Ухвала

від 17.06.2014 по справі 826/3095/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/3095/14 Головуючий у 1-й інстанції: Санін Б.В.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бужак Н. П.

Суддів Костюк Л.О., Троян Н.М.

За участю секретаря Савін І.В.

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 квітня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТКМ» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТКМ» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27 вересня 2013 року №0005102220, №0005092220 та №0005152220.

Відповідно до постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 квітня 2014 року позовні вимоги задоволено.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши осіб, що з»явились в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 28.08.2013 року по 30.08.2013 року ДПІ у Дніпровському районі було проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ТКМ» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «ІПБК «НТ» за період з 01.05.2010 року по 31.12.2010 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт №612/26-583-22-01-21/31901917 від 30.08.2013 року у якому встановлено порушення ТОВ «ТКМ» вимог пп.7.4.1 та пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого: занижено податок на додану вартість, в періоді, що перевірявся, на суму 473 331,00 грн., у тому числі за травень 2010 року в сумі 36 015,00 грн., за червень 2010 року в сумі 195 854,00 грн., за вересень 2010 року в суму 241 462,00 грн.; завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту в періоді, що перевірявся, на загальну суму 32 555,00 грн., у тому числі за листопад 2010 року в сумі 20 241,00 грн., за грудень 2010 року в сумі 12 314,00 грн.; п.5.1, пп.5.2.1. п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 632 358,00 грн., у тому числі: за півріччя 2010 року в розмірі 289 836,00 грн., за три квартали 2010 року в сумі 591 664,00 грн., за 2010 року в сумі 632 358,00 грн.; пп.1.2 п.1, пп.2.1, пп.2.4, пп.2.16 п.2 та пп.3.2 п.3 Положення №88.

27 вересня 2013 року на підстав акту перевірки №612/26 податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення, а саме:

- №0005102220 (форма «Р»), якою збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 790 447,50 грн. (із яких за основним платежем - 632 358,00 грн. та за штрафними санкціями - 158 089,50 грн.;

- №0005092220 (форма «Р»), якою збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 301 827,50 грн. (із яких за основним платежем - 241 462,00 грн. та за штрафними санкціями - 60 365,50 грн.);

- №0005152220 (форма «В4»), якою зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 32 555,00 грн.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, між ТОВ «ТКМ» та ТОВ «ІПБК «НТ» укладено договір №7/05 від 07.05.2010 року, відповідно до якого ТОВ «ТКМ» (замовник) доручає, а ТОВ «ІПБК «НТ» (виконавець) бере на себе обов'язок по виконанню монтажних робіт на об'єктах замовника (п.1.1 договору №7/05).

Відповідно до положень п.2.1 договору №7/05 загальна вартість, кількість, дата початку та закінчення робіт зазначається в договірній ціні на кожен окремий об'єкт.

З метою належного виконання договору №7/05 позивачем надано до ТОВ «ІПБК «НТ» пропозиції №07/5-1 від 07.05.2010 року, №28/5-1 від 28.05.2010 року, №27/10-1 від 27.10.2010 року та №26/11-1 від 26.11.2010 року в яких запропоновано обсяг робіт та вартість вказаних робіт.

Відповідно до п.5.1 договору №7/05 виконані роботи передаються замовнику виконавцем за актом здачі-приймання (форма КБ-3 та КБ-2в), підписаних поважними представниками.

Так, як вбачається із матеріалів справи між ТОВ «ТКМ» та ТОВ «ІПБК «НТ» було підписано акти приймання виконаних будівельних робіт та довідки про вартість виконаних будівельних робіт (та витрати), саме: акт №1 та довідка (за травень 2010 року) на суму 216 087,60 грн.; акт №1 та довідка (за червень 2010 року) на суму 1 130 353,20 грн.; акт №1 та довідка (за червень 2010 року) на суму 44 772,00 грн.; акт №1 (за вересень 2010 року) на суму 507 063,60 грн. та довідка (за вересень 2010 року) на суму 1 448 772,00 грн.; акт №2 (за вересень 2010 року) на суму 941 708,40 грн.; акт №1 та довідка (за листопад 2010 року) на суму 121 448,40 грн.; акт №1 та довідка (за грудень 2010 року) на суму 73 885,20 грн.;

ТОВ «ІПБК «НТ» видано позивачу податкові накладні, а саме: №510041 від 31.05.2010 року на суму 216 087,60 грн.; №610041 від 30.06.2010 року на суму 44 772,00 грн.; №610042 від 30.06.2010 року на суму 1 130 353,20 грн.; №910041 від 20.09.2010 року на суму 470 728,80 грн.; №910042 від 23.09.2010 року на суму 470 979,60 грн.; №910043 від 29.09.2010 року на суму 507 063,60 грн.; №111041 від 30.11.2010 року на суму 121 448,40 грн.; №1210041 від 24.12.2010 року на суму 73 885,20 грн.

Крім того, факт проведення оплати за договором №7/05 підтверджується наданими ТОВ «ТКМ» платіжними дорученнями та виписками по особам рахункам.

Додатково позивачем надано копію ліцензії серія АВ №512075, виданої Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві від 22.01.2010 року, відповідно до якої ТОВ «ІПБК «НТ» має право проводити будівельні та монтажні роботи, зведення несучих та огороджувальних конструкцій будівель та споруд, роботи з опорядження конструкцій та устаткування, улаштування покрівель, монтаж внутрішніх інженерних мереж, систем, приладів і засобів вимірювання та інші види робіт.

Як було встановлено в судовому засіданні, договір №7/05 укладено з метою належного виконання договорів, а саме: договору №6/1/2-3 від 15.02.2010 року, укладеного між ТОВ «ТКМ» та Службою зовнішньої розвідки України, відповідно до якого виконавець робіт (ТОВ «ТКМ») зобов'язується за завданням замовника (Служба зовнішньої розвідки України) на свій ризик виконати та здати йому в установленому договором строк закінчені роботи із створення комплексу технічного захисту інформації (КТЗІ) та комплексної системи захисту інформації (КСЗІ), враховуючи розроблення, впровадження, випробування та атестацію КТЗІ відповідно до вимог нормативних документів з ТЗІ, на об'єктах замовника (шестиповерхової частини службово-технічної будівлі спеціального призначення), розташованого за адресою: м. Київ, вул. Нагірна, 24/1, а замовник зобов'язується надати виконавцю робіт фронт робіт, прийняти закінчені роботи на об'єкті та оплатити їх (п.1.1 договору №6/1/2-3); договору №6/1/10-1 від 19.10.2010 року, укладеного між ТОВ «ТКМ» та Військовою частиною К1410, відповідно до якого підрядник (ТОВ «ТКМ») зобов'язується за завданням замовника (Військова частина К1410) на свій ризик виконати та здати йому в установлений цим договором строк закінчені роботи з улаштування локальної обчислювальної мережі в приміщеннях 2 поверху будівлі спеціального призначення, розташованої на об'єктах у м. Києві, 19 км. Житомирського шосе, 3, а замовник (Військова частина К1410) зобов'язується надати підряднику фронт робіт, прийняти закінчені роботи на об'єкті та оплатити їх (п.1.1 договору №6/1/10-1); договору №6/1/12-6 від 02.12.2010 року, укладеного між ТОВ «ТКМ» та Військовою частиною К1410, відповідно до якого підрядник (ТОВ «ТКМ») зобов'язується за завданням замовника (Військова частина К1410) на свій ризик виконати технічне обслуговування засобів та систем охоронної сигналізації, охоронного освітлення та відео нагляду на об'єкті замовника, розташованого за адресою смт. Великодолинське, Оводіополського району. Одеської області (п.1.1 договору №6/1/12-1).

На підтвердження виконання договірних відносин по вище зазначеним договорам, позивачем ТОВ «ТКМ» надано до матеріалів справи локальні кошториси, розрахунки договірної ціни, акти приймання виконаних підрядних робіт.

Надаючи правову оцінку відносинам що склалися між сторонами, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п.5.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.5.3 - п.5.7 цієї статті.

Згідно пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до абз.4 пп.5.3.9 п.5.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Виходячи з аналізу наведених положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про податок на додану вартість», підставою для формування валових витрат є наявність у платника податку - покупця відповідних розрахункових та платіжних документів, а підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки.

Відповідно до ст.1 Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч.1 ст.9 Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому, п.1.1 р.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 р. (надалі - Положення №88) передбачено, що дане Положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету.

Пунктом 2.1 та п.2.2 р.2 Положення №88 передбачено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків, тощо.

Отже, податковий кредит формувався позивачем за наслідками реальної господарської операції, що підтверджується належними податковими накладними та первинними документами, в рамках господарської діяльності платника податків.

З огляду на вищевказане колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що податковим органом не надано доказів, які б свідчили, що фінансово-господарські операції між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТКМ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІПБК «НТ» не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності.

Посилання представника відповідача на недоліки в актах приймання-здачі робіт не можуть вплинути на господарську діяльність позивача та його контрагентів, оскільки судом достовірно встановлено наявність господарських взаємовідносин позивача на виконання умов договорів, укладених з іншими суб'єктами господарської діяльності.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.

Викладені в апеляційній скарзі апелянтом доводи, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. 198,200 КАС України, суд апеляційної інстанції має право за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160,197,198,200,205,206,212,254 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 квітня 2014 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, визначені ст. 212 КАС України

Головуючий суддя: Бужак Н.П.

судді: Костюк Л.О.

Троян Н.М.

Повний текст виготовлено: 18 червня 2014 року.

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.