Постанова

від 04.04.2014 по справі 813/599/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2014 року № 813/599/14

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кравчука В.М.,

за участі секретаря судового засідання Козьміна А.М.,

представника позивача Канарьової Н.В.,

представника відповідача Юрчака Ю.Ю.,

розглянувши справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Датекс С" до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Датекс С" (надалі - ТзОВ «Датекс С», позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (надалі - ДПІ, відповідач), в якому, з урахуванням заяв про уточнення вимог, просить суд:

(1) визнати протиправними дії суб'єкта владних повноважень по внесенню до інформаційних баз даних, а саме до підсистеми "Обробка податкової звітності та платежів" АС "Податковий блок" Міндоходів України, результатів проведеної позапланової перевірки по складеному Акту від 23.07.2013 р. № 125/22-10/36153038;

(2) зобов'язати Відповідача вилучити з інформаційних баз даних (з підсистеми "Обробка податкової звітності та платежів" АС „Податковий блок" Міндоходів України) результати перевірки за актом від 23.07.2013 р. № 125/22-10/36153038, подані зі знаком "мінус" та з посиланням на цей Акт перевірки;

(3) зобов'язати суб'єкта владних повноважень утриматись від дії щодо використання та врахування висновків Акту перевірки від 23.07.2013 р. № 125/22-10/36153038 у базах даних (підсистеми "Обробка податкової звітності та платежів" АС „Податковий блок" Міндоходів України) як податкову інформацію з метою виконання завдань, визначених Податковим кодексом України, до винесення відповідних судових рішень по кримінальним справам щодо керівника Позивача, по яким слідчим була винесена постанова про проведення позапланової перевірки.

В обгрунтування позову покликається на те, що на підставі постанови про призначення документальної позапланової перевірки від 01.06.2013 р. Головного слідчого управління ФР Міністерства доходів і зборів України Державна податкова інспекція у Залізничному районі м. Львова проводила позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Датекс С». За наслідками перевірки складено акт від 23.07.2013 р. № 125/22-10/36153038, в якому зафіксовано порушення порядку ведення податкового обліку, внаслідок чого завищено доходи, витрати, податкові зобов'язання з податку на додану вартість та податковий кредит по безтоварних операціях. Зазначені висновки використовуються органами Міндоходів як такі, що зроблені не в межах перевірки за постановою слідчого, а в межах виконання органами Міндоходів завдань та повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Відомості про акт перевірки та її висновки стали підставою для внесення змін до бази даних «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА», щодо суми податкового кредиту та податкових зобов'язань, які позивач включив до податкових декларацій з ДПІ, та внесенню змін до даних податкового доходу та податкових витрат Позивача за цей період. Результати зазначеної перевірки використовуються як висновки звичайної перевірки, що стає підставою для проведення перевірок контрагентів позивача, який повідомляється про «обнулені» податкові зобов'язання та податковий кредит з ПДВ та податку на прибуток. Цей акт став підставою не лише для змін даних декларацій, поданих Позивачем, які мають відображатися в інформаційних базах цих органів Міндоходів, а й підставою для використання цих висновків та самого акту як джерела податкової інформації для перевірок контрагентів.

Позивач вважає, що інформація, яка передається органам дізнання, слідчим структурам, має бути використана виключно в межах кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, а не для виконання завдань органів Міндоходів як податкова інформація. На думку позивача, такі дії є протиправними.

Відповідач проти позову заперечив. Зазначає, що перевірка проведена у відповідності до вимог Податкового кодексу України. Акт перевірки, а також дії посадових осіб контролюючого органу із проведення перевірки та складення цього акта не створюють будь-яких правових наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення прав платника податків. Вимоги у спорі по суті є вимогами про спростування висновків контролюючого органу, викладених в акті перевірки, та відображенню їх в інформаційній системі «Податковий блок».

Акт є виключно носієм доказової інформації про виявлені податковим органом під час проведення перевірки порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, обов'язковим документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

Контролюючий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб'єктивні висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень, що приймаються на підставі такого акту, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податку порушень та вносити таку інформацію в інформаційну систему «Податковий блок».

Відповідач зазначає, що оцінка акту перевірки, в тому числі і оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, а також щодо самих висновків перевірки та їх відображенню в інформаційні системі «Податковий блок», надається уповноваженими законом органами влади при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Листом ДПС у Хмельницькій області від 28.10.2012 р. № 14421/7/07-30/17 на адресу ДПС у Львівській області скеровано окремі копії матеріалів кримінальної справи № 41/0279 по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України, а також, порушена відносно директора ТОВ «Сварог-Агробуд» ОСОБА_5 щодо вчинення злочинів, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 366 КК України, відносно засновника ТОВ «Сварог-Агробуд» ОСОБА_3 щодо вчинення злочинів, передбачених ч. 3, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 212 КК України, та за фактом вчинення невстановленими особами фіктивного підприємництва шляхом придбання ТОВ «ВТ-Техбуд», внаслідок чого державі заподіяно велику матеріальну шкоду, за ч. 2 ст. 205 КК України.

В додаток до цього листа для проведення документальних перевірок підприємств - вигодонабувачів направлено докази фіктивності ТОВ «ВТ-Техбуд», ТОВ «Будівельна компанія АТР Груп» ПП «Ультра», ТОВ «Голанік», ПП «Один Два Три», ПП «Пірует», ТОВ «Галицькі Інвестиції», ПП «Інвеставангард», ПП Юридична Фірма «Фортеця», ТОВ «Будівельно-торгова компанія «Євробуд», ТОВ «БК Київбудмонтаж», ТОВ «Гарант-Буд-Сервіс», ТОВ «Інтеграл Ай Ті», ТОВ «Компанія «Аджанта-Україна», ТОВ «Автоприватінвест», ТОВ «Викуп», ТОВ «Будівельна компанія «АРС», ТОВ «Аре Трейд», ТОВ «Лідерком», ТОВ «Ейс констракшен менеджмент», ПП «Біко Агротрейд» та ПП «СМУ-600».

На підставі направлення на перевірку від 10.07.2013 р. № 3, на підставі пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Датекс С» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування сплати податку на прибуток з підприємств та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Один Два Три» (код ЄДРПОУ 34029127), ТОВ «БК APT Груп» (код ЄДРПОУ 37241554), ТОВ «ВТ-Техбуд» (код ЄДРПОУ 36873235), ТОВ «АРС Трейд» (код ЄДРПОУ 37451200), ТОВ «Будівельна компанія АРС» (код ЄДРПОУ 37264634), ПП «Юридична фірма «Фортеця» (код ЄДРПОУ 36520226), ТОВ «Ейс контракшен менеджмент» (код ЄДРПОУ 36757122), ТОВ «Викуп» (код ЄДРПОУ 35917680), ТОВ «БК Київбудмонтаж» (код ЄДРПОУ 37143832), ТОВ «БТК «Євробуд» (код ЄДРПОУ 33499358), ТОВ «Лідерком» (код ЄДРПОУ 35197074), ТОВ «Гарант-буд-сервіс» (код ЄДРПОУ 37635291), ПП «Біко Агротрейд» (код ЄДРПОУ 36677875), ТОВ «Інтеграл Ай ти» (код ЄДРПОУ 37403533),ТОВ «Компанія «Аджанта-У країна» (код ЄДРПОУ 32667423), ТОВ «Автоприватінвест» (код ЄДРПОУ 32492498), ПП «СМУ-600» (код ЄДРПОУ 21687550) за період з 01.01.2010 р. по 31.03.2013 р.

Зауважень щодо правомірності призначення перевірки, повідомлення про її призначення та процедури проведення перевірки позивач не висловлював.

Про результати позапланової виїзної перевірки ТзОВ „Датекс С" складено акт перевірки від 23.07.2013 р. № № 125/22-10/36153038. Перевіркою встановлено порушення ТзОВ "Датекс С" порядку ведення податкового обліку:

1. вимог п. 135.1, п. 135.2, п. 135.3 ст.135 Податкового кодексу України від 02.12.10 № 2755-VI (із змінами і доповненнями) внаслідок чого завищено доходи по безтоварних операціях всього в сумі 3201100,0 грн., в тому числі: за 3 квартал 2011 року в сумі 539849,00 грн., за 4 квартал 2011 року в сумі 2661251,00 грн., чим порушено п. 135.1, п. 135.2, п. 135.3 ст.135 Податкового кодексу України від 02.12.10 № 2755-VI (із змінами і доповненнями).

2. вимог пп. 14.1.27 п.14.1 ст.14, п.44.1, п.44.3 ст.44, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із внесеними змінами та доповненнями) внаслідок чого завищено витрати по безтоварних операціях всього в сумі 3201100,0 грн., в тому числі: за 3 квартал 2011 року в сумі 539849,00 грн., за 4 квартал 2011 року в сумі 2661251,00 грн., чим порушено п. 1.35.1, п.135.2, п.135.3 ст.135 Податкового кодексу України від 02.12.10 № 2755-VI (із змінами і доповненнями).

3. вимог п.185.1 ст.185, п. 187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-VI (із змінами і доповненнями) внаслідок чого завищено податкові зобов'язання з податку на додану вартість за рахунок безтоварних операцій на загальну суму 586127,64 грн. в т.ч. за вересень 2011 року в сумі 107969,77 грн., за жовтень 2011 року в сумі 95256,87 грн., за грудень 2011 року в сумі 382901,0 грн.

4. вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), внаслідок чого завищено податковий кредит по безтоварних операціях у сумі 586127,64 грн. в т.ч. за вересень 2011 року в сумі 107969,77 грн., за жовтень 2011 року в сумі 95256,87 грн., за грудень 2011 року в сумі 382901,0 грн.

Зазначені висновки зроблені з огляду на те, що відповідно до представлених до перевірки документів факт отримання послуг та ТМЦ ТОВ „Датекс С" від ТОВ «БТК «Євробуд» (код ЄДРПОУ 33499358), ТОВ «Лідерком» (код ЄДРПОУ 35197074), ТОВ «Будівельна компанія АРС» (код ЄДРПОУ 37264634), ПП «Біко Агротрейд» (код ЄДРПОУ 36677875), ТОВ «Ейс констракшен менеджмент» (код ЄДРПОУ 36757122) перевіркою не підтверджено.

Відомості про результати перевірки були внесені до інформаційних баз даних ДПІ.

Судом були витребувані витяги з інформаційних баз даних по результатам даної перевірки (Акт перевірки від 23.07.2013 р. № 125/22-10/36153038) та витяги з картки обліку платника податків за 3 та 4 квартал 2011 року щодо поданих за цей період податкових декларацій з податку на прибуток, а також щодо податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ за вересень - грудень 2011 року.

За цими документами встановлені наступні факти:

1) за правовідносинами між Позивачем та ТОВ "БК "АРС" за актом перевірки (період - 10.2011) відображено показник податкового кредиту з ПДВ Позивача зі знаком "мінус": "-51986,66". Аналогічна сума знята й з контрагента Позивача;

2) за правовідносинами між Позивачем та ТОВ "Ейс констракшен менеджмент" за актом перевірки (період - 12.2011) відображено показник податкового кредиту з ПДВ Позивача зі знаком "мінус": "-101950,53". Аналогічна сума знята й з контрагента Позивача;

3) за правовідносинами між Позивачем та ТОВ "Лідерком" за актом перевірки (період - 12.2011) відображено показник податкового кредиту з ПДВ Позивача зі знаком "мінус": "-148900,84". Аналогічна сума знята й з контрагента Позивача;

4) за правовідносинами між Позивачем та ТОВ "Лідерком" за актом перевірки (період - 09.2011) відображено показник податкового кредиту з ПДВ Позивача зі знаком "мінус": "-34341,67". Аналогічна сума знята й з контрагента Позивача;

5) за правовідносинами між Позивачем та ТОВ "Лідерком" за актом перевірки (період - 10.2011) відображено показник податкового кредиту з ПДВ Позивача зі знаком "мінус": "-39443,83". Аналогічна сума знята й з контрагента Позивача;

6) за правовідносинами між Позивачем та ТОВ "Ейс констракшен менеджмент" за актом перевірки (період - 10.2011) відображено показник податкового кредиту з ПДВ Позивача зі знаком "мінус": "-73628,1". Аналогічна сума знята й з контрагента Позивача.

Відповідно, податковим органом поставлено під сумнів та не визнано право Позивача на формування податкового кредиту у зазначених вище сумах, а результат перевірки відображено у інформаційній системі обліку платежів.

Спір виник щодо правомірності дій, які полягають у відображенні інформації (відомостей, результатів, даних, висновків), отриманої під час перевірки позивача, в інформаційних базах даних ДПІ та використання її як податкової інформації. При цьому Суд звертає увагу, що предметом спору не є правомірність призначення та проведення перевірки, а також обгрунтованість та правомірність висновків, які ДПІ зробило за наслідками перевірки. Ці обставини виходять за межі предмету позову і Судом не досліджувалися.

Оцінюючи фактичні обставини та доводи сторін, Суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Щодо об'єкту оскарження. Зважаючи на характер заперечень відповідача, Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що об'єктом оскарження у справі є не акт перевірки, не висновки, не результати, а саме дії податкового органу, які були вчинені за наслідками перевірки. Ці дії виявилися в умисному внесенні до інформаційних баз «Податковий блок» інформації, яка збігається за змістом з висновками акту перевірки від 23.07.2013 р. № 125/22-10/36153038. Результатом цих дій є невизнання податкових декларацій щодо визначення податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ платників податків. Ця обставина призводить до виникнення розбіжностей у визначенні податкових зобов'язань одного контрагента та податкового кредиту іншого контрагента, що має наслідком визначення податковим органом відповідних податкових зобов'язань.

Оцінка з боку податкового органу господарської діяльності позивача як протиправної, призвела до невизнання прав платника податків, які випливають з правовідносин з його контрагентами, а отже породжує спірність, правову невизначеність як у відносинах між сторонами договорів, так і у податкових правовідносинах. Таким чином, йдеться про реальні дії, що відбулися і безпосередньо порушують, на думку позивача, його права та інтереси, а не про припущення про порушення цих прав та інтересів у майбутньому.

Вищезазначені дії мають самостійне правове значення і не є частиною (стадією) перевірки. Відтак, Суд має компетенцію давати правову оцінку зазначених дій.

Щодо об'єкту захисту. Відповідач зазначав, що його дії не порушили прав та інтересів позивача, оскільки жодних рішень за наслідками акту прийнято не було. Наявність інформації про результати перевірки в інформаційних базах даних має лише інформативне значення і прав позивача не порушує. На його думку, оцінка акту перевірки, в тому числі і оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, а також щодо самих висновків перевірки та їх відображенню в інформаційні системі «Податковий блок», надається уповноваженими законом органами влади при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту.

Суд вважає це твердження помилковим. Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади … при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.

Об'єктом захисту в адміністративному судочинстві є порушені суб'єктом владних повноважень права, свободи та інтереси фізичних та юридичних осіб. У Рішенні від 01.12.2004р. № 18-рп/2004 Конституційний суд України розтлумачив, що поняття "охоронюваний законом інтерес" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Об'єктом захисту у справі, що розглядається, є право позивача на правильне відображення даних його податкових декларації, наданих податковому органу, в усіх інформаційних базах даних ДПІ, а також врахування цієї інформації як публічно-достовірної податкової інформації.

Об'єктом захисту у справі є також інтерес позивача, який полягає у збереженні ділової та податкової репутації як добросовісного платника податків та контрагента. Внесення даних на підставі Акту перевірки від 23.07.2013 р. № 125/22-10/36153038 впливає на показники покупців, які також відображені в цьому Акті як контрагенти, яким у подальшому були продані (поставлені) роботи (товари, послуги), придбані у постачальників Позивача. Ця обставина призводить до виникнення розбіжностей у визначенні податкових зобов'язань одного контрагента та податкового кредиту іншого контрагента, що має наслідком визначення податковим органом відповідних податкових зобов'язань. Отже, виникає загроза порушення прав та інтересів контрагентів позивача, і ця загроза безпосередньо пов'язана із позивачем.

В таких умовах позивач має право не бути байдужим до наслідків, які можуть настати у разі використання результатів перевірки як офіційної публічно-достовірної податкової інформації, що містить в інформаційній базі даних «Податковий блок». Кожен має право дбати про збереження ділової репутації. З цього випливає право захищати її усім доступними засобами. Суд вважає, що ці інтереси позивача виникли з передбачених законом підстав, є легальними, а тому можуть бути самостійним об'єктом судового захисту.

Таким чином, Суд вважає некоректними покликання відповідача на те, що акт перевірки, а також дії посадових осіб контролюючого органу із проведення перевірки та складення цього акту не створюють будь-яких правових наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення прав платника податків.

Щодо права на оскарження. Відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. У Рішенні Конституційного суду України від 25.12.1997 р. зазначено, що ч. 1 ст. 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Оскільки юридична особа є організаційно-правовою формою реалізації прав та інтересів людей, ст. 55 Конституції України поширюється і на юридичних осіб.

У ч. 2 ст. 124 Конституції України визначено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Конституційний Суд України розтлумачив, що цю частину необхідно розуміти так, що юрисдикція судів, тобто їх повноваження вирішувати спори про право та інші правові питання, поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином, уся діяльність суб'єктів владних повноважень має правову форму, а тому відносини з їх участю є правовими.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Публічно правовим спором є спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Оскільки ДПІ є суб'єктом владних повноважень, які реалізуються у правовідносинах з платниками податків, то спір щодо правомірності його рішень, дій чи бездіяльності є публічно-правовим.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

У ч. 2 цієї статті передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Вживання в цій нормі слова «будь-які» дає підстави тлумачити її як таку, що виключає обмежене тлумачення. Тобто об'єктом оскарження можуть бути будь-які дії суб'єктів владних повноважень. Таке тлумачення відповідає принципу верховенства права, як він розуміється у практиці Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р. (надалі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. За усталеною практикою Європейського Суду з прав людини процесуальні гарантії, визначені в статті 6 стосовно справедливості, публічності та негайності, втрачають сенс за відсутності захисту передумов для дотримання цих гарантій, а саме - доступу до суду. Суд встановив це як невід'ємний аспект гарантій, визначених у статті 6, посилаючись на принцип верховенства права та уникнення свавільної влади, які є основою більшої частини Конвенції. Отже, частина 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному права на подання до суду будь-яких позовів стосовно їхніх цивільних прав та обов'язків (рішення у справі Голдер проти Великобританії (Golder v. The United Kingdom) (1975), параграф 28-36). Обмеження доступу до суду не може бути сумісним із ч. 1 ст. 6, якщо воно не ставить правомірної мети і якщо немає обгрунтованого пропорційного співвідношення між вжитими заходами і поставленою метою (рішення у справі Вайт і Кенеді проти Німеччини (Waite and Kennedy v. Germany) (1999), параграф 59).

Окрім того, відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Ефективність юридичного захисту полягає в його спроможності відновити (поновити) порушене право чи інтерес, усунути спірність чи невизначеність у правовідносинах. З цієї норми, слідує, що звернення до суду, як найбільш ефективний засіб юридичного захисту, не може бути обмежене і відмова у правосудді не відповідає цьому принципу.

В п. 3 Рішення Конституційного Суду України від 07.05.2002 року зазначено, що судовий захист прав і свобод людини і громадянина необхідно розглядати як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина. І саме держава бере на себе такий обов'язок відповідно до частини другої статті 55 Конституції України. Право на судовий захист передбачає і конкретні гарантії ефективного поновлення в правах шляхом здійснення правосуддя. Відсутність такої можливості обмежує це право. А за змістом частини другої статті 64 Конституції України право на судовий захист не може бути обмежено навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану.

Відповідно до ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Таким чином, підставою для звернення до суду є лише суб'єктивне припущення позивача про порушення його прав чи інтересів.

Законом не заборонено звертатися до суду із вимогами про визнання протиправними дій, які полягають у внесенні інформації про акт перевірки до інформаційних баз даних ДПІ. Суд враховує, що за наслідками перевірки ДПІ не виносила податкового повідомлення-рішення, яке платник податків (позивач) міг би оскаржити. Позивач не має іншого способу захисту порушених, на його думку, прав та інтересів, окрім як оскаржувати дії податкового органу. За умов невинесення податкового повідомлення-рішення, об'єктом судового контролю повинні бути дії податкового органу. Інше розуміння призвело б до порушення конституційної норми про поширення юрисдикції суду на всі правовідносини.

З наведених у позовній заяві підстав позову вбачається, що між сторонами є публічно-правовий спір щодо правомірності дій органу державної податкової служби під час використання результатів перевірки та відображення їх в інформаційних базах даних. Позивач вважає свої інтереси порушеними і бажає їх захистити. Вирішення спору не віднесено законом до юрисдикції інших судів, а тому справа належить до юрисдикції адміністративного суду і повинна розглядатися по суті.

Щодо правомірності дій ДПІ. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. З урахуванням цієї норми, а також ст. 72 КАС України, ДПІ повинна довести, що має правову підставу для внесення відомостей про акт перевірки в інформаційні бази.

Однією з основних функцій Міндоходів є контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), а також контроль за поданням платниками податків податкових декларацій розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, перевірки їх достовірності.

З 01.01.2013 р. в органах державної податкової служби була впроваджена єдина електронна система «Податковий блок», до складу якої увійшли системи «Податковий аудит» (замість діючої раніше АРМ «Аудит») та «Аналітична система» (замість діючої раніше «Системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПС України»). Таким чином, АС «Податковий блок» є одним з програмних продуктів центральної бази даних податкової звітності, що введена в дію ДПС України з метою проведення перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість, в якій по податковим періодам відображаються показники податкового кредиту та податкових зобов'язань платників податків у розрізі контрагентів на підставі поданої податкової звітності з ПДВ, тобто податкових декларацій з податку на додану вартість з додатками № 5.

У відповідності до п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з п.49.8 ст. 49 ПК України прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Відповідно до Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ДПС України, затверджених наказом ДПС України від 14.06.2012 р. № 516, якими органи ДПС керуються в практичні діяльності, за відсутності зауважень до оформлення податкової звітності вона реєструється і вважається прийнятою. Обробка та занесення інформації до електронних баз виконується підрозділом ведення та захисту податкової звітності, у разі відсутності зазначеного підрозділу - підрозділами, на які покладено цю функцію. За відповідність інформації у базах податкової звітності даним податкових документів, наданих платником податків, несуть відповідальність підрозділи ведення та захисту податкової звітності.

Враховуючи наведене, обов'язок платника податків подати декларацію з ПДВ узгоджується з обов'язком податкового органу прийняти таку декларацію та, при відсутності зауважень до її оформлення, відобразити показники цієї декларації у відповідних базах податкової звітності.

Таким чином, показники податкового кредиту та податкових зобов'язань конкретного платника податків, які відображаються в електронній базі АС «Податковий блок», формуються на підставі показників поданих таким платником податків податкових декларацій з ПДВ з додатком № 5, і повинні їм відповідати.

З огляду на викладене, самостійна зміна, коригування чи іншим способом врахування результатів перевірки Відповідачем в АС «Податковий блок» показників податкового кредиту та податкових зобов'язань Позивача без прийняття податкового повідомлення-рішення та без зміни цих показників самим позивачем шляхом подання уточнюючих декларацій (розрахунків) порушує права та інтереси позивача, оскільки позивач, як платник податків, має право розраховувати на те, що задекларовані ним в податкових деклараціях показники податкового кредиту та податкових зобов'язань відповідають показникам з централізованої бази даних податкової звітності.

Відповідно до п. 3.2.2 дод. 7 до Наказу ДПА України від 11.09.2008 p. № 584, яким затверджені Методичні рекомендації щодо оформлення матеріалів документальних перевірок суб'єктів господарювання - юридичних осіб, а також їх філій, відділень та інших відокремлених підрозділів та документування виявлених порушень, у разі, якщо при проведенні перевірки повноти декларування сум податку на додану вартість (достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість) опрацьовуються відхилення між сумами податкових зобов'язань та/або податкового кредиту по податку на додану вартість суб'єкта господарювання та його контрагентів, встановлених програмним продуктом "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України", які передані підрозділом оподаткування юридичних осіб службовою запискою до підрозділу податкового контролю юридичних осіб відповідно до вимог наказу ДПА України від 18.04.2008 № 266 "Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість", результати такого опрацювання в обов'язковому порядку зазначаються в додатку до акту перевірки в розрізі податкових періодів та контрагентів за встановленою формою згідно з додатком 6 до зразка форми акту перевірки та додаються лише до першого примірника акту перевірки. Додаток 6 до зразка форми акту перевірки складається після введення в промислову експлуатацію відповідного програмного забезпечення, яке забезпечить можливість введення до АС "Аудит" відповідної інформації про результати проведеного опрацювання зазначених відхилень.

При цьому, результати опрацювання виявлених у Системі розбіжностей повинні узгоджуватись із відповідними розділами акту перевірки та висновками перевірки.

Відповідно до п. 2.21 Методичних рекомендацій щодо взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затверджених наказом ДПА України від 18.04.2008 р. № 266 «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість», підсумки перевірок за результатами автоматизованого співставлення податкової звітності з ПДВ на центральному рівні відображаються в додатку до акту перевірки (камеральної, документальної невиїзної, планової, позапланової перевірки) або довідки у розрізі періодів та операцій з одним контрагентом та фіксуються в АС "Аудит". По мірі підписання актів перевірки та узгодження податкових зобов'язань, визначених податковим повідомленням-рішенням, прийнятим за результатами таких перевірок, уточнюються результати автоматизованого співставлення на центральному рівні податкової звітності з ПДВ за поданням підрозділу, яким завершено процедуру такого узгодження та яким прийнято таке повідомлення-рішення.

Проте, наказ ДПА України від 18.04.2008 р. № 266 «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість», втратив чинність на підставі Наказу Міністерства доходів і зборів № 165 від 14.06.2013 р. «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо організації та проведення камеральних перевірок податкової звітності платників податків, крім перевірок податкової декларації про майновий стан і доходи та податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця».

Не зважаючи на це, ДПІ використала порядок дій, передбачений п.2.21 Методичних рекомендацій № 266. Проте, як зазначає Позивач, навіть вказаним наказом ДПА України №266 від 18.04.2008 р. не передбачено, що акт перевірки є підставою для коригування задекларованих даних Позивачем чи будь-якого іншого обліку в електронній базі результатів перевірки, а вказано, що акт перевірки є підставою для винесення податковим органом податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, Відповідач не довів правових підстав для вчинення оскаржуваних дій.

Суд звертає увагу на те, що з пояснень сторін слідує, що перевірка, результати якої оформлені Актом від 23.07.2013 р., проводилася на підставі п. 78.1.11 п. 78.1. ст. 78 ПК України. Зазначена норма передбачає, що документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, у разі отримання судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанови органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Водночас, у справі немає ні судового рішенні, ні постанови уповноваженого органу, якою було б призначено проведення перевірки. Лист ДПС у Хмельницькій області від 28.10.2012 р. № 14421/7/07-30/17 не може вважатися належною правовою підставою для позапланової перевірки, оскільки не є постановою. Таким чином, Суд дійшов висновку, що перевірка призначена та проведена без належних правових підстав, хоч позивач на це й не покликається.

Безвідносно до цього, відповідно до вимог Кримінально-процесуального кодексу України, оцінка доказів зібраних в межах кримінальної справи відноситься до компетенції слідчого та суду. При цьому до компетенції податкового органу не відноситься оцінка доказів, зібраних в межах кримінальної справи у разі відсутності їх оцінки уповноваженим органом.

Враховуючи вищенаведене, Суд вважає, що дії ДПІ, які полягають у внесенні до інформаційних баз даних, а саме підсистеми "Обробка податкової звітності та платежів" АС "Податковий блок", Міндоходів України, інформації про результати позапланової перевірки, оформленої актом перевірки від 23 липня 2013 року № 125/22-10/36153038, були протиправними.

Щодо способу захисту, який обрав позивач, Суд відзначає, що адекватним способом захисту, який усуває негативні наслідки протиправних дій, є зобов'язання Відповідача вилучити з інформаційних баз даних (з підсистеми "Обробка податкової звітності та платежів" АС „Податковий блок" Міндоходів України) результати перевірки за актом від 23.07.2013 р. № 125/22-10/36153038.

Окрім того, з метою усунення негативних наслідків, необхідно зобов'язати суб'єкта владних повноважень утриматись від дії щодо використання та врахування висновків Акту перевірки від 23.07.2013 р. № 125/22-10/36153038 у базах даних (підсистеми "Обробка податкової звітності та платежів" АС „Податковий блок" Міндоходів України) як податкову інформацію. Водночас, немає підстав обмежувати цей строк моментом винесення відповідних судових рішень по кримінальним справам щодо керівника Позивача, по яким слідчим була винесена постанова про проведення позапланової перевірки, як про це зазначає позивач.

Відповідно до ч. 1 п 58.4. ст. 58 ПК України у разі коли судом за результатами розгляду кримінального провадження про кримінальне правопорушення, предметом якого є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена судовим рішенням, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом.

Таким чином, акт перевірки від 23.07.2013 р. № 125/22-10/36153038 не може бути використаний як підстава для винесення податкового повідомлення-рішення після винесення відповідних судових рішень по кримінальним справам щодо керівника Позивача, по яким слідчим була винесена постанова про проведення позапланової перевірки.

З метою усунення неоднозначності та умовності судового рішення, Суд вважає за необхідне уточнити формулювання способу захисту порушеного права, без зміни їх суті.

З урахуванням ст. 94 КАС України судові витрати слід відшкодувати позивачеві з Державного бюджету України в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 17-19, 94, 160-163 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним дії Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області, які полягають у внесенні до інформаційних баз даних, а саме підсистеми "Обробка податкової звітності та платежів" АС "Податковий блок", Міндоходів України, інформації про результати позапланової перевірки, оформленої актом перевірки від 23 липня 2013 року № 125/22-10/36153038.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області, вилучити з інформаційних баз даних, а саме підсистеми "Обробка податкової звітності та платежів" АС "Податковий блок", Міндоходів України, інформації про результати позапланової перевірки, оформленої актом перевірки від 23 липня 2013 року № 125/22-10/36153038.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області утриматися від використання відомостей про результати позапланової перевірки, оформленої актом перевірки від 23 липня 2013 року № 125/22-10/36153038, як податкової інформації.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Датекс С" судові витрати в розмірі 73,08 гривень.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено 09 квітня 2013 р.

Головуючий суддя Кравчук В.М.