Ухвала

від 08.04.2014 по справі 2а-156/12/0970

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2014 р. № 9104/106079/12 Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гінди О.М.

суддів: Качмара В.Я., Ніколіна В.В.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Приватного підприємства «Італійський ресторан «Віва Італія» на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31 січня 2012 року у справі за адміністративним позовом Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства «Італійський ресторан «Віва Італія» про стягнення адміністративно-господарських санкцій, -

встановив:

10.01.2012 Івано-Франківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося в суд із адміністративним позовом до ПП «Італійський ресторан «Віва Італія» в якому просило стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції в сумі 3055,56 грн та пеню 243,8 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідно до вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів», відповідач у 2010 році зобов'язаний був працевлаштувати 1 інваліда, однак цього не зробив, чим не виконав встановлений норматив робочих місць для інвалідів, у зв'язку з чим він був зобов'язаний до 15 квітня наступного за звітним роком сплатити адміністративно-господарські санкції в розмірі половини середньої річної заробітної плати, а саме - 3055,56 грн. Проте, ним вказану суму адміністративно-господарських санкції в добровільному порядку не сплачено, а тому такі підлягають стягненню з нарахуванням пені в сумі 243,8 грн.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31.01.2012 позов задоволено.

Із постановою суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що така ухвалена з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому просить її скасувати.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги апелянт посилається на те, що згідно його розрахунку, який проведений у відповідності до Інструкції зі статистики кількості працівників затвердженої наказом Міністерства статистики України від 30.11.2005 № 171 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30.11.2005 за № 1442/11722, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за 2010 рік ПП «Італійський ресторан «Віва Італія» становить 5 чоловік, а тому у підприємства відсутній обов'язок сплачувати адміністративно-господарські санкції за не працевлаштування одного інваліда. Також, у доповненнях до апеляційної скарги, апелянт звертає увагу на те, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду, а тому суд першої інстанції позовну заяву повинен був залишити без розгляду.

Особи, які беруть участь у справі в судове засідання не прибули, хоча були належним чином повідомлені про його дату, час та місце, що підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення повісток, а тому у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України їх неприбуття не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Враховуючи те, що цю справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, а усі особи, які беруть участь у справі в судове засідання не прибули, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи та обговорив підстави і межі апеляційних вимог, вважає, що апеляційна скарга не може бути задоволеною.

Суд першої інстанції позов задовольнив виходячи з того, що відповідач у 2010 році не виконав покладені на нього обов'язки щодо створення робочого місця для 1 інваліда, інформування державну службу зайнятості про наявність вакантного місця для інваліда, звітування Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інваліда, а тому у відповідності до ст.ст. 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів» зобов'язаний був сплатити до 15.04.2011 року адміністративно-господарські санкції в розмірі половини середньої річної заробітної плати, що становить 3055,56 грн. Однак, ПП «Італійський ресторан «Віва Італія» вказані санкції не сплатив, тому такі підлягають стягненню з нарахуванням пені в сумі 243,8 грн.

Суд апеляційної інстанції переглядаючи рішення суду першої інстанції, вважає за необхідне зазначити наступне.

Порядок, підстави та умови участі суб'єктів господарювання в реалізації державних гарантій для забезпечення інвалідів рівними правами з іншими громадянами регулюється Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року N 875-XII (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон N 875-XII).

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону N 875-XII, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 ст. 19 Закону N 875-XII, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Статтею 20 Закону України «Про зайнятість населення» від 1 березня 1991 року N 803-XII (чинного на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством. Несвоєчасна реєстрація або відмова від неї, порушення порядку подання адміністративних даних тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Згідно приписів частини 1 статті 20 Закону N 875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Частиною 2 цієї статті визначено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

З огляду на приписи статті 238 Господарського кодексу України, до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків, та за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення прав ведення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

З наведених вище нормативно-правових приписів вбачається обов'язок підприємства створити робочі місця для інвалідів відповідно до визначеного Законом нормативу та щомісячного інформувати органи працевлаштування про кількість вакантних робочих місць в тому числі для інвалідів, а тому у разі невиконання чи неналежного виконання цих обов'язків підприємство зобов'язане сплатити адміністративно-господарські санкції.

Форма звітності про наявність вільних вакантних місць затверджена Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 № 420, який втратив чинність на підставі Наказу Міністерства соціальної політики N 316 від 31.05.2013. Згідно вказаного Наказу роботодавці повідомляють органи державної служби зайнятості про наявність вільних вакантних місць, у тому числі для осіб з обмеженими фізичними можливостями, шляхом подання щомісячних Звітів форми 3-ПН.

Однак, ПП «Італійський ресторан «Віва Італія» не надано суду доказів виконання ним обов'язку щомісячного повідомлення органу державної служби зайнятості про наявність вільних вакантних місць, у тому числі для осіб з обмеженими фізичними можливостями.

У відповідності до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Отже, відповідачем не виконано покладений на нього законом обов'язок щодо щомісячного інформування центру зайнятості про наявність вільних вакантних місць для працевлаштування інвалідів, а тому у відповідності до ст. 20 Закону 875-XII він зобов'язаний сплатити адміністративно-господарські санкції.

Також, відповідачем не виконано обов'язок подання Фонду соціального захисту інвалідів звіту форми 10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2010 рік, який передбачено Порядком подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю затвердженого постановою КМ України від 31.01.2007 № 70 та наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 № 42.

У зв'язку з неподанням цього звіту, позивачем 11.11.2011 року проведено перевірку за результатами якої складено акт № 363, з якого вбачається, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу ПП «Італійський ресторан «Віва Італія» у 2010 році становила 9 осіб, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях створених відповідно до вимог статті 19 Закону 875-XII становить 1 робоче місце. Середньорічна заробітна плата штатного працівника становить 6111,11 грн.

Отже, відповідач, відповідно до частини першої статті 20 Закону N 875-XII, повинен був сплатити Фонду 3055,55 грн адміністративно-господарських санкцій, сума яких визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати. Оскільки він не надав доказів сплати цих санкцій, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що такі підлягають стягненню з нарахуванням пені в сумі 243,8 грн, яка визначена відповідно до Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого Наказом Мінпраці «Про затвердження Порядку нарахування пені та її сплати» від 15.05.2007 № 223.

Суд апеляційної інстанції вважає безпідставним посилання відповідача на те, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу ПП «Італійський ресторан «Віва Італія» у 2010 році становила 5 осіб, на підтвердження чого ним долучено особистий розрахунок. Згідно інформації УПФУ в м. Івано-Франківську наданої листом від 06.12.2011 № 5254/04, така кількість у 2010 році становила 9 осіб.

Долучений апелянтом до справи розрахунок середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу за рік, не може бути взятий до уваги, як належний та допустимий доказ, оскільки виходячи з положень п. 3 Інструкції зі статистики кількості працівників затвердженої наказом Міністерства статистики України від 30.11.2005 № 171 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30.11.2005 за № 1442/11722, середньооблікова кількість штатних працівників розраховується на підставі щоденних даних про облікову кількість штатних працівників, які повинні уточнюватись відповідно до наказів про прийняття, переведення працівника на іншу роботу та припинення трудового договору. Облікова кількість штатних працівників за кожен день має відповідати даним табельного обліку використання робочого часу, на підставі якого визначається кількість працівників, які з'явились або не заявились на роботу. Однак, відповідачем зазначених документів суду не надано, а тому наданий ним розрахунок не може бути прийнятий до уваги.

Натомість позивачем інформація про середньооблікову кількість штатних працівників облікового складу за рік, отримана від Пенсійного органу, яким ці дані надані на підставі офіційних документів - звітів, які подавало ПП «Італійський ресторан «Віва Італія» у 2010 році. Доказів спростування цієї інформації відповідачем не надано, а згідно ст. 7 КАС України адміністративне судочинство здійснюється на принципі змагальності сторін. Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Не заслуговує на увагу посилання апелянта на те, що у акті перевірки від 11.11.2011 містяться посилання на лист Пенсійного фонду від 06.12.2011, оскільки наявність формальних порушень у акті перевірки не спростовує покладеного на нього обов'язку сплатити адміністративно-господарські санкції.

Щодо посилання апелянта на пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду (ч. 2 ст. 99 КАС України), який, на його думку, розпочав свій перебіг 16.04.2011 та закінчився через шість місяців - 16.10.2011, то такі є безпідставними, оскільки, як вбачається із акта перевірки від 11.11.2011, відповідачем не подано до Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального страхування звіт форми 10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2010 рік. Тому обставини, щодо не працевлаштування у 2010 році ПП «Італійський ресторан «Віва Італія» одного інваліда та необхідність сплати ним адміністративно-господарських санкцій, позивач встановив лише після проведення перевірки, яка мала місце 11.11.2011, а тому, враховуючи дату подання позову (10.01.2012), підстави для залишення позовної заяви без розгляду, згідно ст. 100 КАС України, відсутні.

З огляду на викладене, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування оскарженої постанови, суд апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

ухвалив:

апеляційну скаргу Приватного підприємства «Італійський ресторан «Віва Італія» - залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31 січня 2012 року у справі № 2а-156/12/0970 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

На ухвалу протягом двадцяти днів з після набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.М. Гінда

Судді: В.Я. Качмар

В.В. Ніколін