Постанова

від 11.04.2014 по справі 826/3095/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2014 року 09:05 № 826/3095/14

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Саніна Б.В., при секретарі судового засідання Борисовій Т. М. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ТКМ» доДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання протиправною та скасування податкового повідомлення-рішення ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ТКМ» (надалі - Позивач/ТОВ «ТКМ») з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - Відповідач/ДПІ у Дніпровському р-н ГУ Міндоходів у м. Києві), в якому просить суд:

1. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському р-н ГУ Міндоходів у м. Києві №0005102220 від 27.09.2013 р. (форма «Р»), №0005092220 від 27.09.2013 р. (форма «Р») та №0005152220 від 27.09.2013 р. (форма «В4»);

2. Стягнути з Відповідача на користь позивача судові витрати.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.03.2014 р. провадження по справі було відкрито та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання з'явився представник Позивача, який позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просить позовні вимоги задовольнити із підстав викладених в адміністративному позові, зокрема зазначає про порушення Відповідачем положень Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакцій чинній на момент існування правовідносин) (надалі - Закон №168), Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакцій чинній на момент існування правовідносин) (надалі - Закон №334), Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 р. (в редакцій чинній на момент існування правовідносин) (надалі - Положення №88) під час винесення податкового повідомлення-рішення.

В судове засідання з'явився представник Відповідача, подав заперечення щодо позовних вимог, зазначає про дотримання положень чинного законодавства під час винесення спірних податкових повідомлень-рішень, зокрема зазначає про відсутність господарської мети під час укладення договорів із Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «Новітні технології» (надалі - ТОВ «ІПБК «НТ»).

Відповідно до положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Більше того, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «Іззетов проти України», «Пискал проти України», «Майстер проти України», «Субот проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України», «Гержик проти України» суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

В судовому засіданні було допитано в якості свідка директора ТОВ «ТКМ» ОСОБА_2, який повідомив про обставини укладення договору із ТОВ «ІПБК «НТ», порядок його виконання та прийняття виконаних робіт за укладеним договором.

Зважаючи на положення ч.4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), суд дійшов висновку про можливість перейти до розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.

Розглянувши наявні в матеріалах докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення Позивача та Відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтується позов, оцінивши докази які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

ТОВ «ТКМ» зареєстроване Дніпровською районною у м. Києві державною адміністрацією 11.02.2002 р. та взято на податковий облік. Основними видами діяльності Позивача є: діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами; неспеціалізована оптова торгівля; інша професійна, наукова та технічна діяльність, н.в.і.у.; будівництво житлових будівель.

В період з 28.08.2013 р. по 30.08.2013 р., ДПІ у Дніпровському районі було проведено позапланову невиїзну перевірку Позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «ІПБК «НТ» (код ЄДРПОРУ 35632482) за період з 01.05.2010 р. по 31.12.2010 р.

За результатами проведеної перевірки, Відповідачем було складено Акт №612/26-583-22-01-21/31901917 від 30.08.2013 р. «Про результати позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ТКМ» (код ЄДРПОУ 31901917) з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «ІПБК «НТ» (код ЄДРПОРУ 35632482) за період з 01.05.2010 р. по 31.12.2010 р.» (надалі - Акт №612/26), в якому зазначено про виявлені порушення, а саме:

ь пп.7.4.1 та пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168, в результаті чого: занижено податок на додану вартість, в періоді, що перевірявся, на суму 473 331,00 грн., у тому числі за травень 2010 р. в сумі 36 015,00 грн., за червень 2010 р. в сумі 195 854,00 грн., за вересень 2010 р. в суму 241 462,00 грн.;завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту в періоді, що перевірявся, на загальну суму 32 555,00 грн., у тому числі за листопад 2010 р. в сумі 20 241,00 грн., за грудень 2010 р. в сумі 12 314,00 грн.

ь п.5.1, пп.5.2.1. п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 632 358,00 грн., у тому числі: за півріччя 2010 р. в розмірі 289 836,00 грн., за три квартали 2010 р. в сумі 591 664,00 грн., за 2010 р. в сумі 632 358,00 грн.;

ь пп.1.2 п.1, пп.2.1, пп.2.4, пп.2.16 п.2 та пп.3.2 п.3 Положення №88.

27.09.2013 р., на підстав Акту №612/26, Відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення, зокрема:

ь №0005102220 від 27.09.2013 р. (форма «Р»), якою збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 790 447,50 грн. (із яких за основним платежем - 632 358,00 грн. та за штрафними санкціями - 158 089,50 грн.;

ь №0005092220 від 27.09.2013 р. (форма «Р»), якою збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 301 827,50 грн. (із яких за основним платежем - 241 462,00 грн. та за штрафними санкціями - 60 365,50 грн.);

ь №0005152220 від 27.09.2013 р. (форма «В4»), якою зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 32 555,00 грн.

Вважаючи, що Відповідачем було порушено права та охоронювані законом інтереси Позивача під час винесення податкових повідомлень-рішень, останній оскаржив їх в судовому порядку.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усіх форм дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість, валових витрат та податкового кредиту, регулюються положеннями ст.5 Закону №334 та ст.7 Закону №168.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону №334 валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

В пп.5.2.1 п.5.2 Закону №334 встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.5.3 - п.5.7 цієї статті.

Згідно пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону №334 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до абз.4 пп.5.3.9 п.5.3 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За приписами п. 5.11 ст.5 Закону №334 установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

В пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168 визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону №168 якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Виходячи з аналізу наведених положень Закону №334 та Закону №168, підставою для формування валових витрат є наявність у платника податку - покупця відповідних розрахункових та платіжних документів, а підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки.

Тобто Закон №334 та Закон №168 пов'язують виникнення у платника податків права на включення до складу валових витрат вартості придбаних товарів (робіт, послуг), а сплачених ним у складі такої вартості сум податку - до складу податкового кредиту із фактичним виконанням робіт (послуг) чи поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений.

Крім того, у відповідності до правової позиції Вищого адміністративного суду України, що викладена у його листі №742/11/13-11 від 02.06.2011р., податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають як відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, так і первинні документи на підставі яких сформований потоковий облік платника податку.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні регулюються Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (надалі - Закон №996). Цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ч.1 ст.2 Закону №996).

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (ч.2 ст.3 Закону №996).

Відповідно до ст.1 Закону №996 первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч.1 ст.9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому, п.1.1 р.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 р. (надалі - Положення №88) передбачено, що дане Положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету.

Пунктом 2.1 та п.2.2 р.2 Положення №88 передбачено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо.

Як наслідок, суд дійшов висновку, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З огляду на вищевказане податковий кредит формується за наслідками реальної господарської операції, що підтверджується належними податковими накладними та первинними документами, в рамках господарської діяльності платника податків.

При цьому, суд приймає до уваги, що відповідно до позиції Вищого адміністративного суду України, яка викладена в листі №742/11/13-11 від 02.06.2011 р. з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини:

1. Рух активів у процесі здійснення господарської операції.

2. Установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції

3. Установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Як вбачається із матеріалів справи, між Позивачем та ТОВ «ІПБК «НТ» укладено договір №7/05 від 07.05.2010 р. (надалі - Договір №7/05), відповідно до якого Замовник (Позивач) доручає, а Виконавець (ТОВ «ІПБК «НТ») бере на себе обов'язок по виконанню монтажних робіт на об'єктах Замовника (п.1.1 Договору №7/05).

Відповідно до положень п.2.1 Договору №7/05 загальна вартість, кількість, дата початку та закінчення робіт зазначається в Договірній ціні на кожен окремий об'єкт.

З метою належного виконання Договору №7/05 Позивачем було надано до ТОВ «ІПБК «НТ» пропозиції №07/5-1 від 07.05.2010 р., №28/5-1 від 28.05.2010 р. №27/10-1 від 27.10.2010 р. та №26/11-1 від 26.11.2010 р. в яких було запропоновано обсяг робіт та вартість вказаних робіт.

При цьому, відповідно до п.5.1 Договору №7/05 виконані роботи передаються Замовнику Виконавцем за актом здачі-приймання (форма КБ-3 та КБ-2в), підписаних поважними представниками.

Так, як вбачається із матеріалів справи між ТОВ «ТКМ» та ТОВ «ІПБК «НТ» було підписано Акти приймання виконаних будівельних робіт (ф. №КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт (та витрати) (ф. №КБ-3), а саме:

ь Акт №1 (за травень 2010 р.) на суму 216 087,60 грн.; Акт №1 (за червень 2010 р.) на суму 1 130 353,20 грн.; Акт №1 (за червень 2010 р.) на суму 44 772,00 грн.; Акт №1 (за вересень 2010 р.) на суму 507 063,60 грн.; Акт №2 (за вересень 2010 р.) на суму 941 708,40 грн.; Акт №1 (за листопад 2010 р.) на суму 121 448,40 грн.; Акт №1 (за грудень 2010 р.) на суму 73 885,20 грн.;

ь Довідка (за травень 2010 р.) на суму 216 087,60 грн.; Довідка (за травень 2010 р.) на суму 1 130 353,20 грн.; Довідка (за травень 2010 р.) на суму 44 772,00 грн.; Довідка (за вересень 2010 р.) на суму 1 448 772,00 грн.; Довідка (за листопад 2010 р.) на суму 121 448,40 грн.; Довідка (за грудень 2010 р.) на суму 73 885,20 грн.

Крім того, ТОВ «ІПБК «НТ» було видано Позивачу податкові накладні, а саме: №510041 від 31.05.2010 р. на суму 216 087,60 грн.; №610041 від 30.06.2010 р. на суму 44 772,00 грн.; №610042 від 30.06.2010 р. на суму 1 130 353,20 грн.; №910041 від 20.09.2010 р. на суму 470 728,80 грн.; №910042 від 23.09.2010 р. на суму 470 979,60 грн.; №910043 від 29.09.2010 р. на суму 507 063,60 грн.; №111041 від 30.11.2010 р. на суму 121 448,40 грн.; №1210041 від 24.12.2010 р. на суму 73 885,20 грн.

Факт проведення оплати за Договором №7/05 посвідчено Позивачем наданими платіжними дорученнями та виписками по особам рахункам.

Додатково Позивачем надано копію ліцензії серія АВ №512075, виданої Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві від 22.01.2010 р. (термін дії з 22.01.2010 р. по 22.01.2013 р.), відповідно до якої ТОВ «ІПБК «НТ» має право проводити будівельні та монтажні роботи, зведення несучих та огороджувальних конструкцій будівель та споруд, роботи з опорядядження конструкцій та устаткування, улаштування покрівель, монтаж внутрішніх інженерних мереж, систем, приладів і засобів вимірювання та інші види робіт.

Як було встановлено в судовому засіданні, що підтверджується показами свідка, Договір №7/05 було укладено з метою належного виконання договорів, а саме:

ь №6/1/2-3 від 15.02.2010 р., укладеного між ТОВ «ТКМ» Та Службою зовнішньої розвідки України (надалі - Договір №6/1/2-3), відповідно до якого Виконавець робіт (ТОВ «ТКМ») зобов'язується за завданням Замовника (Служба зовнішньої розвідки України) на свій ризик виконати та здати йому в установленому договором строк закінчені роботи із створення комплексу технічного захисту інформації (КТЗІ) та комплексної системи захисту інформації (КСЗІ), враховуючи розроблення, впровадження, випробування та атестацію КТЗІ відповідно до вимог нормативних документів з ТЗІ, на об'єктах Замовника (шестиповерхової частини службово-технічної будівлі спеціального призначення), розташованого за адресою: м. Київ, вул. Нагірна, 24/1, а Замовник зобов'язується надати Виконавцю робіт фронт робіт, прийняти закінчені роботи на Об'єкті та оплатити їх (п.1.1 Договору №6/1/2-3);

ь №6/1/10-1 від 19.10.2010 р., укладеного між ТОВ «ТКМ» та Військовою частиною К1410 (надалі - Договір №6/1/10-1), відповідно до якого Підрядник (ТОВ «ТКМ») зобов'язується за завданням Замовника (Військова частина К1410) на свій ризик виконати та здати йому в установлений цим договором строк закінчені роботи з улаштування локальної обчислювальної мережі в приміщеннях 2 поверху будівлі спеціального призначення, розташованої на об'єктах у м. Києві, 19 км. Житомирського шосе, 3, а Замовник (Військова частина К1410) зобов'язується надати Підряднику фронт робіт, прийняти закінчені роботи на Об'єкті та оплатити їх (п.1.1 Договору №6/1/10-1);

ь №6/1/12-6 від 02.12.2010 р., укладеного між ТОВ «ТКМ» та Військовою частиною К1410 (надалі - Договір №6/1/12-6), відповідно до якого Підрядник (ТОВ «ТКМ») зобов'язується за завданням Замовника (Військова частина К1410) на свій ризик виконати технічне обслуговування засобів та систем охоронної сигналізації,Ю охоронного освітлення та відео нагляду на об'єкті Замовника, розташованого за адресою смт. Великодолинське Оводіополського району Одеської області (п.1.1 Договору №6/1/12-1).

В п.2.1 Договорів №6/1/2-3 та №6/1/10-1 вказано, що договірна ціна визначається на основі кошторису.

Позивачем надано до матеріалів справи локальні кошториси та розрахунки договірної ціни, зокрема:

ь за Договором №6/1/2-3 - договірна ціна №1 на проектні та вишукувальні роботи «Реконструкція службово-технічної будівлі спеціального призначення в м. Києві по Нагірній, 24/1» на суму 1 193 491,69 грн.; договірна ціна №2 «Створення комплексу технічного захисту інформації «КТЗІ» та комплексної системи захисту інформації (КСЗІ) на об'єкті Замовника (шестиповерхової частини службово-технічної будівлі спеціального призначення), за адресою м. Київ, вул. Нагірна, 24/1)» на суму 1 090 685,20 грн.; договірна ціна №3 «Створення комплексу технічного захисту інформації «КТЗІ» та комплексної системи захисту інформації (КСЗІ) на об'єкті Замовника (шестиповерхової частини службово-технічної будівлі спеціального призначення), за адресою м. Київ, вул. Нагірна, 24/1)» на суму 444 944,20 грн.; локальний кошторис №1 «Монтаж обладнання ТЗІ» на суму 1 135 251,00 грн.; локальний кошторис №2 «Захистне заземлення» на суму 16 480,00 грн.; локальний кошторис №3 «Екранована кімната» на суму 252 710,00 грн.; локальний кошторис №4 «Локальний кошторис на придбання устаткування для серверного приміщення» на суму 79 147,00 грн.; локальний кошторис №5 «Пожежогасіння приміщення» на суму 127 079,00 грн.; локальний кошторис «Кондиціювання та вентиляція» на суму 315 526,00 грн.; локальний кошторис №7 «Пусконалагоджувальні роботи по комплексному захисту інформації» на суму 1 875 670,00 грн.;

ь за Договором №6/1/10-1 - договірна ціан №1 «Улаштування локально-обчислювальної мережі в приміщеннях 2-го поверху будівлі спеціального призначення за адресою м. Київ 19 км Житомирського шосе» на суму 208 682,40 грн.; локальний кошторис №1 «локальна обчислювальна мережа будівлі спеціального призначення (приміщенні 2-го поверху гаража) Улаштування локально-обчислювальної мережі в приміщеннях 2-го поверху будівлі спеціального призначення за адресою м. Київ 19 км Житомирського шосе» на суму 150 661,00 грн.;

ь за Договором №6/1/12-6 - договірна ціна №1 «Технічного обслуговування охоронної сигналізації та системи відео нагляду на території об'єкта смт. Великодолинське Оводіополського району Одеської області» нас уму 57 238,80 грн.; локальний кошторис №1 «Технічне обслуговування охоронної сигналізації» на суму 2 667,00 грн.; локальний кошторис №2 «Охоронне освітлення» на суму 4 526,00 грн.; локальний кошторис №3 «Відеонагляд» на суму 27 864,00 грн.;

Крім того, відповідно до п.4.4 Договору №6/1/2-3 та Договору №6/1/10-1 оплата робіт, виконаних субпідрядниками, проводиться на підставі складаних ними та підписаних Генеральним підрядником актів приймання виконаних та довідки про вартість виконаних робіт (ф.№КБ-2в, №КБ-3) безпосередньо Генеральним підрядником.

Позивачем надано до суду копії Актів приймання виконаних підрядних робіт (ф.№КБ2-в), а саме:

ь за Договором №6/1/2-3 - акт №1 (за травень 2010 р.) на суму 640 629,60 грн.; акт №3 (за травень 2010 р.) на суму 349 798,80 грн.; акт №4 (за травень 2010 р.) на суму 659 372,40 грн.; акт №1 (за червень 2010 р.) на суму 572 083,20 грн.; акт №2 (за червень 2010 р.) на суму 673 345,20 грн.; акт №1 (за вересень 2010 р.) на суму 921 252,00 грн.; акт №2 (за вересень 2010 р.) на суму 949 639,20 грн.;

ь за Договором №6/1/10-1 - акт №1 (за листопад 2010 р..) на суму 181 614,00 грн.;

ь за Договором №6/1/12-6 - акт №1 (за грудень 2010 р.) на суму 57 238,80 грн.; акт (за червень 2010 р.) на суму 48 418,80 грн.

Крім того, Позивачем додатково надано в якості доказів: список працівників Позивача; виконавчу схему робіт «КПП-2 Гараж оптоволоконні лінії); податкові декларації Позивача за період, який перевірявся; копії ліцензії Позивача, які видані Департаментом пожежної безпеки МНС України на проектування, монтаж, технічне обслуговування засобів протипожежного захисту та систем опалення, оцінка пожежного стану серія АВ №188431, серія АГ №506276; ліцензія Позивача, що видана Державним комітетом України з будівництва та архітектури серія АБ №205443; ліцензія Позивача, що видана Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві серія АВ №557198; ліцензія Позивача, що видана Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України серія АВ №548157, серія АГ №500754; картки особового рахунку; журнали-ордери та відомості про рахунку 631.

Більше того, в судовому засіданні свідок повідомив, що частина робіт виконувалась із матеріалів, які купувались Позивачем, та надавались робітникам ТОВ «ІПБК «НТ» під час проведення робіт. Так, в якості доказів реальності господарських операцій із ТОВ «ІПБК «НТ» додатково надано видаткові накладні від постачальників товарів, та картки рахунки 631 із такими контрагентами.

Водночас, суд погоджується із посиланням Відповідача, що акти приймання виконаних підрядних робіт не містять розшифрування підписів та дати їх підписання.

При цьому, в судовому засіданні свідок повідомив, що акти приймання виконаних підрядних робіт підписувались безпосередньо на місці виконаних робіт, та в першу чергу звірявся факт виконання робіт.

В той же час, суд приймає до уваги лист Вищого адміністративного суду України №1936/11/13-11 від 01.11.2011 р., в якому передбачено, що сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Водночас, суд погоджується із посиланнями Позивача, про безпідставність фіксації Відповідачем в Акті №612/26 посилань, що контрагент Позивача здійснює господарську діяльність з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки відсутній за своїм місцезнаходженням.

В даному випадку, суд звертає увагу, що перевірка фактичного місцезнаходження контрагента не є кваліфікуючою умовою виникнення у платника права на формування даних податкового обліку за операціями з таким постачальником. Відсутність підприємства за його місцезнаходженням може мати значення для вирішення питання про анулювання реєстрації суб'єкта господарювання платником ПДВ чи для припинення юридичної особи, однак дана обставина не стосуються належного виконання господарських зобов'язань виконавцем робіт (постачальником товарів) за укладеними договорами.

Крім того, суд критично ставиться до посилання Відповідача, що укладені договори між Позивачем та ТОВ «ІПБК «НТ» не мали на меті реального настання наслідків, так як у ТОВ «ІПБК «НТ» відсутні власні виробничі ресурси. Так, податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється виготовлення робіт контрагентом Додатково судом встановлено, що на момент складання податкових накладних ТОВ «ІПБК «НТ» був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку.

При цьому, Відповідачем не заперечується, що на момент видання податкових накладних - свідоцтво про реєстрацію платника податків ТОВ «ІПБК «НТ»» було діючими та актуальними.

На переконання суду, подальше анулювання свідоцтв платника податку на додану вартість не позбавляє правового значення податкові накладні, які були видані ТОВ «ІПБК «НТ» до прийняття рішення про анулювання свідоцтва платника ПДВ.

Крім цього, необхідно зазначити, що і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Відповідачем не було доведено під час розгляду справи факт обізнаності Позивача про можливі факти недекларування контрагентами Позивача податкових зобов'язань, за наслідками здійснених з ними господарських операцій.

Суд не погоджується із доводами Відповідача, що зафіксовані в Акті №87/26, про нереальність господарських операцій в зв'язку із порушенням кримінальних справ відносно фізичних осіб за фактами фіктивного підприємництва - створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності.

Порушення кримінальної справи за фактом вчинення злочину не може бути доказом вини певної особи у вчиненні злочину, оскільки в ст.62 Конституції України визначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Як вказано у п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за ст.228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі , щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідачем, у свою чергу, до суду не надано судового рішення, прийнятого по кримінальним справам по контрагенту Позивача, не надано доказів того, що посадових осіб ТОВ «ІПБК «НТ» було притягнуто до кримінальної за фіктивне підприємництво чи завідоме укладення протиправних правочинів з метою ухилення від сплати податків або отримання безпідставної податкової вигоди з бюджету.

В той же час, протокол допиту свідків в кримінальних справах не є належним доказом, в розумінні положень ст.69, ст.70 та ст.71 КАС України, який посвідчує нереальність господарських операцій.

Крім того, суд також приймає до уваги пояснення Позивача, що Договори №6/1/2-3, №6/1/10-1 та №6/1/12-6 укладені між Позивачем та ТОВ «ІПБК «НТ» в судовому поряду недійними не визнавались.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною1 ст.6 КАС України гарантовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином, завданням адміністративного судочинства є захист саме порушених прав, свобод та інтересів фізичної особи.

Частинами 1 та 2 ст.11 КАС України, визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Крім того, в ч.2 ст.72 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на вищевказане суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову. Відповідно до положень ст.94 КАС України, судовий збір Позивачу відшкодовується в обсязі, що був оплачений Позивачем, за майнову вимогу.

При цьому, згідно з ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір», під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Так, ставки сплати судового збору встановлено ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якої за подання до адміністративного суду позовної заяви майнового характеру судовий збір становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Враховуючи суму майнових вимог ставка судового збору за даною справою становить 4 872,00 грн.

Відповідно до наявних в матеріалах справи квитанцій, Позивач сплатив судовий збір у розмірі 487,20 грн. Як наслідок, результат розгляду адміністративної справи в частині майнових вимог та вищезазначені правові норми, з Відповідача підлягає стягненню на користь Державного бюджету решта суми судового збору в розмірі 4 382,80 грн.

Керуючись положеннями ст.2, ст.17, ст.71, ст.86, ст.158-ст.163, ст.167, ст.254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТКМ» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві №0005102220 від 27.09.2013 р., №0005092220 від 27.09.2013 р. та №0005152220 від 27.09.2013 р.

3. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТКМ» понесені судові витрати в розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп. із Державного бюджету направлених на асигнування діяльності Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

4. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути решту суми судового збору у розмірі 4 382 (чотири тисячі триста вісімдесят дві) грн. 20 коп. на розрахунковий рахунок №31218206784007 у ГУ ДКСУ у місті Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001 із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.185-187 КАС України.

Суддя Б. В. Санін