Постанова

від 31.03.2014 по справі 826/547/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 березня 2014 року 18:30 № 826/547/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

при секретарі судового засідання Пасічнюк С.В.,

за участю сторін:

представників позивача - Гладкова О.М., Фатенко В.В., Карманніков М.О.,

представника відповідача - Руда Н.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом дочірнього підприємства «Автоскладальний завод № 2» публічного акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Богдан Моторс» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось дочірнє підприємство «Автоскладальний завод № 2» публічного акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Богдан Моторс» (далі - позивач, ДП «АСЗ № №2» ПАТ «АК «Богдан Моторс») до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.01.2014 р. № 0000202201 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування від усіх видів діяльності податком на прибуток у розмірі 11 751 753,00 грн., від 10.01.2014 р. № 0000212201 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 133 250,00 грн., від 10.01.2014 р. № 0000222201 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 270 915,94 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується із прийнятими податковими повідомленням-рішеннями відповідача, вважає їх необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним даним й суперечать вимогам чинного законодавства України.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили позов задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяла в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, тому підстави для їх скасування відсутні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

ДП «АСЗ № №2» ПАТ «АК «Богдан Моторс» зареєстроване 26.02.1997 р. виконавчим комітетом Луцької міської ради, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи. Код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ: 21751779.

Місцезнаходження суб'єкта господарювання відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію: 04176, м. Київ, вул. Електриків, 29-А.

Позивача взято на податковий облік в органах державної податкової служби 11.03.1997 р. за № 00810.

Позивач за КВЕД 2010 займається виробництвом автотранспортних засобів, виробництвом кузовів для автотранспортних засобів, причепів і напівпричепів, виробництвом інших вузлів, деталей і приладдя для автотранспортних засобів, торгівлею автомобілями та легковими автотранспортними засобами, торгівлею іншими автотранспортними засобами, оптовою торгівлею деталями та приладдями для автотранспортних засобів.

ДП «АСЗ №2 ПАТ «АК «Богдан Моторс» є платником податку на додану вартість відповідно до виданого свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 11.02.2011 р. №100321969. Індивідуальний податковий номер позивача - 217517723011.

На підставі наказів ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 21.10.2013 р. № 654, від 11.11.2013 р. № 772 та направлень від 22.10.2013 р. № 619, № 620, № 621, № 622, № 623, № 624, № 625, № 626, згідно п.п.78.1.1 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України ДПІ у Подільському районі міста Києва ДПС в період з 15.10.2012 р. по 14.12.2012 р. проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП «АСЗ №2 ПАТ «АК «Богдан Моторс» (код ЄДРПОУ 21751779) з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 по 31.12.2012 р., за результатами якої складено акт № 2205/26-56-22-01-03/21751779 від 02.12.2013 р.

В ході перевірки податковим органом встановлено порушення наступних вимог:

- п.п.14.1.56 п.14.1 ст.14, п.135.1 п.135.2 пп.135.4.1 п.135.4 ст.135 п.137.1 ст.137 Податкового Кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на суму 11 751 123 грн.;

- п. 185.1 cm. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, в загальній сумі 88 803 грн.;

- п.2.8, п.5.2, п.5.3, п.5.4, п.5.8 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. №637 із змінами та доповненнями та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 13.01.2005р. №40/10320. Відповідальність передбачена абз.2 п.1 Указу Президента України від 12.06.95 № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки».

На підставі акту № 2205/26-56-22-01-03/21751779 від 02.12.2013 р. ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 10.01.2014 р. № 0000202201, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування від усіх видів діяльності податком на прибуток у розмірі 11 751 753,00 грн.,

від 10.01.2014 р. № 0000212201, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 133 250,00 грн., в тому числі, за основним платежем - 88 803,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 44 402,00 грн.,

від 10.01.2014 р. № 0000222201, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 270 915,94 грн.

Позивач, не погоджуючись з прийнятими відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до суду про визнання їх нечинними та скасування.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Щодо завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток та правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення від 10.01.2014 р. № 0000202201, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що за період з 01.07.2012 р. по 31.12.2012 р. ДП «АСЗ №2 ПАТ «АК «Богдан Моторс» задекларовано доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у сумі 1 437 871 478,00 грн.

Перевіркою повноти визначення скоригованого валового доходу за період з 01.07.2012 р. по 31.12.2012 р. встановлено його заниження на загальну суму 11 751 123 грн., в тому числі, за 4 квартал 2012 року - 11 751 123 грн.

Відповідно до акту вбачається, що проведеною перевіркою відображених показників у поданих деклараціях з податку на прибуток підприємств за 2 півріччя 2012 року в сумі 1 438 459 956 грн. встановлено, що на формування цього показника мало вплив здійснення господарських операцій з виробництва автомобілів з метою подальшого продажу на митній території України та на експорт - автомобілі марки «Богдан», моделі 21101, 21104, 21112, 21114, 23101. Країни-покупці: Росія, Білорусь, Молдова, Азербайджан.

На підставі документів, зокрема, оборотно-сальдових відомостей по бухгалтерських рахунках 311 «Поточні рахунки в національній валюті», 312 «Поточні рахунки в іноземній валюті», 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками», 70 «Доходи від реалізації», рахунки обліку доходів, реєстрів виданих податкових накладних, видаткових накладних, договорів та додатків до них, банківських виписок перевіркою встановлено заниження декларованих позивачем показників у рядку 02 декларації з податку на прибуток «Дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг)» в загальній сумі 1 017 729 грн.

Крім того, згідно акту перевірки зазначено про невідповідність між даними бухгалтерського обліку отриманого доходу від основної діяльності відображено по рахунку 70 та сумами задекларованого доходу по рядку 02 декларації з податку на прибуток (суми перевищення даних бухгалтерського обліку над показниками податкової звітності).

По рахунку бухгалтерського обліку № 70 підприємством відображено суми отриманих доходів від основної діяльності в розмірі 1 701 475 240,15 грн., а сума доходу по рядку 02 декларації з податку на прибуток - 1 438 459 956 грн. за даними перевірки відхилення становить в сумі 1 017 729,15 грн.

Відповідно до п.п.14.1.56 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями, доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Порядок визначення доходів та їх склад передбачено статтею 135 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п. 135.1-135.4 ст.135 Податкового кодексу України, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:

доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;

інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Суми, відображені у складі доходів платника податку, не підлягають повторному включенню до складу його доходів.

Дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає, в тому числі, дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.

Порядок визнання доходів, зокрема відповідно до п.137.1 ст.137 Податкового кодексу України, дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар.

Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Дослідивши матеріали справи, суд не погоджується з висновком податкового органу щодо включення до розрахунку податкового доходу (р. 02 декларації) за 3-4 квартали 2012 року сум податків, зазначених у рядках 1-4, 13, оскільки рядки з 1 по 4 є допоміжними рахунками, що використовуються підприємством виключно для формування певних показників, зокрема, податку на додану вартість та акцизного податку.

Відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 p. № 291, субрахунки використовуються підприємствами, виходячи з потреб управління, контролю, аналізу й звітності та можуть ними доповнюватись введенням нових субрахунків із збереженням кодів (номерів) субрахунків цього Плану рахунків.

Як пояснив позивач, дані рахунки застосовує, оскільки законодавчі норми ведення бухгалтерського обліку на рахунках обліку податку на додану вартість та акцизного податку значно відрізняються від обчислення та відображення податку на додану вартість та акцизного податку у фінансово-статистичної звітності (ПДВ нараховується по першій події (п. 187.1 Податкового кодексу України), пільга на акцизний податок не розповсюджується при перетині кордону в наступному після відвантаженні місяці при експорті (п. п. 213.2.1 Податкового кодексу України), акцизний податок нараховується також на передачу підакцизних товарів з метою власного споживання (п.п.213.1.2 Податкового кодексу України).

В підтвердження позивачем надано аналізи розрахунків, які підтверджують використання зазначених розрахунків саме для звіту про фінансові результати (форма №2), з огляду на що, у разі обрахунку суми кредитових оборотів всіх субрахунків 70 рахунків, слід зменшити їх на суму, визначену в рядках 1-4.

Окрім цього, як вбачається з акту перевірки, при розрахунку податкового доходу (рядок 02 Декларації) за 3-4 квартали 2012 року відповідачем не враховано дохід підприємства від реалізації оборотних активів в сумі 1 542 452 грн. згідно вимог пп.135.4.1. п. 135.4, ст. 135 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.136.1 ст.136 Податкового кодексу України, для визначення об'єкта оподаткування не враховуються доходи:

сума попередньої оплати та авансів, отримана в рахунок оплати товарів, виконаних робіт, наданих послуг;

суми податку на додану вартість, отримані/нараховані платником податку на додану вартість, нарахованого на вартість продажу товарів, виконаних робіт, наданих послуг, за винятком випадків, коли підприємство - продавець не є платником податку на додану вартість.

Згідно п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України, до інших доходів включають, зокрема, суми акцизного податку, сплаченого/нарахованого покупцями/покупцям підакцизних товарів (за їх рахунок) на користь платника такого акцизного податку, уповноваженого цим Кодексом вносити його до бюджету, та рентної плати, а також суми збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну, теплову енергію та природний газ.

Так, податковим органом дохід, отриманий позивачем від продажу оборотних активів, що складає 1 542 452 грн. враховано при визначенні рядка 3, однак продаж оборотних активів не є іншими доходами, а тому позивач правомірно врахував вказану суму доходу в рядку 2 декларації.

Також, при розрахунку податкового доходу (рядок 02 Декларації) за 3-4 квартали 2012 року відповідачем зайво враховано дохід від операцій з оренди/лізінгу в сумі 57 349,73 грн., зазначеного у рядку 11 таблиці.

Оскільки відповідно до наказу Міністерства фінансів України № 1213 від 28.09.2011 р. «Про затвердження форми податкової декларації з податку на прибуток підприємства», доходи від операцій з оренди/лізінгу відображаються в рядку 03.7 додатка ІД до податкової декларації з податку на прибуток підприємства.

Окрім того, відповідачем в ході перевірки в рядку 6 зазначеної таблиці невірно зазначена сума доходу від реалізації товарів (робіт, послуг) на експорт, враховані коригуючи проводки підприємства лише половину в розмірі 2 511 869,98 грн.

В підтвердження необхідності зарахування доходу від реалізації товарів на експорт на всі необхідні коригуючі проводки в розмірі 2 571 909,63 грн. підприємство надало розшифровку перенесеної курсової різниці до доходу від експортних операцій.

Здійснення коригування підприємством сум доходу від реалізації продукції на експорт передбачається п. 4.3 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 p. № 88.

Таким чином, враховуючи те, що суми доходу від операцій оренди та дохід щодо коригування доходу від реалізації продукції на експорт, які відповідачем скориговано не у відповідності до вимог бухгалтерського обліку, позивач задекларувало у податковій звітності у рядку 2 дохід у розмірі 1 438 459 955,82 грн., що відповідає отриманому доходу підприємства за перевіряємий період, на підтвердження чого є дані фінансово-статистичної звітності.

Необґрунтованість та неправомірність висновку про заниження податкового доходу підтверджується тим, що перевіряючі, вказуючи в акті перевірки розмір заниження, співставили різні за природою виникнення показники доходу підприємства.

Як уже встановлено, згідно норм податкового законодавства, дохід від реалізації товарів визначається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар, експортні операції оподатковуються ПДВ за нульовою ставкою та в дохід не враховується сума попередньої оплати та авансів, отриманої в рахунок оплати товарів, виконаних робіт, наданих послуг, а з ПДВ зобов'язання нараховуються на отримані передплати. Окрім того, заниження податкового валового доходу підприємством потягло б за собою заниження податкових зобов'язань з ПДВ, але жодних висновків щодо цього в акті перевірки не вказано.

Разом з цим, відповідно до акту перевіркою відображених показників у рядку 3 ІД «Інші доходи» за перевіряємий період встановлено, що позивачем по рахунку бухгалтерського обліку № 71 суми отриманих доходів від основної діяльності підприємством відображено суми отриманих доходів в розмірі 10 144 916,36 грн., а сума доходу по рядку 02 декларації - 588 478 грн., за даними перевірки відхилення становить в сумі 10 733 394,36 грн.

Однак, дослідивши наявні докази у матеріалах справи, суд не погоджується з таким висновком податкового органу з огляду на наступне.

Відповідачем в акті перевірки занижено суму податкового доходу в рядку 3 Декларації, оскільки його порівняно з базою для нарахування ПДВ зі звітності підприємства з податку на додану вартість, разом з тим з вказаних статей вбачається, що заниження не може бути порівняно з базою для ПДВ, тому що вони не є об'єктом оподаткування ПДВ, а саме: 714 pax. - 2 602 835,04 грн. - позитивні курсові різниці; 715 pax. - 77 504,14 грн. - отримані штрафи, пені, неустойки; 716 pax. - 168 653,29 грн. - прибуткування відходів; 717 pax. - 292 438,56 грн. - списання безнадійної дебіторської та кредиторської заборгованостей; 719 рах. - 516 961,88 грн. - відсотки за залишок коштів на поточних рахунках; 733 рах. - 146 850,00 грн. - безповоротна фінансова допомога; 746 рах. - 24 022,91 грн. - прибуткування запчастин при розробці автомобілів.

Крім того, позивачем листом від 15.08.2013 р. № 503/04.02 повідомлено податковий орган щодо розбіжностей між доходами, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування рядку 01 Декларації за загальними обсягами постачання, зокрема, за 3 квартал 2012 року загальний обсяг постачання згідно податкових декларацій з ПДВ становить 685 048,90 грн., до доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування віднесено 799 837,60 грн. Причиною розбіжностей вказаних даних, як стверджує позивач, є списання браку нестач в розмірі 1903,40 грн, переплата від покупців - 1380,60 грн, передача товарно-матеріальних цінностей. Робіт, послуг в межах договору доручення - 216,50 грн, імпорт послуг - 2530,00 грн., експорт - 118 414,40 грн.

Аналогічні пояснення позивачем надані стосовно виникнення розбіжностей задекларованих сум за 4 квартал 2012 року.

Таким чином, проаналізувавши норми законодавства та оцінивши надані матеріали у справі, вбачається що позивачем задекларовано «інші доходи» у рядку 3 у відповідності до вимог чинного законодавства та ґрунтуються на нормах податкового обліку, і відповідає отриманому доходу підприємства за перевіряємий період.

Враховуючи викладене, відповідачем в ході розгляду справи не доведено та не спростовано твердження позивача належними та допустимими доказами, а тому у зв'язку з неправомірним обрахунком податкового доходу позивача призвело до неправомірного зменшення позивачу суми від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємств, відтак, податкове повідомлення-рішення від 10.01.2014 р. № 0000202201 прийняте з порушенням положень податкового законодавства та підлягає скасуванню.

Щодо заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість та правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення від 10.01.2014 р. № 0000212201, суд звертає увагу на наступне.

За період з 01.07.2012 р. по 31.12.2012 р. ДП «АСЗ № 2» AT «AK «Богдан Моторс» задекларувало податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 262 685 078 грн.

Згідно акту від 02.12.2013 р. перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань за період 01.07.2012 р. по 31.12.2012 р. встановлено їх заниження на загальну суму 88 803 грн., в тому числі, за липень 2012 року - 5220 грн, за вересень 2012 року - 31 186 грн., за жовтень 2012 року - 52397 грн.

Податковим органом встановлено заниження податку на додану вартість в результаті співставлення показників між сумами задекларованого підприємством зобов'язання з податку на додану вартість та сумою податкового кредиту задекларованого підприємствами - покупцями ТОВ «Богдан Авто Одеса» (код ЄДРПОУ 37810464), ТОВ «Базіс Авто» (код ЄДРПОУ 33386745), ТОВ «Богдан Авто Дніпропетровськ» (код ЄДРПОУ 37806383), ТОВ «Богдан Авто Івано-Франківськ» (код ЄДРПОУ 37582219).

Зокрема, за результатами аналізу даних Системи обробки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів встановлено розбіжності між сумами ПДВ, зазначеними ДП АСЗ №2 ПАТ «АК «Богдан Моторс» в розділі податкові зобов'язання додатку 5 до Декларації з ПДВ за липень - грудень 2012 року та сумою ПДВ вказаною підприємством-покупцем у розділі «Податковий кредит» додатку 5 до Декларації з ПДВ. Так, встановлені розбіжності з ТОВ «Богдан Авто Одеса» на суму 5220 грн., з ТОВ «Базіс Авто» на суму 31 185,50 грн., з ТОВ «Богдан Авто Дніпропетровськ» на суму 26 634 грн., з ТОВ «Богдан Авто Івано-Франківськ» на суму 25 762,98 грн.

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктами 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, встановлено, що податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Також, згідно пунктів 36.1, 36.5 статті 36, пункту 38.1 статті 38, пункту 44.1 статті 44, пункту 47.1 статті 47, пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Разом з цим, суд зазначає, що в акті перевірки відповідачем питання щодо складення первинних документів, зміст та реальність господарських операцій, правосуб'єктність сторін під сумнів не ставилась.

Також, суд зазначає, що формування суб'єктом господарювання податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов'язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних).

Законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Отже, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

При цьому необхідною умовою для віднесення сплачених (нарахованих) у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт реальності придбання товарів, вартість яких відноситься до податкового кредиту з податку на додану вартість. Для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість витрати платника щодо сплати (нарахування) відповідної суми податку у складі ціни товару мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як встановлено судом, причиною розбіжності є безпідставне невідображення та відображення з помилками у своїй податковій звітності покупцями розрахунків коригування, які було складено підприємством у зв'язку зі зміною вартісних/кількісних показників на підставі п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України. Розрахунки коригування зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, про що свідчать відповідні квитанції, які містяться в матеріалах справи.

Таким чином, розбіжність між сумами задекларованого підприємством зобов'язання з податку на додану вартість та сумою податкового кредиту, задекларованого підприємствами - покупцями ТОВ «Богдан Авто Одеса», ТОВ «Базіс Авто», ТОВ «Богдан Авто Дніпропетровськ», ТОВ «Богдан Авто Івано-Франківськ» виникла через невиконання зазначеними контрагентами вимог п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України та допущення ними помилок при складанні звітності з податку на додану вартість.

Однак, зазначені обставини не є підставою для збільшення підприємству податкового зобов'язання з податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно обрахунку податку та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового зобов'язання, оскільки Податковий кодекс України не ставить визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів. В разі порушення контрагентами податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цих контрагентів.

Чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як здійснювати розрахунок податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в п. 71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейського суду з прав людини дійшов такого висновку: «...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення податкового законодавства з боку його контрагентів.

Вказана правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.02.2014 року № К/9991/54894/12.

Таким чином, висновки податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства, щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з вказаними у акті податкової перевірки контрагентами за період, що перевірявся, мають характер припущень та є необґрунтованими, а відтак, не можуть бути покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення від 10.01.2014 р. № 0000212201.

Щодо перевищення ліміту каси на підприємстві та правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення від 10.01.2014 р. № 0000212201, суд зазначає наступне.

Відповідач у висновках акту перевірки та запереченні на адміністративний позов зазначив, що під час перевірки встановлено порушення п. 2.8, п. 5.2, п.5.3, п. 5.4, п. 5.8 Положення № 637, тобто встановлено порушення норм з регулювання обігу готівки.

Перевіркою встановлено, що позивач здійснює реалізацію автомобілів виключно за готівковий розрахунок.

Під час проведення перевірки, податковим органом зроблено висновок про порушення позивачем п.5.8 розділу 5 Положення № 637, якщо підприємством ліміт каси не встановлено (незалежно від причин такого невстановлення), то ліміт такої каси вважається нульовим. У цьому разі вся готівка, що перебуває в його касі на кінець робочого дня і не здана підприємством відповідно до вимог цього Положення, вважається понадлімітною.

Одним із елементів господарських засобів є засоби у сфері обігу, складовою частиною яких є грошові кошти. Грошові кошти, необхідні підприємству для нормальної виробничо-господарської діяльності, в процесі свого існування. Грошові кошти - це кошти, які має підприємство у своєму розпорядженні, вони створюються за рахунок власних та залучених коштів. Предметом обліку грошових коштів є процеси оформлення руху коштів в касі підприємства, господарські операції пов'язані з надходженням і видачею грошових коштів.

Лімітування залишку готівки в касі означає, що підприємства можуть зберігати у своїй касі готівку на кінець кожного робочого дня лише в межах встановленого ліміту залишку готівки в касі, що встановлюється підприємствам установою банку щорічно протягом першого кварталу. До встановлення ліміту каси на поточний рік продовжує діяти ліміт попереднього (минулого) року.

Підприємства, які здійснюють операції з готівкою в національній валюті, установлюють ліміт каси та строки здавання готівкової виручки. Ліміт каси - граничний розмір суми готівки, що може залишатися в касі в позаробочий час. Готівку, що перевищує встановлений ліміт каси, здають до банку для зарахування на рахунки.

Основним нормативним документом, що регулює порядок установлення ліміту каси й строків здачі готівки для підприємств усіх форм власності, є Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року № 637 (далі - Положення № 637).

Порядок визначення строків здавання готівкової виручки (готівки) та розрахунку ліміту каси визначений у розділі 5 вказаного Положення.

Зокрема, установлення ліміту каси проводиться підприємствами самостійно на підставі розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі (додаток 8), що підписується головним (старшим) бухгалтером та керівником підприємства (або уповноваженою ним особою). До розрахунку приймається строк здавання підприємством готівкової виручки (готівки) для її зарахування на рахунки в банках, визначений відповідним договором банківського рахунку. Для кожного підприємства та його відокремленого підрозділу складається окремий розрахунок встановлення ліміту залишку готівки в касі.

Установлений ліміт каси затверджується внутрішніми наказами (розпорядженнями) підприємства. Для відокремлених підрозділів ліміт каси встановлюється і доводиться до їх відома відповідними внутрішніми наказами (розпорядженнями) підприємства - юридичної особи.

Ліміт каси підприємства встановлюють на підставі розрахунку середньоденного надходження готівки до каси або її середньоденної видачі з каси, за рішенням керівника підприємства або уповноваженої ним особи.

На виконання зазначених вимог позивачем винесено розпорядження від 14.04.2009 року №19, яким затверджено розрахунок встановлення ліміту залишку готівки в касі підприємства та встановлено з 01.05.2009 року ліміт каси в 3 500,00 грн. та видано наказ від 23.08.2012 року №574 про встановлення ліміту на підприємстві у розмірі 3 500,00 грн. в період з 01.09.2012 р. по час проведення перевірки. Копії вказаних документів містяться в матеріалах справи.

Розглянувши дані перевірки, якою визначено фактичні залишки готівки в касі за період з липня 2012 року по грудень 2012 року та врахувавши встановлений підприємством ліміт, судом не вбачається перевищення надходження (видачі) готівки встановленому ліміту.

Таким чином, висновки акта перевірки та твердження відповідача в цій частині не відповідають дійним обставинам справи та спростовуються наявністю на підприємстві затвердженого ліміту каси та належними доказами в матеріалах справи, а тому застосування штрафних санкцій до позивача є безпідставним, що свідчить про протиправність винесеного відповідачем податкового повідомлення-рішення від 10.01.2014 р. № 0000222201.

За таких обставин, аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог і на підставі ч. 2 ст. 11, п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України вважає, що для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить, визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.01.2014 р. № 0000202201, від 10.01.2014 р. № 0000212201, від 10.01.2014 р. № 0000222201.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, доказів, які б спростовували доводи позивача відповідач суду не надав.

Разом з тим, виходячи з системного аналізу положень законодавства України, надавши оцінку наявним доказам у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов дочірнього підприємства «Автоскладальний завод № 2» публічного акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Богдан Моторс» задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 10.01.2014 року № 0000202201, від 10.01.2014 року № 0000212201, від 10.01.2014 року № 0000222201.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань на користь дочірнього підприємства «Автоскладальний завод № 2» публічного акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Богдан Моторс» (код ЄДРПОУ 21751779) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складений та підписаний 04.04.2014 року.

Суддя В.П. Шулежко