Постанова

від 08.04.2014 по справі 915/1843/13

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" квітня 2014 р. Справа № 915/1843/13 Одеський апеляційний господарський суд у складі:

головуючого Ліпчанської Н.В.

суддів : Мацюри П.Ф., Лисенко В.А..

При секретарі судового засідання Стеблиненко В.С.

За участю представників сторін:

від позивача - Павленко І.В., довіреність № 3545, дата видачі : 27.12.13р.

Від відповідача - Ткаченко В.С., довіреність № б/н, дата видачі : 01.02.14р.

Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АгроІнтер"

на рішення господарського суду Миколаївської області від 04 грудня 2013 року

у справі № 915/1843/13

за позовом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі філії "Дельта - лоцман" державного підприємства "Адміністрація морських портів України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АгроІнтер"

про стягнення штрафу та відшкодування збитків в сумі 133530,68 грн..

Встановив:

В жовтні 2013р. Державне підприємство Адміністрація морських портів України (Далі - Адміністрація) в особі філії „Дельта-лоцман" Державного підприємства Адміністрація морських портів України звернулось до господарського суду Миколаївської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Агроінтер" (Далі - ТОВ „Агроінтер") про стягнення штрафних санкцій та збитків на загальну суму 133 530, 68 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги Адміністрація посилається на порушення відповідачем п.7.2.2. договору поставки №47/13-43 від 04.02.2013р. відповідно до якого, у випадку передачі неякісного товару. Постачальник (ТОВ „Агроінтер") сплачує Замовнику (Адміністрації) штраф у розмірі 100% вартості неякісного товару та сплачує усі збитки, пов'язані з наслідком використання неякісного товару. Сума позовних вимог, які просить стягнути Адміністрація складається із штрафу в сумі 3268,00 грн., 88852,20 грн., за зміну ТНВД, пусконалагоджувальні роботи головного двигуна СРК "Фліппер 999" 39357,48 грн. за ремонт паливної апаратури, діагностику ТНВД, 2060,00 грн. за проведений аналіз дизельного палива, 128209,68 грн. на загальну суму 133530,68 грн..

Відповідач не визнає позовні вимоги зазначаючи у відзиві, що свої зобов'язання за договором поставки ним були виконані належним чином, замовлення на поставку дизельного пального, здійснено у встановлені строки. Відповідно до акту приймання- передачі від 30.04.2013р. сторони підтвердили придатність товару до використання без будь-яких претензій до якості пального .

Рішенням господарського суду, винесеним суддею Смородіновою О.Т. позовні вимоги задоволені у повному обсязі.

Мотивуючи прийняте рішення місцевий господарський суд дійшов до висновку про наявність у позивача правових підстав для стягнення збитків у зв'язку з тим, що останнім доведено причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача, яка полягала у невиконанні договірних зобов'язань перед позивачем та розміром завданих збитків.

Не погоджуючись із даним рішенням місцевого господарського суду, ТОВ „Агроінтер" звернулось із апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення та прийняти нове, про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги, відповідач вказує на те що позивачем не був доведений акт поставки дизельного палива SUPER EURO 5 DIESEL-10PPM- за ДСТУ 4840: 2007 „ Паливо підвищеної якості".

Крім цього, ТОВ „Агроінтер" в апеляційній скарзі зазначає, що позивач посилається на те, що 13 квітня 2013р. вийшла із ладу паливна апаратура двигуна СРК "Фліппер 999", а саме: паливні форсунки циліндрів №№1-4, тоді як, поставка дизельного пального відбулась 30 квітня 2013р. тобто значно пізніше виходу із ладу паливної апаратури.

У запереченнях на апеляційну скаргу, позивач вважає її безпідставною, яку слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду- без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено матеріалами справи, 04.02.2013р. між сторонами був укладений договір поставки №47/В-13 за умовами якого, Постачальник ( ТОВ „Агроінтер") зобов'язується поставити Покупцеві (Адміністрації) товар, якість якого відповідає ДСТУ 4840-2007 або ДСТУ 3868-99 ( Паливо дизельне літнє за ДСТУ 3868-99 масова частка сірки не більш ніж 0,20% температура спалаху в закритому тиглі не нижче 62 С.

Ціна договору поставки становить 8 445990,00 грн. у томі числі ПДВ 1407665,00 грн. За взаємною згодою сторін , ціна цього договору може бути зменшена. Поставка палива дизельного для суден здійснюється відповідно до вимог РД 31.27.05-84 „Інструкції по прийому, зберіганню, відпуску на судна і контролю якості палив і змащувальних матеріалів на нафтобазах і складах Мінфлоту і Мінрибхозу СРСР" зі змінами та доповненнями та Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організація України від 20 травня 2008 року №281/171/578/155.

Цей договір набирає чинності з дати укладення і діє до 31.12.2013р., до повного виконання зобов'язань сторін за договорм (а.с. 11-20).

Згідно замовлення від 29.04.2013р. позивач звернувся до ТОВ „Агроінтер" про поставку дизельного палива ( за ДСТУ 4840-2007 або ДСТУ 3868-99) в кількості 300л. (а.с. 23).

На виконання умов договору та поданої заявки, ТОВ "Агроінтер" поставило зазначене дизельне пальне, що підтверджується актом прийому-передачі №04-30 від 30.04.2013р. (а.с. 24). Відповідно до акту прийому палива на борт судна від 30.04.2013р. від ТОВ „Агроінтер" Заправщиком-10 було прийнято дизельне пальне кількістю 300л. марки DIESEL-10PPM. При прийманні палива був здійснений відбір проб із застосування ареометра АНТ-1 №49240. (а.с. 25).

Згідно сертифікату відповідності Серії ДІ за №UA1/072/0085258-11 з терміном дії з 01 липня 2011р. по 22 червня 2013р., дизельне паливо підвищеної якості, відповідає технічним умовам марки с виду 1 ДСТУ -4840:2007 (а.с. 26)

На зазначене пальне виданий паспорт якості, випробовувальний центром ТОВ "Інспекторат-Україна" за №12МА 24353 (а.с.27)

Із наданих позивачем до матеріалів справи актів здачі-прийому робіт від 10.05.2013р. та акту дефектації від 16.05.2013р. вбачається що на моторному катері СРК "Фліппер-999" КАД 300 №2300073846 виявлено при перевірці в процесі діагностики двигуна КАД 300А та шести форсунок „заклиневание двух распылителей в закрытом положении- не откривается при давлении более 50МРа. У четырёх форсунок нет рапыления топлива- льют".

Перевірка ТНВД виявила: „низкое давление подкачки на главный плунжер - неисправность, подкачивающего насоса и зависание редукционного клапана". „Полная разборка ТНВД виявила разрушение привода главного топливного плунжера". Вероятной причиной разрушения ТНВД является значительная нагрузка на привод гидроудар. В результате заливание форсунок. Возможное использование топлива не соответствующего качества.

21.05.2013р. вих. № 2416 (а.с. 44-45) від позивача до ТОВ „Агроінтер" надійшов лист відповідно до якого було вказано про те, що 13 квітня вийшла із ладу паливна апаратура головного двигуна СРК "Філіппер-999", а саме паливні форсунки циліндрів №№1-4. Після проведеного аналізу проби дизельного палива у лабораторії ТОВ „ Інспекторат України" на відповідність ДСТУ 4840:2007 отримано результати лабораторних досліджень від 18.05.2013р. №13-25447/1192 з висновком про невідповідність вимогам ДСТУ 4840:2007 проби палива з т/х „Заправщик 10" по паказнику „ Вміст сірки" (а.с. 55).

У відповіді на заявлену претензію від 26.07.2013р. №559 відповідач вказує на те, що кожна партія товару, що надходить від Постачальника відповідно до п.2.2. договору повинна мати: сертифікат відповідності та паспорт якості.

Згідно до п.5.9 договору, паливо дизельне, що постачається на судна, повинно відповідати сезону та діючим нормам ДСТУ 3868-99 або ДСТУ 4840:2007.

При проведенні фактичних показників досліджень відповідності нормам ДСТУ 3868-99 слід враховувати п.2.1 та п.5.9 договору. Відповідач вказує на те, що під час буксеровки СРК „Фліпер999" 30.04.2013р. були відібрані та опечатані контрольні проби, про що складений відповідний акт приймання палива на борт судна у двох примірниках, один із яких надано вантажовідправнику (а.с. 57-58).

Відповідно до п.2.6.20 "Інструкції" про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах та організаціях України, затверджена Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного Комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року №281/171/578/155 встановлено, що „сосуд с контрольной пробой, хранящийся на бункеруемом судне, должен опечатываться печатью судна-бункеровщика (нефтебазы), а сосуд хранящийся на судне-бункеровщике (нефтебазе)- печатью бункеруемого судна.

При відборі проб повинен бути складений по встановленій формі двосторонній акт, екземпляри якого зберігаються у отримувача нафтопродуктів та бункеровщика".

Однак, як встановлено матеріалами справи такого акту позивачем не було надано. Наявність в акті приймання палива на борт судна від 30.04.2013р. запису „при приёмке ТСМ был произведен отбор проб", при відсутності печаток підприємств, які відбирали проби не можна вважати належним доказом, що підтверджує відбір проб дизельного пального.

Згідно п.2.6.22 вказаної „Інструкції" у разі відсутності контрольної проби або невиконані вимог, п.п.2.6.18; 2.6.20; 2.6.21 претензії бункеруемого судна до бункерующего по якості прийнятих нафтопродуктів не приймаються.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що наявними доказами по даній справі не доведено, що позивачу було поставлено саме дизельне паливо марки SUPER EURO DIESER -10РРМ за ДСТУ 4840:2007.

Поставка палива 30.04.2013р. відбулась у день введення катера в експлуатацію, після проведення ремонтних робіт, який підтверджує ходові випробовування після ремонту позивачем не були надані.

Статтею 22 Цивільного Кодексу України передбачено, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Загальні правила відшкодування завданої особі недоговірної шкоди встановлені статтею 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки; шкідливого результату такої поведінки - збитків, їх наявності та розміру; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності, хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона належними і допустимими доказами повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

При цьому, на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із відповідачем, щодо відсутності у його діях ознак складу цивільного правопорушення, що відповідно до ст. ст. 22, 1166 ЦК України унеможливлює задоволення позову про стягнення збитків.

Враховуючи викладене, судова колегія, перевіривши юридичну оцінку обставин справи дійшла до висновку, що рішення господарського суду першої інстанції підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 99; 101-103; 105 ГПК України, суд -

Постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АгроІнтер" - задовольнити.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 04.12.2013р. по справі № 915/1843/13 - скасувати.

Прийняти нове рішення, яким в позові Державному підприємству "Адміністрація морських портів України" в особі філії "Дельта - лоцман" державного підприємства "Адміністрація морських портів України" - відмовити.

Стягнути з Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі філії "Дельта - лоцман" державного підприємства "Адміністрація морських портів України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АгроІнтер" судовий збір в розмірі 1335,31 грн..

Господарському суду Миколаївської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 14.04.2014р.

Головуючий суддя Н.В. Ліпчанська

Суддя П.Ф. Мацюра

Суддя В.А. Лисенко