Постанова

від 17.06.2014 по справі 910/12193/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2014 року Справа № 910/12193/13

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Палій В.В. (доповідач)

розглянув касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Трипільської теплової електростанції, м. Українка Київської області,

на рішення господарського суду міста Києва від 11.11.2013

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2014

у справі № 910/12193/13

за позовом публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Трипільської теплової електростанції (далі - Товариство в особі відокремленого підрозділу), м. Українка Київської області,

до державного підприємства "Вугілля України" (далі - ДП "Вугілля України"), м. Київ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

1.Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця", (далі - ДТГО "Південно-Західна залізниця"), м. Київ,

2. Державне підприємство "Придніпровська залізниця" (далі - ДП "Придніпровська залізниця"), м. Дніпропетровськ,

3. Державне підприємство "Одеська залізниця" (далі -ДП "Одеська залізниця"), м. Одеса,

4. Державне підприємство "Донецька залізниця" (далі -ДП "Донецька залізниця"), м. Донецьк,

5. Державне підприємство "Шахтарськантрацит" (далі - ДП "Шахтарськантрацит"), м. Шахтарськ Донецької області,

6. приватне акціонерне товариство "Групова збагачувальна фабрика "Червона зірка" (далі - Фабрика "Червона зірка"), м. Торез Донецької області,

про стягнення 10 636,04 грн.

Судове засідання проведено за участю представників:

Товариства в особі відокремленого підрозділу - Желінська Т.М.- предст. (дов. від 27.12.2013)

ДП "Вугілля України" - Литвищенко М.Є. -предст. (дов. від 22.04.2014)

ДТГО "Південно-Західна залізниця"- Яхнівська Г.С. - прест. (дов. від 23.05.2014)

ДП "Придніпровська залізниця"- не з'явився

ДП "Одеська залізниця"- не з'явився

ДП "Донецька залізниця"- не з'явився

ДП "Шахтарськантрацит"- не з'явився

Фабрики "Червона зірка" - не з'явився

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Товариство в особі відокремленого підрозділу звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з ДП "Вугілля України" 10 636,04 грн. завданих збитків у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання з постачання вугільної продукції за договором поставки вугілля від 29.04.2011 №111/2 (далі- Договір).

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.11.2013 у справі № 910/12193/13 (суддя Гавриловська І.О.), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2014 (судді Лобань О.І.- головуючий, Майданевич А.Г., Федорчук Р.В.), у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Судові акти попередніх інстанцій з посиланням на приписи статей 22 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), 224, 225 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статей 2, 24, 124 Статуту залізниць України мотивовано відсутністю правових підстав для стягнення збитків з ДП "Вугілля України", який не є вантажовідправником, та недоведеністю вини ДП "Вугілля України" у спричиненні збитків Товариству.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Товариство в особі відокремленого підрозділу просить судові рішення попередніх інстанцій зі справи скасувати з прийняттям нового рішення про задоволення позову. Скаргу мотивовано прийняттям оскаржуваних судових рішень з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відзивів на касаційну скаргу не надходило.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, третьої особи -1, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- відповідно до умов укладеного Товариством та ДП "Вугілля України" Договору ДП "Вугілля України" як постачальник зобов'язалося поставити Товариству як покупцю вугільну продукцію в асортименті, по реквізитах та за якісними характеристиками, наведеними у даному Договорі, а Товариство зобов'язалося прийняти вугілля та сплатити його вартість на умовах, визначених Договором;

- пунктом 3.1.2 Договору передбачено, що ДП "Вугілля України" зобов'язане завантажувати вугілля однорідним шаром по всій глибині в справні, очищені від залишків попереднього вантажу, сміття тощо вагони;

- на виконання умов Договору за залізничною накладною № 48809321 вантажовідправником - ДП "Шахтарськантрацит" відправлено партію вагонів, серед яких був вагон № 65792616; за залізничною накладною №51417517 вантажовідправником - ТОВ "Донбаський збагачувальний комбінат" (правонаступником якого є Фабрика "Червона зірка") відправлено вагони, серед яких був вагон № 68735532;

- на шляху прямування на проміжній залізничній станції "Нижньодніпровський вузол" було затримано вагон № 65792616 у зв'язку з виявленою невідповідністю фактичної маси вугілля у вагонах масі, зазначеній вантажовідправником у залізничній накладній, навантаженням вантажу понад вантажопідйомність вагону, та перевантажено надлишок вугілля з вагону № 65792616 у вагон № 60416468, про що складено комерційний акт від 03.09.2011 АА 040660/472/268, акт загальної форми від 06.09.2011 № 1583, а також досилочну накладну № 47991245;

- при зважуванні вагону № 68735532 на проміжній залізничній станції Знаменка було виявлено нерівномірне завантаження вагону вантажем. Факт виявлених порушень засвідчено актом загальної форми від 28.11.2011 № 522а;

- з Товариства як з одержувача вантажу на користь ДТГО "Південно-Західна залізниця" було стягнуто кошти у сумі 10 636,04 грн. за додаткові послуги з перевантаження надлишку вантажу з вагону № 65792616 у вагон № 60416468 та за послуги з вирівнювання вантажу.

Причиною виникнення спору зі справи є питання стосовно наявності чи відсутності підстав для стягнення з ДП "Вугілля України" заподіяних Товариству збитків у вигляді понесених додаткових витрат у розмірі 10 636,04грн.

Згідно зі статтею 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Як унормовано у статті 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Отже, для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1) протиправної поведінки;

2) збитків;

3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками;

4) вини та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди.

Відповідно до частини першої статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Статтею 2 Статуту залізниць України (далі -Статут) передбачено, що обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом визначає Статут залізниць України.

Відповідно до статті 6 Статуту вантажовідправник (відправник вантажу, вантажовласник) - зазначена в документі на перевезення вантажу (накладній) юридична чи фізична особа, яка довіряє вантаж залізниці для його перевезення.

Згідно зі статтею 24 Статуту вантажовідправники несуть відповідальність за наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними в накладний.

Статтею 124 Статуту передбачено, що вантажовідправник, вантажоодержувач, порт, підприємство (організація) зобов'язані також відшкодувати залізниці збитки, завдані внаслідок пошкодження рухомого складу, перевантаження, неправильного навантаження, застосування неякісної упаковки або неправильного кріплення вантажу.

Місцевий та апеляційний господарські суди: повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх поданими сторонами доказами, яким надали необхідну оцінку, з дотриманням наведених норм матеріального та процесуального права, встановивши, що ДП "Вугілля України" не є вантажовідправником вугільної продукції, а є постачальником за Договором; беручи до уваги відсутність причинного зв'язку між поведінкою ДП "Вугілля України" та збитками Товариства, відсутність вини ДП "Вугілля України" у спричиненні збитків Товариству, - дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Доводи Товариства в особі відокремленого підрозділу не спростовують висновків, викладених у оскаржуваних судових рішеннях попередніх інстанцій. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 111 7 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Таким чином, рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду зі справи відповідають встановленим ними фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права та передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 111 7 , 111 9 -111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду міста Києва від 11.11.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2014 зі справи № 910/12193/13 залишити без змін, а касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Трипільської теплової електростанції - без задоволення.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Бенедисюк

Суддя В. Палій