Постанова

від 07.04.2014 по справі 826/3659/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

07 квітня 2014 року 17:30 справа №826/3659/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О. та представників:

позивача : Черешнюк О.Р.;

відповідача: Коваленка А.О.

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІТ-Л" доДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві провизнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 07 квітня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮНІТ-Л" (далі по тексту - позивач, ТОВ "ЮНІТ-Л") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Дніпровському районі), в якому просить визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08 жовтня 2013 року №0000542204.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 березня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/3659/14, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 07 квітня 2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі від 08 жовтня 2013 року №0000542204 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення глави 5, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України ТОВ "ЮНІТ-Л" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 831 786,00 грн., у тому числі за основним платежем на 665 429,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 166 357,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акта від 25 вересня 2013 року №770/26-53-22-04-21/32423953 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІТ-Л" (код за ЄДРПОУ 32423953) з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності внесення до бюджету сум податків за листопад-грудень 2012 року по взаємовідносинам з ТОВ "ЖАЛСІ" (код ЄДРПОУ 24937487)" (далі по тексту - Акт перевірки).

У висновку Акта перевірки встановлено, зокрема, порушення позивачем пунктів 201.1, 201.2, 201.3, 201.4, 201.5, 201.6, 201.7 статті 201, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму за 4 квартал 2012 року на суму 665 429,00 грн.

Зазначене порушення в Акті перевірки обґрунтовано наступним: за даними акта про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача - ТОВ "ЖАЛСІ", встановлено вжиття щодо останнього заходів по встановленню місцезнаходження та не надання документального підтвердження з питань проведення взаєморозрахунків із контрагентами за жовтень та листопад 2012 року; в акті про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача - ТОВ "ЖАЛСІ" зазначено також про порушення податкового законодавства з боку контрагента ТОВ "ЖАЛСІ" - ТОВ "Арт Полі Груп".

Вказана інформація, на думку відповідача, свідчить про неможливість віднесення позивачем до податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "ЖАЛСІ".

Позивач не погоджується висновками Акта перевірки та прийнятим на їх підставі податковим повідомленням-рішенням, мотивуючи позовні вимоги наступним: позивач не може нести відповідальність за порушення податкової дисципліни постачальником; контрагент-постачальник на момент здійснення господарських операцій був зареєстрований як юридична особа та платник податку на додану вартість; господарські операції підтверджені належним чином оформленими первинними документами та податковими накладними.

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками Акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва вважає обґрунтованими позовні вимоги ТОВ "ЮНІТ-Л", виходячи з наступних мотивів.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ТОВ "ЮНІТ-Л" та ТОВ "ЖАЛСІ", мету придбання та обставини використання придбаних товарів/послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Матеріали справи підтверджують, що між ТОВ "ЮНІТ-Л" (замовник) та ТОВ "ЖАЛСІ" (підрядник) укладено договір на виконання робіт по заміні та модернізації ліфтів від 29 жовтня 2012 року №19, за умовами якого підрядник приймає на себе виконання комплексу робіт по заміні та модернізації ліфтів відповідно до проектно-кошторисної документації на об'єктах, перелік яких наведений у додатку №1, що є невід'ємною частиною договору.

Згідно з додатком №1 підрядник виконує роботи по заміні та модернізації 26 ліфтів у місті Києві, які знаходяться за наступними адресами: бул. Перова, 16а; бул. Перова 12/92, під'їзд 1; вул. Жукова, 39а, під'їзди 1, 2 та 3; вул. Зодчих, 34, під'їзди 1 та 4; вул. Мартиросяна, 4, під'їзд 1; вул. Мартиросяна, 6; вул. Мілютенка, 7а, під'їзди 3 та 5; вул. Шолом-Алейхема, 8а, під'їзди 1, 4, 5 та 6; бул. Л. Українки, 14, під'їзди 1 та 2; вул. Шота Руставелі, 4б; вул. Нагірна, 12, під'їзди 2 та 3; вул. Сім'ї Хохлових, 3, під'їзди 1 та 2; вул. Бакинська, 28; бул. Кольцова, 22, під'їзди 1 та 2.

Відповідно до актів приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в та довідок про вартість виконаних будівельних робіт ТОВ "ЖАЛСІ" від листопада та грудня 2012 року виконало обумовлені договором роботи та виписало позивачу податкові накладні на загальну суму 3 992 634,32 грн., у тому числі податок на додану вартість - 665 439,05 грн.

Оплата за поставлені товар та послуги здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують відповідні платіжні доручення з відміткою банку, долучені до матеріалів справи.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару/послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Як вбачається з обставин справи, позивач у податковій декларації з податку на додану вартість за перевірений період, відобразив, зокрема, суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "ЖАЛСІ", у зв'язку з придбанням робіт.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України дою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ "ЖАЛСІ", був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Вирішуючи питання про реальність операцій з придбання робіт і питання використання їх у власній господарській діяльності позивача, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За даним Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та інформацією мережі Інтернет (наприклад, http://www.unit-l.com/) ТОВ "ЮНІТ-Л" здійснює діяльність у сфері будівельно-монтажних робіт та ремонту обладнання; підприємство пропонує асортимент підйомного обладнання (у тому числі ліфти), здійснює монтаж та пуско-наладку, надає гарантійне обслуговування та підтримку обладнання, здійснює його модернізацію.

ТОВ "ЮНІТ-Л" має дозвіл територіального управління Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Київській області та місті Києві №1965.12.32 від 16 липня 2012 року строком дії до 16 липня 2017 року, зокрема на виконання монтажу, демонтажу, налагодження, ремонту, технічного обслуговування ліфтів.

Суд встановив, що придбані у ТОВ "ЖАЛСІ" робіт по заміні та модернізації ліфтів згідно наведеного переліку, замовлялись позивачем з метою виконання господарських зобов'язань перед замовником - ТДВ "Укрліфтсервіс" за договором підряду на виконання робіт по заміні та модернізації ліфтів від 16 жовтня 2012 року №56-1610.

При цьому ТОВ "ЖАЛСІ" має ліцензію на господарську діяльність у будівництві №071991, видану Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві 17 серпня 2012 року, строком дії до 17 серпня 2015 року, яка, у тому числі, передбачає здійснення діяльності з будівництва ліфтів.

На підтвердження реальності господарських операцій та мети придбання робіт для провадження господарської діяльності позивач надав до суду копії договору підряду на виконання робіт по заміні та модернізації ліфтів від 16 жовтня 2012 року №56-1610, акти виконаних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, проектів заміни пасажирських ліфтів; дозволу територіального управління Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Київській області та місті Києві №1965.12.32 від 16 липня 2012 року, ліцензії №071991, видану Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві 17 серпня 2012 року; платіжні доручення.

Наведене вказує, що ТОВ "ЮНІТ-Л" здійснювало витрати на придбання у ТОВ "ЖАЛСІ" робіт для провадження своєї господарської діяльності; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду не надано.

При вирішенні даного спору суд враховує також вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій та вирішення спору ТОВ "ЖАЛСІ", було зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.

Судом відхиляються посилання відповідача на акти про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ЖАЛСІ", оскільки такий акт не може встановлювати порушення податкового законодавства та підтверджувати будь-які обставини; у свою чергу ймовірні порушення податкового та іншого законодавства з боку постачальника не є підставою для обмеження права покупця на податковий кредит за умови реальності господарської операції.

Враховуючи викладене, суд вважає, що ТОВ "ЮНІТ-Л" правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "ЖАЛСІ", а висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України в частині формування податкового кредиту є помилковими, відтак збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій є протиправним.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі від 08 жовтня 2013 року №0000542204 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Дніпровському районі не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "ЮНІТ-Л" підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІТ-Л" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві від 08 жовтня 2013 року №0000542204.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІТ-Л" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко