Рішення

від 11.04.2014 по справі 925/1908/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2014 року Справа № 925/1908/13

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Гури І.І., при секретарі судового засідання Мирошниченко Б.В., за участю представника позивача - Мельничук І.В. за довіреністю, представник відповідача - не з'явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Черкаської області у м. Черкаси справу справу за позовом дочірнього підприємства фірми "Дебекс Україна", м. Костянтинівка Донецької області до товариства з обмеженою відповідальністю "Макстро", м. Черкаси про стягнення 31 546,65 грн., -

ВСТАНОВИВ :

Дочірнє підприємство фірма "Дебекс Україна" звернулась до господарського суду Черкаської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Макстро", у якому просить суд стягнути з відповідача: 30 450,00 грн. основного боргу та штрафних санкцій - пені в розмірі 667,00 грн., три відсотки річних - 307,85 грн., інфляційних втрат - 121,80 грн.

Позов мотивований тим, що відповідач в порушення умов договору купівлі-продажу № 213 від 08.07.2013, що укладений між сторонами, не поставив оплачений згідно умов договору позивачем товар і не повернув сплачені кошти за нього, претензії позивача № 24 від 05.08.3013 та №27 від 08.10.2013 відповідачем не виконані. Внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань позивачем нарахована пеня, три відсотки річних та інфляційні.

03 грудня 2013 року представником позивача подана до суду заява про збільшення розміру позовних вимог, а також клопотання про витребування доказів від відповідача.

Клопотання позивача про витребування доказів було задоволено ухвалою суду від 03.12.2013, зобов'язано відповідача надати суду у судове засідання для огляду оригінали певних документів, однак ця та інша ухвали суду відповідачем не були виконані.

У письмових поясненнях, поданих представником позивача з метою виконання вимог ухвали суду від 16.12.2013 та повного і всебічного розгляду справи, ним надані наступні пояснення по справі:

- щодо суми основного боргу: позивач оплатив замолений товар на суму 104400,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 260 від 09.07.2013 про оплату рахунку-фактури №СФ-0000537 від 05.07.2013. 18.07.2013 позивач отримав товар на загальну суму 73950,00 грн., що підтверджується прибутковою накладною №РН-0000005 від 08.07.2013, таким чином відповідач заборгував 30 450,00 грн. за сплачений, але не поставлений товар;

- щодо збитків: 03.12.2013 позивачем було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, зокрема, у зв'язку з тим, що відповідач згідно даних єдиного реєстру податкових накладних не зареєстрував податкову накладну під № 5 від 08.07.2014 на суму ПДВ 12 325,00 грн. та згідно АС "Податковий блок" цим товариством не включено до податкових зобов'язань з ПДВ відповідного періоду. Саме невиконання відповідачем вимог податкового законодавства та договірних відносин призвели до збитків на загальну суму 18487,50, яка підтверджується копією податкового повідомлення рішення. З метою підтвердження правової позиції позивача просить долучити до матеріалів справи витяги з ЄДРСР постанов Львівського апеляційного господарського суду від 26.09.2013 у справі №926/634/13 та Вищого господарського суду України від 27.11.2013 у цій же справі.

Також, ухвалою суду від 09 січня 2014 року позов залишено без розгляду.

Постановою від 04 лютого 2014 року апеляційну скаргу позивача задоволено, ухвалу суду від 09.01.2014 скасовано, матеріали справи надіслано на розгляд до господарського суду Черкаської області.

Ухвалою від 25.02.2014 справу призначено до розгляду на 13.03.2014, викликано у судове засідання представників сторін, визнано їх явку обов'язковою, зобов'язано відповідача до дня засідання подати суду такі документи: письмовий відзив на позов; для огляду оригінали документів, що витребовувались попередніми ухвалами суду.

Розгляд справи було відкладено на 11.04.2014.

Ухвала суду про відкладення розгляду справи, що направлена на юридичну адресу відповідача, повернулася до суду з довідкою пошти: "за закінченням терміну зберігання", як і інша попередня ухвала суду.

Згідно ст. 75 ГПК України справа розглянута за наявними матеріалами.

Ухвалою суду від 11.04.2014 відмовлено у прийнятті заяви про збільшення розміру позовних вимог ( вх. №27415/13 від 03.12.2013).

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги повністю з викладених підстав, просила позов задовольнити повністю.

Згідно ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, судом встановлені наступні обставини.

08 липня 2013 року між позивачем (покупець за договором) та відповідачем (продавець за договором) укладено договір №213 купівлі-продажу (далі - Договір), за умовами якого відповідач зобов'язався передати у власність, а позивач прийняти товар відповідно до умов даного договору.

У Договорі сторони, зокрема, домовились про наступне:

- предметом цього договору є купівля-продаж товару (продукції), що є наслідком виробничо-господарської діяльності продавця та належить йому на праві власності, а саме ДВП СТ40 - розмір 2440*1220*2,5мм. (п. 1.1. Договору);

- назва товару (асортимент), його кількісні і якісні характеристики, ціна товару за одиницю і по позиціям, а також загальна вартість товару та порядок оплати товару, поставка якого буде здійснюватися у відповідності з даним договором, вказується в рахунках, що є невід'ємною частиною цього договору. У випадку необхідності поставки додаткових партій товару, продавець виставляє додатковий рахунок по заявці покупця (п. 1.3.);

- право власності на товар переходить від продавця до покупця в момент його передачі (вручення) перевізнику (п. 1.6.);

- поставка товару здійснюється по 100% передплаті (п. 1.7.);

- у випадку поставки товару без попередньої оплати, покупець зобов'язаний протягом 3 банківських днів здійснити повну оплату поставленого товару (п. 1.8.);

- поставка продукції здійснюється за рахунок продавця. За згодою сторін допускається дострокове постачання товару. Протягом 3 календарних днів (п. 2.2.);

- у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань, передбачених цим договором, винна сторона відшкодовує добросовісній в зв'язку з цим збитки (підтверджені неотримані доходи) в повному обсязі ( п. 5.1);

- якщо продавець на порушення договору не передає покупцеві проданий товар, покупець вправі вимагати передачі йому проданого товару і відшкодування збитків, завданих затримкою виконання або зі своєї сторони відмовитись від виконання договору і вимагати повернення сплачених грошових сум (п. 5.3.);

- договір вступає в силу з дати його підписання двома сторонами і діє протягом року з моменту підписання. У випадку, якщо у сторін на момент закінчення терміну дії договору залишаються невиконаними договірні зобов'язання або жодна із сторін не виявить бажання його розірвати, дія договору продовжується на наступний календарний рік ( п. 8.2.)

На виконання умов Договору позивач оплатив рахунок-фактуру відповідача №СФ-0000537 від 5 липня 2013 року на суму 104400,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 260 від 09 липня 2013 року на суму 104400,00 грн. Відповідач поставив товар на суму 73950,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000005 від 08 липня 2013 року, прибутковою накладною № ПН-165 від 08.07.2013 Як наслідок відповідачем недопоставлено позивачу товар на суму 30 450,00 грн. Згідно акту позивача звірки взаємних розрахунків сторін станом на 22 серпня 2013 року (за період: 01.07.13 - 22.08.13) заборгованість відповідача складає 30 450,00 грн.

У листі від 19 липня 2013 року відповідач повідомив позивача, що по технічних причинах завод-виробник не зміг відвантажити товар, за таких обставин товар (ДВП) буде відвантажено до 26.07.2013 у розмірі 1050 шт. згідно рахунку № СФ-0000537 від 08.07.2013.

02 серпня за №23 позивач направив відповідачу лист, у якому вказав, зокрема, що обіцянка від 19.07.2013 відповідачем не виконана, пропонує негайно надати письмове підтвердження строку виконання договірних зобов'язань.

05 серпня 2013 за № 24 позивач направив відповідачу лист, у якому запропонував негайно повідомити строк повного виконання відповідачем договірних зобов'язань.

У листі від 07.08.2013 відповідач повідомив позивача, що через нестачу транспорту за реальним фрахтом він не може відвантажити товар на даний момент, з цими обставинами товар (ДВП) буде відвантажено до 16.08.2013 у розмірі 1050 шт. згідно рахунку № СФ-0000537 від 08.07.2013.

08 жовтня 2013 року позивач направив відповідачу лист, у якому, посилаючись на недопоставку відповідачем оплаченого позивачем товару згідно Договору на суму 30 450,00 грн., пропонує повернути дану суму на розрахунковий рахунок позивача в строк до 21 жовтня поточного року, одночасно в черговий раз просить надіслати оригінали відвантажувальних документів на партію ДВП в сумі 73950,00 грн. разом з оригіналом акту звірки взаємних розрахунків від 22.08.2013 повідомляє, що по спливу вказаного строку, позивач змушений буде звернутися в суд, що передбачено п. 7.2. Договору. Однак лист залишений відповідачем без відповіді та виконання - сума попередньої оплати не повернута.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позов підлягаючим частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Предметом спору є стягнення грошової суми, яка складається із суми попередньої оплати за товар згідно договору купівлі-продажу, пені за невиконання зобов'язання, трьох процентів річних та інфляційних за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Сторони спірних правовідносин являються юридичними особами, суб'єктами господарювання у розумінні ст.ст.2,55 ГК України.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У ст. 663 ЦК України встановлено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ч ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Загальні умови виконання господарських зобов'язань визначені главою 22 ГК України. Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З огляду на вищевикладені норми, обставини справи, суд вважає, що позивач вправі був відмовитись від виконання договору в натурі та вимагати від відповідача повернення суми попередньої оплатив в строк до 21 жовтня 2013 року, як зазначено в листі позивача відповідачу від 08 жовтня 2013 року, оскільки відповідач не виконав своє зобов'язання щодо поставки товару на суму, здійсненої позивачем, попередньої оплати. Позивач довів, що він вимагав виконання зобов'язань по договору, а в подальшому повернення попередньої оплати.

У процесі вирішення спору відповідач не скористався своїм правом подати письмовий відзив на позов.

Справу розглянуто за наявними в ній матеріалами , що передбачено ст. 75 ГПК України.

Таким чином, позовна вимога про стягнення суми попередньої оплати відповідає, встановленому законом праву позивача, отже підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 218 ГК України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

У ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У статті 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно стаття 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно статті 1 Закону України "Про відповідальність за неналежне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Позивач нарахував відповідачу пеню, посилаючись на ст. 231 ГК України, проте ні Законом, ні Договором не встановлено відповідальність у вигляді сплати пені за прострочення виконання зобов'язання по поставці товару на попередню оплату чи грошового зобов'язання.

Таким чином, вимога про стягнення пені за прострочення виконання зобов'язання не відповідає праву позивача.

Позивач, посилаючись на ст. 625 ЦК України, нарахував та просить стягнути з відповідача три відсотки річних та інфляційні втрати.

Згідно ст. 625 ЦУ України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з правовими позиціями Верховного суду України, зокрема, викладеними у постанові Верховного Суду України від 15 жовтня 2013 року №3-30гс13, які відповідно до ст.111-28 ГПК України є обов'язковими:

- " Оскільки попередню оплату поставки газу здійснено, а газ не поставлено, відповідно до частини другої статті 693 ЦК України у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його у встановлений строк, тому висновок касаційного суду щодо обґрунтованого і законного задоволення вимог в частині стягнення суми попередньої оплати є правильним. Водночас застосування судами частини другої статті 625 ЦК України щодо стягнення з відповідача суми індексу інфляції та трьох процентів річних є помилковим, оскільки стягнення з постачальника суми попередньої оплати, перерахованої за договором на поставку природного газу, не вважається грошовим зобов'язанням у розумінні статті 625 ЦК України. За такі дії відповідач несе відповідальність, передбачену частиною третьою статті 693 ЦК України, коли на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця. За невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність, визначену розділом сім Договору. Таким чином, постанова суду касаційної інстанції в частині стягнення індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми є помилковою і підлягає скасуванню з направленням справи у цій частині на новий розгляд".

З огляду на викладені норми законодавства та встановлені фактичні обставини справи, суд вважає доведеним право позивача на стягнення з відповідача 30 450,00 грн. попередньої оплати, не підлягаючим до задоволення позовні вимоги про стягнення з відповідача пені, три проценти річних та інфляційних. Отже позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені останнім при поданні позову, пропорційно розміру задоволених вимог, а саме: 1660,69 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Макстро", м. Черкаси, вул. 30 років Перемоги, буд. 42, кв. 337, ідентифікаційний код 38668595 на користь дочірнього підприємства фірми "Дебекс Україна", Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Леніна. буд. 208, ідентифікаційний код 25601597 - 30 450,00 грн. попередньої оплати та 1660,69 грн. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом 10 днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено 14 квітня 2014 року.

СУДДЯ І.І. Гура