Постанова

від 25.03.2014 по справі 826/4202/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 березня 2014 року 11:27 № 826/4202/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аблова Є.В.;

при секретарі Мальчик І.Ю.,

за участю сторін:

представника позивача - Пархоменко Л.М.,

представника відповідача - Макаревича О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Зелмер Україна» до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що відповідачем прийнято оспорюване рішення з порушенням норм чинного законодавства, що призвело до порушення законних прав та інтересів позивача.

В позовній заяві позивач просить суд визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.03.2013р. №0001442220.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши представника позивача та представника відповідача, суд дійшов наступних висновків:

Судом встановлено, що ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС проведена документальна позапланова перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Зелмер Україна» з питань дотримання податкового законодавства по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «АБВ -Техніка»(код ЄДРПОУ 30443501) за період з 01.11.2012р. по 30.11.2012р., за результатами якої складено акт від 21.02.13р. №524/22-205/35250394.

В ході проведення перевірки встановлено порушення ТОВ «Зелмер Україна»: п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого ТОВ «Зелмер Україна» занижено податок на додану вартість на загальну суму 7361556,26грн.; завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (ряд.19) на суму 158305грн.

На підставі акту перевірки від 21.02.13р. №524/22-205/35250394 позивачем винесено податкове повідомлення-рішення від 13.03.13р. №0001442220, за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) на загальну суму 11279791грн., з яких за основним платежем - 7519861,26грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 3759930,63грн.

З матеріалів справи вбачається, що при проведенні перевірки, відповідачем використано довідку від 25.01.2013р. №90/226/30443501 Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «ВБВ -Техніка» (код ЄДРПОУ 30443501) щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за листопад 2012 року.

За даними вказано довідки: ТОВ «АБВ-Техніка» має стан 9 «направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням».

Постачальниками ТОВ «АБВ-Техніка» у листопаді 2012 року були: ТОВ «Новий Градъ», ТОВ «Євро-Транс», ТОВ «Балатон».

Так, згідно наданих документів, між ТОВ «АБВ-Техніка» та ТОВ «Новий Градъ» укладено договір поставки товару № 01-10-12/1 від 01.01.2012 р., на виконання якого ТОВ «Новий Град» виписано видаткові та податкові накладні, перелік яких наведено на сторінках 5-7 акту перевірки (т. 1 а.с. 40-42). Суми ПДВ за зазначеними податковими накладними включено підприємством до податкового кредиту за листопад 2012 року, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до декларації з ПДВ за листопад 2012 р. Розрахунки між суб'єктами господарювання проведено у листопаді 2012 року у безготівковій формі на суму 38 510 966 грн. 40 коп., у тому числі ПДВ - 6 180 866 грн. 66 коп. згідно платіжних доручень: № 115 від 01.11.2012 р., № 116 від 02.11.2012 р., № 123 від 05.11.2012 р., № 128 від 14.11.2012 р., № 135 від 28.11.2012 р.

Водночас, по вказаним взаємовідносинам до перевірки не були надані товарно-транспортні накладні, сертифікати якості або походження товару, санітарно - гігієничні висновки та інші документи, що підтверджують походження та якість товару, транспортування та ввезення товару на митну територію України, зберігання товару, книги довіреностей на отримання товару. За місцем реєстрації ТОВ «Новий Град» направлено запит щодо проведення зустрічної звірки підприємства по взаємовідносинам з ТОВ «АБВ-Техніка» у листопаді 2012 року. Проте, станом на час складання довідки зустрічної звірки, відповіді на даний запит не отримано.

Також, між ТОВ «АБВ-Техніка» та ТОВ «Євро-Транс 2007» укладено договір поставки товару від 01.10.2012 р. Проте, у зв'язку з неможливістю проведення зустрічної звірки з ТОВ «Євро-Транс 2007», що підтверджено відповідним актом № 95/22.5/36984486 від 21.01.2013 р., підтвердження здійснення господарських операцій на виконання договору поставки товару від 01.10.2012 р., є неможливим.

Крім того, між ТОВ «АБВ-Техніка» та ТОВ «Балатон» укладено договір оренди № 11 від 30.11.2012 р., на виконання яких ТОВ «Балатон» виписано акт надання послуг № ОУ-0000313 від 30.11.2012 р. та податкову накладну № 12 від 30.11.2012 р. на суму 4 096 грн. 80 коп., у тому числі ПДВ - 819 грн. 36 коп. Водночас, до звірки не надано регістрів бухгалтерського обліку (журнали-ордери по бухгалтерському рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» за грудень 2012 року). До ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська направлено запит від 25.01.2013 р. щодо проведення зустрічної звірки ТОВ «Балатон» по взаємовідносинам з ТОВ «АБВ-Техніка» у листопаді 2012 року. Станом на час складання довідки зустрічної звірки, відповіді на зазначений запит Дніпропетровською МДПІ Дніпропетровської області ДПС не отримано.

Звіркою також встановлено, що покупцями ТОВ «АБВ-Техніка» у періоді, що перевірявся, є ТОВ «Зелмер Україна» та УБ ТОВ ІІ «Фокус».

Згідно наданих до звірки податкових накладних, придбаний у ТОВ «Новий Град» товар платником податків у листопаді 2012 року було реалізовано на адресу ТОВ «Зелмер Україна». Договір купівлі-продажу між ТОВ «АБВ-Техніка» та «Зелмер Україна» до перевірки не надано, проте, надані видаткові та податкові накладні на загальну суму 45 115 173 грн. 58 коп., у тому числі ПДВ 7 519 861 грн. 26 коп., перелік яких наведено на сторінках 9, 10 акту перевірки. Суми ПДВ згідно зазначених податкових накладних включено до податкових зобов'язань відповідного періоду, та відображено у реєстрі виданих податкових накладних, який відповідає даним додатку 5 до декларації з ПДВ за листопад 2012 року. Згідно банківських виписок № 2783 від 23.11.2012 р., № 2776 від 20.11.2012 р., № 2719 від 12.11.2012 р., розрахунки між ТОВ «АБВ-Техніка» та «Зелмер Україна» проведено на суму 44 000 000 грн., у тому числі ПДВ - 7 333 333 грн. 33 коп. Водночас, до перевірки не надано довіреності на отримання товару, а також товарно-транспортні накладні та інші документи (звіти, подорожні листи, тощо) на транспортування товару.

Між ТОВ «АБВ-Техніка» (виконавець) та УБ ІІ ТОВ «Фокус» (замовник) укладено договір № 2/12 від 01.06.2012 р. про надання послуг по прибиранню приміщення на території, проте, тексту самого договору до перевірки не надано На виконання договору № 2/12 від 01.06.2012 р., УБ ІІ ТОВ «Фокус» виписано акти виконаних робіт від 30.11.2012 р. АБ-0000026, АБ-0000027, АБ-0000028, АБ-0000029, та податкові накладні від 30.11.2012 р. № 32, № 33, № 34, № 35 на загальну суму 88 833 грн. 46 коп., у тому числі ПДВ 14 805 грн. 58 коп. (т. 1 а.с. 157-167). Суми ПДВ за зазначеними податковими накладними включено до податкових зобов'язань відповідного періоду, та відображені у реєстрі виданих податкових накладних, який відповідає додатку № 5 до декларації з ПДВ за листопад 2012 року. Водночас, до звірки не надано регістрів бухгалтерського обліку (журнали-ордери по бухгалтерському рахунку 631 (685) «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» за листопад 2012 р.), та інших документів, які б підтверджували факт надання послуг на адресу УБ ІІ ТОВ «Фокус».

Враховуючи місцезнаходження контрагентів платника податків, що перевірявся, податковим органом зроблено висновок про те, що постачання товару по ланцюгу: ТОВ «Глаторія» (м. Дніпропетровськ) - ТОВ «Новий Град» (м. Київ) - ТОВ «АБВ-Техніка» (м. Дніпропетровськ) - ТОВ «Зелмер Україна» (м. Київ), є економічно не вигідним. Крім того, ТОВ «АБВ-Техніка» має можливість самостійно без посередника здійснювати постачання товару від ТОВ «Глаторія», яке є імпортером товару, та знаходиться в одному регіоні з платником податків, на підставі чого податковим органом зроблено висновок про «транзитний» характер проведених господарських операцій ТОВ «АБВ-Техніка» у листопаді 2012 року.

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, Дніпропетровською МДПІ Дніпропетровської області ДПС зроблено висновок про відсутність фактичного постачання товарів (робіт, послуг) у листопаді 2012 року від підприємств-постачальників до ТОВ «АБВ-Техніка», та від останнього до підприємств-покупців товарів (робіт, послуг), у зв'язку з чим первинні бухгалтерські документи, якими зафіксовано постачання таких товарів, не є первинними бухгалтерськими документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а отже, не є підставою для податкового обліку. Таким чином, податковий орган зазначив про відсутність у ТОВ «АБВ-Техніка» об'єкту оподаткування податком на прибуток у 4 кварталі 2012 року, та про відсутність об'єкту оподаткування ПДВ у листопаді 2012 року.

Разом з тим, Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2014 №804/3313/13-а, залишено без змін постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.04.2013р. за позовом ТОВ «АБВ-Техніка» до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області ДПС про визнання дій неправомірними та зобов'язання чинити певні дії, відповідно до якої: визнано неправомірними дії Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби під час проведення зустрічної звірки, за результатами якої складено довідку № 90/226/30443501 від 25.01.2013 року, та коригування показників податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю «АБВ-Техніка» за листопад 2012 року, яке відбулося на підставі зазначеної довідки шляхом виключення з електронної бази даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» сум податку на додану вартість, визначених Товариством з обмеженою відповідальністю «АБВ-Техніка» у податковій декларації за листопад 2012р.; зобов'язано Дніпропетровську міжрайонну державну податкову інспекцію Дніпропетровської області Державної податкової служби відновити показники податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю «АБВ-Техніка» за листопад 2012 року шляхом відображення в електронній базі даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 7 534 667,00 грн., та суми податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 6 452 637,20 грн. по операціям з придбання товару від постачальників: ТОВ «Новий градъ», ТОВ «Балатон», ПРаТ «СІ-ЕС-ТІ Інвест», ТОВ «Атіс-Вест», ТОВ «Техкомпсервіс», ТОВ «Фарлеп-Інвест».

На підтвердження реального здійснення господарської діяльності в матеріалах справи містяться копії договорів з контрагентами, карток рахунків, податкових та видаткових накладних, акти прийому-передачі, вантажні митні декларації, виписки по особовому рахунку про рух коштів контрагентів.

На час проведення перевірки набрав чинності Податковий Кодекс України (далі ПК України), розділ V якого визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі -Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оскаржуваний правочин). До оскаржуваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака -специфічна мета -порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника -фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставши можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Статтею 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Таким чином, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, що завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Відповідачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували те, що укладення договорів, на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентами, не відповідають дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків. Зазначена обставина відповідачем взагалі не досліджувалась, посадові особи сторін правочинів з цього приводу навіть не опитувались. Отже, доводи відповідача щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та контрагентами, судом до уваги не приймаються.

На момент укладання договорів, на яких ґрунтувалися взаємовідносини позивача з контрагентами, а також під час здійснення господарських операцій, згідно даних ЄДРПОУ контрагенти були зареєстровані в податкових органах як платники ПДВ.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки них не внесено відповідних змін.

Суд також звертає увагу на положення інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 № 1112/11/13-10, в якому зазначено, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість, постачальники були включені до єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Крім того, чинним законодавством України, відповідач не наділений повноваженнями щодо визнання правочинів нікчемними (недійсними) із застосуванням відповідних наслідків їх нікчемності (недійсності).

Відповідно до пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 Кодексу, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пп.14.1.27. п.14.1. ст.14 Кодексу, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 Кодексу, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Згідно пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до пп. а п.198.1, п.198.2., п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Законом України "Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, для підтвердження включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи (зокрема, податкові накладні), оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" (далі-Закон).

Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст.2).

Частиною 2 ст.3 Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст.1 Закону, первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Пунктом 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 р. № 1379, визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до п.6.2. зазначеного Порядку, податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2014 №804/3313/13-а, суд дійшов висновку, що взаємовідносини позивача з контрагентами, які на момент здійснення господарських операцій були належним чином зареєстровані як платники податку на додану вартість, оформлені договорами, які не були визнані в судовому порядку недійсними, а також підтверджені виданими контрагентом первинними документами, зокрема, податковими накладними є реальними та такими, що спрямовані на настання правових наслідків, обумовлених вказаними договорами. Окрім того, судом встановлено, що розрахунок між підприємствами проводився у безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками, передача товару підтверджується актами приймання-передачі, факт подальшої реалізації товару підтверджується вантажними митними деклараціями. Таким чином, позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на податковий кредит та включення відповідних витрат до складу валових витрат підприємства.

Крім того, суд звертає увагу на положення інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 р. № 1112/11/13-10 щодо принципу персональної податкової відповідальності в спорах про податок на додану вартість та принципу добросовісності платника податків, якими визначено, що сама по собі несплата податку продавцем (серед іншого й внаслідок ухилення від сплати) у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Відповідальна за сплату податку на додану вартість особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи. Якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції реальні та відповідають дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та /або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Не будуть підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни з боку його контрагентів, припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість, припинення юридичної особи.

Отже, за таких обставин суд вважає, що у ТОВ«Зелмер» були всі підстави для віднесення витрат пов'язаних із веденням господарської діяльності до складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Представник відповідача не надав суду належних доказів, які б підтверджували обґрунтованість висновків перевірки та правомірність винесеного податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи те, що Державна податкова інспекція не надала доказів правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд вважає, що воно підлягає скасуванню як протиправне.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд ,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.03.2013р. №0001442220.

Судові витрати в сумі 2 294,00грн. присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Зелмер Україна» за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Кабінету Міністрів України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Є.В. Аблов