Ухвала

від 03.12.2014 по справі 826/547/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/547/14 (в 3-х томах) Головуючий у 1-й інстанції:Шулежко В.П. Суддя-доповідач: Старова Н.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

03 грудня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Старової Н.Е.,

суддів: Мєзєнцева Є.І., Літвіної Н.М.,

при секретарі: Тищенко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства «Автоскладальний завод №2» публічного акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Богдан Моторс» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Дочірнє підприємство «Автоскладальний завод №2» публічного акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Богдан Моторс» (ДП «АСЗ №2» ПАТ «АК «Богдан Моторс») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000202201, №0000212201 та №0000222201 від 10.01.2014 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.03.2014 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, відповідачем було подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, та прийняття оскаржуваної постанови при неповному з'ясуванні обставин справи.

Представник апелянта підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі, та просив їх задовольнити.

Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги, наполягав на залишенні постанови суду без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників, які з'явились до судового засідання, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказів ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 21.10.2013 року №654, від 11.11.2013 року №772, згідно пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України , податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП «АСЗ №2 ПАТ «АК «Богдан Моторс» (код ЄДРПОУ 21751779) з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 по 31.12.2012 р., в ході якої встановлено порушення вимог: пп. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14 , п. 135.1 п. 135.2 пп. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135 , п. 137.1 ст. 137 ПК України , в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на суму 11 751 123 грн.; п.185.1 cт.185, п. 187.1 ст. 187 , п. 188.1 ст. 188 ПК України , в результаті чого занижено податок на додану вартість в загальній сумі 88 803 грн.; п.2.8, п.5.2, п.5.3, п.5.4, п.5.8 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року №637 , за порушення чого передбачена відповідальність згідно абз.2 п.1 Указу Президента України від 12.06.1995 року №436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» .

За результатами даної перевірки складено акт №2205/26-56-22-01-03/21751779 від 02.12.2013 року, на підставі якого прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 10.01.2014 року: №0000202201, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування від усіх видів діяльності податком на прибуток у розмірі 11 751 753,00 грн.; №0000212201, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 133 250,00 грн. (за основним платежем - 88 803,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 44 402,00 грн.); №0000222201, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 270 915,94 грн.

Позивач не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, звернувся до суду із позовом про його скасування.

Стосовно правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення №0000202201 від 10.01.2014 року , то як вбачається з матеріалів справи, за період з 01.07.2012 року по 31.12.2012 року ДП «АСЗ №2 ПАТ «АК «Богдан Моторс» задекларовано доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у сумі 1 437 871 478,00 грн.

Перевіркою повноти визначення скоригованого валового доходу за період з 01.07.2012 року по 31.12.2012 року встановлено його заниження на загальну суму 11 751 123 грн., в тому числі, за 4 квартал 2012 року - 11 751 123 грн.

Відповідно до акту вбачається, що проведеною перевіркою відображених показників у поданих деклараціях з податку на прибуток підприємств за 2 півріччя 2012 року в сумі 1 438 459 956 грн. встановлено, що на формування цього показника мало вплив здійснення господарських операцій з виробництва автомобілів з метою подальшого продажу на митній території України, та на експорт автомобілів марки «Богдан» до країн-покупців Росії, Білорусі, Молдови, Азербайджану.

На підставі аналізу документів, зокрема, оборотно-сальдових відомостей по бухгалтерських рахунках, реєстрів виданих податкових накладних, видаткових накладних, договорів та додатків до них, банківських виписок, перевіркою встановлено заниження декларованих позивачем показників у рядку 02 декларації з податку на прибуток «Дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг)» в загальній сумі 1017729,00 грн.

Крім того, згідно акту перевірки, де зазначено про невідповідність між даними бухгалтерського обліку отриманого доходу від основної діяльності, відображено по рахунку №70 та сумами задекларованого доходу по рядку 02 декларації з податку на прибуток (суми перевищення даних бухгалтерського обліку над показниками податкової звітності).

По рахунку бухгалтерського обліку №70 підприємством відображено суми отриманих доходів від основної діяльності в розмірі 1 701 475 240,15 грн., а сума доходу по рядку 02 декларації з податку на прибуток - 1 438 459 956 грн. за даними перевірки відхилення встановлено в сумі 1 017 729,15 грн.

Відповідно до п.п. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14 ПК України , доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Порядок визначення доходів та їх склад передбачено статтею 135 ПК України .

Відповідно до п.п.135.1-135.4 ст. 135 ПК України , доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 ст.135 ПК України.

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу .

Суми, відображені у складі доходів платника податку, не підлягають повторному включенню до складу його доходів.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції стосовно помилковості доводів податкового органу щодо включення до розрахунку податкового доходу (р.02 декларації) за 3-4 квартали 2012 року сум податків, зазначених у рядках 1-4, 13, оскільки рядки з 1 по 4 є допоміжними рахунками, що використовуються підприємством виключно для формування певних показників, зокрема, податку на додану вартість та акцизного податку.

Відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 pоку №291, субрахунки використовуються підприємствами, виходячи з потреб управління, контролю, аналізу й звітності та можуть ними доповнюватись введенням нових субрахунків із збереженням кодів (номерів) субрахунків цього Плану рахунків.

Як встановлено судом першої інстанції, використання позивачем даних рахунків зумовлено тим, що, оскільки законодавчі норми ведення бухгалтерського обліку на рахунках обліку ПДВ та акцизного податку значно відрізняються від обчислення та відображення податку на додану вартість та акцизного податку у фінансово-статистичній звітності (ПДВ нараховується по першій події (п. 187.1 ПК України ), пільга на акцизний податок не розповсюджується при перетині кордону в наступному після відвантаження місяці при експорті (п.п.213.2.1 ПК України ), акцизний податок нараховується на передачу підакцизних товарів з метою власного споживання (п.п.213.1.2 ПК України ).

На обгрунтування викладеного позивачем надано аналізи розрахунків, які підтверджують використання зазначених розрахунків саме для звіту про фінансові результати (форма №2), з огляду на що, у разі обрахунку суми кредитних оборотів всіх субрахунків 70 рахунків, слід зменшити їх на суму, визначену в рядках 1-4.

Окрім цього, як вбачається з акту перевірки, при розрахунку податкового доходу (рядок 02 Декларації) за 3-4 квартали 2012 року відповідачем не враховано дохід підприємства від реалізації оборотних активів в сумі 1 542 452 грн. згідно вимог пп. 135.4.1 . п. 135.4 , ст. 135 ПК України .

Відповідно до п. 136.1 ст. 136 ПК України , для визначення об'єкта оподаткування не враховуються доходи: сума попередньої оплати та авансів, отримана в рахунок оплати товарів, виконаних робіт, наданих послуг; суми податку на додану вартість, отримані/нараховані платником податку на додану вартість, нарахованого на вартість продажу товарів, виконаних робіт, наданих послуг, за винятком випадків, коли підприємство - продавець не є платником податку на додану вартість.

А отже, дохід, отриманий позивачем від продажу оборотних активів, що складає 1 542 452 грн. враховано при визначенні рядка 3, однак продаж оборотних активів не є іншими доходами, а тому позивач правомірно врахував вказану суму доходу в рядку 2 декларації.

Вірно вказано те, що при розрахунку податкового доходу (рядок 02 Декларації) за 3-4 квартали 2012 року відповідачем зайво враховано дохід від операцій з оренди/лізингу в сумі 57 349,73 грн., зазначеного у рядку 11 таблиці, оскільки відповідно до наказу Міністерства фінансів України №1213 від 28.09.2011 року «Про затвердження форми податкової декларації з податку на прибуток підприємства» , доходи від операцій з оренди/лізингу відображаються в рядку 03.7 додатка ІД до податкової декларації з податку на прибуток підприємства.

Окрім того, відповідачем в ході перевірки в рядку 6 зазначеної таблиці невірно зазначена сума доходу від реалізації товарів (робіт, послуг) на експорт, враховані коригуючі проводки підприємства лише половину в розмірі 2 511 869,98 грн.

Для обгрунтування необхідності зарахування доходу від реалізації товарів на експорт, на всі необхідні коригуючі проводки в розмірі 2 571 909,63 грн. підприємство надало розшифровку перенесеної курсової різниці до доходу від експортних операцій. Таке коригування передбачено п.4.3 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 pоку №88.

Враховуючи вищевказане, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позивачем задекларовано у податковій звітності у рядку 2 дохід у розмірі 1 438 459 955,82 грн., що відповідає отриманому доходу підприємства за перевіряємий період, на підтвердження чого є дані фінансово-статистичної звітності.

Важливим та визначальним фактом є те, що заниження податкового валового доходу підприємства потягло б за собою заниження податкових зобов'язань з ПДВ, проте податковим органом будь-яких зауважень стосовно цього в акті перевірки не зазначено.

Також, відповідно до акту, перевіркою, відображених показників у рядку 3 ІД «Інші доходи» за перевіряємий період встановлено, що позивачем по рахунку бухгалтерського обліку №71 суми отриманих доходів від основної діяльності підприємством відображено суми отриманих доходів в розмірі 10 144 916,36 грн., а сума доходу по рядку 02 декларації - 588 478 грн., за даними перевірки відхилення становить 10 733 394,36 грн.

Суд апеляційної інстанції вважає такий висновок хибним, та погоджується з аргументацією суду першої інстанції, оскільки відповідачем в акті перевірки занижено суму податкового доходу в рядку 3 декларації, оскільки його порівняно з базою для нарахування ПДВ зі звітності підприємства з ПДВ, проте вбачається, що таке заниження не може бути порівняно з базою для ПДВ, тому що такі операції не є об'єктом оподаткування ПДВ, а саме: позитивні курсові різниці; отримані штрафи, пені, неустойки; прибуткування відходів; списання безнадійної дебіторської та кредиторської заборгованостей; відсотки за залишок коштів на поточних рахунках; безповоротна фінансова допомога прибуткування запчастин при розробці автомобілів.

А отже, задекларовані позивачем показники «інші доходи» у рядку 3 зроблено у відповідності до вимог чинного законодавства та ґрунтуються на нормах податкового обліку, і відповідають отриманому доходу підприємства за період, який перевірявся.

Крім того, судом апеляційної інстанції під час апеляційного розгляду встановлено розбіжності у висновках акта перевірки від 02.12.2013 року, яким встановлено завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування за 2012 рік в сумі 11 751 123,00 грн., проте в прийнятому податковому повідомленні-рішенні від 10.01.2014 року №0000202201 ця ж сума завищення вказана вже у іншому розмірі, а саме 11 751 753,00 грн.

Колегія суддів приходить до висновку, що податковим органом не надано детального розрахунку вказаної суми, та не обгрунтовано її розміру у встановленому порядку, отже, відповідачем не доведено правомірності зменшення позивачу суми від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємств, а тому, податкове повідомлення-рішення від 10.01.2014 року №0000202201 правомірно визнано протиправним та скасовано.

Стосовно неправомірності прийняття податкового повідомлення-рішення №0000212201 від 10.01.2014 року, то суд звертає увагу на наступне. За період, який підлягав перевірці, позивачем задекларовано податкові зобов'язання з ПДВ в сумі 262 685 078 грн., перевіркою встановлено їх заниження на загальну суму 88 803 грн.

Податковим органом встановлено заниження податку на додану вартість в результаті співставлення показників між сумами задекларованого зобов'язання з ПДВ та сумою податкового кредиту задекларованого підприємствами-покупцями ТОВ «Богдан Авто Одеса», ТОВ «Базіс Авто», ТОВ «Богдан Авто Дніпропетровськ», ТОВ «Богдан Авто Івано-Франківськ».

Така розбіжність виникла через помилкове відображення у податковій звітності покупців: ТОВ «Богдан Авто Одеса», ТОВ «Базіс Авто», ТОВ «Богдан Авто Дніпропетровськ», ТОВ «Богдан Авто Івано-Франківськ», та в зв'язку з невиконанням зазначеними контрагентами вимог п. 192.1 ст. 192 ПК України розрахунків коригування, які було складено підприємством у зв'язку зі зміною вартісних/кількісних показників, про що є розрахунки коригування податкових накладних, про що свідчать відповідні квитанції, які містяться в матеріалах справи.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України , податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу .

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, передбачених п. 198.1 ст. 198 ПК України .

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що податковим органом в акті перевірки не заперечується та не ставиться під сумнів правомірність складення первинних документів, зміст та реальність господарських операцій та правосуб'єктність сторін.

Вірно вказано судом першої інстанції те, що формування суб'єктом господарювання податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни контрагентами позивача, та крім того, чинне законодавство не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, а аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту, з врахуванням реальності здійснення господарської діяльності.

Вказано позиція узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії»), та правовою позицією, викладеною в ухвалі ВАС України від 26.02.2014 року по справі №К/9991/54894/12.

Таким чином, висновки податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства, щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з вказаними у акті податкової перевірки контрагентами за період, що перевірявся, мають характер припущень та є необґрунтованими, а відтак, не можуть бути покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення №0000212201від 10.01.2014 року.

Стосовно неправомірності прийняття податкового повідомлення-рішення №0000212201 від 10.01.2014 року, під час перевірки виявлено порушення п.2.8, п.5.2, п.5.3, п.5.4, п.5.8 Положення №637 про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, яке є нормативним документом, який врегульовує порядок обігу готівки (порядок установлення ліміту каси, строки здачі готівки для підприємств усіх форм власності тощо).

Відповідач дійшов висновку про порушення позивачем п.5.8 розділу 5 Положення №637, якщо підприємством ліміт каси не встановлено (незалежно від причин такого невстановлення), то ліміт такої каси вважається нульовим. У цьому разі вся готівка, що перебуває в його касі на кінець робочого дня і не здана підприємством відповідно до вимог цього Положення, вважається понадлімітною.

Проте податковим органом не було враховано, що грошові кошти необхідні підприємству для забезпечення господарської діяльності та щоденних поточних витрат.

Лімітування залишку готівки в касі означає, що підприємства можуть зберігати у своїй касі готівку на кінець кожного робочого дня в межах встановленого ліміту залишку. Порядок визначення строків здавання готівкової виручки (готівки) та розрахунку ліміту каси визначений у розділі 5 вказаного Положення.

Установлений ліміт каси затверджується внутрішніми актами підприємства. Для відокремлених підрозділів ліміт каси встановлюється і доводиться до їх відома відповідними внутрішніми наказами (розпорядженнями) підприємства - юридичної особи. Позивачем винесено розпорядження від 14.04.2009 року №19, яким затверджено розрахунок встановлення ліміту залишку готівки в касі підприємства та встановлено з 01.05.2009 року ліміт каси в 3 500,00 грн. та видано наказ від 23.08.2012 року №574 про встановлення ліміту на підприємстві у розмірі 3 500,00 грн. в період з 01.09.2012 року по час проведення перевірки.

А отже, на підставі визначених фактичних залишків готівки в касі за період, який перевірявся, з урахуванням встановленого ліміту, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо відсутності порушень позивача щодо перевищення ліміту каси на підприємстві.

Зважаючи на вищевикладене, Державна податкова інспекція у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, приймаючи податкові повідомлення-рішення №0000202201, №0000212201 та №0000222201 від 10.01.2014 року, діяла всупереч норм законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу . Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на виконання вимог ч.2 ст.72 КАС України , не надав до суду належні докази правомірності своїх дій та не обгрунтував відповідність таких дій нормам законодавства.

Судова колегія апеляційної інстанції не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач в апеляційній скарзі, та вважає, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги, не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у постанові від 31.03.2014 року, та не можуть бути підставою для її скасування.

За таких обставин, у відповідності до ст.200 КАС України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.03.2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Старова Н.Е.

Судді: Літвіна Н. М.

Мєзєнцев Є.І.