Постанова

від 03.04.2014 по справі 820/4357/14

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

03 квітня 2014 р. № 820/4357/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Волкової Л.М.,

при секретарі судового засідання - Добровольської М.С.

за участю:

представника позивача-Хоменко С.І., Бежануц С.М.

представників відповідача-Бондар Л.М., Черніченко І.Ю., Бамбізов Є.Є.

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобільна компанія «Укравтоторг» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій після уточнення позовних вимог, прийнятих судом, просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000014801 від 18.10.2013р., № 0000034801 від 09.12.2013р., № 0000294800 від 06.11.2013р., № 0000304800 від 05.12.2013р.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі, в обґрунтування яких вказували на правомірність формування витрат та доходів у відповідності до вимог діючого законодавств, а також правомірність формування податкового кредиту з ПДВ за перевіряємий період, а також від'ємного значення та бюджетного відшкодування з ПДВ.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечували, посилаючись на відповідність висновків актів перевірок вимогам діючого законодавства, а відповідно і правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, в позові просили відмовити в повному обсязі.

Суд, заслухавши представників позивача, представників відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів була проведена документальна планова перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобільної компанії «Укравтоторг» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010р. по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 31.12.2012, за результатами якої було складено акт № 116/48.1/36308337 від 30.09.13р. (а.с. 30-106, т. 1).

Відповідно до вказаного акту перевіркою встановлено, крім іншого, порушення п.135.1,п.135.5 ст.135, п.153.8 ст.153 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток за період, що перевірявся на загальну суму 6 641 644 грн., в тому числі за 4 квартал 2012 року на суму 6 641 644 грн., в тому числі за 4 квартал 2012 року на суму 6 641 644 грн.; п. 187.1, ст. 187, п. 188.1 ст.188 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за період, що перевірявся на загальну суму 20 789 287 грн. (а.с. 105, т. 1).

На підставі Акту перевірки № 116/48.1/36308337 від 30.09.13 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000014801 від 18.10.2013 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 8302055 грн., з яких 6641644,00 грн. за основним платежем, 1660411,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0000034801 від 09.12.2013 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, у розмірі 25802202,50 грн., з яких 20641762,00 грн. за основним платежем, 5160440,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 165-166, т. 1).

З дослідженого судом акту перевірки № 116/48.1/36308337 від 30.09.13 року судом встановлено, що підставою для винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0000014801 від 18.10.2013р. був викладений в акті перевірки висновок про порушення позивачем п. 135.1, 135.5 ст. 135, п. 153.8 ст. 158 Податкового кодексу України, що призвело до заниження доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, а саме інших доходів, прибутку від операцій з торгівлі цінними паперами, на загальну суму 31626874 грн. (а.с. 39-44, т. 1)

Також, відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000034801 від 09.12.2013р. на підставі встановленого в акті перевірки № 116/48.1/36308337 від 30.09.13 року порушення позивачем п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 20.641762 грн., у зв'язку з заниження ціни реалізації автомобілів порівняно із звичайною ціною.

Крім того, відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ «Автомобільна компанія «Укравтоторг» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за липень 2013 року, за результатами якої біло складено акт № 136/48-0-11/36308337 від 18.10.2013р. (а.с. 107-130, т. 1)

Відповідно до вказаного акту перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем п. 187.1, ст. 187, п. 188.1 ст.188 Податкового кодексу України завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість за липень 2013 року на суму 5649,18 грн. Для встановлення вказаного порушення відповідачем було використано акт перевірки позивача № 116/48.1/36308337 від 30.09.13 року в частині, що стосується заниження цін реалізації автомобілів порівняно із звичайними. (а.с. 117-129, т. 1)

На підставі висновків акту перевірки № 136/48-0-11/36308337 від 18.10.2013р. відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000294800 від 06.11.2013р., відповідно до якого позивачу було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 5649,18 грн. за липень 2013року. (а.с. 26, т. 1)

Також, відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Автомобільна компанія «Укравтоторг» з питання законності декларування від'ємного значення з податку на додану вартість та достовірність нарахування суми бюджетного відшкодування по декларації з податку на додану вартість за серпень 2013 року, за результати якої було складено акт № 157/48-0-11/36308337 від 15.11.2013р. (а.с. 131-151, т. 1)

Відповідно до висновків вказаного акту перевірки, відповідачем встановлено порушення позивачем п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2013 року у сумі 5649 грн. Вказаний висновок відповідача ґрунтувався на акті попередньої перевірки № 136/48-0-11/36308337 від 18.10.2013р. (а.с. 137-151, т. 1)

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000304800 від 05.12.2013р., відповідно до якого позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 5649,18 грн. за серпень 2013 року, та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1412,30 грн. (а.с. 27, т. 1)

Суд, досліджуючи встановлені відповідачем у вказаних вище актах перевірок порушення, приходить до наступного.

Так, судом встановлено, що позивачем (продавець) було укладено з ТОВ «Харківська автомобільна Торгова Компанія» (покупець) Договір поставки № ХАТК/П003-34 від 01.07.2011р., відповідно до якого позивач передавав у власність покупця автомобілі, а останній зобов'язувався отримувати та оплачувати їх вартість.

На виконання вказаного договору позивачем з моменту підписання договору було поставлено на адресу ТОВ «Харківська автомобільна Торгова Компанія» автомобілі, що підтверджується копіями видаткових накладних. Станом на 01.10.2012 року за вказаним покупцем рахувалася дебіторська заборгованість в розмірі 100028006 грн. За жовтень було поставлено позивачем на адресу ТОВ «Харківська автомобільна Торгова Компанія» було поставлено транс опорних засобів на загальну суму 13040867,92 грн.

Частина вартості вказаного товару була оплачена ТОВ «Харківська автомобільна Торгова Компанія» шляхом передання позивачу простого векселю № АА2373411 від 09.10.2012р. на суму 31626874 грн. з терміном оплати до 31.03.2013 року. (а.с. 31, т. 2)

Вказаний вексель було передано відповідно до акту прийму-передачі від 09.10.2012р.

Позивачем (довіритель) було укладено з ТОВ «Беневіт Брок» (повірений) договір доручення № БД-161012-3Ю від 16.10.2012р., відповідно до умов якого позивач надавав повіреному доручення від імені та за рахунок позивача укласти договір купівлі-продажу векселя № АА2373411 від 09.10.2012р. вартістю 31626874 грн. з терміном погашення до 31.03.2013 року.

Позивач, відповідно до договору купівлі-продажу цінних паперів №БД-161012-3Ю/БВ-1 від 16.10.2012, через Повіреного Товариство з обмеженою відповідальністю «Беневіт Брок», в жовтні 2012 року реалізував простий вексель на ТОВ «ЕКЛІ» (код ЄДРПОУ 38098351). Передача простого векселя №АА2373411 на суму 31626 874 грн. була здійснена 16.10.2012, відповідно до акту прийому-передачі цінних паперів по договору купівлі-продажу від 16.10.2012 № БД-161012-3Ю/БВ-1.

В оплату за вказаний вексель на розрахунковий рахунок позивача в жовтні 2012 року надійшли кошти в сумі 31626874 грн., що підтверджується випискою з розрахункового рахунку позивача, відкритого в установі банку.

Позивачем вказана операція не була відображена в податковій звітності, що було встановлено під час проведення перевірки та підтверджено в судовому засіданні представником позивача.

Податковим органом під час проведення перевірки встановлено як порушення - не включення позивачем до складу доходів, які враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, у 4 кварталі 2012 року сумі коштів, отриманої від реалізації простого векселя №АА2373411 на суму 31626 874 грн.

Суд зазначає, що відповідно до абз. 4 п. 153.8.1 ст. 153 Податкового кодексу України прибуток за кожною окремою операцією з цінними паперами розраховується як позитивна різниця між доходом від такого відчуження та сумою витрат у зв'язку з придбанням таких цінних паперів за винятком операцій з торгівлі борговими цінними паперами, в яких сума доходу від відчуження зменшується на суму нарахованих, але не отриманих процентів і оподаткування яких здійснюється відповідно до пункту 137.18 цього Кодексу та сума витрат з придбання таких цінних паперів зменшується на суму сплачених процентів продавцю нарахованих згідно з умовами випуску таких цінних паперів.

В судовому засіданні встановлено та підтверджено представниками сторін, що в межах перелічених вище правочинів відбувся обіг цінного паперу, а відтак доходом в операції з продажу позивачем простого векселя №АА2373411 є сума коштів, отриманих на розрахунковий рахунок від такої реалізації, а саме 31626 874 грн.

Виходячи, за змісту норми абз. 4 п. 153.8.1 ст. 153 Податкового кодексу України, для визначення суми прибутку від операції з цінними паперами необхідним є встановлення суми доходу від реалізації цінних паперів та суми витрат у зв'язку з придбанням таких паперів.

Згідно з поясненнями представників відповідача, у позивача були відсутні витрати на придбання у власність зазначеного вище векселя. Однак, суд зазначає, що відповідач не подав суду доказів безвитратного набуття права власності на вексель.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Судом встановлено, що реалізований позивачем вексель №АА2373411, був отриманий за поставлені позивачем транспортні засоби, як еквівалент невиконаного грошового зобов'язання по операції з поставки автомобілів. Тобто, суд приходить до висновку, що витратами з придбання вказаного векселя у позивача є зобов'язання по оплаті вартості поставлених автомобілів, на відшкодування якої позивачем було отримано вексель №АА2373411.

Враховуючи, що сума отриманого позивачем доходу від відчуження векселя №АА2373411 дорівнює сумі витрат, у зв'язку з його придбанням (зобов'язання по оплаті поставлених автомобілів), суд зазначає, що в цій операції дохід дорівнює нулю, а тому відсутні підстави для донарахування податку на прибуток.

Стосовно посилання представника відповідача на невідображення позивачем операції з векселем в податковій звітності, а саме не заповнення відповідного додатку до податкової декларації з податку на прибуток, суд зазначає наступне.

Податковим кодексом України, ст. 47, окремо передбачена відповідальність юридичних осіб, які відповідно до цього Кодексу визначені платниками податків, а також їх посадових осіб за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органам, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах.

Тобто, відповідач не був позбавлений можливості притягнути позивача до відповідальності за порушення порядку заповнення податкової звітності з податку на прибуток по операції з реалізації векселя.

Такими чином, суд приходить до висновку про відсутність підстав для встановлення порушення в частині формування позивачем доходу за четвертий квартал 2012 року, а таким чином, відсутність у відповідача правових підстав для збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств та винесення податкового повідомлення-рішення № 0000014801 від 18.10.2013р.

Стосовно встановленого відповідачем порушення в формуванні позивачем податкового кредиту, від'ємного значення та бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, у зв'язку з заниження ціни реалізації автомобілів порівняно із звичайною ціною, суд зазначає наступне.

Позивачем було укладено з ТОВ «ЕКЛІ» договір поставки № УТ/П003-15 від 08.10.2012р., відповідно до умов якого позивач поставляє на адресу ТОВ «ЕКЛІ» транспортні засоби різних марок, а ТОВ «ЕКЛІ» приймає та сплачує вартість вказаних транспортних засобів. (а.с. 31-33, т. 2)

Судом встановлено, що позивачем за період з 01.10.2012р. по 31.12.2012р. на адресу ТОВ «ЕКЛІ» було поставлено на виконання вказаного вище договору 409 транспортних засобів, що підтверджується копіями видаткових накладних.

Також, відповідно до договору поставки № ХАТК/П003-34 від 01.07.2011р. позивачем було поставлено на адресу ТОВ «Харківська Автомобільна Торгівельна Компанія» транспортні засоби у кількості 7672 шт. за період з 01.07.2011р. по 31.12.2012р., що підтверджується копією договору та видаткових накладних.

Відповідно до п. 187.1 ст.187 Податкового кодексу постачання України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з абз. 1 та 2 п.188.1 ст.188 цього Кодексу база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.

Відповідно до п. 1 розділу XIX "Прикінцеві положення" Податкового кодексу України, норми Податкового кодексу Українинабирають чинності з 1 січня 2011 року, крім: - ст. 39 Податкового кодексу України, яка набирає чинності з 1 січня 2013 року; -розділу III Податкового кодексу України, який набирає чинності з 1 квітня 2011 року. Пунктом 2 п. 2 розділу XIX "Прикінцеві положення" Податкового кодексу України передбачено, що з 1 квітня 2011 року втрачає чинність Закон України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", крім п. 1.20 ст. 1 цього Закону, який діє до 1 січня 2013 року.

Отже, звичайні ціни до 1 січня 2013 року визначаються у порядку, передбаченому п. 1.20 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, а з 1 січня 2013 року - за правилами, визначеними ст. 39 Податкового кодексу України.

Відповідно до приписів підпункту 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Згідно з приписами підпункту 1.20.2 пункту 1.20 ст. 1 цього ж Закону для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

З положень наведеної норми закону слідує, що за загальним правилом звичайною ціною товару є ціна договору, котрий був укладений між взаємно незалежними (як юридично, так і фактично) сторонами, за наявності у сторін добровільного наміру досягти згоди з істотних умов договору, за умови можливості реального виконання зобов'язань за договором без докладення сторонами значних додаткових зусиль (в тому числі і витрат).

Відповідно до приписів підпункту 1.20.8 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Підпунктами 1.20.3 -1.20.5 пункту 1.20 статті 1 Закону України Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлені особливі правила визначення звичайної ціни для окремих видів продажу товарів, робіт і послуг.

В усіх інших випадках суб'єкт господарювання, встановлюючи договірну ціну, має враховувати рівень звичайних цін, визначений відповідно (але не виключно) до методу співставних цін, який міститься у підпункті 1.20.2 зазначеного Закону.

Для визначення звичайної ціни товарів (робіт, послуг) на підставі методу спів ставних цін використовується інформація про укладені підприємством на момент продажу такого товару договори з ідентичними або однорідними товарами у спів ставних умовах.

При цьому умови договорів на ринку ідентичних (а в разі їх відсутності - однорідних) товарів визнаються спів ставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну або може бути економічно обґрунтована.

Методологічні засади формування інформації про операції пов'язаних сторін та її розкриття у фінансовій звітності визначено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 23 «Розкриття інформації щодо пов'язаних сторін», затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України № 303 від 18 червня 2001 року, відповідно до якого за методом порівняльної неконтрольованої ціни застосовується ціна, яка визначається за ціною на аналогічну продукцію (товари, роботи, послуги) що реалізована не пов'язаному з продавцем покупцеві за звичайних умов діяльності.

Визначення звичайної ціни, тобто обґрунтування відповідності застосовуваних підприємством цін рівню справедливої ринкової ціни, починається з визначення товару, його основних характеристик для співставлення.

Судом встановлено, що при проведенні перевірки позивачем до відповідача запит щодо обґрунтування рівня договірних цінна товари, які продавалися ТОВ «ЕКЛІ» та ТОВ «Харківська Автомобільна Торгівельна Компанія», не направлявся, вказане також підтверджено в судовому засіданні представниками відповідача.

Також, як зазначено вище, законодавцем встановлено, що для аналізу рівня звичайних цін повинні братися до уваги інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами.

Згідно з п. 1.20.1 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися. Однорідні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.

Відповідно до п. 14.1.80 ст. 14 Податкового кодексу України, ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. При цьому під ідентичними розуміються товари, що мають однакові ознаки з оцінюваними товарами, у тому числі такі, як: фізичні характеристики; якість та репутація на ринку; країна виробництва (походження); виробник.

З аналізу вказаної норми вбачається, що ідентичними є товари, які мають однакові з оцінюваними товарами ознаки. Тобто це повинні бути інші товари, однак такі, що мають однакові ознаки.

В той же час, як встановлено в судовому засіданні та відображено в акті перевірки відповідачем для визначення рівня звичайних цін досліджувалися договори на ті самі товари, а на не аналогічні. Тобто, відповідачем досліджувалися договори наступного продажу товару, придбаного у позивача, який є одним і тим самим товаром, а не ідентичним в розумінні Податкового кодексу України.

Крім того, суд зазначає, що взяття до уваги відповідачем договорів з подальшої реалізації придбаного у позивача товару для визначена рівня звичайних цін не може бути визнано правомірним, оскільки вартість товару при подальшій його реалізації формується урахуванням прибутку, отримання якого є метою господарської діяльності.

Також, суд окремо зауважує, що податковий орган при прийнятті оскаржуваних рішень не добув фактичних даних, які б свідчили про наявність у позивача реальної можливості реалізувати товар за ціною, яка визначена податковими органом як звичайна.

Крім того, судом встановлено, що відповідач, реалізовуючи товар ТОВ «ЕКЛІ» та ТОВ «Харківська Автомобільна Торгівельна Компанія», здійснював прибуткову діяльність, що підтверджується даними закупівлі (ВМД) та продажу товарів.

Судом встановлено, що податковий орган при визначенні рівня звичайних цін не діяв у межах приписів п. п. 1.20.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», зокрема не виконав жодної з умов, передбачених цією нормою для визначення рівня звичайних цін. За таких обставин, не може вважатися доведеним податковим органом той факт, що ціна договору, визначена у договорах з реалізації товарів ТОВ «ЕКЛІ» та ТОВ «Харківська Автомобільна Торгівельна Компанія», не відповідає рівню звичайної ціни. А тому, виходячи із положень п. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», необхідно вважати, що така ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Враховуючи встановлені вище обставини, суд приходить до висновку про невідповідність діючому законодавству оскаржуваних податкових повідомлень-рішень № 0000034801 від 09.12.2013р., № 0000294800 від 06.11.2013р., № 0000304800 від 05.12.2013р., та необхідність їх скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», Податковим кодексом України, ст.ст. 94, 160, 161, ст.ст. 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільна компанія "Укравтоторг" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.

2. Скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000014801 від 18.10.2013 року, № 0000034801 від 09.12.2013 року, № 0000294800 від 06.11.2013 року, № 0000304800 від 05.12.2013 року.

3. Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

4. Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 08 квітня 2014 року.

Суддя Волкова Л.М.