Рішення

від 01.12.2008 по справі 5020-5/550-6/120

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

5020-5/550-6/120

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"01" грудня 2008 р. справа № 5020-5/550-6/120

За позовом:Закритого акціонерного товариства „Источник”(99011, м. Севастополь, вул. Велика  Морська, 10)

до Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради(99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5)

Севастопольської міської державної адміністрації(99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 2)

третя особа:яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаСевастопольська міська Рада(99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 3)Управління культури Севастопольської міської державної адміністрації (99011, м.Севастополь, вул. Радянська, 9).

провизнання права на приватизацію –

Суддя: С.Г. Лазарев

Представники сторін:

від позивача –не з'явився;

від відповідача Фонд комунального майна СМР –Гатіятуллін Е.Д., довіреність № 407 від 06.02.08;

від відповідача СМДА –Маслова О.М., довіреність  №4482/24/2-08 від 14.07.2008;

від третьої особи СМР–Гатіятуллін Е.Д., довіреність № 03-15/4069 від 27.10.08;

від третьої особи Управління культури СМДА –Березовський С.В., довіреність б/н від 10.01.2008;

Суть спору:

Позивач - ЗАТ „Источник”, звернувся до господарського суду м. Севастополя  з позовом  до відповідача, Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради, про спонукання здійснити інвентаризацію та зобов'язати відповідача здійснити приватизацію нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Севастополь, вул. В. Морська, б. 10, і укласти договір купівлі-продажу вказаних приміщень.

Ухвалою суду від 11.12.2007 до участі у справі в якості 3-ої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучена Севастопольська міська Рада.

В ході розгляду справи позивач в прядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України доповнив позовні вимоги, та просить, також, визнати недійсним рішення виконкому Севастопольської міської Ради від 17.07.1990 № 11/915 „Про включення до Переліку пам'ятників архітектури та містобудування місцевого призначення містобудівного комплексу місцевого кільця м. Севастополя ” в частині включення будинку № 10 по вул. В. Морська м. Севастополя (т.1 арк.с. 71-73).

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 24.12.2007 позов задоволено повністю, визнано недійсними рішення виконкому Севастопольської міської Ради від 17.07.1990 № 11/915 „Про включення до Переліку пам'ятників архітектури та градобудівництва місцевого призначення містобудівного комплексу місцевого кільця м. Севастополя ” в частині включення будинку № 10 по вул. В. Морська м. Севастополя; визнано незаконними дії Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради по розгляду заяви Закритого акціонерного товариства „Источник”  про приватизацію шляхом викупу нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Севастополь, вул. В. Морська, б. 10; зобов'язано Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради  здійснити інвентаризацію вбудованого нежитлового приміщення площею 326,3 кв.м., розташованого за адресою: м. Севастополь, вул. В. Морська, б. 10, яке підлягає приватизації шляхом викупу; зобов'язано Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради здійснити приватизацію  вбудованого нежитлового приміщення площею 326,3 кв.м., розташованого за адресою: м. Севастополь, вул. В. Морська, б. 10, шляхом викупу Закритим акціонерним товариством „Источник”; зобов'язано Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради укласти з Закритим акціонерним товариством „Источник”   договір купівлі-продажу шляхом викупу вбудованого нежитлового приміщення площею 326,3 кв.м., розташованого за адресою: м. Севастополь, вул. В. Морська, б. 10 (арк.с. 78-81).

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду міста Севастополя від 05.03.2008 рішення господарського суду міста Севастополя від 24.12.2007 у справі №20-5/550 залишено без змін, апеляційну скаргу Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради без задоволення (т.1 арк.с. 103-114).

Постановою Вищого господарського суду України від 02.07.2008 касаційну скаргу Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради задоволено частково, Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду міста Севастополя від 05.03.2008 та рішення господарського суду міста Севастополя від 24.12.2007 у справі №20-5/550 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції (т.1 арк.с. 159-163).

В постанові  суд вказав на те, що, відповідно до частини першої статті 4-7 ГПК України судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи. Частина перша статті 43 названого Кодексу містить вимоги щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Вирішуючи спір в даній частині суд першої інстанції, перерахувавши норми матеріального права, своє рішення не мотивував, не зазначив з яких підстав він визнав недійсним рішення виконкому Севастопольської міської Ради від 17.07.1990 № 11/915 "Про включення до Переліку пам'ятників архітектури та градобудівництва місцевого призначення містобудівного комплексу місцевого кільця міста Севастополя" в частині включення будинку № 10 по вул. В. Морська міста Севастополя, а суд апеляційної інстанції  вказані порушення не усунув. Судами не надано належної правової оцінки обставинам справи стосовно заборони приватизації пам'яток культурної спадщини з урахуванням Закону України "Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини".

29.07.2008 (вх.№ 11264) справа №20-5/550 повернулась до господарського суду м. Севастополя і згідно резолюції заступника голови суду передана до провадження судді Лазарева С.Г. (т.1 арк.с. 164).

Ухвалою від 01.08.2008 суддя Лазарев С.Г. прийняв справу до свого провадження та присвоїв їй номер №5020-5/550-6/120 (т.2 арк.с. 1-3).

У зв'язку з тим, що у строк, встановлений статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, вирішити спір у суду не було можливості, ухвалами голови господарського суду міста Севастополя від 01.10.2008 та 24.10.2008 строк розгляду справи продовжувався (т.2 арк.с. 27-28, 65).

Ухвалою суду від 01.10.2008 до участі у справі залучені: в якості відповідача -  Севастопольська міська державна адміністрація; в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Управління культури Севастопольської міської державної адміністрації (т.2 арк. 34-35).

Позивач на позовних вимогах наполягає на підставах викладених у позовній заяві.

Відповідач - Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради проти позову заперечує з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Відповідач –Севастопольська міська державна адміністрація проти позову заперечує з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Севастопольська міська Рада, Управління культури Севастопольської міської державної адміністрації заперечують проти задоволення позовних вимог.  

Згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні представникам відповідачів та третіх осіб роз'яснені їх процесуальні права та обов'язки.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши  пояснення представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

22.06.1995 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Севастополю (Продавець) та Організацією орендарів Орендного підприємства Магазин „Источник” (Покупець) (правонаступником якого є позивач) був укладений договір купівлі-продажу державного майна, згідно з умовами якого у власність Покупця було передано державне майно цілісного майнового комплексу Орендного підприємства Магазин „Источник”, розташованого у вбудованому приміщенні за адресою: м. Севастополь, вул. В. Морська, 10.

До моменту реєстрації позивача, нежитлове приміщення по вул. В. Морська, 10 перебувало в оренді в Організації орендарів Орендного підприємства Магазин „Источник” за  договорами оренди № 254 від 30.12.1993, № 939 від 24.11.1994 (т.1 арк.с. 12-13)

08.08.1996 між Управлінням майном міста Севастопольської міської державної адміністрації та позивачем був укладений договір оренди № 1894 про оренду нежитлового приміщення загальною площею 476,6 кв.м., розташованого за адресою: м. Севастополь, вул. В. Морська, 10, з строком дії на 10 років (т.1 арк.с.  10-11).

У подальшому договірні відносини були продовжені договором  оренди № 428-06 від 29.12.2006, вказані приміщення були передані позивачу в оренду для розміщення магазину, кафе, складу, на строк до 29.11.2007. площа орендованого приміщення склала спочатку 476,6 кв.м, а потім 326,3 кв.м. відповідно до протоколу від 01.07.2007 до договору оренди № 428-06 від 29.09.2006 (т. 1 арк.с. 25-26, 28).

Згідно з рішенням Севастопольської міської Ради № 637 від 04.03.2003 „Про програму оптимізації структури комунального майна та підвищення ефективності його використання  на 2003-2006 роки в м. Севастополі”, нежитлове приміщення, яке перебуває в оренді у позивача, по вул. В.Морська, 10, було включено до переліку об'єктів комунальної власності які підлягають приватизації шляхом викупу (т.1 арк.с. 31-34 ).

Позивач звертався до Фонду комунального майна із заявами від 13.01.2006,  23.03.2007 про розпочинання процесу приватизації нежитлового приміщення загальною площею 326,3 кв.м., розташованого за адресою: м. Севастополь, вул. В. Морська, б. 10 способом прямого викупу (т.2 арк.с. 93-94).

Фонд комунального майна листами від 24.01.2006, 27.04.2007 повідомив позивача про те, що будинок по вул. В.Морська, 10 включений до Реєстру нерухомих пам'яток об'єктів культурної спадщини національного та місцевого значення по м. Севастополю, у зв'язку з чим питання про включення вказаного об'єкту до переліку об'єктів, що підлягають приватизації, буде розглядатися Севастопольською міською Радою після зняття обмежень, які діють відповідно до Закону України “Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини” від 01.02.2005 (т.2 арк.с. 92, 95).

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, оцінивши  представлені докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступного.

Згідно статті 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до положень статті 7 Закону України “Про приватизацію державного майна” № 2163-ХІІ від 04.03.1992 (з подальшими змінами і доповненнями) державну політику в сфері приватизації здійснюють Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва у районах і містах, органи приватизації в Автономній Республіці Крим, що становлять єдину систему державних органів приватизації в Україні.

Згідно зі статтею 1 Закону України “Про приватизацію державного майна” приватизація державного майна –це відчуження майна, що перебуває у державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до вказаного Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України.

Згідно з частиною 4 статті 3 вказаного Закону, відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.

Продаж майна, що є у комунальній власності, здійснюють органи, створювані відповідними місцевими радами. Зазначені органи діють у межах повноважень, визначених відповідними місцевими радами, та є їм підпорядкованими, підзвітними та  підконтрольними.

Рішенням Севастопольської міської Ради № 339 від 12.11.2002 затверджено Положення про Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради, пунктами 6.19, 6.20 якого передбачено, що Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради, є органом приватизації по об'єктам права комунальної власності від імені та за дорученням ради, укладає договори купівлі-продажу, здійснює контроль їх виконання.

Згідно з пунктом 3 статті 2 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” за наявності заборони на  приватизацію будівлі (споруди, приміщення), в якій розташований об'єкт приватизації,  або у разі відмови покупця від приватизації будівлі (споруди,  приміщення), в якій розташований об'єкт, що приватизується  шляхом  викупу, зазначені будівлі (споруди, приміщення) передаються у встановленому  порядку власникам приватизованих об'єктів в оренду на строк не менш як десять років.

Як свідчать матеріали справи, позивачу на підставі договору оренди надано у строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 326,3 кв.м., розташованого за адресою: м. Севастополь, вул. В. Морська, б. 10, від викупу цього приміщення позивач не відмовлявся.

Відповідно до статті 4 Закону України Про приватизацію державного майна” державна програма приватизації визначає цілі, пріоритети та умови приватизації, розробляється Фондом державного майна України і затверджується Верховною Радою України законом України.

Згідно з пунктом 49 Державної програми приватизації на 2000 - 2002 роки, затвердженою Законом України “Про Державну програму приватизації” покупець,  який став власником об'єкта приватизації групи А і не скористався на момент приватизації об'єкта правом викупу будівлі (споруди, приміщення) у межах займаної цим об'єктом площі, має право викупити відповідну будівлю (споруду, приміщення) у разі, якщо це не заборонено законодавством України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим  (щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим) чи відповідною  місцевою  радою  (щодо об'єктів права комунальної власності).

Згідно зі ст. 5 Державної програми приватизації на 2000 - 2002 роки, до об'єктів приватизації групи А відносяться цілісні майнові комплекси державних, орендних підприємств та структурні підрозділи підприємств, виділені у самостійні підприємства (далі - цілісні майнові комплекси підприємств), у тому числі у процесі реструктуризації державних підприємств із середньообліковою чисельністю працюючих до 100 осіб включно або понад 100 осіб, але вартість основних фондів яких недостатня для формування статутних фондів відкритих акціонерних товариств (далі - ВАТ), а також готелі, об'єкти санаторно-курортних закладів та будинки відпочинку, які перебувають на самостійних балансах; окреме індивідуально визначене майно (в тому числі таке, яке не увійшло до статутних фондів ВАТ, будівлі, споруди та нежилі приміщення, майно підприємств, ліквідованих за рішенням господарського суду, та майно підприємств, що ліквідуються за рішенням органу, уповноваженого управляти державним майном); майно підприємств, які не були продані як цілісні майнові комплекси.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2000 по справі № 1-16/2000 щодо офіційного тлумачення окремих положень статті 7 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” зазначено, що положення частин першої, третьої статті 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" щодо ініціативи покупців про включення відповідного майна до переліку об'єктів, що підлягають приватизації треба розуміти як право покупця пропонувати проведення приватизації конкретного об'єкта малої приватизації у вказаний ним спосіб, зокрема шляхом викупу.

З матеріалів справи вбачається що, рішення про приватизацію орендованого майна ЗАТ „Источник” було прийнято власником майна - Севастопольською міською радою 04.03.2003 (рішенням № 637).

На той час ніяких обмежень стосовно приватизації орендованого майна не існувало.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” строк підготовки об'єкта малої приватизації до продажу не повинен перевищувати двох місяців з дня прийняття рішення про включення його до відповідного переліку об'єктів, що підлягають приватизації.

Але цих дій Фонд комунального майна Севастопольської міської ради не здійснив, чим порушив права позивача. Тільки після звернення позивачем 13.01.2006 до Фонд комунального майна Севастопольської міської ради, Фонд комунального майна Севастопольської міської ради повідомив позивача про неможливість приватизації у зв'язку з тимчасовою забороною приватизації пам'яток культурної спадщини.

В ході судового розгляду суд зобов'язував Севастопольську міську державну адміністрацію надати документи, яки підтверджують правонаступництво прав та обов'язків Виконуючого комітету Севастопольської міської Ради народних депутатів.

Відповідно до статті 3 Указу Президента України № 252 від 14.04.1992 „Про положення про місцеву державну адміністрацію” місцева державна адміністрація є правонаступником виконавчих комітетів відповідних Рад народних депутатів щодо прийнятих ними рішень, взятих зобов'язань та покладених на них законодавством обов'язків у тій їх частині, яка не суперечить Закону України "Про Представника Президента України" та Закону України "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування".

Указ втратив чинність, крім статей 2 і 3, згідно з Указом Президента України від 27 січня 1999 року № 70/99.

Суд не може погодитись із твердженням, що будинок № 10 по вул.Велика Морська міста Севастополя є нерухомою пам'яткою об'єкту культурної спадщини виходячи з наступного.

17.07.1990 виконавчий комітет Севастопольської міської Ради народних депутатів, розглянув перелік пам'ятників архітектури та градобудівництва місцевого значення м.Севастополя, складений Управлінням архітектури та градобудівництва станом на 01.06.1990 та керуючись положеннями Закону України „Про охорону і використання пам'яток історії та культури” від 13.071978 №3600-ІХ, що діяв на той момент, прийнято рішення № 11/915 „Про внесення до Переліку пам'ятників архітектури та містобудування місцевого значення містобудівного комплексу міського кільця міста Севастополя”.

Пунктом 1 рішення виконавчого комітету Севастопольської міської Ради народних депутатів № 11/915 від 17.07.1990 затверджений Перелік пам'ятників архітектури і градобудівництва місцевого значення, згідно до якого житловий будинок № 10 по вул. Велика Морська  віднесений до вищезазначеного переліку пам'ятників архітектури.

Статтею 1 Закону України „Про охорону і використання пам'яток історії та культури”  № 3600-IX  від 13.07.1978, пам'ятками історії та культури є споруди, пам'ятні місця і предмети, зв'язані з історичними подіями в житті народу, розвитком суспільства і держави, твори матеріальної і духовної творчості, які становлять історичну, наукову, художню чи іншу культурну цінність.

Згідно ст. 6 Закону України „Про охорону і використання пам'яток історії та культури” № 3600-IX  від 13.07.1978, до пам'яток історії та культури відповідно до статті 1 цього Закону належать: пам'ятки містобудування і архітектури - архітектурні ансамблі і комплекси, історичні центри, квартали, площі, вулиці, залишки стародавнього планування і забудови міст та інших населених пунктів; споруди цивільної, промислової, військової, культової архітектури, народного зодчества, а також зв'язані з ними твори монументального, образотворчого, декоративно-прикладного, садово-паркового мистецтва, природні ландшафти.

Відповідно до статті 17 Закону України „Про охорону і використання пам'яток історії та культури” № 3600-IX  від 13.07.1978 віднесення пам'яток історії та культури до категорії пам'яток загальносоюзного, республіканського чи місцевого значення проводиться відповідно до законодавства Союзу РСР і Української РСР.

Переліки пам'яток історії та культури республіканського значення затверджуються Радою Міністрів Української РСР. Перелік пам'яток місцевого значення затверджуються виконавчими комітетами обласних, міських (міст республіканського підпорядкування) Рад народних депутатів. Виключення об'єктів з переліків пам'яток республіканського і місцевого значення допускається лише з дозволу Ради Міністрів Української РСР.

Внесення об'єктів у переліки пам'яток історії та культури і виключення з них провадяться за поданням спеціально уповноважених державних органів охорони пам'яток історії та культури.

Пунктами 3.3, 5 Інструкції про порядок обліку, забезпечення збереження, змісту, використовування і реставрації нерухомих пам'ятників історії і культури, що є додатком до наказу Міністерства культури СРС № 203 від 13.05.1986, зі змінами та доповненнями, внесеними наказом міністерства культури і мистецтва України, Державного комітету України по будівництву та архітектури від 13.05.2004 № 295/104 (далі –Інструкція) встановлено, що приналежність нерухомого пам'ятника історії і культури до відповідного виду і категорії визначається при складанні документів державного обліку пам'ятників і встановлюється при затвердженні відповідного державного списку нерухомих пам'ятників історії і культури.

Державний облік пам'ятників історії і культури здійснюють в межах встановленої компетенції державні органи охорони пам'ятників союзних республік, автономних республік, країв, областей, міст республіканського підкорення.

Розділ II Інструкції містить порядок державного обліку пам'ятників історії та культури, зокрема пунктом 9  встановлено, що державний облік пам'ятників історії і культури включає: виявлення, обстеження пам'ятників, визначення їх історичної, наукової, художньої або іншої культурної цінності, фіксацію і вивчення, складання облікових документів, ведення державних списків нерухомих пам'ятників.

У пункті 15, 16  Інструкції зазначено, що на кожний нерухомий пам'ятник і знов виявлений об'єкт, що представляє історичну, наукову, художню або іншу культурну цінність, складається облікова картка, що містить відомості про місцезнаходження, датування, характер сучасного використовування, ступеня збереження пам'ятника або знов виявленого об'єкту, наявність наукової документації, місце її зберігання, короткий опис і ілюстративний матеріал. На кожний нерухомий пам'ятник складається паспорт, який є обліковим документом, що містить суму наукових відомостей і фактичних даних.

В ході судового розгляду Управлінням культури Севастопольської міської державної адміністрації наданий лист (вих. № 7/145 від 23.07.2007), в якому зазначається, що житловий будинок по вул. Велика Морська, 10 є пам'яткою градобудівництва та архітектури місцевого значення (т.2 арк.с. 52-54).

На запит суду надати документи, які були підставою для включення рішенням виконавчого комітету Севастопольської міської Ради народних депутатів № 11/915 від 17.07.1990 об'єкту за адресою м.Севастополь, вул. Велика Морська, 10 до Переліку пам'ятників архітектури та градобудівництва місцевого значення районів м.Севастополя, представник відповідача –Севастопольської міської державної адміністрації пояснила, що таких документів в Державному архіві міста Севастополя на зберіганні не існує (т.2 арк.с.100-119).

Наукового паспарту, ученої картки та інших документів, яки б підтвердили  віднесення об'єкту, розташованого за адресою м. Севастополь, вул.Велика Морська, 10 до пам'ятників архітектури та градобудівництва місцевого значення районів м. Севастополя, ані відповідачами, ані третьою особою не надано.

З викладеного випливає, що спірний об'єкт - житловий будинок по вул. Велика Морська, 10 необґрунтовано віднесений до категорії пам'ятників архітектури та містобудування.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси, у зв'язку з чим Рішення виконавчого комітету Севастопольської міської Ради народних депутатів від 17.07.1990 № 11/915 „Про внесення до Переліку пам'ятників архітектури та містобудування місцевого значення містобудівного комплексу міського кільця міста Севастополя” у частини включення в перелік пам'ятників архітектури та містобудування місцевого значення будинок № 10 по вул. Велика Морська у м. Севастополі підлягає визнанню недійсним.

Однією з підстав направлення Вищим господарським судом України на новий розгляд справи те що, судами першої та другої інстанції не було надано належної правової оцінки обставинам справи стосовно заборони приватизації пам'яток культурної спадщини з урахуванням Закону України "Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини".

Статтею 1 Закону України „Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини” встановлена заборона приватизації пам'яток  культурної спадщини до затвердження Верховною Радою України переліку пам'яток культурної спадщини, які не підлягають приватизації.

             Згідно з пунктом 3 прикінцевих положень Закону України „Про Перелік пам'яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації” від 23.09.2008 №574-VI втратив чинність Закон України „Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини”, також цим законом затверджено перелік пам'яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації, в який не ввійшов житловий будинок № 10 по вул. Велика Морська.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на відповідача витрати по сплаті державного мита в сумі 85,00 грн. і витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу в сумі 118,00 грн.

На підставі висловленого, керуючись ст. 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Визнати недійсним рішення виконкому Севастопольської міської Ради від 17.07.1990 № 11/915 „Про включення до Переліку пам'ятників архітектури та градобудівництва місцевого призначення містобудівного комплексу місткового кільця м. Севастополя ” в частині включення будинку № 10 по вул. В. Морська м. Севастополя.

3.          Визнати незаконними дії Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради 99011 м. Севастополь, вул. Луначарського, 5, код ЕДРПОУ 25750044) по розгляду заяви Закритого акціонерного товариства „Источник”   (99011 м. Севастополь,  вул. В. Морська, 10, код ЄДРПОУ 20695205) про приватизацію шляхом викупу нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Севастополь, вул. В. Морська, б. 10.

4.          Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011 м. Севастополь, вул. Луначарського, 5, код ЕДРПОУ 25750044) здійснити приватизацію  вбудованого нежитлового приміщення площею 326,3 кв.м., розташованого за адресою: м. Севастополь, вул. В. Морська, б. 10, шляхом викупу Закритим акціонерним товариством „Источник”   (99011 м. Севастополь,  вул. В. Морська, 10, код ЄДРПОУ 20695205).

5.                    Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011 м. Севастополь, вул. Луначарського, 5, код ЕДРПОУ 25750044) здійснити інвентаризацію вбудованого нежитлового приміщення площею 326,3 кв.м., розташованого за адресою: м. Севастополь, вул. В. Морська, б. 10, яке підлягає приватизації шляхом викупу Закритим акціонерним товариством „Источник”.

6.          Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011 м. Севастополь, вул. Луначарського, 5, код ЕДРПОУ 25750044, р/р 37188003000416 в УДК в м.Севастополі, МФО 824509) укласти з Закритим акціонерним товариством „Источник”   (99011 м. Севастополь,  вул. В. Морська, 10, код ЄДРПОУ 20695205) договір купівлі-продажу шляхом викупу вбудованого нежитлового приміщення площею 326,3 кв.м., розташованого за адресою: м. Севастополь, вул. В. Морська, б. 10.

7.          Стягнути з Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011 м. Севастополь, вул. Луначарського, 5, код ЕДРПОУ 25750044, відомостей про наявність поточних  рахунків в установах банків немає) на користь Закритого акціонерного товариства „Источник”   (99011 м. Севастополь,  вул. В. Морська, 10, код ЄДРПОУ 20695205, відомостей про наявність поточних  рахунків в установах банків немає) державне мито у сумі 85,00 грн. та витрати на інформаційно–технічне  забезпечення судового процесу у сумі 118,00 грн.

                    Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

    Суддя                                                                                                                   С.Г Лазарев

Рішення оформлено згідно з вимогами

ст. 84 Господарського процесуального

кодексу України  та підписано  08.12.2008