Ухвала

від 12.03.2015 по справі 826/2018/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2015 року м. Київ К/800/38705/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Шведа Е.Ю.,

суддів Горбатюка С.А.,

Мороз Л.Л.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за

касаційною скаргою Київської міжрегіональної митниці Міндоходів

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 квітня 2014 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2014 року у справі № 826/2018/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вальравен»

до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів

про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вальравен» (далі - ТОВ «Вальравен») звернулось до суду з адміністративним позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Київської регіональної митниці Міндоходів про коригування заявленої митної вартості товарів від 31 жовтня 2013 року № 100270000/ 2013/300431/2.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 квітня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2014 року, позов задоволено.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанції скасувати, ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позову. Доводи касаційної скарги мотивовані тим, що документи подані декларантом не дозволяють визначити ціну товару, а саме: відсутня довідкова інформація про вартість в країні-експортері товарів, що є ідентичними, не включено до митної вартості товарів вартість навантаження товару та подана до митного оформлення довідка транспортно-експедиційних витрат видана іншим перевізником, ніж зазначена у транспортному документі CMR. Крім того, до митної вартості на транспортування увійшла сума у розмірі 5999,99 грн. Натомість транспортно-експедиційні послуги становлять 750 євро.

В запереченнях, що надійшли на адресу суду позивач вважає рішення судів першої та апеляційної інстанцій законними та обґрунтованими, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, рішення судів - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, суд дійшов наступного висновку.

Судами встановлено наступні обставини. ТОВ «Вальравен» відповідно до контракту з компанією «J.van Walraven Bv» (Нідерланди) від 01 жовтня 2013 року № 5/2013 імпортує на митну територію України монтажні підтримувальні елементи для кріплення труб з оцинкованої сталі, країна виробник: Китай.

Відповідно до п. 1.1 умов вказаного контракту, продавець продає та відвантажує, а покупець купляє та приймає системи для кріплення і монтажу систем водопостачання, опалення, каналізації, сантехніки, кондиціювання повітря та комплектуючі до вказаного обладнання на умовах EXW Мідрехт, Нідерланди, згідно з Інкотермс 2000.

Пунктом 6.1 вказаного контракту зазначено, що перевезення товару здійснюється транспортом Покупця. Навантажувальні роботи здійснюються за рахунок продавця (пункт 6.2 контракту).

З метою митного оформлення товару «монтажних підтримувальних елементів для кріплення труб з оцинкованої сталі» ТОВ «Вальравен» подало до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів митну декларацію № 100270000/2013/182743 від 30 жовтня 2013 року.

Для здійснення митного оформлення товару позивачем разом з митною декларацією подавались наступні документи:

контракт; експортну декларацію виробника;

лист виробника про причини відсутності відміток на експортній декларації;

CMR від 23 жовтня 2013 року № 1310231148;

довідку про транспортно-експедиційні витрати від 29 жовтня 2013 року;

договір транспортного експедирування від 27 серпня 2013 року № 186;

договір-заявку від 27 серпня 2013 року № 6;

копію договору транспортного експедирування від 04 січня 2012 року № 591;

рахунок-фактуру (інвойс) від 23 жовтня 2013 року № 13006302;

прайс-лист виробника; лист виробника про строк дії прайс-листа від 27 червня 2013 року;

виписку Торгово-промислової палати Королівства Нідерландів;

копію листа виробника від 31 липня 2013 року; інформацію біржових організацій про вартість сировини, яка використовується для виготовлення товару, що поставляється;

копію статуту позивача; копію листа позивача про несплату дивідендів;

копію фінансового звіту за 2012 рік;

копії видаткових накладних та довіреностей на право отримання товарно-матеріальних цінностей до них на реалізацію товарів, що поставляються;

копії платіжних доручень на оплату постачальнику вартості раніше поставлених товарів;

копії інвойсів, відповідно до яких, аналогічний товар завозився раніше;

копії сторінок каталогу з малюнками та номерами артикулів для ідентифікації продукції;

довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам.

За результатами розгляду поданих до митного оформлення документів у митного органу виник сумнів достовірності поданих декларантом відомостей щодо ціни товару.

Таким чином, не погоджуючись із визначеною декларантом митною вартістю товару у МД, митний орган запропонував позивачу додатково надати документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару; страхові документів за умови страхування; каталоги, специфікації, прейскуранти виробника товару; виписки з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження товару; довідкову інформації про вартість товару у країні-експортері; розрахунок ціни (калькуляцію); висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

В зв'язку з ненаданням позивачем всіх витребовуваних документів, рішенням митного органу від 31 жовтня 2013 року № 100270000/ 2013/300431/2 скориговано митну вартість товару.

У вказаному рішенні зазначено, що митна вартість товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються у зв'язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені документально, а саме: надані документи містять неповні відомості на умовах EXW до митної вартості мають бути включені витрати на транспортування до кордону. Подана до митного оформлення довідка транспортно-експедиційних витрат видана перевізником, який не зазначений в CMR, а пов'язаність позивача з контрагентом може мати вплив на митну вартість товару.

Коригування митної вартості товару стало підставою для видання картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів через митний кордон України від 31 жовтня 2013 року № 100270000/2013/01997.

В подальшому за наслідками розгляду додатково поданих позивачем документів, відповідачем листом від 28 листопада 2013 року № 141/4-26/8334 повідомлено ТОВ «Вальравен», що в наданому консультаційному висновку Судової незалежної експертизи України від 15 листопада 2013 року № ЕД-1-6-60/13 експерт посилається на цінову інформацію оцінюваного товару на внутрішньому ринку України, а посилання на інформацію виробників практично відсутнє; калькуляція собівартості продукції не містить всіх складових собівартості товару; взагалі не надано довідкову інформацію вартості товару у країні-експортері; декларант не довів, що взаємозв'язок між продавцем і покупцем не вплинув на заявлену митну вартість.

Не погоджуючись з вказаним рішенням митного органу про коригування митної вартості товару позивач звернувся до суду з даним позовом про його скасування.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачем не доведено наявність у поданих позивачем до митного оформлення документах розбіжностей чи ознак підробки, і не доведено що, подані документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів або не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, у зв'язку з чим у митниці не було правових підстав для коригування митної вартості товару.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком судів та зазначає наступне.

Відповідно до ст. 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами 1, 2 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно із частинами 1, 2 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

При цьому, ч. 4 ст. 53 МК України визначено, що у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).

Згідно з ч. 1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Разом з тим, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

При цьому, законом чітко встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмови у митному оформленні. Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

Відтак, приписи вказаних статей зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Судами встановлено, що відповідачем не доведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару рішенням не встановлено.

Доводи митного органу стосовно невключення до митної вартості товару вартості навантаження товару обґрунтовано спростовано судами попередніх інстанцій, оскільки ціна, зазначена в інвойсі, співпадає з ціною, вказаною в прайс-листі, що свідчить про те, що позивачем не включено в митну вартість послуги по навантаженню товару оскільки довідка перевізника вказує на виконання навантажувальних робіт за рахунок продавця, що також відповідає умовам поставки EXW.

Щодо доводів митного органу, що до митної вартості на транспортування увійшла сума у розмірі 5999,99 грн., натомість, транспортно-експедиційні послуги становлять 750 євро, суд зазначає, що з аналізу норм МК України вбачається, що до митної вартості не включаються витрати на транспортування після ввезення товару на територію України. Таким чином, ТОВ «Вальравен» включено до митної вартості лише суму транспортно-експедиційних послуг у розмірі 5999,99 грн. фактично сплачену декларантом до ввезення товару на територію України.

Стосовно доводів митного органу, щодо неправомірності поданої ТОВ «Вальравен» до митного оформлення довідки транспортно-експедиційних витрат виданої іншим перевізником, ніж зазначеної у транспортному документі CMR, судами обґрунтовано спростовано зазначені доводи, оскільки згідно з договором від 27 серпня 2013 року № 186 довідки транспортно-експедиційних витрат видаються приватним підприємством «Приват-Транс», яке надає їх для митних цілей від імені третіх осіб, залучених до перевезення.

Таке право експедитора залучати до перевезення третіх осіб передбачено ст. 932 ЦК України. До того ж, для митного оформлення товару надано копію договору експедитора з перевізником, інформація про який зазначена у СMR.

Також суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, зазначивши, що ненадання довідкової інформації вартості товару у країні-експортері, як на підставу коригування митної вартості є протиправним з огляду на те, що відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 64 МК України митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера.

За таких обставин, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів, що надані для митного оформлення документи не містять розбіжностей, а їх дані піддаються обчисленню та підтверджують ціну товару.

Крім того, з рішення про визначення митної вартості вбачається, що підставою для відмови у прийнятті визначеної декларантом митної вартості послугував, зокрема, аналіз бази даних (ЄАІС ДМСУ) з посиланням на необхідність перевірки достовірності складових митної вартості та можливості заниження митної вартості товару.

З цього приводу суд касаційної інстанції зазначає, що МК України не передбачено права митних органів коригувати ціну товару лише на підставі цінової бази даних ДМСУ. Рішення про митне оформлення товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДМСУ, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також необхідно врахувати, що в ЄАІС ДМСУ відсутня інформації про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення. Тому, така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально і підлягають обчисленню.

За таких обставин, суди дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову. Судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, ухвалено обґрунтоване рішення, яке постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та встановленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до ч. 3 ст. 220 1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 221-1, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 квітня 2014 року, та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України та не підлягає оскарженню, проте може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: