Ухвала

від 18.03.2021 по справі 915/1843/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====================================================================

УХВАЛА

18 березня 2021 року Справа № 915/1843/13

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

розглянувши подання Вітовського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (54052, м. Миколаїв, вул. Океанівська, 1-А) про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника-боржника - юридичної особи без вилучення паспортного документа у справі

за позовом: Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі філії Дельта-лоцман Державного підприємства Адміністрація морських портів України (54017, м. Миколаїв, вул. Лягіна, 27)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю АгроІнтер (юридична адреса: 57210, Миколаївська обл., Жовтневий район, село Горохівка, вул. Привокзальна, 2-Б; фактична адреса: 54003, м. Миколаїв, вул. Гречишникова, 52)

про: стягнення штрафу та відшкодування збитків в сумі 133530,68 грн,

В С Т А Н О В И В:

17.03.2021 Вітовський районний відділ державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) звернувся до Господарського суду Миколаївської області з поданням № 6456 від 15.03.2021 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника-боржника - юридичної особи без вилучення паспортного документа, в якому просить суд:

- тимчасово обмежити у праві виїзду без вилучення паспортного документу керівника боржника - юридичної особи ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;

- ухвалу про наслідки розгляду подання направити до відділу, що знаходиться за адресою: 54052, м. Миколаїв, вул. Океанівська, 1а.

Приписами ч.4 ст. 337 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця .

З урахуванням наведеного, ухвалою суду від 18.03.2021 розгляд подання Вітовського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) № 6456 від 15.03.2021 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника - юридичної особи без вилучення паспортного документа у справі № 915/1843/13 було призначено на 18 березня 2021 року о 15:00.

Копія вказаної ухвали була направлена на офіційну електронну пошту Вітовського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Станом на момент проведення засідання будь-яких заяв щодо процесуальних питань від державного виконавця до суду не надходило.

У судовому засіданні 18.03.2021 державний виконавець не взяв участь, хоча, як було наведено вище, був повідомлений про час та місце розгляду подання.

При цьому, суд відмічає, що постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (з наступними змінами та доповненнями) з 19 грудня 2020 р. до 30 квітня 2021 р. на території України установлено карантин з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Таким чином, враховуючи погіршення епідемічної ситуації в Миколаївській області та в м. Миколаєві, що склалася на даний час, з метою здійснення превентивних заходів проти поширення коронавірусу COVID-19, у відповідності до ст. 3 Конституції України, згідно якої людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, суд, з огляду на неявку державного виконавця в судове засідання, вважає за можливе розглянути зазначене подання, без участі державного виконавця.

Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника-боржника - юридичної особи без вилучення паспортного документа і додані до нього докази, проаналізувавши викладені в поданні обставини в сукупності з нормами процесуального права, суд -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 04.12.2013 у справі № 915/1843/13 було задоволено позов Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі філії Дельта-лоцман Державного підприємства Адміністрація морських портів України до Товариства з обмеженою відповідальністю АгроІнтер ; стягнуто з відповідача на користь позивача 3261,00 грн штрафу, 130269,68 грн збитків та 2670,61 грн. судового збору.

Рішення суду набрало законної сили 23.06.2014.

04.07.2014 господарським судом на виконання вказаного рішення було видано стягувачу відповідний наказ.

В обґрунтування поданого 17.03.2021 подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України державний виконавець на підставі доданих ним копій документів виконавчого провадження (на 13 арк.), зазначає таке:

В провадженні Вітовського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебуває виконавче провадження № 44194469 8 з примусового виконання судового наказу № 915/1873 виданого 04.07.2014 Господарським судом Миколаївської області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Агроінтер на користь Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі філії Дельта-лоцман державного підприємства Адміністрація морських портів України - 3261,0 грн. штрафу, 130269,68 грн збитків та 2670,61 судового збору.

За вказаним виконавчим документом боржником є Товариство з обмеженою відповідальністю Агроінтер код ЄДРПОУ 31554542, керівником боржника-юридичної особи є ОСОБА_1 .

Відповідно до статей 18, 24 26 3акону України Про виконавче провадження виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження, копії якої направлено сторонам виконавчого провадження для відома та виконання.

Рішення на сьогоднішній день боржником не виконано, будь яких дій спрямованих на його виконання не здійснено, що суперечить вимогам Закону України Про виконавче провадження .

Під час виконання рішення суду, з метою виявлення у боржника майна,державним виконавцем було зроблено відповідні запити до реєструючих право власності органів.

Відповідно отриманих витягів з бази АІС Автомобіль транспортні засоби за боржником не зареєстровані.

Згідно інформації Головного управління держспоживслужби в Миколаївській області сільськогосподарська техніка за боржником не зареєстрована.

Отримано інформаційну довідку з Реєстру прав власності на нерухоме майно, за боржником нерухоме майно не зареєстровано. Згідно відповіді ДФС за боржником зареєстровані розрахункові рахунки на які накладено арешт. Згідно повідомлення банківських Установ кошти на рахунках відсутні.

22.05.2017, 19.11.2018, 22.04.2019, 24.08.2020, 15.01.2021 з метою перевірки майнового стану боржника державним виконавцем здійснено виїзд за адресою: Миколаївська область, Вітовський район, с. Горохівка, вул. Привокзальна, 2-Б, за результатами яких складено акт державного виконавця про відсутність майна боржника, на яке можливо звернути стягнення.

Державним виконавцем направлено запит до УДМС України в Миколаївській області щодо видачі боржникові закордонного паспорту. Згідно отриманої відповіді ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 має паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 від 27.003.2017 (4801) та ЕТ № 090997 від 08.07.2011 (4801).

За таких обставин боржник ухиляється від виконання рішення суду, має можливість виїжджати за межі України, зокрема до Російської Федерації. Виїзд боржника за межі України робить неможливим виконання рішення суду.

Положенням п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань,покладених на нього рішення, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов`язань за рішенням.

Відповідно до Угоди між урядом України і урядом Російської Федерації про безвізової поїздки громадян України і Російської Федерації від 16.01.1997 року, а саме ст. 1 Громадяни держави однієї Сторони можуть в`їжджати, виїжджати та пересуватися територією держави іншої Сторони без віз з дотриманням правил перебування і реєстрації, що діють в цій державі, по документах, що посвідчують громадянство, а саме паспорт громадянина України, та паспорт громадянина колишнього СРСР з позначкою про громадянство України. А також ст. 2 Громадяни держав сторін, які постійно проживають в третіх державах, можуть в`їжджати, виїжджати та прямувати транзитом через територію держав Сторін без віз по документах, а саме паспорт громадянина України, та паспорта громадянина колишнього СРСР з позначкою про громадянство України (згідно додатку 1 до угоди, перелік документів для в`їзду, виїзду і пересування територією Російської Федерації громадян України).

Тому для виїзду громадян України за межі України, не є обов`язковим наявність паспорта громадянина України для виїзду за кордон.

Відповідно до положень Закону України Про порядок виїзду з України та в`їзд в Україну громадян України наявність в особи невиконаних зобов`язань, покладених на неї рішенням, є підставою для обмеження її у праві виїзду за межі України, при чому питання щодо такого обмеження вирішується судом .

Розглянувши матеріали подання суд дійшов таких висновків.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 18.03.2021 керівником Товариства з обмеженою відповідальністю АгроІнтер (боржник) є ОСОБА_2 .

При цьому, із відомостей Єдиного державного реєстру також вбачається, що ОСОБА_1 є засновником (учасником) та кінцевим бенефіціарним власником (контролером) Товариства з обмеженою відповідальністю АгроІнтер .

Таким чином, твердження державного виконавця про те, що керівником боржника-юридичної особи є ОСОБА_1 є хибним, та таким, що суперечить дійсним обставинам справи.

Суд також зауважує, що приписами ст. 337 ГПК України унормовано, що тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця. Тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом до закриття провадження у справі про неплатоспроможність такої фізичної особи в порядку, визначеному Кодексом України з процедур банкрутства.

Водночас, п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Аналіз наведених норм, дає підстави для висновку про те, що вказаний захід є виключним заходом забезпечення виконання судового рішення, може бути застосований судом лише до боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи. Вказані норми не передбачають можливості застосування такого заходу до засновника (учасника) чи кінцевого бенефіціарного власника (контролера) боржника - юридичної особи.

Суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Законодавством України зазначені правовідносини регулюються ст. 313 Цивільного кодексу України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Це право віднесено у Цивільному кодексі України до особистих немайнових прав фізичної особи, а саме - до особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи. Відповідно до ч. 3 ст. 269 ЦК України особисті немайнові права тісно пов`язані з фізичною особою. Фізична особа не може відмовитись від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав.

У справі Гочев проти Болгарії від 26.11.2009, Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування).

Як зазначалося вище, із відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань судом встановлено, що ОСОБА_1 не є керівником боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю АгроІнтер .

Таким чином, вжиття заявлених державним виконавцем заходів не ґрунтується на приписах закону та могло призвести до порушення фундаментального права на свободу пересування зазначеної особи, що є неприпустимим.

Крім того, суд звертає увагу державного виконавця на те, що обмеження у праві виїзду за межі України є виключним заходом забезпечення виконання судового рішення.

За своєю суттю обмеження у праві виїзду за межі України є тим заходом, який застосовується судом по відношенню до боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи у випадку вжиття виконавцем всіх можливих та залежних від нього заходів, спрямованих на виконання рішення суду, у разі, якщо вони залишились безрезультатними.

При цьому суд відзначає, що законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання.

З огляду на вказане, при розгляді відповідного подання необхідним є з`ясування свідомого невиконання відповідною особою належного зобов`язання в повному обсязі або частково.

У листі Верховного Суду України від 01.02.2013 Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України зазначено, що ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань є оціночним поняттям.

Можна зробити висновок, що поняття ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Саме невиконання боржником самостійно зобов`язань протягом строку, про що вказує державний виконавець в постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків.

На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об`єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

Також, при розгляді вказаної категорії спорів виконавець повинен довести яким чином обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника забезпечить виконання рішення суду у даній справі, адже застосування судом норми щодо обмеження фізичної особи у перетині кордону України не є за своєю правовою природою видом санкції, тобто покарання за невиконання боржником рішення, а лише має на меті забезпечити виконання цього рішення суду.

Отже, виходячи з вищевикладеного, суд не вбачає підстав для задоволення подання Вітовського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) № 6456 від 15.03.2021 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника-боржника - юридичної особи без вилучення паспортного документа щодо ОСОБА_1 .

Додатково, суд зауважує на помилковості посилання державного виконавця на приписи ст. 441 Цивільного процесуального кодексу України, оскільки юрисдикція та повноваження господарських судів і порядок здійснення в них судочинства визначаються саме Господарським процесуальним кодексом України; натомість, Цивільний процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.

Керуючись ст.ст. 233, 234, 235, 337, 338 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні подання Вітовського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) № 36688 від 05.11.2020 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника - юридичної особи без вилучення паспортного документа у справі № 915/1843/13 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена у порядку та у строки, визначені статтями 255, 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.Г. Смородінова