Постанова

від 07.04.2014 по справі 910/12193/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" квітня 2014 р. Справа№ 910/12193/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Лобаня О.І.

суддів: Майданевича А.Г.

Федорчука Р.В.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 07.04.2014 року;

розглядаючи апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Трипільської теплової електростанції на рішення господарського суду міста Києва від 11.11.2013 року

у справі № 910/12193/13 (суддя Гавриловська І.О.)

за позовом публічного акціонерного товариства «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Трипільської теплової електростанції

до Державного підприємства «Вугілля України»

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1)Державне територіально-галузеве об'єднання «Південно-Західна залізниця»;

2) Державне підприємство «Придніпровська залізниця»;

3) Державне підприємство «Одеська залізниця»;

4) Державне підприємство «Донецька залізниця»;

5) Державне підприємство «Шахтарськантрацит»;

6) приватне акціонерне товариство «Групова збагачувальна фабрика «Червона зірка».

про стягнення 10 636,04 грн.

У судових засіданнях брали участь представники учасників судового процесу:

від позивача: Желінська Т.М. - представник;

від відповідача: Андрусенко Ю.С. - представник;

від третьої особи-1: Яхнівська Г.С. - представник;

від третьої особи-2: не з'явились;

від третьої особи-3: не з'явились

від третьої особи-4: не з'явились;

від третьої особи-5: не з'явились;

від третьої особи-6: не з'явились.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.11.2013 року по справі № 910/12193/13 у позові публічного акціонерного товариства «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Трипільської теплової електростанції до Державного підприємства «Вугілля України», треті особи Державне територіально-галузеве об'єднання «Південно-Західна залізниця», Державне підприємство «Придніпровська залізниця», Державне підприємство «Одеська залізниця», Державне підприємство «Донецька залізниця», Державне підприємство «Шахтарськантрацит», приватне акціонерне товариство «Групова збагачувальна фабрика «Червона зірка» про стягнення 10 636,04 грн. - відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 11.11.2013 року позивач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 11.11.2013 року по справі № 910/12193/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2013 р. у складі колегії суддів: головуючого судді - Лобаня О.І., суддів Майданевича А.Г., Федорчука Р.В. апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Трипільської теплової електростанції на рішення господарського суду міста Києва від 11.11.2013 року у справі № 910/12193/13 прийнято до провадження та призначено до розгляду за участю уповноважених представників сторін.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2014 року в зв'язку із перебуванням головуючого судді (судді-доповідача) Лобаня О.І. на лікарняному та судді по взаємозаміні Куксова В.В. у відпустці, у справі № 910/12193/13 склад колегії суддів змінено: головуючий суддя - Авдеєв П.В., судді: Майданевич А.Г., Федорчук Р.В.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 22.01.2014 року у складі колегії суддів: головуючого судді - Авдеєва П.В., суддів: Майданевича А.Г., Федорчука Р.В. справу № 910/12193/13 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 05.02.2014 року.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2014 року у зв'язку із виходом судді Лобаня О.І. з лікарняного, по справі № 910/12193/13 склад колегії суддів змінено: головуючий суддя - Лобань О.І., судді Майданевич А.Г., Федорчук Р.В.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 05.02.2014 року розгляд справи відкладено до 12.03.2014 року.

Крім того, у судовому засіданні 12.03.14 року представники сторін звернулися до суду із клопотанням, в якому просили суд апеляційної інстанції продовжити строк вирішення спору по справі у зв'язку із складністю справи та необхідністю з'ясування усіх обставин справи.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 12.03.2014 року продовжено строк вирішення спору по справі на п'ятнадцять днів, розгляд справи відкладено до 07.04.2014 року.

У судовому засіданні 07.04.2014 року представник апелянта надав суду свої пояснення по справі, в яких підтримав подану апеляційну скаргу на підставі доводів зазначених у ній та попросив апеляційний господарський суд апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким вимоги апелянта задовольнити.

До того ж, від скаржника по справі через канцелярію суду надійшло доповнення до апеляційної скарги на рішення господарського суду м. Києва від 11.11.2013 року по справі № 910/12193/13.

У доповненні до апеляційної скарги публічне акціонерне товариство «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Трипільської теплової електростанції деталізує свою правову позицію, щодо незаконності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції.

Представник відповідача в судовому засіданні 07.04.2014 року також надав суду свої пояснення щодо поданої апеляційної скарги, в якій заперечив проти задоволення апеляційної скарги, так як вважає скаргу необґрунтованою, безпідставною, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва законним та обґрунтованим.

Представник третьої сторони-1 в судовому засіданні 07.04.2014 року надав усні пояснення по суті спору.

Представники третіх сторін - 2, 3, 4, 5, і 6 в судове засідання не з'явилися, про поважні причини неявки суду не повідомили,про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Проте, від третьої сторони - 6 через канцелярію суду надійшло заперечення на апеляційну скаргу на рішення господарського суду м. Києва від 11.11.2013 року по справі № 910/12193/13.

У відзиві на апеляційну скаргу приватне акціонерне товариство «Групова збагачувальна фабрика «Червона зірка» зазначає, що на її думку, у справі відсутні докази, що додаткові витрати настали з вини постачальника або відправника вантажу.

З огляду на те, що неявка представників відповідачів в судове засідання не є перешкодою для розгляду справи, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, справа розглядається судом в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Згідно ст.99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього,повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали апеляційної скарги та правильність застосування місцевим господарським судом норми процесуального та матеріального права встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 29 квітня 2011 р. між Публічним акціонерним товариством «Центренерго» (покупець) та Державним підприємством «Вугілля України» (постачальник) укладено договір поставки вугілля № 111/2 (договір), згідно з яким постачальник зобов'язується поставити покупцю вугільну продукцію (вугілля) в асортименті, по реквізитах і з якісними характеристиками, приведеними в цьому договорі, а покупець зобов'язується прийняти вугілля, оплатити його вартість на умовах, встановлених даним договором.

Згідно з п. 2.1. договору № 111/2 від 29.04.11 р., вугілля постачається рівномірно протягом періоду поставки залізничним транспортом у відкритих напіввагонах вантажною швидкістю на умовах DDP (залізнична станція призначення) згідно з міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів «Інкотермс» в редакції 2000 р., з урахуванням особливостей, передбачених даним договором та за реквізитами покупця, вказаними в додатках до договору.

Відповідно до п. 3.1.1. договору № 111/2 від 29.04.11 р., постачальник зобов'язаний поставити покупцеві на умовах цього договору вугілля в асортименті, по реквізитах та з якісними характеристиками, погодженими сторонами.

Згідно з п. 3.1.2. вищевказаного договору, постачальник зобов'язаний завантажувати вугілля однорідним шаром по всій глибині з справні, очищені від залишків попереднього вантажу, сміття, тощо, вагони.

На виконання умов договору поставки вугілля № 111/2 від 29.04.11 року на адресу трипільської ТЕС ПАТ «Центренерго» у 2011 р. вантажовідправником ДП «Шахтарськантрацит» за залізничною накладною № 48809321 відправлено партію вагонів, серед яких був вагон № 65792616; вантажовідправником ТОВ «Донбаський збагачувальний комбінат» (правонаступником прав та обов'язків якого з 25.06.2012 року є ПАТ «ГЗФ «ЧЕРВОНА ЗІРКА») за залізничною накладною № 51417517 відправлено вагони, серед яких був вагон № 68735532

На шляху прямування, на проміжній залізничній станції «Нижньодніпровський вузол» Придніпровської залізниці та станції Знаменка Одеської залізниці було перевірено масу вантажу та виявлено:

- невідповідність фактичної маси вугілля у вагонах, масі, зазначеній вантажовідправником у залізничних накладних;

- навантаження вантажовідправником вантажу понад вантажопідйомність вагонів;

- нерівномірне завантаження вагону.

Працівниками станції «Нижньодніпровський вузол» було складено акт загальної форми № 1583 та комерційний акт АА 040660/472/268, який підтверджує, що вищезазначений вагон було затримано на станції у зв'язку з виявленням навантаження вантажу понад вантажопідйомність вагону, та перевантажено надлишок вугілля з вагону № 65792616 у вагон № 60416468, та видано досилочну накладну № 47991245.

При зважуванні вагону № 68735532 на залізничній станції Знаменка було виявлено нерівномірне завантаження вагону вантажем, чим порушено п. 3 Технічних умов навантаження та кріплення вагонів, п. 4 Правил приймання вантажу до перевезення. Факт виявлених порушень засвідчено актом загальної форми № 522а.

На підставі п. 1.3. Правил розрахунків за перевезення вантажів, з позивача, як одержувача вантажу, у 2011 р. було стягнуто кошти в сумі 10 636,04 грн. за додаткові послуги по перевантаженню надлишку вантажу з вагону № 65792616 у вагон № 60416468, видано досилочну накладну № 47991245, та вирівнювання вантажу, що підтверджується документами Тех.ПД, зокрема, накопичувальними картками № 27091419, № 05121680 і переліками №№ 1109, 2709, 0512.

Як вбачається з матеріалів справи, на думку позивача, саме неналежне виконання відповідачем зобов'язань по постачанню вугільної продукції призвело до зайво сплачених додаткових витрат Трипільською ТЕС ПАТ «Центренерго» у розмірі 10 636,04 грн

За таких обставин ПАТ «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Трипільська ТЕС звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Державного підприємства «Вугілля України» про стягнення 10 636,04 грн. збитків, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки вугілля № 111/2 від 29.04.11 р.

Як вже зазначалося вище, рішенням господарського суду міста Києва від 11.11.2013 року Публічному акціонерному товариству «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Трипільської теплової електростанції відмовлено повністю в задоволенні позову до Державного підприємства «Вугілля України», треті особи Державне територіально-галузеве об'єднання «Південно-Західна залізниця», Державне підприємство «Придніпровська залізниця», Державне підприємство «Одеська залізниця», Державне підприємство «Донецька залізниця», Державне підприємство «Шахтарськантрацит», приватне акціонерне товариство «Групова збагачувальна фабрика «Червона зірка» про стягнення 10 636,04 грн.

Відмовляючи у задоволенні позивної заяви Публічного акціонерного товариства «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Трипільської теплової електростанції суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів протиправної поведінки відповідача, а також факту спричинення йому збитків за умови договору поставки вугілля № 111/2 від 29.04.11 року саме з вини відповідача, оскільки Державне підприємство «Вугілля України» - відповідач по справі, не є вантажовідправником за спірними відправками.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позивної заяви публічного акціонерного товариства «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Трипільської теплової електростанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.2 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Як передбачено ст.ст..610, 611 Цивільного кодексу України, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно норми ст.. 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відтак, враховуючи вищенаведені норми права, слід зазначити, що відшкодування збитків є одним із видів правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки; шкідливого результату такої поведінки - збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності, хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

Як встановлено судом першої інстанцій, за умовами договору постачання вугільної продукції № 111/2 від 29.04.11 року, укладеного між сторонами, державне підприємство "Вугілля України" (відповідач) є постачальником вугілля.

Відповідно до п 3.2.5 договору постачальник має право доручити виконання зобов'язання по поставці вугілля за договором третій особі - вугледобувному підприємству,особу якого сторони погоджують у додатках до договору.

Пунктом 4.2 договору визначено, що вугледобувні підприємства, вантажовідправники, вантажоотримувачі, залізничні станції відвантаження та призначення тощо визначаються в додатках до цього договору.

Статтею 2 Статуту залізниць України передбачено, що обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом визначає Статут залізниць України.

Відповідно до п. 6 Статуту залізниць України вантажовідправник (відправник вантажу, вантажовласник) - зазначена в документі на перевезення вантажу (накладній) юридична чи фізична особа, яка довіряє вантаж залізниці для його перевезення.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи в залізничних накладних № 48809321 та № 51417517, вантажовідправником зазначено ДП "Шахтарськантрацит" та ТОВ "Донбаський збагачувальний комбінат"(правонаступником прав та обов'язків якого з 25.06.2012 року є ПАТ «ГЗФ «ЧЕРВОНА ЗІРКА»).

Відповідно до ст. 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними в накладний.

Крім того, статтею 124 Статуту залізниць України визначено, що вантажовідправник, вантажоодержувач, порт, підприємство (організація) зобов'язані також відшкодувати залізниці збитки, завдані внаслідок пошкодження рухомого складу, перевантаження, неправильного навантаження, застосування неякісної упаковки або неправильного кріплення вантажу.

Відтак, оскільки відповідач не є вантажовідправником вугілля, то він не є особою, що зобов'язана відшкодувати позивачу понесені ним збитки, про що цілком вірно зазначив суд першої інстанції.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції зробив вірний висновок, що позивач не довів причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками позивача, а також факту спричинення йому збитків за умовами договору поставки вугілля № 111/2 від 29.04.11 р. саме з вини відповідача, оскільки державне підприємство "Вугілля України" - відповідач у даній справі, не є вантажовідправником за спірними відправками.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України у справах № 5011-71/2636-2012 від 11.09.12 р., .(а.с.-100-105); та № 58/154-26/16 від 02.10.12 р (а.с.-106-109).

Так зокрема, колегія суддів касаційної інстанції у вищезгаданих постановах зазначає, що позивач не довів причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками позивача, а також факту спричинення йому збитків за умовами договору поставки вугілля саме з вини відповідача, оскільки державне підприємство "Вугілля України" - відповідач у даних справах, не є вантажовідправником за спірними відправками.

Доводи скаржника про те, що нерівномірне завантаження вагону та завантаження вагонів понад їх вантажопідйомність, тобто, перевантаження є різними порушеннями та за них настає різна відповідальність, судова колегія апеляційного господарського суду вважає помилковими. Так, дійсно, такі поняття як перевантаження вагону та неправильне навантаження вагону (нерівномірне) хоч і є різними порушеннями, однак, передбачають настання однакової відповідальності (санкції).

Таким чином, враховуючи вимоги закону та беручи до уваги встановлені обставини справи, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо відсутні у діях відповідача ознак складу цивільного правопорушення, що відповідно до статей 22, 623 Цивільного кодексу України та ст. 224 Господарського кодексу України унеможливлює задоволення позову про стягнення збитків.

При цьому, судова колегія звертає увагу, що спірним договором поставки вугілля № 111/2 від 29.04.2011 року сторони прямо не зазначили та не врегулювали питання, щодо відповідальності сторін договору та відшкодування збитків за перевантаження чи нерівномірне завантаження вагону.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень належними та допустимими доказами. Відтак, вважаю, що суди першої дійшов до вірного висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог з огляду на їх недоведеність.

Посилання скаржника на порушення норм матеріального права при винесенні рішення не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування зазначеного судового акту колегія суддів не вбачає.

Отже, враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення господарського суду міста Києва від 11.11.2013 року по справі № 910/12193/13 відповідає обставинам справи, є законною та обґрунтованою,а тому не підлягає скасуванню. У зв'язку з цим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Трипільської теплової електростанції на рішення господарського суду міста Києва від 11.11.2013 року у справі №910/12193/13 залишити без задоволення.

2. Рішенням господарського суду міста Києва від 11.11.2013 року по справі № 910/12193/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/12193/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.І. Лобань

Судді А.Г. Майданевич

Р.В. Федорчук

Дата підписання: 14.04.2014 року