Постанова

від 10.04.2014 по справі 906/1681/13

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2014 року Справа № 906/1681/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Крейбух О.Г.

судді Василишин А.Р.

судді Юрчук М.І.

при секретарі Михальчук В.К.

за участю представників:

позивача - не з'явився;

третьої особи - не з'явився;

відповідача-1 - не з'явився;

відповідача-2 - не з'явився;

третьої особи - не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача-2 підприємства "Ніко-Тех" Житомирської обласної ради Українського фонду "Реабілітація інвалідів" та апеляційну скаргу третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1

на рішення господарського суду Житомирської області від 13.01.2014 р. у справі № 906/1681/13 (суддя Тимошенко О.М.)

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр"

за участю третьої особи, яка не завявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача приватне підприємство «Архіград»

до 1) Приватне підприємство "Паралель"

2) Підприємство "Ніко-Тех" Житомирської обласної Ради Українського фонду "Реабілітація інвалідів"

за участю третьої особи, яка не завявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1

про визнання договору недійсним та стягнення 43616, 19 грн.

ВСТАНОВИВ :

В листопаді 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" звернулося до господарського суду Житомирської області з позовом до приватного підприємства "Паралель", підприємства "Ніко-Тех" Житомирської обласної Ради Українського Фонду "Реабілітація інвалідів" про визнання договору недійсним та стягнення 43616,19 грн. /т.1, а.с.2-7/.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 02.12.2013 року залучено ОСОБА_1 до участі у справі № 906/1681/13 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача /т.1, а.с.73/.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 13.01.2014 року у справі № 906/1681/13 (суддя Тимошенко О.М.) позов ТзОВ "Споживчий центр" до відповідача-1 ПП "Паралель", відповідача-2 підприємства "Ніко-Тех" Житомирської обласної Ради Українського фонду "Реабілітація інвалідів" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання договору недійсним та стягнення 43616,19 грн. задоволено частково.

Визнано недійсним договір суборенди нежитлових приміщень, який укладений 27.08.2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр", приватним підприємством "Паралель" та підприємством "Ніко-Тех" Житомирської обласної Ради Українського Фонду "Реабілітація інвалідів".

Стягнуто з підприємства "Ніко-Тех" Житомирської обласної Ради Українського Фонду "Реабілітація інвалідів" на користь ТзОВ "Споживчий центр" 573,50 грн. судового збору.

Стягнуто з ПП "Паралель" на користь ТзОВ "Споживчий центр" - 13292,16 грн. збитків, 1097,83 грн. судового збору.

Відмовлено в позові в частині стягнення 30324,03 грн. /т.1, а.с.134-136/.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач-2 підприємство "Ніко-Тех" Житомирської обласної Ради Українського фонду "Реабілітація інвалідів" звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Житомирської області від 13.01.2014 року у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

В обгрунтування апеляційної скарги, скаржник вказує наступне:

- місцевий господарський суд дійшов невірного висновку щодо відсутності у ПП "Паралель" права власності на приміщення по АДРЕСА_1;

- при укладенні договору суборенди від 27.08.2013 року, сторони дійшли згоди щодо усіх істотних умов договору; передача приміщення відбулася згідно акту приймання-передачі від 01.09.2013 року; жодних зауважень щодо передачі приміщення від позивача на адресу відповідача-2 не надходило;

- зі сторони підприємства "Ніко-Тех" Житомирської обласної Ради Українського Фонду "Реабілітація інвалідів" та ПП "Паралель" жодних перешкод у користуванні приміщенням позивачу не вчинялося;

- перешкоди у користуванні приміщенням відбулися зі сторони фізичної особи - ОСОБА_2;

- підприємство "Ніко-Тех" Житомирської обласної Ради Українського Фонду "Реабілітація інвалідів" не є належним відповідачем у даній справі з урахуванням п.9.5 договору суборенди, поскільки відповідальність, штрафні санкції та сплата завданих збитків покладається тільки на орендодавця - ПП "Паралель";

- даний спір не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, поскільки обставини вказані в позовній заяві стосуються фізичних осіб - ОСОБА_2 та ОСОБА_1

Таким чином, на думку скаржника - відповідача-2, правові підстави для задоволення позову відсутні, просить рішення господарського суду Житомирської області у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити /т.1, а.с.150-152/.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.02.2014 року апеляційну скаргу відповідача-2 підприємства "Ніко-Тех" Житомирської обласної Ради Українського Фонду "Реабілітація інвалідів" на рішення господарського суду Житомирської області від 13.01.2014 року у справі № 906/1681/13 прийнято до провадження /т.1, а.с.149/.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Житомирської області від 13.01.2014 року у даній справі змінити в частині стягнення з ПП "Паралель" на користь ТзОВ "Споживчий центр" 13 292,16 грн. збитків та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову в цій частині відмовити.

В обгрунтування апеляційної скарги, скаржник вказує наступне:

- договір підряду від 02.09.2013 року, укладений між ТзОВ "Споживчий центр" та ПП «Архіград» на виконання робіт по ремонту приміщень, кошторис до договору на суму 6 646,08 грн., платіжне доручення № 1068 від 16.09.2013 року про оплату 6 646,08 грн. не є доказами, що встановлюють наявність обставин, на яких грунтуються вимоги позивача щодо фактичного проведення ремонтних робіт;

- місцевий господарський суд залишив поза увагою той факт, що позивача було навмисно введено в оману зі сторони відповідача-2;

- повноваження ОСОБА_3 як директора ПП "Паралель" закінчились, а тому у відповідності із Статутом, за умов неповноважності директора підприємства управління останнім здійснюється спільно його засновниками.

Таким чином, на думку скаржника, правові підстави для задоволення позову в частині стягнення з ПП "Паралель" на користь ТзОВ "Споживчий центр" 13292,16 грн. збитків відсутні; просить рішення господарського суду Житомирської області від 13.01.2014 року у даній справі змінити в цій частині /т.1, а.с.172-176/.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.02.2014 року апеляційну скаргу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 прийнято до спільного розгляду з раніше поданою і прийнятою апеляційною скаргою відповідача-2 підприємства "Ніко-Тех" Житомирської обласної Ради Українського Фонду "Реабілітація інвалідів" /т.1, а.с.170-171/.

Позивач у відзиві на апеляційні скарги заперечив проти доводів та вимог скарг, просить рішення господарського суду Житомирської області від 13.01.2014 року у даній справі скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача-2 суми суборендної плати в розмірі 10 108,01 грн. та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги про стягнення 10 108, 01 грн. суборендної плати задоволити в повному обсязі /т.1, а.с. 201-205/.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 05.03.2014 року у справі № 906/1681/13 розгляд справи відкладено на 26.03.2014 року в зв'язку із необхідністю витребування додаткових доказів /т.1, а.с.226-227/.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 26.03.2014 року у справі № 906/1681/13 залучено ПП «Архіград» до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача; розгляд справи відкладено на 10.04.2014 року в зв'язку із необхідністю витребування додаткових доказів /т.1, а.с.236-239/.

10 квітня 2014 року сторони та ОСОБА_1 участі уповноважених представників в судовому засіданні не забезпечили; про причини неявки суд не повідомили. Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення, остання була належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи /т.1, а.с.240-243/.

10 квітня 2014 року ПП «Архіград» участі уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечило; про причини неявки суд не повідомило; поштове відправлення з вкладенням: ухвалою про відкладення розгляду справи від 26.03.2014 року у справі № 906/1681/13, направлене на адресу - м.Житомир, пр.Миру, буд.23, кв.90, повернуто органом поштового зв'язку з відміткою "за закінченням терміну зберігання"/т.1, а.с.244-245/.

Згідно електронного витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходження ПП Архіград - м.Житомир, пр.Миру, буд.23, кв.90.

Відповідно до п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відтак, колегія суддів вважає, що третя особа була належним чином повідомлена про дату судового засідання 10.04.2014 року.

Статтю 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

31.08.2004 року між ВАТ «Житомирський завод технічного волокна» та ПП «Паралель» (надалі - відповідач-1) укладено купівлі-продажу приміщення гуртожитку, а саме приміщення, які визначені на плані: 5 площею 30,5 кв.м., приміщення 6 площею 17,0 кв.м., частину коридору 2-а площею 7,0 кв.м., загальною площею 54,5 кв.м., що знаходяться в АДРЕСА_1, а ПП "Паралель" приймає у власність приміщення гуртожитку та зобов'язується заплатити за нього грошів сумі указаній в п.2 цього договору /т.1, а.с.25-27/.

22.09.2004 року здійснено реєстрацію права власності ПП "Паралель" на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1, згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 4816638 /т.1, а.с.24/.

29.01.2008р. здійснено реєстрацію права власності приватного підприємства "Автоприват" на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1, на підставі договору купівлі-продажу від 23.01.2008р., реєстр № 439, посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_4, згідно інформаційної довідки з Реєстру права власності на нерухоме майно від 27.12.2013р. № 15597318 /т.1, а.с.98-99/.

Ухвалою Корольовського районного суду м.Житомира від 11.06.2010 року у справі № 2-1378/10 накладено арешт на майно ПП «Автоприват»: нежилі приміщення гуртожитку №12 літ.А, а саме приміщення № 12-1, 12-2, 12-3, 12-4, 12-5 загальною площею 53,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 /т.1, а.с.35/.

Згідно витягу про реєстрацію в Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 27497254 від 16.06.2010 року:

- тип обтяження: арешт нерухомого майна;

- підстава обтяження: ухвала Корольовського районного суду м. Житомира від 11.06.2010 року у справі № 2-1378/10;

- об'єктом обтяження: нежилі приміщення гуртожитку за №12 літ. А., а саме: приміщення № 12-1, 12-2, 12-3, 12-4, 12-5, загальною площею 53, 20 кв.м., АДРЕСА_1;

- власник: ПП «Автоприват» /т.1, а.с.38/.

Рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 05.10.2010 року у справі № 2-1378/10 визнано недійсним договір купівлі-продажу від 23.01.2008 року нежилого приміщення, приміщення гуртожитку за № 12 літ.А, а саме: приміщення № 12-1, 12-2, 12-3, 12-4, 12-5, загальною площею 53,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_4 23.01.2008 року.

Зобов'язано ПП "Автоприват" повернути ПП "Паралель" в натурі нежиле приміщення, приміщення гуртожитку № 12 літ.А, а саме приміщення № 12-1, 12-2, 12-3, 12-4, 12-5 загальною площею 53,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 /т.1, а.с.105-107/.

16.01.2013 року між ПП "Паралель" та ФОП ОСОБА_5 укладено договір оренди нежитлового приміщення, відповідно до п.1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежиле приміщення гуртожитку, розташоване у АДРЕСА_1, а саме приміщення № 12-1, 12-2, 12-3, 12-4, 12-5 загальною площею 53,20 кв.м для здійснення діяльності, передбаченої його дозвільним та реєстраційними документами (розміщення перукарні) /т.1, а.с.39-41/.

01.08.2013р. ФОП ОСОБА_5 повернуто ПП "Паралель" майно, яке передано по договору оренди нежитлового приміщення від 16.01.2013р., за актом приймання-передачі орендованих приміщень /т.1, а.с.42-43/.

Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 06.08.2013 року у справі № 296/3135/13-ц вжито заходи забезпечення позову ОСОБА_1 до ПП "Паралель" та ПП "Автоприват" за участю третьої особи ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів, а саме: накладено арешт на приміщення 16-1, 16-2 загальною площею 17,8 м. кв. і приміщення 12-1, 12-2, 12-3, 12-4, 12-5 загальною площею 53,2 м. кв., що належать ПП «Паралель» та ПП «Автоприват», що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 /т.1, а.с.36-37/.

26.08.2013р. між приватним підприємством "Паралель" та підприємством "Ніко-Тех" Житомирської обласної Ради Українського Фонду "Реабілітація інвалідів" укладено договір оренди нежитлового приміщення, відповідно до якого орендованими приміщеннями є нежитлові приміщення гуртожитку № 12 літ.А, а саме, приміщення 1-го поверху 12-1, 12-2, 12-3, 12-4, 12-5, за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 53,20 кв.м. Термін оренди - з 26.08.2013р. до 25.07.2016р. /т.1, а.с.87-89/.

27.08.2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" (надалі - суборендар, позивач), приватним підприємством "Паралель" (надалі - орендодавець, відповідач-1) та підприємством "Ніко-Тех" Житомирської обласної Ради Українського Фонду "Реабілітація інвалідів" (надалі - орендар, відповідач-2, апелянт) укладено договір суборенди нежитлових приміщень (надалі - Договір), відповідно до п.1.1 якого орендар (з дозволу та погодження орендодавця) надає суборендареві за плату на певний строк у користування нежитлове приміщення у нерухомому майні для здійснення господарської діяльності /т.1, а.с.13-16/.

Згідно п.1.2 Договору, об'єктом суборенди є вбудоване в житловий будинок нежитлове приміщення загальною площею 53,2 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (приміщення, що суборендується, становить: нежитлове приміщення гуртожитку № 12 літ.А, а саме: приміщення першого поверху № 12-1, 12-2, 12-3, 12-4, 12-5, перший поверх, окремий вхід. Суборендоване приміщення належить орендодавцю на підставі договору купівлі-продажу від 31.08.2004 року, зареєстрованого в Житомирському обласному державному комунальному підприємстві по технічній інвентаризації 22.09.2004 року (номер запису 1108 в книзі 170) та передано в оренду орендарю (наймачеві) згідно договору оренди нежитлового приміщення від 26.08.2013 року.

Відповідно до п.3.3 Договору, підписання акту прийому-передачі свідчить про фактичну передачу об'єкта оренди.

01.09.2013 року за актом приймання-передачі орендодавець передав за участю орендаря, а суборендар прийняв:

1. нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1, 1-поверх, а саме, приміщення гуртожитку № 12 літ.А, а саме: приміщення першого поверху № 12-1, 12-2, 12-3, 12-4, 12-5.

2. майно, яке знаходиться у приміщенні /т.1, а.с.17/.

Відповідно до п.5.1 Договору, суборендна плата нараховується та сплачується за кожний місяць протягом строку суборенди, починаючи з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі (п.3.3 Договору) у термін передбачений п.5.3 Договору.

Згідно п.5.2 Договору, суборендна плата за цим договором за кожен місяць суборенди складає 5054,00 грн. за об'єкт в цілому і сплачується суборендарем на користь орендаря.

Відповідно до п.5.3 Договору, суборендна плата за перший та останній місяці користування об'єктом суборенди здійснюється шляхом оплати на поточний рахунок орендаря не пізніше п'яти робочих днів з моменту підписання даного договору.

На виконання п.5.3 Договору, позивач сплатив підприємству "Ніко-Тех" Житомирської обласної Ради Українського фонду "Реабілітація інвалідів" суборендну плату за перший та останній місяці користування об'єктом суборенди у розмірі 10 108,01 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 693 від 02.09.2013 року /т.1, а.с.18/.

Введення відповідачем-1 в оману ТзОВ "Споживчий центр" щодо наявності в ПП "Паралель" права на передачу в користування приміщень за адресою: АДРЕСА_1, та накладений 16.06.2010 року арешт на вказані приміщення гуртожитку слугували підставою для звернення ТзОВ "Споживчий центр" з позовом про визнання договору суборенди нежитлових приміщень від 27.08.2013 року недійсним, стягнення 10108,01 грн. суборендної плати за договором суборенди та 33508,18 грн. завданих збитків.

При прийнятті рішення, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до част.1 ст.761 ЦК України, право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

В даному випадку, ПП "Паралель", укладаючи оспорюваний договір, повинен бути власником предмету суборенди, мати майнові права на нього або ж бути уповноваженою особою на укладення договору майнового найму.

Згідно част.1 ст.182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до част.4 ст.334 ЦК України, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Згідно п.5 част.1 ст.19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація прав проводиться на підставі рішень судів, що набрали законної сили.

Відповідно до част.2 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», в редакції станом на 05.10.2010р. - дату прийняття рішення Корольовського районного суду м.Житомира у справі № 2-1378/10, записи скасовуються, якщо підстави, за яких вони були внесені, визнані судом недійсними.

Судом встановлено, що станом на 27.12.2013 року, дату формування інформаційної довідки з реєстру права власності на нерухоме майно № 15597318, ПП "Автоприват" зареєстроване як власник вказаних приміщень за адресою: АДРЕСА_1, 1-поверх, а саме, приміщення гуртожитку № 12 літ.А, а саме: приміщення першого поверху № 12-1, 12-2, 12-3, 12-4, 12-5.

Тобто в порушення част.2 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» реєстрація прав власності на зазначені приміщення за ПП "Паралель" за рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 05.10.2010 року у справі № 2-1378/10 не проводилася.

Таким чином, на момент укладення спірного договору суборенди, 27.08.2013 року, ані орендодавець ПП "Паралель", ані орендар підприємство "Ніко-Тех" Житомирської обласної Ради Українського фонду "Реабілітація інвалідів" не мали права розпоряджатися приміщеннями гуртожитку № 12 літ.А, а саме: приміщення першого поверху № 12-1, 12-2, 12-3, 12-4, 12-5, за адресою: АДРЕСА_1, 1-поверх, в т.ч. передавати їх в користування.

Відповідно до част.1 ст.230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Згідно абз.2 част.1 ст.229 ЦК України, істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання недійсним оспорюваного договору, оскільки має місце факт умисного введення відповідачем-1 в оману ТзОВ "Споживчий центр" щодо наявності в ПП "Паралель" права власності на вказані приміщення та відповідно на укладення договору суборенди нежитлових приміщень від 27.08.2013р.

Позивач просить стягнути з відповідачів 10108,01 грн. в повернення сплаченої суборендної плати за два місяці.

В обгрунтування даної вимоги позивач вказує на вчиненя перешкод у користуванні приміщенням зі сторони ОСОБА_2, про що складено акт про відсутність доступу до приміщень від 21.09.2013р. /т.1, а.с.57/

При цьому на підтвердження повноважень ОСОБА_2 діяти від імені ПП "Паралель" позивач надає перший аркуш довіреності, виданої ОСОБА_1 та згідно якої останній уповноважив ОСОБА_2 представляти його інтереси як власника (засновника) ПП "Паралель" /т.1, а.с.206/ та заяву ОСОБА_1, посвідчену приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_6, про передачу відповідно до чинного законодавства права власності на ПП "Паралель" у розмірі 50 % статутного фонду підприємства на користь громадянина України ОСОБА_2 /т.1, а.с.207/.

Установчими документами суб'єкта господарювання є рішення про його утворення або засновницький договір, а у випадках, передбачених законом, статут (положення) суб'єкта господарювання /част.1 ст.57 ГК України/.

Відповідно до част.5 ст.89 ЦК україни, зміни до установчих документів юридичної особи, які стосуються відомостей, включених до єдиного державного реєстру, набирають чинності для третіх осіб з дня їх державної реєстрації.

Згідно част.1 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно до п.2.1 Статуту ПП "Паралель", власниками останнього є громадяни України: ОСОБА_1 та ОСОБА_3 /т.1, а.с.44-53/.

Відповідно до Спеціальних витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 16.09.2013р., 21.09.2013р. та 13.01.2014р. власниками ПП "Паралель" є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 /т.2, а.с.28-33/.

Тобто станом на 21.09.2013р., дату складання ТзОВ "Споживчий центр" акту про відсутність доступу до приміщень, ОСОБА_1 був власником ПП "Паралель" і передачі прав на ПП "Паралель" у розмірі 50 % статутного фонду підприємства на користь громадянина України ОСОБА_2 не здійснював.

Окрім того, гр.ОСОБА_2 не мав повноважень діяти від імені орендодавця ПП "Паралель" чи орендаря підприємства "Ніко-Тех" Житомирської обласної Ради Українського фонду "Реабілітація інвалідів".

За наведеного, позивачем не наведено доказів вчинення відповідачами перешкод у користуванні орендованими приміщеннями, що є предметом договору суборенди, а тому позовна вимога про стягнення 10108,01 грн. сплаченої суборендної плати за два місяці до задоволення не підлягає.

Позивач просить стягнути 33 508,18 грн. грошових коштів, що складаються з витрат на ремонт предмету суборенди в сумі 6 646,08 грн. згідно договору підряду № 12/вих./П від 02.09.2013 року та 10108,01 грн. суборендної плати в подвійному розмірі.

Відповідно до част.1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до част.2 ст.230 ЦК України, сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.

Таким чином, загальним наслідком визнання недійсним правочину, укладеного внаслідок обману, є двостороння реституція, яка здійснюється за правилами ст.216 ЦК України.

Одночасно, відповідно до п.2.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» від 29.05.2013 року № 11, частиною третьою статті 207 ГК України передбачена і можливість припинення господарського зобов'язання лише на майбутнє. Отже, якщо зі змісту господарського договору випливає, що зобов'язання за цим договором може бути припинено лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ним (наприклад, вже здійснене користування за договором майнового найму (оренди), користування електроенергією, спожиті послуги, зберігання, здійснене за відповідним договором, тощо), то господарський суд одночасно з визнанням господарського договору недійсним (за наявності підстав для цього) зазначає в резолютивній частині рішення, що зобов'язання за договором припиняється лише на майбутнє.

При цьому слід враховувати, що зобов'язання припиняються на майбутнє не на підставі відповідної вказівки в рішенні суду, а в силу закону, тому при визнанні недійсним правочину (господарського договору) зобов'язання його сторін припиняються на майбутнє з моменту набрання чинності рішення суду про визнання правочину (договору) недійсним, хоча б у судовому рішенні й не було зазначено про таке припинення.

Якщо господарське зобов'язання припиняється лише на майбутнє, господарським судам слід виходити з того, що у відповідних випадках і неможливості повернення одержаного за зобов'язанням у натурі правові наслідки такої недійсності визначаються відповідно до статті 216 ЦК України та частини другої статті 208 ГК України.

Разом з тим якщо за правочином, визнаним недійсним, права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, то наслідки у вигляді реституції застосовані бути не можуть, але згідно з частиною другою статті 236 ЦК України можливість настання таких прав та обов'язків у майбутньому припиняються.

Судом встановлено, що орендар підприємство "Ніко-Тех" Житомирської обласної Ради Українського Фонду "Реабілітація інвалідів" використовує орендовані приміщення - нежитлові приміщення гуртожитку № 12 літ.А, а саме, приміщення 1-го поверху 12-1, 12-2, 12-3, 12-4, 12-5, за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 53,20 кв.м, згідно з договором оренди нежитлового приміщення від 26.08.2013р., укладеним з орендодавцем ПП "Паралель".

Згідно з п.1.1.5 договору від 26.08.2013р. приміщення, що орендується, має наступні недоліки: на стінах потертості, подряпини .

Відповідно до договору суборенди нежитлових приміщень від 27.08.2013р. ТзОВ "Споживчий центр" є суборендарем зазначених приміщень.

Умовами п.7.2 договору суборенди нежитлових приміщень від 27.08.2013р. передбачено право суборендаря обладнати об'єкт суборенди на власний розсуд .

02.09.2013 року між ПП "Архіград" (надалі - підрядник) та ТзОВ "Споживчий центр" (надалі - замовник, позивач) укладено договір підряду № 12/вих./П, відповідно до п.1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, підрядник зобов'язується виконати роботи з ремонту приміщень, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, 1-поверх, а саме, приміщення гуртожитку № 12 літ.А, а саме: приміщення першого поверху № 12-1, 12-2, 12-3, 12-4, 12-5, а замовник зобов'язується прийняти виконані ремонтні роботи та оплатити їх /т.2, а.с.6-7/.

Одночасно, витрати позивача на ремонт предмету суборенди в сумі 6646,08 грн. підтверджуються наявними в матеріалах справи документами:

- договором підряду № 12/вих./П від 02.09.2013 року /т.2, а.с. 6-7/;

- кошторисом до договору від 11.09.2013 року на суму 6 646,08 грн. /т.2, а.с.8/;

- актом виконаних робіт від 23.09.2013 року /т.2, а.с.9/;

- актом огляду приміщень від 20.09.2013 року /т.2, а.с.12/;

- платіжним дорученням № 1068 від 16.09.2013 року на суму 6 646,08 грн. про оплату ПП "Архіград" робіт за договором підряду /т.1, а.с.19/.

Як вбачається з кошторису та акту виконаних робіт ремонтні роботи полягали у частковому ремонті стін, їх грунтовці, шпакльовці та покрасці, що є відповідає п.7.2 договору - обладнання об'єкту оренди на власний розсуд.

За наведеного, враховуючи наявні недоліки приміщення (на стінах потертості, подряпини), позивач, маючи намір тривалий термін використовувати приміщення для власних потреб, зробив ремонтні роботи в приміщення відповідно до умов договору підряду від 02.09.2013р., про що складено акт виконаних робіт та які оплачено у сумі 6646,08 грн.

Відповідно до част.1 ст.225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема: додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт , додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Частиною 2 ст.230 ЦК України встановлено, що сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення збитків підлягають задоволенню частково в подвійному розмірі вартості виконаних ремонтних робіт - 13 292,16 грн. (6646,08 грн. х 2); в позові про стягнення 20216,02 грн. (10108,01 грн. х 2) збитків - подвійний розмір сплаченої суборендної плати за два місяці оренди - слід відмовити.

Загальний розмір заявлених майнових позовних вимог - 43616,19 грн.

Загальний розмір задоволених майнових позовних вимог - 13292,16 грн.

Відмовлено у позові - 30324,03 грн. (10108,01 грн. суборендної плати + 20216,02 грн. збитки у подвійному розмірі сплаченої суборендної плати).

Відношення задоволених майнових вимог до заявлених - 30,48 %.

Згідно з част.1 ст.49 ГПК України, судовий збір покладається:

у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з част.4 ст.49 ГПК України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

На підставі ст.49 ГПК України судом здійснено розподіл судового збору за подання позовної заяви:

- за позовну вимогу немайнового характеру - судовий збір збір покладається на відповідача-1 у сумі 573,50 грн., на відповідача-2 - у сумі 573,50 грн.;

- за позовну вимогу майнового характеру - судовий збір покладається на відповідача-1 пропорційно сумі задоволених позовних вимог у сумі 524,33 грн.

Відповідно до ст.ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона належними і допустимими доказами повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, посилання скаржників, викладені в апеляційних скаргах, є безпідставними, документально необгрунтованими та такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді справи. Рішення господарського суду Житомирської області у даній справі ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Житомирської області від 13.01.2014 року у справі № 906/1681/13 залишити без змін.

Апеляційну скаргу відповідача-2 підприємства "Ніко-Тех" Житомирської обласної ради Українського фонду "Реабілітація інвалідів" залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу № 906/1681/13 повернути господарському суду Житомирської області.

Головуючий суддя Крейбух О.Г.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Юрчук М.І.