Ухвала

від 12.11.2020 по справі 915/1843/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====================================================================

УХВАЛА

12 листопада 2020 року Справа № 915/1843/13

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

розглянувши подання Вітовського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (54052, м. Миколаїв, вул. Океанівська, 1-А) про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника-боржника - юридичної особи без вилучення паспортного документа у справі

за позовом: Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі філії Дельта-лоцман Державного підприємства Адміністрація морських портів України (54017, м. Миколаїв, вул. Лягіна, 27)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю АгроІнтер (юридична адреса: 57210, Миколаївська обл., Жовтневий район, село Горохівка, вул. Привокзальна, 2-Б; фактична адреса: 54003, м. Миколаїв, вул. Гречишникова, 52)

про: стягнення штрафу та відшкодування збитків в сумі 133530,68 грн,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 04.12.2013 у справі № 915/1843/13 було задоволено позов Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі філії Дельта-лоцман Державного підприємства Адміністрація морських портів України до Товариства з обмеженою відповідальністю АгроІнтер ; стягнуто з відповідача на користь позивача 3261,00 грн штрафу, 130269,68 грн збитків та 2670,61 грн. судового збору.

Рішення суду набрало законної сили 23.06.2014.

04.07.2014 господарським судом на виконання вказаного рішення було видано стягувачу відповідний наказ.

11.11.2020 Вітовський районний відділ державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) звернувся до Господарського суду Миколаївської області з поданням № 36688 від 05.11.2020 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника-боржника - юридичної особи без вилучення паспортного документа, в якому просить суд:

- тимчасово обмежити у праві виїзду без вилучення паспортного документу керівника боржника - юридичної особи ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;

- ухвалу про наслідки розгляду подання направити до відділу, що знаходиться за адресою: 54052, м. Миколаїв, вул. Океанівська, 1а.

Суд звертає увагу на те, що:

Відповідно до Акту № 2 від 01.11.2019 про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду, затвердженого головою Господарського суду Миколаївської області 01.11.2019, на підставі переліку судових справ і документів, що утворюються в діяльності суду, із зазначенням строків зберігання, затвердженого наказом ДСА України від 07.12.2017 № 1087, було відібрано до знищення документи (судові справи), як такі, що не мають науково-історичної цінності і втратили практичне значення, у тому числі справа № 915/1843/13 за позовом Філії Дельта-Лоцман ДП Адміністрація морських портів України до ТОВ АгроІнтер про стягнення заборгованості.

Отже, станом на день звернення органу державної виконавчої служби до суду з поданням № 36688 від 05.11.2020 матеріали справи № 915/1843/13 знищено.

Разом із тим, у відповідності до п. 15 Переліку судових справ і документів, що утворюються в діяльності суду, із зазначенням строків зберігання, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 07.12.2017 № 1087, з матеріалів даної справи було вилучено оригінали судових рішень та сформовано Опис № 2 справ постійного зберігання (судові справи) за 2013 рік.

З Опису № 2 фонду № Р-5585 судом зроблено копії матеріалів справи № 915/1843/13, зокрема:

- ухвали Господарського суду Миколаївської області від 10.10.2013 у справі № 915/1843/13 про порушення провадження у справі;

- ухвали Господарського суду Миколаївської області від 05.11.2013 у справі 915/1843/13 про відкладення розгляду справи;

- рішення Господарського суду Миколаївської області від 04.12.2013 у справі № 915/1843/13;

- ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 24.12.2013 у справі № 915/1843/13 про прийняття апеляційної скарги до провадження;

- ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 11.02.2014 у справі № 915/1843/13 про відкладення розгляду апеляційної скарги;

- ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 04.03.2014 у справі № 915/1843/13 про відкладення розгляду апеляційної скарги;

- постанови Одеського апеляційного господарського суду від 08.04.2014 у справі № 915/1843/13;

- ухвали Вищого господарського суду України від 12.06.2014 у справі № 915/1843/13 про прийняття касаційної скарги до провадження;

- постанови Вищого господарського суду України від 23.06.2014 у справі № 915/1843/13.

Відповідні копії матеріалів справи № 915/1843/13 передано із архіву суду головуючій у даній справі судді Смородіновій О.Г. 12.11.2020.

В обґрунтування вищенаведеного подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України державний виконавець на підставі доданих ним копій документів виконавчого провадження (на 15 арк.), зазначає таке:

В провадженні Вітовського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебуває виконавче провадження № 44194469 8 з примусового виконання судового наказу № 915/1873 виданого 04.07.2014 Господарським судом Миколаївської області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Агроінтер на користь Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі філії Дельта-лоцман державного підприємства Адміністрація морських портів України - 3261,0 грн. штрафу, 130269,68 грн збитків та 2670,61 судового збору.

За вказаним виконавчим документом боржником є Товариство з обмеженою відповідальністю Агроінтер код ЄДРПОУ 31554542, керівником боржника-юридичної особи є ОСОБА_1 .

Відповідно до статей 18, 24 26 3акону України Про виконавче провадження виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження, копії якої направлено сторонам виконавчого провадження для відома та виконання.

Рішення на сьогоднішній день боржником не виконано, будь яких дій спрямованих на його виконання не здійснено, що суперечить вимогам Закону України Про виконавче провадження .

Під час виконання рішення суду, з метою виявлення у боржника майна,державним виконавцем було зроблено відповідні запити до реєструючих право власності органів.

Відповідно отриманих витягів з бази АІС Автомобіль транспортні засоби за боржником не зареєстровані.

Згідно інформації Головного управління держспоживслужби в Миколаївській області сільскогосподарська техніка за боржником не зареєстрована.

Отримано інформаційну довідку з Реєстру прав власності на нерухоме майно, за боржником нерухоме майно не зареєстровано. Згідно відповіді ДФС за боржником зареєстровані розрахункові рахунки на які накладено арешт. Згідно повідомлення банківських Установ кошти на рахунках відсутні.

22.05.2017, 19.11.2018, 22.04.2019, 24.08.2020 з метою перевірки майнового стану боржника державним виконавцем здійснено виїзд за адресою: Миколаївська область. Вітовський район, с. Горохівка, вул. Привокзальна, 2-Б, за результатами яких складено акт державного виконавця про відсутність майна боржника, на яке можливо звернути стягнення.

Державним виконавцем направлено запит до УДМС України в Миколаївській області щодо видачі боржникові закордонного паспорту. Згідно отриманої відповіді ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 має паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 від 27.003.2017 (4801) та ЕТ № 090997 від 08.07.2011 (4801).

За таких обставин боржник ухиляється від виконання рішення суду, має можливість виїжджати за межі України, зокрема до Російської Федерації. Виїзд боржника за межі України робить неможливим виконання рішення суду.

Положенням п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань,покладених на нього рішення, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов`язань за рішенням.

Відповідно до Угоди між урядом України і урядом Російської Федерації про безвізової поїздки громадян України і Російської Федерації від 16.01.1997 року, а саме ст. 1 Громадяни держави однієї Сторони можуть в`їжджати, виїжджати та пересуватися територією держави іншої Сторони без віз з дотриманням правил перебування і реєстрації, що діють в цій державі, по документах, що посвідчують громадянство, а саме паспорт громадянина України, та паспорт громадянина колишнього СРСР з позначкою про громадянство України. А також ст. 2 Громадяни держав сторін, які постійно проживають в третіх державах, можуть в`їжджати, виїжджати та прямувати транзитом через територію держав Сторін без віз по документах, а саме паспорт громадянина України, та паспорта громадянина колишнього СРСР з позначкою про громадянство України (згідно додатку 1 до угоди, перелік документів для в`їзду, виїзду і пересування територією Російської Федерації громадян України).

Тому для виїзду громадян України за межі України, не є обов`язковим наявність паспорта громадянина України для виїзду за кордон.

Відповідно до положень Закону України Про порядок виїзду з України та в`їзд в Україну громадян України наявність в особи невиконаних зобов`язань, покладених на неї рішенням, є підставою для обмеження її у праві виїзду за межі України, при чому питання щодо такого обмеження вирішується судом .

Відповідно до положень ч. 4 ст. 337 Господарського процесуального кодексу України, ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Суд відмічає, що постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 641 Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (з наступними змінами та доповненнями) з 1 серпня до 31 грудня 2020 р. на всій території України встановлено карантин з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Таким чином, враховуючи погіршення епідемічної ситуації в Миколаївській області та в м. Миколаєві, що склалася на даний час, з метою здійснення превентивних заходів проти поширення коронавірусу COVID-19, у відповідності до ст. 3 Конституції України, згідно якої людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, суд, вважає за можливе невідкладно розглянути зазначене подання, без участі державного виконавця.

Розглянувши матеріали подання суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про виконавче провадження Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом ст. 2 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Згідно ч.1 ст. 5 Закону України Про виконавче провадження Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів .

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

У відповідності до ч.ч. 1-4 ст. 13 Закону України Про виконавче провадження під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону. Платіжні вимоги на примусове списання коштів надсилаються не пізніше наступного робочого дня після накладення арешту та в подальшому не пізніше наступного робочого дня з дня отримання інформації про наявність коштів на рахунках. Опис та арешт майна здійснюються не пізніш як на п`ятий робочий день з дня отримання інформації про його місцезнаходження. У разі виявлення майна виконавцем під час проведення перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) фізичної особи та місцезнаходженням юридичної особи здійснюються опис та арешт цього майна.

За змістом п.п. 1, 2, 3 ч. 3, ч. 5 ст.18 Закону України Про виконавче провадження виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.

Під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.

Відповідно до ч.ч. 1, 8 ст. 48 Закону України Про виконавче провадження звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Згідно із ч. 2 ст. 36 Закону України Про виконавче провадження розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.

Таким чином, вчинення заходів направлених на примусове виконання рішення суду, включаючи заходи передбачені ст.18 Закону України Про виконавче провадження , не є абсолютним правом виконавця, а є його обов`язком, оскільки в контексті вимог цієї статті, виконавець саме зобов`язаний вживати передбачених Законом та всі можливі заходи для реального, своєчасного та ефективного виконання рішення суду.

Пунктом 19 ч. 3 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Відповідно до п. 1 розділу XIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 р. у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, що відповідно до Закону підлягає примусовому виконанню, питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця або за місцезнаходженням виконавчого округу за поданням приватного виконавця.

Закон України Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Згідно із ст. 337 Господарського процесуального кодексу України тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Законодавством України зазначені правовідносини регулюються ст. 313 Цивільного кодексу України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Це право віднесено у Цивільному кодексі України до особистих немайнових прав фізичної особи, а саме - до особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи. Відповідно до ч. 3 ст. 269 ЦК України особисті немайнові права тісно пов`язані з фізичною особою. Фізична особа не може відмовитись від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав.

Отже обмеження у праві виїзду за межі України є виключним заходом забезпечення виконання судового рішення.

За своєю суттю обмеження у праві виїзду за межі України є тим заходом, який застосовується судом по відношенню до боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи у випадку вжиття виконавцем всіх можливих та залежних від нього заходів, спрямованих на виконання рішення суду, у разі, якщо вони залишились безрезультатними.

При цьому суд відзначає, що законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання.

З огляду на вказане, при розгляді відповідного подання необхідним є з`ясування свідомого невиконання відповідною особою належного зобов`язання в повному обсязі або частково.

У листі Верховного Суду України від 01.02.2013 Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України зазначено, що ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань є оціночним поняттям.

Можна зробити висновок, що поняття ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Саме невиконання боржником самостійно зобов`язань протягом строку, про що вказує державний виконавець в постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків.

На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об`єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

За змістом ч. 1. 3-4 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень . Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Таким чином, доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання покладається на державного виконавця, який ініціює встановлення тимчасового обмеження у виїзді особи за межі України.

Суд зауважує, що у відповідності до приписів ч.ч 1-2, 4, абз. 2 ч. 5 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії , якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством . Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Пунктом 5.27 Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації (Вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003, чинний від 01.09.2003), затвердженої наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 № 55, встановлено, що відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів Згідно з оригіналом , назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту 23 (підпис).

Всупереч наведеним приписам процесуального закону державним виконавцем до подання додано ксерокопії документів , які не є засвідченими у встановленому законом порядку копіями документів, оскільки взагалі не містять відмітки про їх відповідність оригіналу, у зв`язку із чим не можуть бути прийняті судом в якості належних та допустимих доказів .

Таким чином, державним виконавцем у поданні не наведено обставин із підтвердженням їх належними та допустимими доказами для застосування виключного заходу забезпечення виконання судового наказу, позаяк надані виконавцем не засвідчені ксерокопії документів не можуть свідчити про вжиття всіх залежних від нього заходів примусового виконання судового наказу.

Наявність лише самого зобов`язання не є безумовною підставою звернення до суду з відповідним поданням.

Отже, виходячи з вищевикладеного, суд не вбачає підстав для задоволення подання Вітовського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) № 36688 від 05.11.2020 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника-боржника - юридичної особи без вилучення паспортного документа щодо керівника боржника - юридичної особи ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 233, 234, 235, 337, 338 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні подання Вітовського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) № 36688 від 05.11.2020 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника-боржника - юридичної особи без вилучення паспортного документа у справі № 915/1843/13 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у порядку та у строки, визначені статтями 255, 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.Г. Смородінова