Постанова

від 03.04.2014 по справі 826/2289/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 квітня 2014 року 17:00 № 826/2289/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М. при секретарі судового засідання Голод А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромінвест-Трейд» доДержавної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , за участю сторін:

представники позивача: Задорожна О.І., Комарицький В.С.

представник відповідача: Капустіна А.А.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 03.04.2014 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрпромінвест-Трейд» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, у якій просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0003842203 від 15.10.2013.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що висновки відповідача про порушення позивачем податкового законодавства в ході здійснення господарських операцій з ДП «КК «Рошен» не відповідають фактичним обставинам справи. Посилався на наявність належним чином складених первинних документів, що підтверджують реальність господарських операцій з даним контрагентом у періоді, що перевірявся. Зазначив, що доводи відповідача про нікчемність та одночасно удаваність правочинів, укладених з даним контрагентом є безпідставними та не підтверджені належними доказами. За наведених обставин позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним та просить його скасувати.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування правомірності висновків податкового органу та оскаржуваного податкового повідомлення-рішення зазначив, що господарські операції позивача з ДП «КК «Рошен» є удаваними та спрямовані на отримання податкової вигоди. Посилався на відсутність економічного результату у вигляді отримання прибутку за наслідком здійснення фінансово-господарських відносин позивача з вказаним контрагентом. Крім того, зазначив, що позивачем всупереч вимог законодавства не було додано до податкових декларацій оригіналів митних декларацій. Вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення правомірним.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Посадовими особами відповідача на підставі наказів ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у місті Києві №475 від 04.09.2013 та №528 від 17.09.2013, згідно з підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Укрпромінвест-Трейд» (код ЄДРПОУ 31033099) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 31.12.2012.

За результатами зазначеної перевірки складено акт №1305/26-56-22-03-09/31033099 від 01.10.2013, (далі - акт №1305/26-56-22-03-09/31033099) згідно висновків якого, відповідач, зокрема, встановив порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме: підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 46.1 статті 46, підпункту «а» підпункту 195.1.1 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України, пункту 4.2 Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 №166, пункту 8 Порядку заповнення і подання податкової декларації з ПДВ, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 №1492, внаслідок чого занижено податок на додану вартість за загальну суму 8 836 874,00 грн.

На підставі акту перевірки №1305/26-56-22-03-09/31033099 відповідач виніс податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0003842203 від 15.10.2013, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 10 161 520,00 грн., в т.ч. за основним платежем - 8 427 708,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1 733 812,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням ТОВ «Укрпромінвест-Трейд» оскаржило його до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що у період з 01.07.2010 по 31.12.2012 позивач здійснював фінансово-господарські відносини з Дочірнім підприємством «Кондитерська корпорація «Рошен» (код ЄДРПОУ 25392188) (далі - ДП «КК «Рошен»).

Суд встановив, що між ТОВ «Укрпромінвест-Трейд» (Комітент) та ДП «КК «Рошен» (Комісіонер) укладено Договір комісії №156 від 08.04.2005, згідно умов якого Комісіонер зобов'язується за дорученням Комітента за винагороду продавати кондитерські та інші харчові вироби на своєму ринку від свого імені в інтересах Комітента за комісійну винагороду у розмірі 1.2% від суми продажів (а.с. 113-114 Т. І).

Відповідно до пункту 5.1 вказаного договору, термін дії договору встановлено до 31.12.2005.

До Договору комісії №156 від 08.04.2005 було укладено ряд додаткових угод, якими змінено розмір комісійної винагороди. Зокрема, у періоді, який був предметом перевірки, Додатковою угодою №19 від 01.07.2010 комісійна винагорода встановлена у розмірі 0,2%, Додатковою угодою №20 від 01.07.2011 комісійна винагорода встановлена у розмірі 0,1% (а.с. 177, 179 Т. V).

Додатковою угодою №4 від 14.12.2005 пункт 5.1 Договору комісії №156 від 08.04.2005 викладено в редакції, згідно якої термін дії договору встановлено до 31.12.2005, у разі якщо до закінчення його дії Комітент та Комісіонер письмово не повідомили про наміри припинення дії Договору, він вважається пролонгованим на один рік на тих самих умовах. Кількість пролонгацій не обмежена.

В період з липня 2010 року по грудень 2012 року на виконання умов Договору комісії №156 від 08.04.2005 ДП «КК «Рошен» здійснював реалізацію продукції, яка надавалась позивачем шляхом експорту, на підтвердження чого позивач надав до матеріалів справи копії актів передачі на реалізацію товарно-матеріальних цінностей, товарних звітів, актів виконаних робіт, вантажних митних декларацій, а також позивач надав копії податкових декларацій з додатками, у яких було задекларовано податковий кредит за результатом здійснення господарських операцій з вказаним контрагентом (а.с. 119-255 Т. І, а.с. 1-252 Т. ІІ, а.с. 1-250 Т. ІІІ).

З матеріалів справи вбачається, що згідно вказаних первинних документів, загальна сума товару, який було реалізовано ДП «КК «Рошен» у період з липня 2010 року по грудень 2012 року на виконання Договору комісії №156 від 08.04.2005 склала 44 1224 262,00 грн., в т.ч. податок на додану вартість 8 866 371,00 грн.

Розрахунки з ДП «КК «Рошен» позивач здійснював у безготівковій формі, на підтвердження чого надав копії банківських виписок (а.с. 59-173 Т IV).

Згідно картки рахунку 361, станом на 31.12.2012 заборгованість ДП «КК «Рошен» за експортований товар становила 5 873 022,27 грн. (а.с. 54-58 Т IV).

Суд встановив, що товар, який був переданий позивачем для реалізації комісіонеру був придбаний ТОВ «Укрпромінвест-Трейд» (Покупець) у ДП «КК «Рошен» (Постачальник) на підставі Договору поставки товару №49 від 14.09.2004. (а.с. 3-4 Т. V).

Відповідно до умов вказаного договору Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця товар (спеції, кондитерська сировина, кондитерська продукція, продукція харчової промисловості та інші продовольчі та непродовольчі товари), а Покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору.

Пунктом 3.2 Договору поставки товару №49 від 14.09.2004 встановлено, що поставка здійснюється на умовах франко-склад Постачальника за адресою: м. Київ, вул. Алма-Атинська, 35-А.

Листом від 08.04.2008 №172/04 ДП «КК «Рошен» повідомив позивача про зміну адреси складу, згідно якого новою адресою є: Київська область, м. Яготин, вул. Філатова, 112.

На підтвердження придбання товарів згідно Договору поставки товару №49 від 14.09.2004 позивач надав до матеріалів справи копії первинних документів, а саме: накладних, податкових накладних, реєстрів документів до податкових накладних, квитанцій №1 про реєстрацію податкових накладних (а.с. 6-152 Т. V).

Крім того, на підтвердження реальності правочинів, укладених з ДП «КК «Рошен» позивач надав до матеріалів справи копії договорів, укладених ДП «КК «Рошен» щодо логістичного обслуговування.

З наданих позивачем матеріалів вбачається, що між ДП «КК «Рошен» (Замовник) та ТОВ «Розподільчий центр «Плюс» (Виконавець) укладено Договір про комплексне логістичне обслуговування №109.2 від 01.03.2008. Відповідно до умов даного договору, Виконавець надає послуги Замовнику із комплексного логістичного обслуговування, які включають в себе, зокрема, забезпечення залізничного перевезення вантажу, представництво перед третіми особами, відповідальне зберігання вантажу, контроль якості на вході та виході, кроссдокінг, навантажувально-розвантажувальні роботи, тощо. (а.с. 176-180 Т IV).

Відповідно до Договору про внесення змін до Договору про комплексне логістичне обслуговування №109.2 від 01.03.2008, термін дії якого встановлено з 01.03.2008 до 31.12.2011. Відповідно до пункту 1.3 вказаного Договору, комплексні логістичні послуги надаються, зокрема, за адресою: Київська область, м. Яготин, вул. Філатова, 112.

03.01.2012 між ДП «КК «Рошен» (Замовник) та ТОВ «Розподільчий центр «Плюс» (Виконавець) укладено Договір про комплексне логістичне обслуговування №7 від 03.01.2012. Відповідно до умов даного договору, Виконавець надає послуги Замовнику із комплексного логістичного обслуговування, які включають в себе складські послуги по прийманню, зберіганню і відправці вантажів, послуги по контролю якості сировини та пакувальних матеріалів, транспортно-експедиційні послуги. (а.с. 186-191 Т IV).

Пунктом 1.2 вказаного Договору встановлено, що комплексні логістичні послуги надаються за адресою: Київська обл., м. Яготин, вул. Філатова, 112.

Представник позивача зазначив, що для отримання товару та подальшої передачі його комісіонеру на реалізацію директор ТОВ «Укрпромінвест-Трейд» Удовіченко Л.П. особисто їздила до м. Яготина із менеджером з логістики з транспортного відділу ДП «Кондитерська Корпорація «Рошен». Протягом періоду з липня 2010 року по середину травня 2012 року вона їздила на службових автомобілях ДП «Кондитерська Корпорація «Рошен», які були закріплені за ним згідно з наказами, а з червня 2012 року директор почала здійснювати зазначені поїздки особисто на власному автомобілі.

Представник позивача вказав на те, що за весь період, що перевірявся відповідачем (липень 2010 - грудень 2012) Удовіченко Л.П. здійснила 28 поїздок до м. Яготина для отримання товару та передачі його комісіонеру по спірним господарським операціям.

На підтвердження наведених доводів. Позивач надав до матеріалів справи лист ДП «КК «Рошен» № 135/03 від 18.03.2013, до якого останнім додано копії пояснень водія ОСОБА_5, наказу про прийняття на роботу №136-11 від 12.12.2002, наказу від 01.08.2008 №127-1 про переведення на посаду, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_1 на автомобіль марки SKODA FABIA 1.4, д.р.н. НОМЕР_2, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_3 на автомобіль марки SKODA FABIA ACTIVE, д.р.н. НОМЕР_4, наказу про закріплення автомобілів за працівником, договору оренди транспортних засобів №21/12-11 від 15.12.2011 з додатками та додатковими угодами до нього, актів приймання передачі майна від 15.11.2001 та від 31.07.2013, водійських прав Удовіченко Л.П., та маршрутних листів за період з липня 2010 року по травень 2012 року у кількості 20 шт., актів виконаних робіт щодо договору оренди транспортних засобів №21/12-11 від 15.12.2011/ (а.с. 194-237 Т. V).

В судових засіданнях 26.03.2014 та 03.04.2014 судом було допитано в якості свідка директора ТОВ «Укрпромінвест-Трейд» Удовіченко Л.П. Свідок пояснила, що метою проведення господарських операцій з ДП «КК «Рошен» було отримання прибутку. Зазначила, що середній прибуток товариства за період, що перевірявся відповідачем становив приблизно 122 тис. грн., сума ПДВ близько 500 тис. грн. Самостійно експорт товариством не здійснювався, оскільки це додаткові витрати.

Відповідач за результатами перевірки ТОВ «Укрпромінвест-Трейд» за період з 01.07.2010 по 31.12.2012 дійшов висновку про заниження позивачем за вказаний період податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 8 866 371,00 грн.

В обґрунтування наведеного висновку відповідач посилався на нікчемність договорів купівлі-продажу, укладених між ТОВ «Укрпромінвест-Трейд» та ДП «КК «Рошен» та водночас на удаваність таких договорів.

На думку відповідача, договори купівлі-продажу з ДП «КК «Рошен» позивач укладав з метою приховування реальної мети направленої на отримання податкової вигоди шляхом застосування нульової ставки податку на додану вартість при вивезенні товарів за митну територію України у митному режимі експорту.

Суд відхиляє посилання відповідача на нікчемність та удаваність договорів купівлі-продажу, укладених позивачем з ДП «КК «Рошен» з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу (частина 1 статті 215 Цивільного кодексу України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина 3 статті 215 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина 3 статті 228 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України діє презумпція правомірності правочину, тобто правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Отже, питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.

Органи доходів і зборів не наділені правом самостійно визначати сумнівність чи фіктивність правовідносин, водночас вони мають право звернутися до суду з метою визнання правочину недійсним, чого відповідачем зроблено не було.

Відповідно до частини 1 статті 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Згідно з частиною 2 статті 235 Цивільного кодексу України, якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Застосовуючи до спірних правочинів норми частини 2 статті 235 Цивільного кодексу України відповідач зазначає, що між позивачем та ДП «КК «Рошен» фактично укладено правочин про отримання податкової вигоди шляхом застосування нульової ставки з податку на додану вартість, однак такого правочину Законом не визначено.

Судом встановлено відсутність підстав, що дозволяли б дійти висновку про нікчемність, недійсність чи удаваність вище вказаних правочинів, укладених між позивачем та ДП «КК «Рошен». Відповідач не надав доказів, які б свідчили, що правочини в межах спірних правовідносин, є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

У відповідності до пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить « 0» відсотків до бази оподаткування.

Товари вважаються експортованими платником податку в разі, якщо їх експорт засвідчений належно оформленою митною вантажною декларацією. (підпункт 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Зазначені норми кореспондуються з положеннями підпункту 195.1.1 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України, відповідно до якого, за нульовою ставкою оподатковуються операції з експорту товарів (супутніх послуг), якщо їх експорт підтверджений митною декларацією, оформленою відповідно до вимог митного законодавства.

Абзац 2 підпункту 195.1.1 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України встановлює, що товари вважаються вивезеними за межі митної території України, якщо таке вивезення підтверджене в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, митною декларацією, оформленою відповідно до вимог Митного кодексу України.

Зміст наведених правових норм вказує, що порушенням підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість» та підпункту 195.1.1 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України може вважатись оподаткування за нульовою ставкою операцій з експорту товарів (супутніх послуг), якщо їх експорт не підтверджений митною декларацією, оформленою відповідно до вимог митного законодавства.

Виходячи з висновків акту перевірки №1305/26-56-22-03-09/31033099, суду належить встановити чи мали місце порушення позивачем норм підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість» та підпункту 195.1.1 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України щодо не підтвердження операцій з вивезенням товарів за межі митної території України, обставини походження та вивезення товарів за межі митної території України, наявність належним чином оформлених митних декларацій та дотримання порядку митного оформлення.

За визначенням пункту 12 статті 1 Митного кодексу України, що діяв до 01.06.2012, митна декларація - письмова заява встановленої форми, яка подається митному органу і містить відомості щодо товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, необхідні для їх митного оформлення або переоформлення. За визначенням пункту 20 статті 4 Митного кодексу України, який набрав чинності з 01.06.2012, митна декларація - це заява встановленої форми, в якій особою зазначено митну процедуру, що підлягає застосуванню до товарів, та передбачені законодавством відомості про товари, умови і способи їх переміщення через митний кордон України та щодо нарахування митних платежів, необхідних для застосування цієї процедури.

До 21.05.2012 форми вантажної митної декларації та порядок її подання були встановлені Положенням про вантажну митну декларацію, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 №574. З 21.05.2012 вимоги до оформлення і використання митних декларацій, на підставі яких декларуються товари, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України підприємствами, та інші товари, що відповідно до законодавства України декларуються шляхом поданням митної декларації, передбаченої для підприємств, а також порядок внесення змін до митних декларацій, їх відкликання та визнання недійсними, визначає Положення про митні декларації, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 №450.

Суд зазначає, що згідно матеріалів акту перевірки №1305/26-56-22-03-09/31033099 відповідачем не встановлено, що надані ТОВ «Укрпромінвест-Трейд» митні декларації не відповідають вимогам вказаних Положень, які встановлюють вимоги до митних декларацій, або про визнання недійсними таких митних декларацій. Не встановлено зазначених обставин і судом під час розгляду справи та дослідження доказів.

Представник позивача посилався на те, що при вивезенні товарів за межі митної території України в установлені строки та порядку товариством подано відповідному контролюючому органу митні декларації, які були ним прийняті. На всіх митних деклараціях стоїть відповідна відмітка цього органу, про те, що товар був вивезений за межі митної території України.

Посадовими особами відповідача в ході перевірки були досліджені вантажно-митні декларації щодо експорту товару ДП «КК «Рошен» на виконання Договору комісії №156 та зауваження до них відсутні.

Відповідачем не встановлено, а судом не виявлено порушень порядку митного оформлення вивезення товарів за межі митної території України. Факт експорту товарів за межі території України за результатами господарських взаємовідносин між ТОВ «Укрпромінвест-Трейд» та ДП «КК «Рошен» відповідачем під сумнів не ставиться.

Таким чином, суд вважає, що товари у межах спірних правовідносин вважаються вивезеними за межі митної території України, що є безумною підставою для застосування нульової ставки оподаткування податком на додану вартість при експорті сирів.

Враховуючи викладене, суд вважає, що ТОВ «Укрпромінвест-Трейд» правомірно застосовувало нульову ставку з податку на додану вартість по операціям з вивезення товарів за межі митної території України, тому висновки акту перевірки №1305/26-56-22-03-09/31033099 про порушення позивачем підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість» та підпункту 195.1.1 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України та заниження податку на додану вартість є помилковими.

Щодо доводів відповідача про порушення позивачем пункту 4.2 Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 №166 (чинного на момент здійснення господарських операцій (з 20.07.1997 до 04.03.2011)) (далі - Порядок №166) та пункту 8 Порядку заповнення і подання податкової декларації з ПДВ, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 №1492 чинного на момент здійснення господарських операцій (з 10.01.2012 до 30.12.2013)) (далі - Порядок №1492), суд зазначає наступне.

Пунктом 46.1 статті 46 Податкового кодексу України визначено, що податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Форма, порядок та строки подання митної декларації, а також порядок прийняття контролюючим органом митної декларації визначаються з урахуванням вимог митного законодавства України. (абзац 5 пункту 46.5 статті 46 Податкового кодексу України).

У відповідності до абзацу 2 пункту 4.2 Порядку №166, у разі наявності експортних операцій до декларації додаються оригінали п'ятого основного аркуша (примірника декларанта) вантажної митної декларації (оригінали аркушів ВМД нової форми МД-2 з позначенням « 3/8»).

Пунктом 18 Порядку №1492 встановлено, що у разі наявності операцій з вивезення товарів за межі митної території України (заповнення рядка 2.1 декларації) до декларації додаються оригінали митних декларацій (примірники декларанта).

Платники, які подають податкову звітність в електронному вигляді, оригінали митних декларацій (примірників декларанта) подають окремо у порядку, визначеному для подання податкової звітності у паперовому вигляді.

У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається органом державної митної служби органу державної податкової служби в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису відповідно до закону.

Пунктом 48.7 статті 48 Податкового кодексу України встановлено, що податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією.

Таким чином, у випадку неподання до податкового органу додатків до податкової декларації з ПДВ, така декларація не визнається податковою декларацією.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Укрпромінвест-Трейд» за період, який перевірявся податковим органом подавав декларації з податку на додану вартість з додатками, визначеними Порядками №166 та №1492. Такі декларації були прийняті податковим органом, що підтверджується відмітками податкового органу при поданні податкових декларацій в паперовій формі та квитанціями №2 при поданні податкових декларацій в електронній формі.

Доказів того, що подані позивачем податкові декларації з податку на додану вартість за період липень 2010 року - грудень 2012 року не були визнані як податкові відповідач суду не надав.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів відповідача про порушення позивачем порядку заповнення та подання податкових декларацій з податку на додану вартість за звітні періоди з липня 2010 року по грудень 2012 року.

Стосовно доводів відповідача про відсутність економічної мети здійснення фінансово-господарських взаємовідносин між ТОВ «Укрпромінвест-Трейд» та ДП «КК «Рошен», суд зазначає, що вони необґрунтовані та спростовуються матеріалами справи з огляду на наступне.

У відповідності до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Статтею 44 Господарського кодексу України встановлено принципи господарської діяльності, згідно яких підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільного найму підприємцем працівників; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Згідно з частиною 1 статті 62 Господарського кодексу України, підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Суд зазначає, що господарська операція, направлена на отримання доходу, не завжди може мати позитивний економічний ефект, що є об'єктивним процесом здійснення господарської діяльності, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції. До факторів ціноутворення, крім рівня витрат, пов'язаних з виробництвом товару, належать рівень попиту на продукцію, кон'юнктура ринку, платоспроможність покупця, обсяги виробництва та складські запаси продавця та інші умови, які об'єктивно впливають на формування ціни.

Судом встановлено, що господарські відносини позивача з ДП «КК «Рошен» мали позитивний економічний результат. Зокрема, відповідач в акті перевірки №1305/26-56-22-03-09/31033099 зазначає, що позивач отримав прибуток від здійснення у розмірі 137 893,00 грн. (а.с. 63 Т. І).

Вищенаведене свідчить про помилковість та необґрунтованість доводів відповідача щодо відсутності економічного ефекту у вигляді отримання прибутку за наслідками здійснення господарських операцій між ТОВ «Укрпромінвест-Трейд» та ДП «КК «Рошен».

Крім того, суд відхиляє доводи відповідача про те, що в актах виконаних робіт за період липень 2010 року - грудень 2012 року не зрозуміло за яким відсотком розраховувалась комісійна винагорода, оскільки сума такої винагороди, була узгоджена положеннями Договору комісії №156 від 08.04.2005 та додатковими угодами до даного договору, а не актами виконаних робіт.

Відповідно до частини 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з положеннями статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що у відповідача були відсутні підстави для донарахування позивачу оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням №0003842203 від 15.10.2013 грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 10 161 520,00 грн., в т.ч. за основним платежем - 8 427 708,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1 733 812,00 грн.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Таким чином, повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства України, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача та наявність підстав для їх задоволення у повному обсязі.

Керуючись положеннями статей 2, 7, 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, статтею 4 Закону України «Про судовий збір», Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромінвест-Трейд» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0003842203 від 15.10.2013, прийнятого Державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві.

4. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень 20 коп.) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромінвест-Трейд» (код ЄДРПОУ 31033099) з Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський

Повний текст постанови складено та підписано 08.04.2014.