Ухвала

від 11.04.2014 по справі 925/1908/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

11 квітня 2014 року Справа №925/1908/13

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Гури І.І., при секретарі судового засідання Мирошниченко Б.В., за участю представника позивача - Мельничук І.В. за довіреністю, представник відповідача - не з'явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Черкаської області у м. Черкаси матеріали справи за позовом дочірнього підприємства фірми "Дебекс Україна", м. Констянтинівка Донецької області до товариства з обмеженою відповідальністю "Макстро", м. Черкаси про стягнення 31 546,65 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство фірма "Дебекс Україна" звернулась до господарського суду Черкаської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Макстро", у якому просить суд стягнути з відповідача: 30 450,00 грн. основного боргу та штрафних санкцій - пені в розмірі 667,00 грн., три відсотки річних - 307,85 грн., інфляційних втрат - 121,80 грн.

Позов мотивований тим, що відповідач в порушення умов договору купівлі-продажу № 213 від 08.07.2013, що укладений між сторонами, не поставив оплачений позивачем товар і не повернув сплачені кошти за нього, претензії позивача № 24 від 05.08.3013 та №27 від 08.10.2013 відповідачем не виконані.

У підготовчій частині судового засідання 03.12.2013 представник позивача подала заяву про збільшення розміру позовних вимог.

Розгляд справи неодноразово відкладався.

Ухвалою суду від 09 січня 2014 року позов був залишений без розгляду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04 лютого 2014 року ухвалу суду від 09 січня 2014 скасовано, матеріали справи надіслані на розгляд до господарського суду Черкаської області.

Ухвалою від 25 лютого 2014 року справа призначена до розгляду на 13 березня 2014 року.

Ухвалою суду від 13 березня 2014 року розгляд справи відкладено на 11 квітня 2014 року.

Відповідач представника у судове засідання не направив, ухвала суду про відкладення розгляду справи, направлена на адресу відповідача, повернулася до суду з довідкою пошти: "за закінченням терміну зберігання".

У судовому засіданні представник позивача підтримала заяву про збільшення розміру позовних вимог, просила прийняти заяву до розгляду, позов задовольнити повністю.

У заяві про збільшення розміру позовних вимог позивач, посилаючись на ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, п. 3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18, ст. 20 , ч. 4 ст. 47, ст. 216 Господарського кодексу України, ст. 623 Цивільного кодексу України, Податковий кодекс України ( п. 11 підрозділу 2 розділу 20 Перехідних положень, п. 201.10. ст. 201), просить суд врахувати її при розгляді справи, стягнути з відповідача на користь позивача, окрім суми заборгованості в розмірі 30 450,00 грн. основного боргу та штрафних санкцій - пені в розмірі 667,00 грн., три відсотки річних 307,85 грн., інфляційних втрат 121,80 грн., та збитки в розмірі 18 487,50 грн.

Збільшення позовних вимог позивач обґрунтовує наступним:

- збитки в 18 487,50 грн. виникли у зв'язку із тим, що відповідач згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних не зареєстрував податкову накладну під № 5 від 08.07.2013 на суму ПДВ 12 325,00 грн. та згідно АІС "Податковий блок" цим товариством не включено до податкових зобов'язань з ПДВ відповідного періоду;

- на суму придбаного товару згідно договору № 213 купівлі-продажу від 08.07.2013 позивачем отримані наступні податкові накладні від відповідача - від 08.07.2013 №5, та від 09.07.2013 №6. Сума податку на додану вартість по зазначених податкових накладних включена до складу податкового кредиту по р. 10.1. "підлягають оподаткуванню за основною ставкою та нульовою ставкою" і відповідно відображена у додатку 5 "розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" у розділі "Податковий кредит" до декларації з ПДВ липень 2013 року (вх. 19.08.2013 року №9051444116) у сумі ПДВ 17400,00 грн. В реєстрі виданих податкових накладних (вх. №9051447867 від 19.08.2013 р.) у розділі "Отримані податкові накладні" за липень 2013 року зроблено запис за вищезазначеними податковими накладними з відповідача (визначено в Акті від 06.11.2013року №319/05-14-15-1-25601597). Відповідно до п. 11 підрозділу 2 розділу 20 Перехідних положень Податкового кодексу України (ПК України) реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників податку на додану вартість в одній податковій накладній становить понад 10 тисяч гривень з 1 січня 2012 року. Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку, продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше 15 календарних днів наступних за датою їх складання. Однак, в порушення зазначеної вище норми продавець-відповідач податкову накладну №5 не зареєстрував. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає право на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов 'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний період. Як наслідок, в ході документальної позапланової невиїзної перевірки позивача працівниками Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міністерства доходів у Донецькій області встановлено, що в порушення п.201.10 ст. 20, п.11 підрозділу 2 розділу 20 ПК України позивач неправомірно віднесло до податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за липень 2013 року суму ПДВ 12 325,00 грн., по податковій накладні, яка не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, що призвело до зниження сум ПДВ, яка підлягала нарахуванню та сплаті до бюджету (копія Акту від 06.11.201З року №319/05-14-І 5-1-25601597додається). За результатами Акту від 06.11.2013 року №319/05-14-15-1-25601597 (перевірки) Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міністерства доходів у Донецькій області Позивачу зменшено суму податкового кредиту у розмірі 12 352,00 грн. та за порушення правил оподаткування податковим повідомленням - рішенням від 14.11.2013 р. за № 0000801501 донараховано суму грошових зобов'язань на загальну суму 18 487, 50 грн., з яких за основним платежем донараховано 12 325,00 грн., за штрафними санкціями 6 162, 50 грн. Також, за Актом від 06.11.2013 року №319/05-14-15-1-25601597, складено два протоколи про адміністративне правопорушення на посадових осіб (копії протоколів АА №645545 та АА №645546 додаються) про порушення податкового законодавства, які направленні до суду загальної юрисдикції для вирішення питання про притягнення посадових осіб позивача до адміністративної відповідальності та застосування адміністративного стягнення, по кожному протоколу. Зменшивши розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість, позивач, тим самим поніс втрати (збитки) у вигляді не отриманого податкового кредиту (ст. 198 ПК України) або бюджетного відшкодування (ст. 200 ПК України); - стосовно наявності причинного зв'язку між протиправною поведінкою порушника - відповідача та збитками, позивач вважає, що причиною завищення від'ємного значення різниці між; податковим зобов'язанням та податковим кредитом за липень 2013 року на суму 12 325,00 грн. та як наслідок зменшення податкового кредиту позивача за цей же період, стало порушення відповідачем податкового законодавства, а саме вимог пункт 201.10 ст. 201 ПК України - не внесення до Єдиного реєстру податкових накладних податкової накладної від 08.07.2013 року № 5, виписаної на користь позивача. Вказані порушення встановлені Актом перевірки від 06.11.2013 року №319/05-14-15-1-25601597, зокрема, порушення п. 201.10 ст. 20 п. 11 підрозділу 2 розділу 20 ПК України у зв'язку з чим позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по взаємовідносинам з відповідачем на загальну суму 18 487,50 грн. по ПДВ та винесено дві постанови про адмінправопорушення. Також, на момент отримання податкової накладної № 5 від 08.07.2013 року та включення її до податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2011 року, позивачу не було відомо про невиконання відповідачем вимог Податкового кодексу України щодо невнесення податкової накладної до Єдиного реєстру податкових накладних. Таким чином, саме невиконання Відповідачем вимог податкового законодавства та договірних відносин призвели до збитків на загальну суму 18487,50 грн., яка підтверджується копією податкового повідомлення-рішення.

Суд, виходить з наступного.

Згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до п. 3.10. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" із змінами і доповненнями, внесеними постановою пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року № 3 передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Однак, позивачем збільшені позовні вимоги не за тією самою вимогою, яка заявлена ним в позовній заяві, про що свідчить викладене вище.

З огляду на викладене, керуючись ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, п. 3.10. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" із змінами і доповненнями, внесеними постановою пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року № 3, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у прийнятті заяви про збільшення розміру позовних вимог ( вх. №27415/13 від 03.12.2013).

Суддя І.І. Гура