Ухвала

від 07.04.2014 по справі 815/5818/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" квітня 2014 р. м. Київ К/800/60393/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів у Одеській області

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2013

у справі № 815/5818/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Союзенергомонтаж"

до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів у Одеській області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 03.09.2013 відмовлено у задоволені позову про скасування податкових повідомлень-рішень від 28.05.2013 №0001032230, №0001042230, № 0001052230.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2013 скасовано постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03.09.2013 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень від 28.05.2013 №0001032230 та №0001042230, ухвалено в цій частині нову постанову, якою позов задоволено. В частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 28.05.2013 № 0001052230 - постанову суду першої інстанції залишено без змін.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами відповідача не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

Представники сторін в судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

У зв'язку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної податковим органом позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Союзенергомонтаж» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2012, складений Акт № 2738/22-3/36109963 від 07.05.2013, в якому встановлено порушення вимог:

- п. 138.2, пп.138.5.1 п. 138.5 ст. 138. пп. 159.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 146.12 ст. 146. п. 150.1 ст.150 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на 708 397,00 грн.;

- п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 983 235,00 грн.

На підставі акта перевірки, відповідачем 28.05.2013 прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0001032230 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 787 535,00 грн. (за основним платежем - 708 397,00 грн., за штрафними санкціями - 80 136,00 грн.);

- № 0001042230 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 229 044,00 грн. (за основним платежем - 983 235,00 грн., за штрафними санкціями - 245 809,00 грн.);

- № 0001052230 про застосування штрафних санкцій у розмірі 170,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції погодився з висновками податковими органу, викладеними в акті перевірки від 07.05.2013, на підставі яких прийняті спірні податкові повідомлення-рішення.

Однак, колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про скасування повідомлень-рішень від 28.05.2013 №0001032230 та №0001042230, враховуючи наступне.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів /послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як було вірно встановлено судом апеляційної інстанції, факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ТОВ «КОНСТРАКБУД», ПП «Вінер-Київ», ПП «Мінвотч», ПП «Картас-Буд», ТОВ «Білд Компані», TOB «Адіс-Строй», TOB «Південьгрупп», ТОВ «БФ «Укрбуд», підтверджується наявними в матеріалах справи первинним документами бухгалтерського обліку, зокрема: договорами, актами приймання виконаних робіт, довідками про вартість виконаних робіт, податковими та видатковими накладними, товарно-транспортними накладними. Також, в матеріалах справи наявні докази оплати виконаних робіт в підтвердження витрат при визначенні об'єкта оподаткування.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з вказаними контрагентами, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Посилання податкового органу на акти про неможливість проведення зустрічних звірок, судом апеляційної інстанції правомірно не прийнято до уваги, оскільки, чинне законодавство не ставить в залежність право на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що у відповідача були відсутні підстави для визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, а відтак - протиправність прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень від 28.05.2013 №0001032230 та №0001042230.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду не встановлено.

Керуючись ст. ст. 222-224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів у Одеській області залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний Судді (підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль