податку на додану вартість, визначену у податковому повідомленні-рішенні від 30.12.2012 №0005872260, на 83804,00 грн. слугувало податкове повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС від 30.11.2011 №0001272320, що відповідно до пункту 123.1 ПК України є підставою для застосування штрафних санкцій у розмірі 50% суми нарахованого податкового зобов'язання.

Разом з тим, судом встановлено, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.08.2012 в адміністративній справі №2а-5139/12/2670, залишеною без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2012 та Вищого адміністративного суду України від 07.02.2013, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС від 30.11.2011 №0001272320 скасовано.

Згідно з пунктом 123.1 статті 123 ПК України в разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Оскільки на момент прийняття Державною податковою службою у місті Києві рішення від 01.03.2013 №2027/10/12-1-03, яким позивачу, зокрема, збільшено суму застосованої штрафної (фінансової) санкції з податку на додану вартість, визначену у податковому повідомленні-рішенні від 30.12.2012 №0005872260, на 83804,00 грн., податкове повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС від 30.11.2011 №0001272320 було скасовано постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.08.2012, яка набрала законної сили у зв'язку із залишенням її без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2012, прийнятою у відкритому судовому засіданні, рішення про збільшення позивачу суми застосованої штрафної (фінансової) санкції з податку на додану вартість, визначену у податковому повідомленні-рішенні від 30.12.2012 №0005872260, на 83804,00 грн. прийнято протиправно, відповідно податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби від 14.03.2013 №0001452250, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 83804,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) підлягає скасуванню.

З податкового повідомлення-рішення від 30.12.2012 №0005872260 та розрахунку фінансових санкцій до нього убачається, що позивачу було збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 420055,00 грн., у тому числі, 335906,00 грн. за основним платежем та 84149,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами). З огляду на суму визначеного податкового зобов'язання у розмірі 335906,00 грн. штрафні санкції у розмірі 25% від вказаної суми повинні становити 83976,50 грн., водночас у вказаному податковому повідомленні-рішенні визначено суму штрафних санкцій у розмірі 84149,00 грн., що на 172,50 грн. більше від встановленого розміру.

Представник відповідача не зміг надати пояснень щодо застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 84149,00 грн., в зв'язку з чим суд дійшов висновку про допущення відповідачем арифметичної помилки під час визначення розміру штрафних санкцій, відтак податкове повідомлення-рішення від 30.12.2012 №0005872260 в частині нарахування 172,50 грн. штрафних санкцій слід скасувати.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ТОВ "БДО Лігал Україна" в частині скасування податкового повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби від 14.03.2013 №0001452250 повністю та податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби від 30.12.2012 №0005872260 у частині застосування штрафних санкцій на суму 172,50 грн., відтак адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Щодо строку звернення позивача з позовом до суду, то суд зазначає, що позивачем оскаржені зазначені податкові повідомлення-рішення в межах строку давності 1095 днів, встановленого статтею 102 ПК України.

Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

З матеріалів справи убачається, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2294,00 грн. (платіжне доручення від 23.04.2013 №76). Оскільки, позов задоволено частково, тому на користь позивача слід присудити частину понесених ним судових витрат пропорційно до задоволених у розмірі 390,00 грн.

Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 97, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби від 30 листопада 2013 року №0005872260 у частині застосування штрафних санкцій на суму 172,50 грн. (сто сімдесят дві грн. 50 коп.).

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби від 14 березня 2013 року №0001452250.

У задоволенні решти адміністративного позову відмовити.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БДО Лігал Україна" судові витрати у розмірі 390,00 грн. (триста дев'яносто грн. 00 коп.) з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві шляхом їх безспірного списання Державною казначейською службою України (відповідним підрозділом Державної казначейською службою України).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 185-187 цього Кодексу шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі відкладення складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.А. Донець