Ухвала

від 10.04.2014 по справі 826/19991/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/19991/13-а(у 4-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М. Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

10 квітня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Твердохліб В.А., Троян Н.М.;

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 19 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тех-Комп» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2013 року, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про скасування податкових повідомлень-рішень. Свої позовні вимоги мотивував тим, що висновки відповідача про порушення позивачем податкового законодавства в ході здійснення господарських операцій з ТОВ «Форс» не відповідають фактичним обставинам справи. Посилався на наявність належним чином складених первинних документів, що підтверджують реальність господарських операцій з даним контрагентом у періоді, що перевірявся. Крім того, посилався на листи митного органу щодо ввезення ТОВ «Форс» товарів на територію України, лист Пенсійного фонду України щодо наявності у ТОВ «Форс» працівників. Також позивач вказав на те, що операції з вказаним контрагентом досліджувались податковою міліцією та кримінальне провадження було закрито у зв'язку з встановленням реальності фінансово-господарських операцій між ТОВ «Форс» та позивачем. За наведених обставин позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та просив їх скасувати.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 19 лютого 2014 року позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві №0000602260 від 12.02.2013 року, №0000582260 від 12.02.2013 року.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.

За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.

З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, колегія суддів вважає, що розгляд справи має бути проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, посадовими особами відповідача на підставі наказу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управляння Міндоходів у місті Києві №94 від 16.01.2013 року, згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача.

За результатами перевірки складено акт №295/22-621/38013414 від 22.01.2013 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Тех-Комп» (код ЄДРПОУ 38013414) з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності віднесення до бюджету сум податку на додану вартість в частині нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «Форс» (код ЄДРПОУ 30312466) за період з 01.05.2012 року по 30.06.2012 року.

Відповідач дійшов висновку про порушення позивачем пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за травень-червень 2012 року в сумі 459 112,00 грн. та підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого, встановлено заниження податку на прибуток за ІІ квартал 2012 року в сумі 512 810,00 грн.

На підставі акту перевірки №295/22-621/38013414 відповідач виніс наступні податкові повідомлення-рішення: - №0000582260 від 12.02.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства у розмірі 641 012,00 грн., в т.ч. за основним платежем - 512 810,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 128 202,00 грн.; - №0000602260 від 12.02.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 688 668,00 грн., в т.ч. за основним платежем - 450 112,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 229 556, 00 грн.

Не погоджуючись із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями №0000582260 від 12.02.2013 року, №0000602260 від 12.02.2013 року ТОВ «Тех-Комп» звернулось до суду.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам необхідно зазначити наступне.

Між ТОВ «Тех-Комп» та ТОВ «Форс» укладено Договір поставки №14-05/12 від 14.05.2012, предметом якого є постачання товару згідно специфікації, яка є невід'ємною частиною даного договору.

Позивач надав до матеріалів справи специфікації №1 від 14.05.2012 року та №2 від 15.05.2012 року, де наведено перелік товарів, який підлягав постачанню.

Позивач зазначав, що протягом травня-червня 2012 року ТОВ «Форс» здійснювало постачання товару на виконання вказаного договору, на підтвердження чого надав копії видаткових накладних та податкових накладних.

Згідно пояснень позивача, товар супроводжувався сертифікатами відповідності, копії яких наявні в матеріалах справи.

Розрахунки з ТОВ «Форс» здійснювались шляхом безготівкового перерахування грошових коштів у розмірі 350 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1 від 16.05.2012 року, а також шляхом видачі на ім'я ТОВ «Форс» простих векселів у кількості 27 штук на загальну суму 7 660 896,00 грн., які були передані згідно акту прийому-передачі цінних паперів від 14.08.2012 року.

Згідно листа ПАТ «Банк Кредит Дніпро» від 13.08.2013 року №95-27/4 ТОВ «Тех-Комп» дійсно купувало у даного банку бланки простих векселів в кількості 27 штук за серійними номерами з №АА 1791858 по №АА 1791884.

Суд першої інстанції встановив, що ТОВ «Форс» та ТОВ «Тех-Комп» складено протокол про залік взаємних вимог №1 від 20.08.2012 року, яким зараховано однорідні вимоги на суму 89 719,00 грн..

На підтвердження зберігання товару, придбаного у ТОВ «Форс» позивач надав до матеріалів справи копію Договору про відповідальне зберігання №01-1/06 від 01.06.2012 року, Договору оренди №4.ОР/2012 від 29.08.2012 року та копії банківських виписок на підтвердження оплати послуг за вказаними договорами.

За результатом здійснення зазначеної господарської операції позивач включив до складу валових витрат суму витрат у розмірі 2 441 953,00 грн. та до складу податкового кредиту включено суму сплаченого в ціні товару податку на додану вартість у розмірі 623 769,00 грн.

Позивач зазначив, що товар, придбаний у ТОВ «Форс» був використаний позивачем у господарській діяльності, а саме: здійснено реалізацію товару контрагентам-покупцям (ТОВ «Епіцентр К», ТОВ «Нова Лінія»).

Подальший продаж товарів, найменування яких відповідає товарам, придбаним позивачем у ТОВ «Форс», підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових, товарних і податкових накладних, виписаних позивачем як постачальником цих товарів.

Відповідач за результатами перевірки господарських взаємовідносин ТОВ «Тех-Комп» з ТОВ «Форс» дійшов висновку про відсутність у позивача права на їх відображення у податковому та бухгалтерському обліку у зв'язку з тим, що зустрічною звіркою даного контрагента позивача не підтверджено реальність здійснення вищезазначених господарських операцій.

Як вбачається з акту перевірки №295/22-621/38013414, відповідач за результатами перевірки не встановив відсутність документів бухгалтерського і податкового обліку, необхідних для підтвердження задекларованих показників податкового кредиту по операціям з ТОВ «Форс», обов'язок ведення і зберігання яких покладено на позивача. Також перевіркою не встановлено порушень в оформленні наданих фінансово-господарських документів вимогам чинного законодавства.

В обґрунтування наведених доводів відповідач посилався на матеріали акту ДПІ у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби від 16.10.2012 року №706/3-22-80/30312466 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Форс» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.08.2011 по 31.08.2013 року.

Посилання відповідача на матеріали зазначеного акту суд першої інстанції вірно відхилив з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України, з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Згідно висновків акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Форс» податковим органом встановлено, що укладені даним товариством правочини порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіми особами, у зв'язку з чим податковий орган зменшив задекларовані податкові зобов'язання з податку на додану вартість та податковий кредит ТОВ «Форс».

Однак, як вбачається з цього акту, зустрічна звірка фактично не відбулась, як того вимагають норми діючого податкового законодавства України та була проведена у приміщенні податкового органу без дослідження первинної документації.

В акті про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Форс» податковий орган зазначає, що юридичною адресою даного товариства є: м.Київ, вул.Новопирогівська, буд. 62/А.

Водночас, як вбачається з копії виписки серії ААВ №543181 від 21.08.2012 року юридичною адресою ТОВ «Форс» є Київська обл. Києво-Святошинський район, м.Боярка, вул.Маяковського, 49.

В акті про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Форс» відсутня інформація про вихід посадових осіб контролюючого орану на адресу даного товариства, що свідчить про те, що фактично дії з метою проведення зустрічної звірки не вчинялись.

Відповідно до вимог пункту 3 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

За наведених обставин акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Форс» не можу бути взятий судом до уваги як належний та допустимий доказ відсутності реального характеру фінансово-господарських відносин між позивачем та ТОВ «Форс».

Відповідачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували те, що укладення договорів, на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та його контрагентом, не відповідають дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши у сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що господарські відносини між ТОВ «Тех-Комп» та ТОВ «Форс» документально підтверджені та мали реальний характер.

Наявність у ТОВ «Форс» трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності підтверджується листом Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі міста Києва від 14.06.2013 року №12236/05, згідно якого на даному товаристві за період з січня по червень 2012 року працювало від 11 до 28 осіб.

Позивач також надав до матеріалів справи копію листа Київської міжрегіональної митниці Міндоходів від 30.07.2013 року №14.1/6-12/2566, згідно якого ТОВ «Форс» за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року імпортувало товар на митну територію України та сплатило податок на додану вартість за вказаний період у розмірі 4 095 589,95 грн..

Посилання відповідача на те, що постановою Господарського суду Київської області від 19.09.2012 року №Б11/097-12 ТОВ «Форс» було визнано банкрутом суд відхиляє, оскільки дана постанова була скасована постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2012 та провадження у справі №Б11/097-12 припинено.

Слідчим відділом фінансових розслідувань ДПІ у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві винесено постанову від 30.10.2013 року про закриття кримінального провадження №32013110040000052 за фактом ухилення від сплати податків службовими особами ТОВ «Тех-Комп» за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.212 Кримінального кодексу України.

У вказаній постанові, зазначено про те, що слідством встановлено, що між ТОВ «Тех-Комп» та ТОВ «Форс» дійсно мали місце фінансово-господарські операції.

Крім того, вищенаведені господарські відносини вже досліджувались адміністративними судами, та, зокрема, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.07.2013 року у адміністративній справі №826/7978/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2013 року, встановлено реальність виконання сторонами умов Договору поставки №14-05/12 від 14.05.2012 року.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 131 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Крім цього, пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Положеннями пункту. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Суд першої інстанці дійшов правильного висновку, що податкові накладні, які досліджені відповідачем в ході перевірки та копії яких наявні в матеріалах справи, видані позивачу його контрагентами у відповідності з порядком, встановленим пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, реквізити даних податкових накладних відповідають вимогам первинних документів, які передбачено статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

З огляду на те, що в ході розгляду даної справи було встановлено наявність усіх обов'язкових підстав для формування позивачем податкового кредиту та валових витрат за результатами господарських відносин із ТОВ «Форс» за спірні періоди, можливо також дійти висновку про відсутність у відповідача підстав для донарахування позивачу суми податку на додану вартість та податку на прибуток оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин по справі та вимог законодавства, не довів правомірність своїх дій.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 19 лютого 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 15 квітня 2014 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Твердохліб В.А.

Троян Н.М.