Постанова

від 04.04.2014 по справі 826/2018/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04 квітня 2014 року 14 год. 00 хв. № 826/2018/14

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Данилишин В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Вальравен" до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання незаконним рішення відповідача.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 17 лютого 2014 року надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Вальравен" (далі - позивач) до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів (далі - відповідач) про визнання незаконним рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 31 жовтня 2013 року №100270000/ 2013/300431/2 (далі - оскаржуване рішення) .

В обґрунтування позову представник позивача зазначила, що відмовляючи у митному оформленні товару, без будь-якого обґрунтування своїх дій, ігноруючи надані позивачем документи, у тому числі додаткові, на підтвердження митної вартості товару, відповідач прийняв оскаржуване рішення.

Ухвалою суду від 26 лютого 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У ході судового розгляду справи представник позивача підтримала позов та просила задовольнити його повністю.

Представник відповідача у судові засідання не прибув, хоча про дати, час та місце судового розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, заява про розгляд справи за відсутності його представника до суду не надійшла.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у судовому засіданні 24 березня 2014 року судом, відповідно до ч.ч. 4, 6 ст. 128 Кодексу адміністративного суду України (далі - КАС України) , прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем, як покупцем, та J.van Walraven Bv., як продавцем, 01 жовтня 2013 року укладено контракт № 5/2013, за умовами якого, продавець зобов'язався продати та відвантажити, а покупець - придбати та прийняти системи для кріплення і монтажу систем водопостачання, опалення, каналізації, сантехніки, кондиціювання повітря та комплектуючі до вказаного обладнання на умовах EXW Мідрехт, Нідерланди, згідно з Incoterms 2000.

У зв'язку з викладеним, на митну територію України ввезено монтажні підтримувальні елементи для кріплення труб з оцинкованої сталі, країна виробник: Китай (далі-товар) .

У подальшому, позивачем надано відповідачу митну декларацію №100270000/2013/ 182743 та відповідні документи, необхідні для митного оформлення товару, а саме: контракт; експортну декларацію виробника; лист виробника про причини відсутності відміток на експортній декларації; CMR від 23 жовтня 2013 року № 1310231148; довідку про транспортно-експедиційні витрати від 29 жовтня 2013 року; договір транспортного експедирування від 27 серпня 2013 року № 186; договір-заявку від 27 серпня 2013 року № 6; копію договору транспортного експедирування від 04 січня 2012 року № 591; рахунок-фактуру (інвойс) від 23 жовтня 2013 року № 13006302; прайс-лист виробника; лист виробника про строк дії прайс-листа від 27 червня 2013 року; виписку Торгово-промислової палати Королівства Нідерландів; копію листа виробника від 31 липня 2013 року; інформацію біржових організацій про вартість сировини, яка використовується для виготовлення товару, що поставляється; копію статуту позивача; копію листа позивача про несплату дивідендів; копію фінансового звіту за 2012 рік; копії видаткових накладних та довіреностей на право отримання товарно-матеріальних цінностей до них на реалізацію товарів, що поставляються; копії платіжних доручень на оплату постачальнику вартості раніше поставлених товарів; копії інвойсів, відповідно до яких, аналогічний товар завозився раніше; копії сторінок каталогу з малюнками та номерами артикулів для ідентифікації продукції; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам.

Однак, не зважаючи на викладене, відповідачем прийнято оскаржуване рішення.

Суд погоджується з доводами представника позивача щодо наявності підстав для задоволення позову, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів та аналізу наступних положень і обставин.

Так, згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 7, п. 24 ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 318, ч. 1 ст. 246, ч. 1 ст. 248, ч. 1 ст. 257, ч. 6 ст. 264 Митного кодексу України (далі - МК України) , встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності органів доходів і зборів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Державна митна справа здійснюється з додержанням прийнятих у міжнародній практиці форм декларування товарів, методів визначення митної вартості товарів, систем класифікації та кодування товарів та системи митної статистики, інших загальновизнаних у світі норм і стандартів.

Митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою органу доходів і зборів, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст. 55 цього Кодексу.

Відповідно до п. 6 Указу Президента України від 25 серпня 1994 року № 475/94 "Про заходи щодо запобігання експорту товарів походження з України за цінами, що можуть розглядатися як демпінгові, та врегулювання торговельних спорів", при здійсненні суб'єктами підприємницької діяльності України експортних та імпортних операцій безпосередньо або через зовнішньоторговельного посередника, контрактні (зовнішньоторговельні) ціни мають відповідати цінам, що склалися чи складатимуться на відповідний товар на ринку експорту чи імпорту на момент здійснення експортної, імпортної операції. Відповідальність за обґрунтування цін за зовнішньоекономічними контрактами покладається на суб'єктів підприємницької діяльності.

Згідно зі ст.ст. 49, 57, ч.ч. 1-3 ст. 53, ст. 266 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується, лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.ч. 5 і 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у ч. 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

На декларанта покладений обов'язок надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур.

При цьому, надання додаткових документів є необхідним у разі потреби підтвердити задекларовану митну вартість товару за першим методом, за наявності обґрунтованих сумнівів митного органу у достовірності відомостей, що містяться у поданих для митного оформлення товару документах. До того ж, розбіжності мають впливати саме на числове значення складових митної вартості товару.

Як з'ясовано судом у ході розгляду справи, позивачем надано відповідачу декларацію № 100270000/2013/182842, на підставі якої товар розмитнено та випущено у вільний обіг під гарантію, а також додатково надано копії калькуляції собівартості продукції виробника від 01 жовтня 2013 року та CMR від 23 жовтня 2013 року № 1310231148.

У ході судового розгляду справи представник позивача пояснила, що вказані документи відповідачем до уваги не прийнято, про що ним зазначено у письмовій відповіді від 28 листопада 2013 року № 14.1/4-26/8334, наданій на прохання позивача про надання консультації щодо документів, необхідних для підтвердження митної вартості товару.

Заслухавши доводи представника позивача та оцінивши наявні у матеріалах справи докази, суд прийшов до висновку про наявність у відповідача усіх документів, необхідних для визначення митної вартості товару за ціною договору (контракту).

Поряд з цим, суд зазначає, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, не надано суду будь-яких доказів, які б свідчили про наявність підстав та обґрунтованість прийняття оскаржуваного рішення, а також не надано письмових заперечень проти позову та доказів на їх обґрунтування.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З викладеного положення вбачається, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості, тобто тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладено на суб'єкта владних повноважень, який є відповідачем у справі.

Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав та/або законних інтересів у разі, якщо суб'єкт владних повноважень заперечує проти позову.

Презумпція винуватості суб'єкта владних повноважень, який є відповідачем у справі, означає припущення, що повідомлені позивачем обставини у справі про рішення, дії та/або бездіяльність відповідача та про порушення прав і законних інтересів відповідають дійсності доти, доки відповідач їх не спростує на підставі доказів. Невиконання обов'язку відповідача довести правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності не звільняє суд від обов'язку постановити справедливе та обґрунтоване судове рішення. Однак, презумпція винуватості позбавляє суд необхідності перевіряти повідомлені позивачем обставини, якщо вони не викликають обґрунтованого сумніву.

В оскаржуваному рішенні зазначено, що позивачем для митного оформлення надано довідку транспортно-експедиційних витрат, яку видано іншим перевізником, ніж зазначено у транспортному документі.

При цьому, згідно з договором від 27 серпня 2013 року № 186, довідки транспортно-експедиційних витрат видаються приватним підприємством "Приват-Транс", яке надає довідки для митних цілей від імені третіх осіб, залучених до перевезення. Право експедитора залучати до перевезення третіх осіб передбачено ст. 932 Цивільного кодексу України. До того ж, для митного оформлення товару надавалась копія договору експедитора з перевізником, інформація про який зазначена у СMR.

Твердження відповідача про те, що позивачем не надано інформацію про вартість у країні-експортері товару, що є ідентичним, спростовується наявними у матеріалах справи доказами.

Крім того, як з'ясовано судом у ході розгляду справи, відповідач при визначенні митної вартості товару використав інформацію про вартість товару, митне оформлення якого уже здійснено.

Поряд з цим, суд зазначає, що інформація, яка міститься у Єдиній автоматизованій інформаційній системі (далі - ЄАІС) , про те, що товар, який задекларовано однією особою, іншими особами розмитнювався за іншою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі та способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не є підставою для відмови у визначенні заявленої декларантом митної вартості товару за основним методом та її визначення за резервним методом, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору.

ЄАІС не містить всієї інформації, яка стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів та умов їх продажу, а тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Таким чином, проаналізувавши викладені положення та обставини, а також зважаючи, що відповідачем не зазначено конкретних обставин, які стали підставою для коригування заявленої позивачем митної вартості товару, зокрема, що невірно визначено його митну вартість, суд прийшов до висновку про протиправність прийняття оскаржуваного рішення.

Суд вважає за необхідне зазначити, що позивач та J.van Walraven Bv. не здійснювали контроль за господарською діяльністю один одного, не вели контроль за третіми особами, не перебували під спільним контролем інших платників податків, їх посадові особи не є держателями часток статутних капіталів позивача та J.van Walraven Bv. Тобто, позивач та його контрагент не є взаємозалежними особами.

До того ж, відповідно до ч. 12 ст. 58 МК України, той факт, що продавець і покупець пов'язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваного товару.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Із системного аналізу викладених положень та обставин вбачається, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Вальравен" до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання незаконним рішення відповідача є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

При цьому, як вбачається зі змісту постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 7, акт суб'єкта владних повноважень може бути визнано протиправним, тобто таким, що порушує права та законні інтереси особи, та, як наслідок, скасовано, оскільки, скасування такого акта є способом захисту порушеного права, який застосовується у разі, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту його прийняття.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 69-71, 86, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської міжрегіональної митниці Міндоходів від 31 жовтня 2013 року № 100270000/2013/300431/2 про коригування митної вартості товарів, прийняте стосовно товариства з обмеженою відповідальністю "Вальравен".

3. Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Вальравен" (ідентифікаційний код 35692562) здійснений ним судовий збір у розмірі 182,70 грн. (Сто вісімдесят дві гривні сімдесят копійок) із Державного бюджету України.

Копії постанови направити сторонам (вручити їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови . Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин