Рішення

від 04.04.2014 по справі 32/360-74/414-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 32/360-74/414-2012 04.04.14

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Київмашпостачзбут», м.Київ, ЄДРПОУ 01882137

до відповідача: Київської міської ради, м.Київ, ЄДРПОУ 22883141

за участю третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м.Києві, м.Київ, ЄДРПОУ 37772089

за участю третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2, м.Київ, код НОМЕР_1

за участю третьої особи 3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_3, м.Київ

за участю третьої особи 4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_4, м.Київ, код НОМЕР_2

за участю третьої особи 5, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_5, м.Київ, код НОМЕР_3

за участю третьої особи 6, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Всеукраїнської громадської організації «Крим з Україною», м.Київ

за участю третьої особи 8, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Приватного акціонерного товариства «УкрагротехРось», м.Київ, ЄДРПОУ 25263924

за участю третьої особи 9, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація», м.Київ, ЄДРПОУ 03366500

за участю третьої особи 10, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Республіканської християнської партії, м.Суми, ЄДРПОУ 33699105

за участю третьої особи 11, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Колективного підприємства «Фірма Берегиня-94» у формі товариства з обмеженою відповідальністю, м.Київ, ЄДРПОУ 21602708

за участю третьої особи 12, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Судноплавна компанія «Нео-Тетіс», м.Київ, ЄДРПОУ 31140417

за участю третьої особи 13, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркадій», м.Київ, ЄДРПОУ 38919716

за участю третьої особи 14, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВГ Капітал», м.Київ, ЄДРПОУ 37036961

за участю прокуратури міста Києва

про визнання права власності

Головуючий суддя Любченко М.О.

Суддя Ягічева Н.І.

Суддя Васильченко Т.В.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Уланов І.В. - по дов.

від третьої особи 1: не з'явився

від третьої особи 2: не з'явився

від третьої особи 3: не з'явився

від третьої особи 4: не з'явився

від третьої особи 5: не з'явився

від третьої особи 6: не з'явився

від третьої особи 8: Кривенька О.Л. - по дов.

від третьої особи 9: не з'явився

від третьої особи 10: Поровський М.І. - гол.партії

від третьої особи 11: Кривенька О.Л. - по дов.

від третьої особи 12: Кривенька О.Л. - по дов.

від третьої особи 13: не з'явився

від третьої особи 14: не з'явився

прокурор:Греськів І.І. - за посв.

СУТЬ СПРАВИ:

У 2010 році позивач, Закрите акціонерне товариство «Київмашпостачзбут», м.Київ звернувся до господарського суду м.Києва з позовом до відповідача, Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», м.Київ про:

- визнання за Закритим акціонерним товариством «Київмашпостачзбут» права власності на наступне нерухоме майно: приміщення підвалу будівлі, літера «А», по АДРЕСА_1, загальною площею 293,77 кв.м; приміщення горища будівлі, літера «А», по АДРЕСА_1, загальною площею 593,8 кв.м; нежитловий будинок, літера «В», по АДРЕСА_1, загальною площею 52,4 кв.м;

- зобов'язання Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» здійснити державну реєстрацію права власності Закритого акціонерного товариства «Київмашпостачзбут» на наступне нерухоме майно: приміщення підвалу будівлі, літера «А», по АДРЕСА_1, загальною площею 293,77 кв.м; приміщення горища будівлі, літера «А», по АДРЕСА_1, загальною площею 593,8 кв.м; нежитловий будинок, літера «В», по АДРЕСА_1, загальною площею 52,4 кв.м;

- зобов'язання Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» надати Закритому акціонерному товариству «Київмашпостачзбут» витяг з Державного реєстру прав на нерухоме майно, згідно з яким Закрите акціонерне товариство «Київмашпостачзбут» є власником наступного нерухомого майна: приміщення підвалу будівлі, літера «А», по АДРЕСА_1, загальною площею 293,77 кв.м; приміщення горища будівлі, літера «А», по АДРЕСА_1, загальною площею 593,8 кв.м; нежитловий будинок, літера «В», по АДРЕСА_1, загальною площею 52,4 кв.м.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на набуття Закритим акціонерним товариством «Київмашпостачзбут» права власності на спірне нерухоме майно внаслідок добудови та реконструкції майна, яке було придбано на підставі договорів купівлі-продажу від 02.08.2000р. та від 21.02.2003р.

Рішенням від 28.07.2010р. господарського суду м.Києва позов Закритого акціонерного товариства «Київмашпостачзбут» до Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» задоволено у повному обсязі.

Постановою від 01.11.2011р. Київського апеляційного господарського суду рішення від 28.07.2010р. господарського суду м.Києва скасовано, у задоволенні позову Закритого акціонерного товариства «Київмашпостачзбут» відмовлено.

Постановою від 28.08.2012р. Вищого господарського суду України рішення від 28.07.2010р. господарського суду м.Києва та постанову від 01.11.2011р. Київського апеляційного господарського суду скасовано, а справу №32/360 направлено на новий розгляд до господарського суду м.Києва.

Ухвалою від 12.09.2012р. господарського суду м.Києва справу прийнято до свого провадження новим складом суду та присвоєно справі номер №32/360-74/414-2012.

Ухвалою суду від 26.09.2012р. відповідача, Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», замінено на належного - Головне управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), м.Київ, а також залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Київську міську раду, м.Київ.

14.11.2012р. господарський суд м.Києва ухвалив замінити відповідача у справі, Головне управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), на належного - Київську міську раду, м.Київ.

Згідно з заявою б/н від 27.11.2012р. позивачем в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України заявлено позов про визнання за Приватним акціонерним товариством «Київмашпостачзбут» права власності на наступне нерухоме майно: нежилі приміщення підвалу (в літ.А) по АДРЕСА_1, загальною площею 293,77 кв.м; нежилі приміщення горища (в літ.А) по АДРЕСА_1, загальною площею 593,8 кв.м; нежитловий будинок (літ.В) по АДРЕСА_1, загальною площею 52,4 кв.м.

Ухвалою суду від 28.11.2012р. найменування позивача змінено з Закритого акціонерного товариства «Київмашпостачзбут» на Приватне акціонерне товариство «Київмашпостачзбут».

Ухвалою суду від 13.02.2013р. до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у м.Києві, м.Київ.

Рішенням від 13.03.2013р. господарського суду м.Києва, яке залишено без змін постановою від 03.06.2013р. Київського апеляційного господарського суду, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Київмашпостачзбут» задоволено у повному обсязі.

Постановою від 10.12.2013р. Вищого господарського суду України рішення від 13.03.2013р. господарського суду м.Києва та постанову від 03.06.2013р. Київського апеляційного господарського суду скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду м.Києва.

Ухвалою від 23.12.2013р. справу №32/360-74/414-2012 для нового розгляду прийнято до свого провадження суддею Любченко М.О.

Позивач в поясненнях без номеру та дати, що надійшли до суду 17.03.2014р., позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити. При цьому, позивачем зазначено, що введення спірного нерухомого майна в експлуатацію є можливим вже після прийняття судом рішення про визнання права власності. Крім того, за твердженнями позивача, право користування земельною ділянкою перейшло до Приватного акціонерного товариства «Київмашпостачзбут» на законних підставах внаслідок набуття прав на нерухоме майно.

В судове засідання 04.04.2014р. позивач не з'явився.

Разом з цим, згідно з позицією Пленуму Вищого господарського суду України, яка викладена у п.3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (п.4 ч.2 ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

Враховуючи, що у попередньому судовому засіданні представник позивача був присутнім, що відображено у протоколі судового засідання від 19.03.2014р., господарський суд вважає встановленим факт належного повідомлення Приватного акціонерного товариства «Київмашпостачзбут» про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідач у відзиві б/н від 17.01.2014р. проти задоволення позову заперечив, посилаючись на ті обставини, що позивач не звертався до Київської міської ради з метою оформлення у встановленому порядку права власності на спірне нерухоме майно, а також права користування земельною ділянкою під ним. За твердженнями відповідача, будь-яких прав позивача Київською міською радою порушено не було.

Третя особа 1 в поясненнях без номеру та дати, що надійшли до суду 07.02.2014р., повідомила, що позивач до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м.Києві із заявами щодо прийняття в експлуатацію спірного нерухомого майна не звертався, в експлуатацію закінчені будівництвом об'єкти не приймались.

Представник третьої особи 1 в судове засідання не з'явився. При цьому, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м.Києві була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103028383898.

Ухвалою суду від 19.03.2014р. до участі у розгляді справи в якості третіх осіб 2, 3, 4, 5, 6, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Всеукраїнську громадську організацію «Крим з Україною», Приватне акціонерне товариство «УкрагротехРось», Комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація», Республіканську християнську партію, Колективне підприємство «Фірма Берегиня-94» у формі товариства з обмеженою відповідальністю, Товариство з обмеженою відповідальністю «Судноплавна компанія «Нео-Тетіс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Аркадій», Товариство з обмеженою відповідальністю «ТВГ Капітал».

Третя особа 8 в поясненнях б/н від 02.04.2014р. проти задоволення позову заперечила у повному обсязі. При цьому, Приватним акціонерним товариством «УкрагротехРось» було зазначено, що спірне нерухоме майно є місцем загального користування співвласників нежитлової будівлі по АДРЕСА_1, а позивач, в свою чергу, жодних дій з реконструкції спірного майна не проводив.

Представник третьої особи 10 в судовому засіданні проти задоволення позову надав заперечення, просив залишити позовні вимоги без задоволення. Письмових пояснень по суті справи Республіканською християнською партією надано не було.

Третя особа 11 в поясненнях вих.№24 від 01.04.2014р. заперечила проти визнання за позивачем права власності на майно, яке є спільною сумісною власністю співвласників нежитлової будівлі по АДРЕСА_1.

Третя особа 12 в поясненнях б/н від 01.04.2014р. проти задоволення позову заперечила з тих підстав, що спірне нерухоме майно є місцем загального користування в нежитловій будівлі по АДРЕСА_1, співвласником якої є, у тому числі, Товариство з обмеженою відповідальністю «Судноплавна компанія «Нео-Тетіс».

Треті особи 2, 3, 4, 5, 6, 9, 13, 14 в судове засідання не з'явились, письмових пояснень по суті справи не надали, своїм правом на участь в судовому засіданні не скористались. При цьому, ОСОБА_3, Комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Аркадій» були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень №0103028384681, №0103028383855, №0103028383820. Належне повідомлення третіх 2, 4, 5, 6, 14 про дату, час та місце розгляду справи підтверджується засвідченими копіями реєстрів поштових відправлень від 20.03.2014р., що відповідає п.3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Наразі, з огляду на неявку позивача та третіх осіб 2, 3, 4, 5, 6, 9, 13, 14, господарський суд зазначає, що за змістом ст.22 Господарського процесуального кодексу України прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Аналогічні положення визначені також приписами ст.27 Господарського процесуального кодексу України для третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно з п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судом, враховано, що в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Таким чином, незважаючи на те, що позивач та треті особи 2, 3, 4, 5, 6, 9, 13, 14 судове засідання не з'явились і не скористались правами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого згідно зі ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення відповідача, третіх осіб 8, 10, 11, 12 та прокурора, з огляду на вказівки Вищого господарського суду України, господарський суд встановив:

Статтею 86 Цивільного кодексу УРСР в редакції, що діяла в період, коли, за твердженням позивача, ним було отримано у власність спірне нерухоме майно, було передбачено, що право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. Право власності в Україні охороняється законом. Держава забезпечує стабільність правовідносин власності. Власність в Україні виступає в таких формах: приватна, колективна, державна. Усі форми власності є рівноправними. Відносини власності регулюються Законом України «Про власність», цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Наразі, на момент розгляду даної справи відносини щодо права власності регулюються положеннями Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та іншими Законами України.

За приписами ч.ч.1-4 ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст.144 Господарського кодексу України майнові права суб'єктів господарювання виникають внаслідок створення та придбання майна з підстав, не заборонених законом.

Правом власності згідно з ч.1 ст.316 Цивільного кодексу України є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч.1 ст.321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За приписами ст.328 вказаного Кодексу України право власності набувається на підставах, не заборонених законом та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Позивач в обґрунтування наявності у Приватного акціонерного товариства «Київмашпостачзбут» права власності на спірне нерухоме майно посилається на договори купівлі-продажу нерухомого майна від 02.08.2000р. та від 21.02.2003р.

Дослідивши матеріали справи, судом було встановлено, що 02.08.2000р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м.Києву (продавець) та Закритим акціонерним товариством «Київмашпостачзбут» (покупець) укладено договір №705 купівлі-продажу нежилого приміщення при викупі, який посвідчено державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори Барановою Т.І. та зареєстровано в реєстрі за №11-2197.

За змістом п.п.1.1, 1.2, 3.2 договору від 02.08.2000р. продавець продав, а покупець купив нежиле приміщення на ІІ та ІІІ поверхах площею 579,1 кв.м, місця спільного користування - 135,6 кв.м, загальною площею 714,7 кв.м, що складає 48/100 частин від нежилих приміщень в будинку площею 1490,8 кв.м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 літ.«А» . За змістом п.1.2 договору відчужені нежилі приміщення належать Київській міській Раді на праві міської комунальної власності на підставі свідоцтва серії НП №010003334 про право власності на нежилі приміщення. Передача об'єкта приватизації продавцем і прийняття об'єкта приватизації покупцем посвідчується актом прийому-передачі, який підписується сторонами (п.3.2 договору від 02.08.2000р.).

На виконання умов цього договору, 03.08.2000р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м.Києву та Закритим акціонерним товариством «Київмашпостачзбут» складено та підписано акт №757 передачі нежилого приміщення загальною площею 714,7 кв.м по АДРЕСА_1 літ.«А» , відповідно до якого продавець передав, а покупець прийняв продане шляхом викупу нежиле приміщення по АДРЕСА_1 літ.«А» загальною площею 714,7 кв.м.

21.02.2003р. між Головним управлінням комунальної власності м.Києва Київської міської державної адміністрації (продавець) та Закритим акціонерним товариством «Київмашпостачзбут» (покупець) було укладено договір №31 купівлі-продажу нежилого приміщення, що посвідчений державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори Барановою Т.І. та зареєстровано в реєстрі за №2-619.

За умовами п.п.1.1, 1.2, 3.2 договору від 21.02.2003р. продавець продав, а покупець купив нежиле приміщення площею 170,5 кв.м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 літ.«А» . Відчужений об'єкт приватизації належить територіальній громаді м.Києва на праві комунальної власності на підставі свідоцтва серії НП №010006358 про право власності на нежиле приміщення. Передача об'єкта приватизації продавцем і прийняття об'єктів приватизації покупцем оформлюється актом прийому-передачі, який підписується сторонами.

На виконання умов цього договору 21.02.2003р. між Головним управлінням комунальної власності м.Києва Київської міської державної адміністрації та Закритим акціонерним товариством «Київмашпостачзбут» складено та підписано акт №31 передачі нежилого приміщення площею 170,5 кв.м, по АДРЕСА_1 літ.«А» , відповідно до якого продавець передав, а покупець прийняв продане шляхом викупу нежиле приміщення по АДРЕСА_1 літ.«А» , загальною площею 170,5 кв.м.

За змістом пояснень позивача, протягом періоду користування вищевказаним нерухомим майном Приватне акціонерне товариство «Київмашпостачзбут» постійно здійснювало роботи з його добудови та реконструкції.

Як наслідок, позивачем було заявлено позов про визнання за ним права власності на наступне нерухоме майно: приміщення підвалу будівлі, літера «А», по АДРЕСА_1, загальною площею 293,77 кв.м; приміщення горища будівлі, літера «А», по АДРЕСА_1, загальною площею 593,8 кв.м; нежитловий будинок, літера «В», по АДРЕСА_1, загальною площею 52,4 кв.м.

При цьому, матеріально-правовою підставою заявленого позову позивачем обрано статтю 376 Цивільного кодексу України, яка регулює відносини, що виникають при самочинному будівництві.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, приймаючи до уваги вказівки Вищого господарського суду України, господарський суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Порядок набуття права власності на самочинне будівництво передбачений ст.376 Цивільного кодексу України, яка є спеціальною нормою в регулюванні таких правовідносин, оскільки унормовує відносини, що виникають у тих випадках, коли загальний порядок будівництва, передбачений ст.331 Цивільного кодексу України, був порушений. Тобто, право власності на самочинно побудовані об'єкти набувається не в загальному порядку, а в спеціальному - на підставі рішення суду, прийнятого відповідно до вимог ст.376 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1 вказаної статті Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (ч.2 ст.376 Цивільного кодексу України).

При цьому, самочинним будівництвом може вважатись не лише будівництво нових об'єктів, але і реконструкція, реставрація, капітальний ремонт, впорядкування існуючого нерухомого майна, розширення та технічне переоснащення підприємств.

За приписами ч.3 ст.376 Цивільного кодексу України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Частина 5 зазначеної статті передбачає, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Виходячи з аналізу вказаної статті Цивільного кодексу України, вирішуючи спір про визнання права власності на об'єкт самочинного будівництва, суд зобов'язаний встановити усі обставини справи, зокрема: чи звертався позивач до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушені будівельні норми та правила істотними; чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи було у встановленому законом порядку передано земельну ділянку у власність або надано у користування під уже збудоване нерухоме майно відповідно до її цільового призначення; чи велося будівництво з додержанням архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил згідно із законодавством, містобудівною та проектною документацією.

Задовольняючи позов про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, господарський суд повинен перевірити, чи не порушує це прав і законних інтересів інших осіб, в тому числі суміжних землекористувачів, чи не створює самочинно збудоване майно загрози життю, здоров'ю людей, майну фізичних та юридичних осіб, іншим чином не порушує прав третіх осіб.

Відповідно до ч.1 ст.331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Згідно з ч.ч.2, 3 ст.331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Відповідно до ч.8 ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.

Наразі, Вищим господарським судом України в постанові від 10.12.2013р. по розглядуваній справі було вказано, що суди попередніх інстанцій залишили поза увагою те, що звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право. Якщо позивач не звертався до компетентного державного органу із заявою про прийняття об'єкта до експлуатації, суд вирішує спір по суті з урахуванням наведених обставин та вимог закону.

На виконання вказівок Вищого господарського суду України, з метою повного та всебічного розгляду справи, господарським судом при новому розгляді даної справи було зобов'язано позивача надати докази звернення до компетентного державного органу з заявою про прийняття спірних об'єктів до експлуатації та відомості щодо результатів розгляду вищевказаної заяви.

Однак, позивачем не було надано суду доказів отримання дозвільної документації та завершення будівництва у встановленому законом порядку, зокрема, введення нерухомого майна, з приводу якого заявлено позов, в експлуатацію. Навпроти, як вбачається з письмових пояснень позивача, що надійшли до суду 17.03.2014р., Приватним акціонерним товариством «Київмашпостачзбут» зазначено про можливість введення спірного нерухомого майна в експлуатацію вже після прийняття судом рішення про визнання права власності на нього.

Водночас, за змістом листа вих.№7/26-5408/09 від 23.08.2011р. Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві Закрите акціонерне товариство «Київмашпостачзбут» не зверталось за отриманням дозволу на виконання будівельних робіт по АДРЕСА_1 та не реєструвало декларацію про початок будівельних робіт. Також на вказаний об'єкт будівництва не видавався сертифікат відповідності та не реєструвалась декларація про готовність об'єкта до експлуатації.

Відповідно до листа вих.№7/26-58/2603/09 від 26.03.2013р. Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві станом на час надання відповіді дозвільні документи на виконання будівельних та підготовчих робіт по АДРЕСА_1 «А», «В» у м.Києві не видавались та не реєструвались, в експлуатацію закінчені будівництвом об'єкти не приймались.

Таким чином, господарським судом було встановлено, що спірні об'єкти нерухомості не було введено в експлуатацію та до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації позивач не звертався. Доказів зворотнього до матеріалів справи не представлено.

Також матеріалами справи не підтверджується, що будівництво велось з додержанням архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил згідно із законодавством, містобудівною та проектною документацією. Вказані докази витребовувались, проте, до матеріалів справи не представлені.

Крім того, як зазначалось, згідно з положеннями ст.376 Цивільного кодексу України необхідними умовами встановлення законності самочинного будівництва є відведення для цієї мети в установленому порядку забудовнику земельної ділянки та відсутність заперечень з боку власника земельної ділянки.

На виконання вказівок Вищого господарського суду України, ухвалами суду від 23.12.2013р., 22.01.2014р., 05.02.2014р., 19.02.2014р. та 19.03.2014р. позивача було зобов'язано надати суду докази наявності у Приватного акціонерного товариства «Київмашпостачзбут» права користування земельною ділянкою, на якій розташоване спірне нерухоме майно, та документально підтверджені письмові пояснення щодо цільового призначення такої земельної ділянки.

Проте, позивачем не було представлено суду належних доказів наявності у Приватного акціонерного товариства «Київмашпостачзбут» права користування земельною ділянкою за адресою: м.Київ, АДРЕСА_1, яке було б оформлено у встановленому законом порядку.

Як вбачається з витягу №ДК-01155/2012 з автоматизованої системи ведення земельного кадастру м.Києва, станом на 26.11.2012р. користувачами земельної ділянки за адресою: м.Київ, Подільський район, АДРЕСА_1 обліковуються ОСОБА_3, Комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація», Колективне підприємство «Фірма Берегиня-94» у формі товариства з обмеженою відповідальністю, Всеукраїнська громадська організація «Крим з Україною», Республіканська християнська партія, Закрите акціонерне товариство «УкрагротехРось», ОСОБА_4, Товариство з обмеженою відповідальністю «Судноплавна компанія «Нео-Тетіс», Закрите акціонерне товариство «Київмашпостачзбут», ОСОБА_2 При цьому, зазначено, що документи, які посвідчують право власності (користування) земельною ділянкою у Головному управлінні земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не зареєстровані та не видавались.

Відповідно до листів вих.№057027-5487 від 21.03.2013р. та вих.№057027-999 від 29.01.2014р. Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за даними міського земельного кадастру земельна ділянка площею 1060,46 кв.м обліковується за ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Всеукраїнською громадською організацією «Крим з Україною», Закритим акціонерним товариством «Київмашпостачзбут», Закритим акціонерним товариством «УкрагротехРось», Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація», Республіканською християнською партією, Колективним підприємством «Фірма Берегиня-94» у формі товариства з обмеженою відповідальністю, Товариством з обмеженою відповідальністю «Судноплавна компанія «Нео-Тетіс» (код ділянки 85:389:002) на підставі технічного звіту по встановленню зовнішніх меж землекористування. За поданням Департаменту земельних ресурсів рішення про відведення земельної ділянки Київська міська рада не приймала. Документи, що посвідчують право користування або власності на землю, у Департаменті земельних ресурсів станом на 31.12.2013р. не зареєстровані.

Листом вих.№26-0.6-500/2-14 від 03.02.2014р. Головного управління Держземагентства у м.Києві господарський суд було повідомлено, що до 01.01.2013р. правовстановлюючі документи на земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, у порядку, встановленому Постановою №1021 від 09.09.2009р. Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі», Головним управлінням Держкомзему у м.Києві не реєструвалися. Станом на 02.01.2014р. державна реєстрація вищезазначеної земельної ділянки у порядку, затвердженому Постановою №1051 від 17.10.2012р. Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру», Головним управлінням Держкомзему у м.Києві не здійснювалась. Інформація в Державному земельному кадастрі щодо права власності, цільового призначення, загальної площі земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, відсутня.

Доводи позивача про те, що право користування земельною ділянкою перейшло до Приватного акціонерного товариства «Київмашпостачзбут» внаслідок набуття права на розташовану на ній будівлю, господарським судом не приймаються до уваги, оскільки необхідним для визнання права власності на об'єкт самочинного будівництва є саме відведення для цієї мети в установленому порядку забудовнику земельної ділянки та відсутність заперечень з боку власника земельної ділянки. Однак, матеріали справи свідчать, що Приватному акціонерному товариству «Київмашпостачзбут» у встановленому законом порядку земельна ділянка за адресою: м.Київ, АДРЕСА_1 для здійснення будівництва не відводилась, а Київська міська рада, яка виконує функції власника вказаної земельної ділянки, проти задоволення позову заперечує.

До того ж, виникнення права власності на об'єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення договору оренди земельної ділянки. Правочини, що тягнуть перехід права власності на об'єкт нерухомості, є підставою для переходу права на землю, проте оформлення такого права здійснюється у встановленому законом порядку.

При цьому, представлений позивачем Технічний звіт про встановлення зовнішніх меж землекористування, що складений у 1999 році Київським державним технічним університетом будівництва та архітектури, не підтверджує набуття позивачем права користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1, а лише свідчить про проведення комплексу топографо-геодезичних робіт по встановленню зовнішніх меж певної земельної ділянки, яка має іншу адресу.

Безпідставними є також посилання Приватного акціонерного товариства «Київмашпостачзбут» на довідку №Ю-16438/2003 про нормативну грошову оцінку частки земельної ділянки, що складена Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, податкові розрахунки земельного податку та платіжні доручення про сплату земельного податку, в обґрунтування тверджень про те, що позивач користувався земельною ділянкою, яка розташована у АДРЕСА_1, за що сплачувало відповідний земельний податок, приймаючи до уваги, що вказані документи, які датовані 2000-2009рр., не підтверджують набуття права користування землею. До того ж, адреса земельної ділянки, щодо якої складені вказані документи, є відмінною від адреси спірного нерухомого майна та земельної ділянки під ним.

Таким чином, в матеріалах розглядуваної справи відсутні докази оформлення за Приватним акціонерним товариством «Київмашпостачзбут» у встановленому порядку станом на теперішній час права користування земельною ділянкою під спірним самочинно збудованим об'єктом (у тому числі, укладення договору оренди).

Також за приписами ст.376 Цивільного кодексу України визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно в судовому порядку можливе лише за особою, яка здійснила таке самочинне будівництво.

Проте, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження того, що спірний об'єкт було створено (реконструйовано) позивачем за рахунок його засобів.

Зокрема, позивачем були представлені суду численні акти приймання виконаних робіт, кошторисна документація, довідки про вартість виконаних робіт та витрат, локальні кошториси, розрахунки накладних витрат, акти приймання-передачі основних засобів, платіжні доручення. Разом з цим, за висновками суду, зі змісту вказаних документів не вбачається, що ремонті роботи проводились саме в нежитлових приміщеннях, які є предметом спору. Навпроти, в залучених до матеріалів справи документах зазначено наступні адреси: АДРЕСА_2, АДРЕСА_3, АДРЕСА_4, АДРЕСА_5, АДРЕСА_6 тощо.

Одночасно, з метою повного та всебічного дослідження обставин справи судом було встановлено коло осіб, права яких можуть були порушені внаслідок задоволення позову та визнання за позивачем права власності на спірне нерухоме майно, а саме нежилі приміщення підвалу (в літ.А) по АДРЕСА_1, загальною площею 293,77 кв.м; нежилі приміщення горища (в літ.А) по АДРЕСА_1, загальною площею 593,8 кв.м; нежитловий будинок (літ.В) по АДРЕСА_1, загальною площею 52,4 кв.м.

Як вбачається зі змісту інформаційної довідки №16734440 від 25.01.2014р., яка складена на запит суду, співвласниками нежитлової будівлі АДРЕСА_1 є Товариство з обмеженою відповідальністю «Аркадій», Товариство з обмеженою відповідальністю «ТВГ Капітал», ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5. Також співвласниками вказаної будівлі є Товариство з обмеженою відповідальністю «Судноплавна компанія «Нео-Тетіс» (згідно з договором купівлі-продажу №56 від 22.02.2001р.), Закрите акціонерне товариство «УкрагротехРось» (згідно з договором купівлі-продажу №768 від 08.05.2001р.), Колективне підприємство «Фірма Берегиня-94» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (згідно з договором купівлі-продажу державного майна шляхом викупу №564 від 28.04.1998р.).

При цьому, за змістом пояснень третіх осіб 8, 11, 12 позов Приватного акціонерного товариства «Київмашпостачзбут» не може бути задоволено, оскільки приміщення, які є предметом спору, перебувають у спільній сумісній власності усіх співвласників будівлі по АДРЕСА_1 в якості місць загального користування. Крім того, вказаними учасниками судового процесу було зазначено, що протягом усього періоду користування вказаними приміщеннями позивач жодних ремонтних робіт, у тому числі, добудову та реконструкцію, у них не проводив.

Враховуючи усі обставини справи в їх сукупності, вказані доводи третіх осіб також приймаються судом до уваги при розгляді даної справи з метою недопущення порушення майнових інтересів інших осіб. Позивачем, в свою чергу, протилежного не доведено.

За таких обставин, приймаючи до уваги відсутність підстав для визнання права власності на самочинно реконструйоване нерухоме майно, враховуючи вказівки Вищого господарського суду України, з метою недопущення порушення прав інших осіб, позов Приватного акціонерного товариства «Київмашпостачзбут», м.Київ до Київської міської ради, м.Київ про визнання за Приватним акціонерним товариством «Київмашпостачзбут» права власності на наступне нерухоме майно: нежилі приміщення підвалу (в літ.А) по АДРЕСА_1, загальною площею 293,77 кв.м; нежилі приміщення горища (в літ.А) по АДРЕСА_1, загальною площею 593,8 кв.м; нежитловий будинок (літ.В) по АДРЕСА_1, загальною площею 52,4 кв.м, є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

За приписами п.4.4 Постанови №7 від 21.02. 2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

За таких обставин, враховуючи приписи ст.49 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд дійшов висновку про наступний розподіл судових витрат: судовий збір за подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг покладається за позивачем.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.22, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Київмашпостачзбут», м.Київ до Київської міської ради, м.Київ про визнання за Приватним акціонерним товариством «Київмашпостачзбут» права власності на наступне нерухоме майно: нежилі приміщення підвалу (в літ.А) по АДРЕСА_1, загальною площею 293,77 кв.м; нежилі приміщення горища (в літ.А) по АДРЕСА_1, загальною площею 593,8 кв.м; нежитловий будинок (літ.В) по АДРЕСА_1, загальною площею 52,4 кв.м.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Київмашпостачзбут» (04070, м.Київ, Подільський район, вул.Сагайдачного, буд.23/4, ЄДРПОУ 01882137) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1780 грн.

У судовому засіданні 04.04.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 09.04.2014р.

Головуючий суддя М.О. Любченко

Суддя Н.І. Ягічева

Суддя Т.В. Васильченко