Рішення

від 14.04.2014 по справі 920/391/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.04.2014 Справа № 920/391/14

Господарський суд Сумської області у складі: головуючого - судді Рунової В.В.,

при секретарі Балицькому В.В.,

за участю представників сторін:

позивача - Тільга О.А.

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні господарського суду Сумської області матеріали справи №920/391/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Біовіта", м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медтехніка - Суми", м.Суми

про стягнення 183535 грн.,

встановив:

До господарського суду звернулося ТОВ «Біовіта» з позовом до ТОВ «Медтехніка - Суми» про стягнення 183535 грн. заборгованості по договірним зобов'язанням.

Ухвалою суду від 13.03.2014р. порушено провадження у даній справі та призначено її розгляд на 31.03.2014р. Зобов'язано відповідача за три дні до судового засідання надати суду відзив на позовну заяву та докази в обґрунтування обставин викладених у відзиві.

Відповідач вимог ухвали суду від 13.03.2014р. не виконав, відзиву на позовну заяву суду не надав, представник відповідача в судове засідання 31.03.2014р. не з'явився. Разом з тим, від відповідача 28.03.2014р. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке було мотивоване неотриманням відповідачем копії позовної заяви та доданих документів.

Ухвалою суду від 31.03.2014р. клопотання відповідача про відкладення розгляду справи було задоволено, а розгляд справи відкладено на 14.04.2014р. Зобов'язано відповідача ознайомитись з матеріалами справи. Зобов'язано відповідача виконати вимоги ухвали суду від 13.03.2014р., а саме: надати суду відзив на позовну заяву.

Відповідач вимог ухвал суду від 13.03.2014р. та від 31.03.2014р. не виконав та не надав суду відзиву на позовну заяву, представник відповідача в судове засідання 14.04.2014р. не з'явився.

Однак від відповідача 14.04.2014р. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю явки представника відповідача в судове засідання через знаходження на лікарняному.

Також, до суду повернулася копія ухвали від 31.03.2014р. направлена на адресу відповідача. Підставою повернення згідно поштової довідки є відмова адресата (відповідача) від одержання судової кореспонденції.

Суд наголошує, що відповідач був обізнаний про судове засідання 14.04.2014р. про що свідчить його клопотання про відкладення розгляду справи.

В судовому засідання представник позивача проти задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи заперечує, вважає його способом затягуванням судового процесу.

Представник позивача в судовому засіданні надав суду оригінали документів доданих до позовної заяви, після чого суд звіривши відповідність копій документів долучених до справи їх оригіналам, здійснив засвідчення даних копій (а.с.9-16).

Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, перевіривши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання та відкладення розгляду справи з огляду на наступне.

В обгрунтування клопотання про відкладення розгляду справи відповідач посилається на неможливістю явки представника відповідача в судове засідання через знаходження на лікарняному.

Підпунктом 3.9.2 підпункту 3.9 пункту 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» з наступними змінами та доповненнями господарським судам роз'яснено, що У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні. Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови.

Суд враховує, що клопотання відповідача про відкладення розгляду справи вже задовольнялося в судовому засіданні 31.03.2014р. однак представник відповідача не ознайомився з матеріалами справи та не виконав вимог ухвал суду від 13.03.2014р. та від 31.03.2014р.

Неможливість заміни представника, що знаходиться на лікарняному іншим представником, або ж особою не пов'язаною трудовими відносинами з відповідачем, як і неможливість розгляду справи без участі представника не доведена відповідачем на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК України)

Відтак, клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає.

Враховуючи, що відповідач своїми процесуальними правами щодо надання суду відзиву на позовну заяву не скористався, відзиву не надав, присутність представника в судовому засіданні не забезпечив, вимог ухвал суду від 13.03.2014р. та від 31.03.2014р. не виконав, то суд дійшов висновку про продовження розгляду справи у відсутності представника відповідача та за наявними у справі матеріалами згідно вимог статті 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд встановив наступне.

02 грудня 2013 року між позивачем (Продавець) та відповідачем (Покупець) було укладено договір купівлі - продажу №71/12/2013 (а.с.9).

Відповідно до п.п.1.1 договору купівлі - продажу №71/12/2013 продавець зобов'язався поставити покупцю товар, а покупець зобов'язався прийняти товар та оплати відповідно до умов договору.

Асортимент, кількість та ціна товару визначається в специфікаціях, накладних, які підтверджуються підписами уповноважених на те сторонами осіб та скріплюються печатками сторін та є невід'ємною частиною даного договору. Загальна сума договору становить 322640 грн. (п.п.2.1, п.п.2.3 договору купівлі - продажу №71/12/2013).

Як вбачається з копії специфікації на товар від 02.12.2013р., підписаної представниками сторін та скріпленої печатками вартість всього обсягу закупівлі за договором становить 322640 грн. (а.с.13).

Датою поставки вважається дата отримання товару покупцем, про що робиться позначка у відповідній накладній (п.п.3.5 договору купівлі - продажу №71/12/2013).

Копією видаткової накладної від 02.12.2013р. №РН-0000169 підписаної сторонами та скріпленої їх печатками, а також копією довіреності на отримання цінностей підтверджується факт отримання покупцем товару - амінокислотної суміші МD мил ФКУ на загальну суму 322640 грн. (а.с.14,15).

Відповідно до п.п.4.1 договору купівлі - продажу №71/12/2013 оплата замовленого покупцем товару здійснюється окремо за кожну замовлену партію товару в терміни, вказані в замовленні, але не пізніше ніж на 21 день після поставки товару.

Разом з тим, відповідач у повному обсязі не розрахувався за поставлений товар, а саме: в період з 16.01.2014р. по 19.02.2014р. ним було сплачено лише 145140 грн. і станом на 05.03.2014р. заборгованість за договором складає 177500 грн., що підтверджується матеріалами справи та розрахунками позивача.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України.

У відповідності до вимог статей 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна надати докази в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Відповідач не надав суду доказів оплати заборгованості за договором купівлі - продажу №71/12/2013 у сумі 177500 грн.

Тому, суд дійшов висновку про наявність заборгованості відповідача перед позивачем за договором купівлі - продажу №71/12/2013 за поставлений товар у сумі 177500 грн., а тому позовні вимоги в частині стягнення цієї суми підлягають задоволенню.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з п.3 ч.1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно ч. 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.1 статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Відповідно до п.п.7.1 договору купівлі - продажу №71/12/2013 в разі порушення строків оплати товару, покупець зобов'язаний сплатити продавцю пеню в розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Розмір основної заборгованості підлягає збільшенню на індекс інфляції, встановлений Держкомстатом України, за період прострочення оплати товару.

Відповідно до ч.2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене та те, що судом задовольняються позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основної суми боргу за договору купівлі - продажу №71/12/2013., суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 4615 грн. пені, 355 грн. інфляційних збитків, 1065 грн. трьох відсотків річних - підлягають задоволенню, як такі, що нараховані відповідно до норм укладеного між сторонами договору та вимог діючого законодавства, а також підтверджуються розрахунками позивача.

Частиною 7 статті 84 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що в резолютивній частині рішення вказується про розподіл господарських витрат між сторонами, про повернення судового збору з бюджету.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається:

у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у сумі 3671 грн.

Керуючись статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

У задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи - відмовити.

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Медтехніка - Суми» (40024, м.Суми, вул.Прокоф'єва, 36, ід. код 23291655) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Біовіта» (03110, м.Київ, пр-т. Червонозоряний, 57, кв.3, ід. код 37313471) заборгованість за договором купівлі - продажу №71/12/2013 від 02.12.2013р. у розмірі 183535 грн., в тому числі: 177500 грн. основного боргу, 4615 грн. пені, 355 грн. інфляційних збитків, 1065 грн. трьох відсотків річних; а також витрати по сплаті судового збору у даній справі у сумі 3671 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 15.04.2014р.

Суддя (підпис) В.В. Рунова