Рішення

від 25.03.2014 по справі 910/21918/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/21918/13 25.03.14

За позовомВідкритого акціонерного товариства "Холдингова компанія "Краян" до 1. Фонду державного майна України 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторно-оздоровчий комплекс "Магнолія" 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фейм груп" 4. Підприємства з іноземними інвестиціями у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю "Аверс" 5. Дочірнього підприємства "Транс океан тур" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: 1. Міністерства промислової політики України 2. Публічного акціонерного товариства "Будгідравліка" 3. Дочірнього підприємства Санаторно-оздоровчий багатопрофільний комплекс для дітей з батьками "Магнолія" Дочірнє підприємство Відкритого акціонерного товариства "Холдингова компанія "Краян" провизнання відсутнім права власності Головуючий, суддя Бойко Р.В.

Судді: Нечай О.В.

Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача:Нестеренко С.С. від відповідача 1:Шевчук О.М. від відповідача 2:не з'явився від відповідача 3:Кохан Л.Г. від відповідача 4:Кохан Л.Г. від відповідача 5:Кохан Л.Г. від третьої особи 1:не з'явився від третьої особи 2:не з'явився від третьої особи 3:не з'явився

Обставини справи:

Відкрите акціонерне товариство "Холдингова компанія "Краян" (надалі - "ВАТ "ХК "Краян") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Фонду державного майна України (надалі - "ФДМУ") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторно-оздоровчий комплекс "Магнолія" (надалі - "ТОВ "СОК "Магнолія") про визнання відсутнім права власності.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ВАТ "ХК "Краян" будучи власником переданого йому при створенні майна, а саме: цілісного майнового комплексу "Санаторно-оздоровчий багатопрофільний комплекс для дітей з батьками "Магнолія" загальною площею 10 573,1 кв.м., що знаходиться на земельній ділянці площею 35 236 кв.м. за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 63/65, не приймало будь-яких рішень щодо відчуження такого майна, однак із наявної в Єдиному державному реєстрі судових рішень України постанови Одеського апеляційного господарського суду від 30.07.2013 р. у справі №3-15-16/32-10-969 йому стало відомо про вчинення Фондом державного майна України та ТОВ "СОК "Магнолія" дій, спрямованих на розпорядження вказаним майном, що на думку позивача є порушенням охоронюваних законом його прав і інтересів як власника такого майна, а тому останній просить визнати відсутнім право власності у держави в особі Фонду державного майна України та ТОВ "Санаторно-оздоровчий комплекс "Магнолія" на таке майно.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.11.2013 р. порушено провадження у справі, залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фейм груп" (надалі - "ТОВ "Фейм груп"), Підприємство з іноземними інвестиціями у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю "Аверс" (надалі - "ПзІІ ТОВ "Аверс") та Дочірнє підприємство "Транс океан тур" (надалі - "ДП "Транс океан тур"), розгляд справи призначено на 02.12.2013 р.

Ухвалами господарського суду міста Києва від 02.12.2013 р. залучено до участі у справі в якості співвідповідачів: ТОВ "Фейм груп", "ПзІІ ТОВ "Аверс" та ДП "Транс океан тур", задоволено клопотання ВАТ "ХК "Краян" про вжиття заходів до забезпечення позову та накладено арешт на спірне майно, залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: Міністерство промислової політики України; Публічне акціонерне товариство "Будгідравліка" (надалі - "ПАТ "Будгідравліка"); Дочірнє підприємство Санаторно-оздоровчий багатопрофільний комплекс для дітей з батьками "Магнолія" Дочірнє підприємство Відкритого акціонерного товариства "Холдингова компанія "Краян" (надалі - "ДП СОБК "Магнолія"), розгляд справи відкладено до 23.12.2013 р.

20.12.2013 р. через канцелярію суду представником відповідача 1 подано відзив за змістом якого в задоволенні позову просив відмовити повністю, вказував на те, що позивач не набував спірне майно у власність, оскільки таке майно ніколи не передавалося до його статутного фонду, а тому його посилання на порушення будь-яких прав щодо володіння таким майном є безпідставними.

23.12.2013 р. через канцелярію суду представником відповідача 2 подано відзив на позовну заяву за змістом якого в задоволенні позову просив відмовити повністю, вказував на те, що питання права власності на спірне майно було вирішено господарським судом Одеської області за наслідками розгляду справи №19-12-17/140-09-4489, а тому посилання позивача на те, що він є власником спірного майна безпідставні.

Ухвалами господарського суду міста Києва від 23.12.2013 р. залишено без задоволення заяви ТОВ "Фейм груп", "ПзІІ ТОВ "Аверс" та ДП "Транс океан тур" про відвід судді та у зв'язку з клопотанням третьої особи 1 розгляд справи відкладено на 13.01.2014 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 13.01.2014 р. у зв'язку із перебуванням судді Бойка Р.В. у відпустці справу №910/21918/13 передано для розгляду судді Босому В.П.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.01.2014 р. суддею Босим В.П. прийнято до провадження справу №910/21918/13 та призначено її до розгляду на 10.02.2014 р.

13.01.2014 р. через канцелярію суду представником відповідачів 3-5 подано відзиви на позовну заяву за змістом яких в задоволенні позову просив відмовити повністю, вказував на те, що позивачем не надано доказів існування його права власності на спірне майно, а правомірність набуття такого права відповідачами 3-5 встановлена судовими рішеннями у справі №19-12-17/140-09-4489.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 20.01.2014 р. справу №910/21918/13 передано для розгляду судді Бойку Р.В. у зв'язку із його поверненням з відпустки.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.01.2014 р. суддею Бойком Р.В. прийнято до провадження справу №910/21918/13.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.02.2014 р. у зв'язку із неявкою представників позивача, відповідача 2 та третіх осіб 2, 3 розгляд справи відкладено на 03.03.2014 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.03.2014 р. розгляд справи №910/21918/13 вирішено здійснювати колегіально у складі трьох суддів.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 03.03.2014 р. для колегіального розгляду справи №910/21918/13 визначено наступний склад суду: суддя Бойко Р.В. (головуючий), судді: Івченко А.М., Нечай О.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.03.2014 р. колегією суддів у складі: суддя Бойко Р.В. (головуючий), судді: Івченко А.М., Нечай О.В., прийнято до провадження справу №910/21918/13 та призначено її до розгляду на 20.03.2014 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.03.2014 р. у зв'язку із неявкою представників відповідача 2, третіх осіб 2, 3 та необхідністю надання керуючому санацією ВАТ "ХК "Краян" часу для ознайомлення з матеріалами справи розгляд справи відкладено на 25.03.2014 р.

25.03.2014 р. через канцелярію суду представником позивача було подано заяву за змістом якої останній просив припинити провадження у справі у зв'язку із відсутністю предмету спору.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 25.03.2014 р. у зв'язку із перебуванням судді Івченка А.М. у відпустці для колегіального розгляду справи №910/21918/13 визначено наступний склад суду: суддя Бойко Р.В. (головуючий), судді: Нечай О.В., Стасюк С.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.03.2014 р. колегією суддів у складі: суддя Бойко Р.В. (головуючий), судді: Нечай О.В., Стасюк С.В., прийнято до провадження справу №910/21918/13.

Представник позивача в судове засідання з'явився, подав заяву про відмову від позову та припинення провадження у справі.

В судове засідання представники відповідачів 1, 3-5 з'явилися, проти позову заперечують, в його задоволенні просять відмовити повністю.

Відповідач 2 та треті особи, повідомлені про час і місце розгляду справи належним чином, що підтверджується відміткою на звороті ухвали суду та рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, своїх повноважних представників в судове засідання не направили, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Оскільки про час і місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, пояснення його представника стосовно суті спору були заслухані в попередньому судовому засіданні та викладені у відзиві на позовну заяву, матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті, то підстави для подальшого відкладення розгляду справи відсутні.

Судом в задоволенні заяви представника позивача про припинення провадження у справі у зв'язку із відсутністю предмету спору відмовлено, оскільки останнім не доведено існування обставин з якими приписи п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України пов'язують можливість припинення провадження у справі, а саме, факту відсутності предмету спору.

Стосовно заяви представника позивача про відмову від позову та припинення провадження у справі суд відзначає наступне.

Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

У відповідності до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Частиною 6 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Із матеріалів справи вбачається, що станом на сьогоднішній день ВАТ "ХК "Краян" перебуває в процедурі санації.

За змістом ч. 1 ст. 28 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" під санацією розуміється система заходів, що здійснюються під час провадження у справі про банкрутство з метою запобігання визнанню боржника банкрутом та його ліквідації, спрямована на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника, а також задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом реструктуризації підприємства, боргів і активів та/або зміни організаційно-правової та виробничої структури боржника.

Частиною 6 ст. 28 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що керуючий санацією зобов'язаний: прийняти до господарського відання майно боржника та організувати проведення його інвентаризації; відкрити спеціальний рахунок для проведення санації та розрахунків з кредиторами; розробити та подати до суду у випадках, передбачених цим Законом, план санації, погоджений з комітетом кредиторів; забезпечити ведення боржником бухгалтерського і статистичного звіту та фінансової звітності; здійснювати заходи щодо стягнення на користь боржника дебіторської заборгованості, а також стягнення заборгованості з осіб, які несуть з боржником відповідно до закону або договору субсидіарну чи солідарну відповідальність; розглядати вимоги кредиторів щодо зобов'язань боржника, які виникли після порушення справи про банкрутство в процедурі розпорядження майном боржника та санації; заявляти в установленому порядку заперечення щодо заявлених до боржника вимог кредиторів за зобов'язаннями, які виникли після порушення справи про банкрутство; повідомляти у десятиденний строк з дня винесення господарським судом відповідної ухвали орган, уповноважений управляти державним майном, про своє призначення, затвердження мирової угоди, закінчення виконання плану санації, звільнення від обов'язків; забезпечувати визначення початкової вартості майна шляхом проведення незалежної оцінки в разі відчуження майна у процедурі санації в порядку, установленому законодавством про оцінку майна, майнові права та професійну оціночну діяльність; повідомляти орган, уповноважений управляти державним майном, про реалізацію плану санації щодо боржника - державного підприємства або господарського товариства, у статутному капіталі якого частка державної власності становить п'ятдесят і більше відсотків; надавати господарському суду на його вимогу інформацію про здійснення плану санації; на період санації виступати представником сторони (власника) у колективному договорі; здійснювати інші передбачені законодавством повноваження.

Тобто, в силу наведених положень законодавства на керуючого санацією покладається обов'язок вжиття всіх заходів з метою запобігання визнанню боржника банкрутом та його ліквідації, спрямованих на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника, а також задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом реструктуризації підприємства, боргів і активів та/або зміни організаційно-правової та виробничої структури боржника.

В той же час, подана представником позивача (керуючим санацією ВАТ "ХК "Краян") заява про відмову від позову не містить будь-яких обґрунтувань того, яким чином відмова від позову про відновлення прав власності ВАТ "ХК "Краян" на спірне майно буде сприяти оздоровленню фінансово-господарського становища товариства та задоволенню вимог кредиторів, а навпаки такі дії можуть призвести до втрати активів позивача.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що подана представником позивача заява про відмову від позову порушує права і охоронювані законом інтереси як ВАТ "ХК "Краян", так і його кредиторів, а тому в силу положень ч. 6 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України вона не підлягає прийняттю.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні 02.12.2013 р. складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, а наступних судових засіданнях фіксація судового процесу здійснювалася за допомогою технічних засобів.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Наказом Міністерства машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України від 22.02.1994 р. №250 наказано створити на базі Одеського заводу важкого кранобудування "Краян" відкрите акціонерне товариство "Краян".

15.03.1995 р. наказом Фонду державного майна України №8-АТ "Про створення холдингової компанії "Краян" вирішено створити холдингову компанію "Краян" у формі відкритого акціонерного товариства шляхом внесення до статутного фонду відкритого акціонерного товариства "Краян" контрольних пакетів акцій відкритих акціонерних товариств: "Укрінкран"; "Краянсервіс"; ЗТФ "Краян" та "Краянтрейд".

Наказом ФДМУ від 28.08.2003 р. №1525 з урахуванням наказу ФДМУ від 22.12.2003 р. №2320 відповідно до п. 1(а) Указу Президента України від 07.11.2001 р. №1049 "Про невідкладні заходи щодо впорядкування діяльності державних (національних) акціонерних та холдингових компаній" та з метою оптимізації структури ВАТ "Холдингова компанія "Краян" наказано Голові правління ВАТ "ХК "Краян" за результатами інвентаризації в двомісячний термін в установленому порядку передати ФДМУ цілісний майновий комплекс СОБК "Магнолія".

Спільним наказом Міністерства промислової політики України та ФДМУ від 27.08.2004 р. №427/1767 "Щодо передачі державного майна" наказано: передати об'єкт незавершеного будівництва - 6-ти поверхову прибудову до головного корпусу СОБК "Магнолія", що є державною власністю, до сфери управління Фонду державного майна України; ВАТ "ХК "Краян" у встановленому порядку здійснити передачу майна на баланс СОБК "Магнолія" за актом приймання-передачі майна; Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Одеській області відповідно до п. 2 цього наказу та п. 3 наказу Фонду державного майна України від 05.03.2001 р. №357 прийняти функції з управління майном та затвердити акт приймання-передачі майна.

Спір у справі стосується права власності на спірне майно.

Зокрема, позивач вказує, що спірне майно є його власністю та вибуло з його володіння внаслідок неправомірних дій відповідачів 1, 2, що зумовили набуття в подальшому права власності на спірне майно відповідачами 3-5.

Із матеріалів справи вбачається та підтверджується учасниками судового процесу, що спірне майно було державною власністю та при створенні ВАТ "ХК "Краян" передано до його статутного фонду, однак вибуло із власності останнього на підставі наказу ФДМУ від 28.08.2003 р. №1525 та спільного наказу Міністерства промислової політики України та ФДМУ від 27.08.2004 р. №427/1767.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 2 Тимчасового положення про Фонд державного майна України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 07.07.1992 р. №2558-ХІІ, (в редакції, чинній на момент видачі спірного наказу) Фонд у своїй діяльності підпорядкований і підзвітний Верховній Раді України. У своїй діяльності Фонд керується Конституцією і законодавчими актами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а також цим Положенням.

Згідно із п. 7 Тимчасового положення про Фонд державного майна України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 07.07.1992 р. №2558-ХІІ, (в редакції, чинній на момент видачі спірного наказу) Фонд, його регіональні відділення та представництва не мають права втручатися у господарську діяльність підприємств, за винятком випадків, передбачених законодавством України і установчими документами цих підприємств.

Із тексту наказу ФДМУ від 28.08.2003 р. №1525 вбачається, що підставою його видання зазначено п. 1(а) Указу Президента України від 07.11.2001 р. №1049 "Про невідкладні заходи щодо впорядкування діяльності державних (національних) акціонерних та холдингових компаній".

В той же час, підпунктом а) пункту 1 Указу Президента України від 07.11.2001 р. №1049 "Про невідкладні заходи щодо впорядкування діяльності державних (національних) акціонерних та холдингових компаній" постановлено Кабінету Міністрів України у тримісячний строк ужити в установленому порядку стосовно державних (національних) акціонерних та холдингових компаній, зазначених у переліку, який додається, заходів щодо: оптимізації діяльності, структури компаній; прийняття стосовно компаній, діяльність яких є неефективною, рішень про ліквідацію, реорганізацію, приватизацію; забезпечення належного управління державними корпоративними правами, іншим державним майном, що передано компаніям, аж до вилучення зі статутних фондів компаній, які не забезпечують ефективного управління таким майном, пакетів акцій (часток, паїв), що належать державі у статутних фондах інших підприємств, та передачі вилучених пакетів акцій (часток, паїв), що підлягають приватизації, державним органам приватизації для подальшої приватизації відповідно до законодавства, а стосовно вилученого державного майна, що не підлягає приватизації, - визначення умов дальшого його використання.

Тобто, наведений пункт Указу Президента України від 07.11.2001 р. №1049 стосується та надає відповідні повноваження виключно Кабінету Міністрів України, а не Фонду державного майна України.

Доказів на підтвердження існування будь-яких інших правових підстав прийняття наказу ФДМУ від 28.08.2003 р. №1525 матеріали справи не містять, а учасниками судового процесу не надано.

Більш того, за змістом ст. 62 Господарського кодексу України підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами. Підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на основі статуту або модельного статуту. Підприємства незалежно від форми власності, організаційно-правової форми, а також установчих документів, на основі яких вони створені та діють, мають рівні права та обов'язки. Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом.

Відповідно до ч. 8 ст. 63 Господарського кодексу України у випадках існування залежності від іншого підприємства, передбачених статтею 126 цього Кодексу, підприємство визнається дочірнім.

Із змісту ст. 126 Господарського кодексу України вбачається, що асоційовані підприємства (господарські організації) - це група суб'єктів господарювання - юридичних осіб, пов'язаних між собою відносинами економічної та/або організаційної залежності у формі участі в статутному капіталі та/або управлінні. Залежність між асоційованими підприємствами може бути простою і вирішальною. Вирішальна залежність між асоційованими підприємствами виникає у разі якщо між підприємствами встановлюються відносини контролю-підпорядкування за рахунок переважної участі контролюючого підприємства в статутному капіталі та/або загальних зборах чи інших органах управління іншого (дочірнього) підприємства, зокрема володіння контрольним пакетом акцій. Відносини вирішальної залежності можуть встановлюватися за умови отримання згоди відповідних органів Антимонопольного комітету України.

Частинами 1, 2 ст. 65 Господарського кодексу України встановлено, що управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу. Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів.

Наявними в матеріалах справи документами підтверджується, що ДП СОБК "Магнолія" є дочірнім підприємством ВАТ "ХК "Краян".

В силу наведених положень вбачається, що виключно ВАТ "ХК "Краян", як засновнику та власнику, належить право управління та вирішального впливу на діяльність ДП СОБК "Магнолія".

Частиною 1 ст. 34 Закону України "Про підприємства в Україні" встановлено, що ліквідація і реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) підприємства провадяться з дотриманням вимог антимонопольного законодавства за рішенням власника, а у випадках, передбачених цим Законом, - за рішенням власника та за участю трудового колективу або органу, уповноваженого створювати такі підприємства, чи за рішенням суду. Реорганізація підприємства, що зловживає своїм монопольним становищем на ринку, може здійснюватись також шляхом його примусового поділу в порядку, передбаченому чинним законодавством. Реорганізація підприємства, яка може призвести до екологічних, демографічних та інших негативних наслідків, що зачіпають інтереси населення території, повинна погоджуватися з відповідною Радою народних депутатів.

Таким чином, управління ДП СОБК "Магнолія" (в т.ч. його ліквідація) здійснюється не інакше як за відповідним рішенням його власника - ВАТ "ХК "Краян".

В той же час, п. 2.4 наказу від 28.08.2003 р. №1525 Фондом державного майна України було наказано Голові правління ВАТ "ХК "Краян" вжити заходів щодо ліквідації дочірнього підприємства СОБК "Магнолія", що суперечить положенням ст.ст. 65, 126 Господарського кодексу України та ст. 34 Закону України "Про підприємства в Україні".

Із тексту спільного наказу Міністерства промислової політики України та ФДМУ від 27.08.2004 р. №427/1767 вбачається, що підставою його видання зазначено Положення про порядок передачі об'єктів права державної власності, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 р. №1482.

Відповідно до п. 2 Положення про порядок передачі об'єктів права державної власності, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 р. №1482, об'єктами передачі згідно з цим Положенням є: а) цілісні майнові комплекси підприємств, установ, організацій, їх структурних підрозділів (далі - підприємства), крім об'єктів, визначених підпунктом "д" цього пункту. Структурний підрозділ підприємства може бути об'єктом передачі після виділення його в установленому порядку в цілісний майновий комплекс на підставі розподільного балансу; б) нерухоме майно (будівлі, споруди, у тому числі об'єкти незавершеного будівництва, а також нежитлові приміщення після виділення їх в окрему облікову одиницю (інвентарний об'єкт) на підставі складання в установленому порядку розподільного балансу за умови обов'язкового наступного укладення з іншими балансоутримувачами будинку, в якому розташовані ці приміщення, угоди про спільне користування та утримання будинку і прибудинкової території); в) акції (частки, паї), що належать державі у майні господарських товариств (крім передачі акцій державним органам приватизації засновниками відкритих акціонерних товариств, створених у процесі корпоратизації); г) державне майно, що не увійшло до статутного фонду господарських товариств, створених у процесі приватизації, корпоратизації; д) цілісні майнові комплекси підприємств, установ, організацій, їх структурних підрозділів у зв'язку з прийняттям рішення про їх приватизацію; е) інше окреме індивідуально визначене майно підприємств (крім нерухомого).

Згідно із п. 4 Положення про порядок передачі об'єктів права державної власності, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 р. №1482, передача об'єктів права державної власності здійснюється за рішенням: а) Кабінету Міністрів України - щодо об'єктів, визначених підпунктами "а" і "в" пункту 2 цього Положення; б) органів, уповноважених управляти державним майном, або самоврядних організацій за погодженням з Мінекономіки, Мінфіном і Фондом державного майна - щодо об'єктів, визначених підпунктом "б" пункту 2 цього Положення; в) засновника господарського товариства та органу, уповноваженого управляти державним майном, який приймає майно, за погодженням з Мінекономіки, Мінфіном і Фондом державного майна - щодо об'єктів, визначених підпунктом "г" пункту 2 цього Положення; г) органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядних організацій та Фонду державного майна - щодо об'єктів, визначених підпунктами "д" та "е" пункту 2 цього Положення.

Пунктом 5 Положення про порядок передачі об'єктів права державної власності, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 р. №1482, встановлено, що пропозиції щодо передачі об'єктів права державної власності, яка здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України, погоджуються ініціатором передачі з: відповідним органом, уповноваженим управляти державним майном, або самоврядною організацією; Антимонопольним комітетом - шляхом отримання дозволу на зазначену передачу у випадках, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції; підприємством - у разі передачі закріпленого за ним майна; трудовим колективом підприємства - у разі передачі об'єктів соціальної інфраструктури, споруджених за рахунок коштів цього підприємства. Згода трудового колективу підприємства подається у формі виписки з протоколу загальних зборів (конференції представників).

За змістом п. 7 Положення про порядок передачі об'єктів права державної власності, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 р. №1482, якщо передача здійснюється за рішенням органу, уповноваженого управляти державним майном, або самоврядної організації, пропозиції щодо передачі (крім випадків передачі майна у зв'язку з прийняттям або скасуванням рішення про приватизацію) погоджуються відповідно до пункту 5 цього Положення, а також з Мінекономіки, Мінфіном та Фондом державного майна.

Із змісту п. 8 Положення про порядок передачі об'єктів права державної власності, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 р. №1482, вбачається, що передача об'єктів права державної власності здійснюється комісією з питань передачі об'єктів, до складу якої входять: представники органу, уповноваженого управляти державним майном, або самоврядної організації, які приймають та передають державне майно, місцевого органу виконавчої влади, фінансового органу, підприємства, представницького органу трудового колективу підприємства в особі профспілкового комітету (або іншого органу, який представляє інтереси трудового колективу) і трудового колективу підприємства, майно якого підлягає передачі, - у разі передачі підприємств та нерухомого майна; представники органу, уповноваженого управляти державним майном, або самоврядної організації, які приймають та передають державне майно, державного органу приватизації і уповноважена особа, яка здійснює в установленому порядку управління акціями (частками, паями), що належать державі у майні господарського товариства, - у разі передачі цих акцій (часток, паїв); представники органу, уповноваженого управляти державним майном, або самоврядної організації, які приймають та передають державне майно, підприємства і його трудового колективу - у разі передачі іншого окремого індивідуально визначеного майна (крім нерухомого).

З огляду на викладені положення вбачається, що передача майна згідно спільного наказу Міністерства промислової політики України та ФДМУ від 27.08.2004 р. №427/1767, мала здійснюватися за згодою в т.ч. Мінекономіки та Мінфіну та відповідною комісією.

Однак, доказів погодження такого наказу в т.ч. Мінекономіки та Мінфіном чи створення відповідної комісії з метою передачі спірного майна матеріали справи не містять, що свідчить про порушення приписів Положення про порядок передачі об'єктів права державної власності, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 р. №1482.

З огляду на викладене вбачається, що як наказ ФДМУ від 28.08.2003 р. №1525, так і спільний наказ Міністерства промислової політики України та ФДМУ від 27.08.2004 р. №427/1767 було видано з порушеннями положень чинного на момент їх видачі законодавства України (зокрема, ст. 19 Конституції України, ст.ст. 65, 126 Господарського кодексу України, ст. 34 Закону України "Про підприємства в Україні", Тимчасового положення про Фонд державного майна України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 07.07.1992 р. №2558-ХІІ, Положення про порядок передачі об'єктів права державної власності, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 р. №1482), а тому є незаконними в частинах, що стосуються спірного майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

Встановлена судом незаконність актів Міністерства промислової політики України та ФДМУ (накази від 28.08.2003 р. №1525, від 27.08.2004 р. №427/1767) в частинах, що стосуються спірного майна, в силу положень ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України виключає можливість їх застосування у спорі.

Згідно із статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У відповідності до ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні; особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Із матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду Одеської області від 10.01.2011 р., залишеним без змін постановами Одеського апеляційного господарського суду від 15.03.2011 р. та Вищого господарського суду України від 31.05.2011 р., у справі №19-12-17/140-09-4489 за позовом ТОВ "СОК "Магнолія" до ВАТ "Будгідравліка", за участю третіх осіб: ВАТ "ХК "Краян"; Товариства з обмеженою відповідальністю "Радогост"; ФДМУ, за участю прокуратури Приморського району міста Одеси про визнання права власності та зобов'язання вчинити певні дії та за позовами третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору: ДП "Транс океан тур"; ТОВ "Фейм груп"; ПзІІ ТОВ "Аверс", до ТОВ "СОК "Магнолія" про визнання права власності на нерухоме майно: у задоволенні позову ТОВ СОК "Магнолія" відмовлено; позовні вимоги ДП "Транс океан тур", ТОВ "Фейм груп"; ПзІІ ТОВ "Аверс" задоволено; визнано за ДП "Транс океан тур" право власності на цілісний майновий комплекс "Санаторно-оздоровчий багатопрофільний комплекс для дітей з батьками "Магнолія" загальною площею 8892,9 кв.м., розташований на земельній ділянці площею 16316 кв.м. за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 65/1; визнано за ПзІІ ТОВ "Аверс" право власності на цілісний майновий комплекс "Санаторно-оздоровчий багатопрофільний комплекс для дітей з батьками "Магнолія" загальною площею 1382,6 кв.м., розташований на земельній ділянці площею 14084 кв.м. за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 65/2; визнано за ТОВ "Фейм груп" право власності на цілісний майновий комплекс "Санаторно-оздоровчий багатопрофільний комплекс для дітей з батьками "Магнолія", що складається в цілому з: літ. "З" - господарський корпус, пл. 297,6 кв.м., літ. "Э" - сарай, літ. "Я" - туалет, літ. "Ю" - туалет, мостіння І, загальною площею 297,6 кв. м., що розташований на земельній ділянці площею 4070 кв.м., за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 65/3.

Отже, на підставі вказаних судових рішень відповідачами 3-5 в силу положень ст. 328 Цивільного кодексу України було набуто право власності на спірне майно.

Частиною другою ст. 35 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Враховуючи, що ВАТ "ХК "Краян" було учасником судового процесу по справі №19-12-17/140-09-4489, наведені рішення фактично є правовстановлюючим документом щодо прав власності відповідачів 3-5 на спірне майно, а доказів їх скасування у визначеному законодавством порядку не надано, то суду відсутні підстави для правового висновку про відсутність у відповідачів права власності на спірне майно.

За таких обставин, в задоволенні позовних вимог ВАТ "ХК "Краян", з викладених у позові підстав, необхідно відмовити.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору (в тому числі за розгляд заяви про вжиття заходів забезпечення позову) покладаються на позивача.

Враховуючи, що судом винесено рішення, яким в задоволенні позову відмовлено повністю, то потреба у вжитих до забезпечення позову заходах шляхом накладення арешту на спірне майно відпала.

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність скасування раніше вжитих заходів до забезпечення позову.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 68, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову Відкритого акціонерного товариства "Холдингова компанія "Краян" відмовити повністю.

2. Скасувати заходи до забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду міста Києва від 02.12.2013 р. у справі № 910/21918/13.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення - 31.03.2014 р.

Головуючий суддя Р.В. Бойко

Судді: О.В. Нечай

С.В. Стасюк