Ухвала

від 06.10.2014 по справі 826/2289/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/2289/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М. Суддя-доповідач: Бабенко К.А

У Х В А Л А

Іменем України

06 жовтня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Бабенка К.А., суддів: Кобаля М.І., Петрика І.Й., секретаря Чепурко Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромінвест-трейд» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р», -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 квітня 2014 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а Постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку Позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено відповідний Акт №1305/26-56-22-03-09/31033099 від 01.10.2013 року, копія якого наявна в матеріалах справи (Т.1,а.с.35-86).

Перевіркою встановлено порушення Позивачем, зокрема, вимог пп. 6.2.1 п. 6.2 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР, п.46.1 ст. 46, абз. «а» пп. 195.1.1 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України, пп. 4.2 п.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 №166, п. 8 Розділу ІІІ Порядку заповнення і подання податкової декларації з ПДВ, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 №1492, внаслідок чого ним на 8836874,00 грн. занижено суми податку на додану вартість, в тому числі за липень 2010 року - на 200663 грн., за серпень 2010 року - на суму 208503 грн., за вересень 2010 року - на 219675 грн., за жовтень - на 226612 грн., за листопад 2010 року - на 204745 грн., за грудень 2010 року - на 197807 грн., за січень 2011 року - на 221433 грн., за лютий 2011 року - на 251956 грн., за березень 2011 року - на 131634 грн., за квітень 2011 року - на 296994 грн., за травень 2011 року - на295103 грн., за червень 2011 року - на 295346 грн., за липень 2011 року - на299753 грн., за серпень 2011 року - на 309775 грн., за вересень 2011 року - на 316339 грн., за жовтень 2011 року - на 319644 грн., за листопад 2011 року - на 285192 грн., за грудень 2011 року - на 294134 грн., за січень 2012 року - на 327255 грн., за лютий 2012 року - на 319075 грн., за березень 2012 року - на 317371 грн., за квітень 2012 року - на 358091 грн., за травень 2012 року - на 375051 грн., за червень 2012 року - на 355778 грн., за липень 2012 року - на 354990 грн., за серпень 2012 року - на 331040 грн., за вересень 2012 року - на 377807 грн., за жовтень 2012 року - на 314792 грн., за листопад 2012 року - на 394882 грн., за грудень 2012 року - на435434 грн. та завищено на 29497 грн. суми від'ємного значення за грудень 2012 року.

На підставі вищезазначених порушень, Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 15 жовтня 2013 року № 0003842203, копія якого також наявна в матеріалах справи (Т.1,а.с.103), та яким Позивачу збільшено на 10161520,00 грн. суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт/послуг), у тому числі на 8427708,00 грн. за основним платежем та на 1733812,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Як вбачається з пп.1.1 п.1 Договору комісії №156 від 08 квітня 2005 року (надалі -Договір №156), копія якого наявна в матеріалах справи (Т.1,а.с.113-114), укладеного Позивачем, як Комітентом, та ДП «Кондитерська корпорація «Рошен», як Комісіонером, останній зобов'язується за дорученням Комітента за винагороду продавати кондитерську та іншу харчову продукцію на своєму ринку від свого імені в інтересах Комітента. Відповідно до пп.1.2 зазначеного Договору, за виконання послуг з продажу продукції Комітент зобов'язується виплатити Комісіонеру комісійну винагороду в розмірі 1.2% від суми продажу.

Додатковими угодами №19 від 01.07.2010 №20 від 01.07.2011 до Договору №156, копії яких також наявні в матеріалах справи (Т.5, а.с.177,179) комісійну винагороду встановлено у розмірі 0,2% та 0.1%, відповідно.

На підтвердження виконання умов вищезазначеного Договору, Позивачем надано: Акти передачі на реалізацію товарно-матеріальних цінностей, Товарні звіти, Акти виконаних робіт, Вантажні митні декларації, Податкові декларації з податку на додану вартість з додатками «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» із задекларованим в них податковим кредитом за результатом здійснення господарських операцій зі своїм контрагентом, копії яких наявні в матеріалах справи (Т.1,а.с.119-255, Т.2,Т.3).

Згідно з п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до ст. 1, частиною першою ст. 3 та частинами першою, другою ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства; підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи; первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а)придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; не відносяться до податкового кредиту, зокрема, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Тобто, обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Як зазначено в Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарських операцій, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість має бути підтверджено рух активів у процесі здійснення господарських операцій, при цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарських операцій: договори, акти виконаних робіт тощо; фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарських операцій, як-от: наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності; встановлено зв'язок між фактом придбання товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

На виконання господарських зобов'язань, підтвердження надання контрагентом відповідних послуг Позивачем оформлено всі необхідні первинні документи, укладення Договору спрямовано на реальне настання правових наслідків, він відповідає економічному змісту та чинному законодавству.

Про відсутність факту здійснення господарських операцій можуть свідчити, зокрема, такі обставини: всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників; результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Відповідачем до судів першої та апеляційної інстанцій будь-яких доказів на підтвердження зазначеного та/або відповідних судових рішень щодо визнання Договору між Позивачем і його контрагентом недійсним не надано, у зв'язку з чим, не доведено «безтоварності» здійснених Позивачем з його контрагентом господарських операцій.

Згідно із частиною другою ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, вимоги якої Відповідачем не виконано .

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права, у зв'язку з чим, апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржувана Постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення, а Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 квітня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалу складено у повному обсязі 13.10.2014 року.

Головуючий суддя Бабенко К.А.

Судді: Кобаль М.І.

Петрик І.Й

.

Головуючий суддя Бабенко К.А

Судді: Кобаль М.І.

Петрик І.Й.