5020-2/163
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
Іменем України
РІШЕННЯ
"19" травня 2009 р. справа № 5020-2/163
За позовом Прокурора Ленінського району міста Севастополя
(99011, м. Севастополь, вул. Вороніна, 11)
в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради
(99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, буд. 5);
до Дочірнього підприємства відкритого акціонерного товариства
„Укргідроспецфундаментбуд" Севастопольське СУ №601 „Гідроспецфундаментбуд"
(м. Севастополь, вул. Сімферопольська, буд. 11)
про стягнення 42251,31 грн., зобов'язання усунути перешкоди в користуванні майном,
Суддя Шевчук Н.Г.
Представники сторін:
прокурор - Вєрьовкіна Г.П., посвідчення № 570 від 11.11.08, прокуратура м. Севастополя;
позивач - Пшенична С.В., довіреність № 1064 від 07.04.2009, Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради;
відповідач - не з'явився, ДП ВАТ "Укргідроспецфундаментбуд" Севастопольське спеціалізоване управління №601 "Гідроспецфундаментбуд";
СУТЬ СПОРУ:
Прокурор Ленінського району міста Севастополя звернувся до господарського суду міста Севастополя в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (далі - позивач) до дочірнього підприємства відкритого акціонерного товариства „Укргідроспецфундаментбуд" Севастопольське СУ №601 „Гідроспецфундаментбуд" (далі - відповідач) про стягнення 42251,31 грн. та зобов'язання усунути перешкоди у праві користуванням майном шляхом виселення.
Свої вимоги прокурор обґрунтував тим, що відповідач користується майном на підставі нікчемного правочину.
Відповідач правом, наданим статтею 59 Господарського кодексу України, не скористався, відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову, суду не надав, про дату, місце та час судового засідання був повідомлений належним чином та своєчасно.
У зв'язку з викладеним суд визнав за можливе розглянути справу відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, суд
ВСТАНОВИВ:
11.12.2006 між Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради (Орендодавець) та Дочірнього підприємства відкритого акціонерного товариства „Укргідроспецфундаментбуд" (Орендар) був укладений договір оренди нерухомого майна №439-06 (далі - Договір) (а.с. 5-6).
Підпис уповноваженої особи орендаря посвідчений печаткою Дочірнього підприємства Севастопольське спеціалізоване будівельне управління №601 „Гідроспецфундаментбуд".
Згідно з розділом 1 Договору орендодавець передає, орендар приймає в оренду нерухоме майно –вбудовані нежитлові приміщення цокольного поверху житлової п'ятиповерхової будівлі, загальною площею 231,50 м2, розташовані за адресою: м. Севастополь, вул. Сімферопольська, 11. Орендоване майно відповідно до пункту 1.2 Договору буде використовуватися для розміщення контори управління.
Строк дії договору встановлений сторонами до 07.09.2011 (пункт 7.1 Договору).
У пункті 2.1 Договору сторони визначили, що власником орендованого майна є Севастопольська міська Рада, та передача майна в оренду не є підставою для переходу до орендаря права власності.
Відповідач користується майном, що підтверджується актом приймання-передачі майна від 11.12.2006 та актом перевірки від 19.05.2009 (а.с. 7, 26).
Договір нотаріально не посвідчений. Прокурор та позивач вважають, що договір є нікчемним, однак відповідач користується майном, тому повинен сплатити позивачу плату за користування приміщенням.
Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до статті 121 Конституції України на прокуратуру покладається представництво інтересів громадян і держави в судах у випадках, передбачених законом.
Статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
Частина перша статті 2 Господарського процесуального кодексу України, в якій визначено підстави порушення справ у господарському суді, відносить до таких підстав позовні заяви прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Відповідно до положень частини третьої цієї статті прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, у позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
У рішенні Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року N 3-рп/99 визначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю або частково з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій.
Статтею 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Державну політику у сфері оренди здійснюють: Кабінет Міністрів України, а також Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо державного майна; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим; органи місцевого самоврядування - щодо майна, яке перебуває в комунальній власності.
Згідно з Положенням про Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради він є виконавчим органом Севастопольської міської Ради з управління комунальним майном.
З цих підстав прокурор правомірно звернувся до суду із заявленим позовом в інтересах Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради.
Дослідивши наданий Договір, суд встановив, що згідно з пунктом 4.2 Договору орендар зобов'язаний при укладенні договору оренди строком на один рік та більше здійснити нотаріальне посвідчення та державну реєстрацію цього договору в строки, встановлені діючим законодавством, та здійснити оплату по підготовці документів, необхідних для нотаріального посвідчення.
Пунктом 7.1 Договору встановлено, що він діє з моменту його підписання (11.12.2006) до 07.09.2011, тобто строк дії Договору більш ніж три роки.
Відповідно до статті 793 Цивільного кодексу України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.
На цей час сторони вимог закону про нотаріальне посвідчення договору не виконали.
Статтею 220 Цивільного кодексу України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Отже, суд дійшов висновку, що договір оренди нерухомого майна №439-06 від 11.12.2006, укладений між Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради та Дочірнім підприємством відкритого акціонерного товариства „Укргідроспецфундаментбуд", є нікчемним.
Згідно зі статтею 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, –відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
На підставі зазначеного, позивач просить стягнути з відповідача вартість користування об'єктом за період з січня 2008 року по січень 2009 року у розмірі 40866,29 грн.
Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З урахуванням викладеного, позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 89,63 грн.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Докази звернення позивача до відповідача з вимогою про сплату вартості користування об'єктом за період з січня 2008 року по січень 2009 року у розмірі 40866,29 грн. та 3% річних у розмірі 89,63 грн. відсутні.
За таких обставин, з урахуванням вимог частини другої статті 530 Цивільного кодексу України суд вважає, що станом на момент вирішення спору строк оплати зазначених сум не настав, у позивача відсутнє право вимоги до відповідача з оплати вказаних грошових коштів, а тому вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.
Відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною першою статті 546 Господарського кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням , завдатком.
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина перша статті 548 Господарського кодексу України).
Відповідно до частини другої статті 551 Господарського кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996 №543/96-ВР передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Оскільки договір № 601 від 11.12.2006 є нікчемним, він не може встановлювати відповідальність сторін у вигляді неустойки (пені, штрафу) за порушення ними правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, а тому вимога позивача відносно стягнення з відповідача суми пені у розмірі 42,73 грн. задоволенню не підлягає.
У відповідності із статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 Господарського кодексу України кожна особа має право на захист своїх прав і законних інтересів у спосіб, який визначених даними статтями, та в інший спосіб, передбачений законодавством.
Власник майна на підставі статті 391 Цивільного кодексу України має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Прокурором заявлена вимога про зобов'язання відповідача усунути Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради перешкоди у користуванні вбудованими нежитловими приміщеннями цокольного поверху житлової п'ятиповерхової будівлі, загальною площею 231,50 м2, розташованими за адресою: м. Севастополь, вул. Сімферопольська, 11, шляхом виселення.
Суд вважає позовні вимоги у цій частині такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Статтею 826 Цивільного кодексу України встановлені правові наслідки розірвання договору найму житла, а саме: у разі розірвання договору найму житла наймач та інші особи, які проживали у помешканні, підлягають виселенню з житла на підставі рішення суду, без надання їм іншого житла.
Підстави виселення визначені статтями 108-110 Житлового кодексу України.
Стаття 79 Закону України “Про виконавче провадження” визначає умови виконання рішення про виселення боржника.
Крім того, 28.03.2005 Міністерство юстиції України листом N 25-32/642 “Стосовно виконання рішень про виселення боржника” у зв'язку із набуттям чинності нової редакції статті 109 Житлового кодексу УРСР, а також з метою виключення випадків порушення державними виконавцями норм чинного законодавства при виконанні рішень про виселення боржника, повідомляє про наступне.
Згідно вимог статті 109 Житлового кодексу УРСР виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Допускається виселення в адміністративному порядку з санкції прокурора лише осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення або проживають у будинках, що загрожують обвалом.
Відповідно до частини третьої статті 47 Конституції України ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Прокурор вправі звернутись до суду із заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також відповідного комунального підприємства стосовно виселення осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення або проживають у будинках, що загрожують обвалом.
З вищевикладеного вбачається, що чинним законодавством поняття виселення відноситься тільки до житлових приміщень та спосіб захисту –виселення –може бути застосований тільки до звільнення житлового приміщення.
У статті 782 Цивільного кодексу України визначено право наймодавця відмовитися від договору найму та вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.
У відповідності із статтею 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Згідно зі статтею 27 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
З аналізу зазначених вище норм вбачається, що у випадку закінчення орендних відносин власник приміщення має право вимагати усунення перешкод у користуванні майном шляхом зобов'язання повернути приміщення.
Виконання такого рішення в примусовому порядку здійснюється у порядку статті 76 Закону України “Про виконавче провадження”, яка встановлює загальні умови виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.
На виконання зазначених положень Закону України “Про оренду державного та комунального майна” позивач листом № 4422 від 03.12.2008 звернувся до відповідача із вимогою повернути спірні приміщення (а.с.12). Відповідь на вказаний лист в матеріалах справи відсутня.
На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку про необхідність зобов'язання відповідача усунути Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради перешкоди у користуванні вбудованими нежитловими приміщеннями цокольного поверху житлової п'ятиповерхової будівлі, загальною площею 231,50 м2, розташованими за адресою: м. Севастополь, вул. Сімферопольська, 11, шляхом повернення приміщення.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на відповідача витрати по сплаті державного мита і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118,00 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог
На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
В И Р І Ш И В :
1. Позов задовольнити частково.
2. Зобов'язати Дочірнє підприємство відкритого акціонерного товариства „Укргідроспецфундаментбуд" Севастопольське СУ №601 „Гідроспецфундаментбуд" (м.Севастополь, вул. Сімферопольська, буд. 11, код ЄДРПОУ 01416626, р/р 2607301336066 у ПІБ, МФО 324515) усунути Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5, ідентифікаційний код 25750044) перешкоди в праві користування майном - вбудованими нежитловими приміщеннями цокольного поверху житлової п'ятиповерхової будівлі, загальною площею 231,50 м2, розташованими за адресою: м. Севастополь, вул. Сімферопольська, 11, шляхом повернення приміщення.
3. Стягнути з Дочірнього підприємства відкритого акціонерного товариства „Укргідроспецфундаментбуд" Севастопольське СУ №601 „Гідроспецфундаментбуд" (м. Севастополь, вул. Сімферопольська, буд. 11, код ЄДРПОУ 01416626, р/р 2607301336066 у ПІБ, МФО 324515) в доход державного бюджету (п/р №31113095700007 в УДК м. Севастополя, МФО 824509, ОКПО 24035598) державне мито у розмірі 85,00 грн. (вісімдесят п'ять грн. 00 коп.).
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Стягнути з Дочірнього підприємства відкритого акціонерного товариства „Укргідроспецфундаментбуд" Севастопольське СУ №601 „Гідроспецфундаментбуд" (м. Севастополь, вул. Сімферопольська, буд. 11, код ЄДРПОУ 01416626, р/р 2607301336066 у ПІБ, МФО 324515) в доход державного бюджету (п/р №31216259700007 в УДК м. Севастополя, МФО 824509, ОКПО 24035598, код платежу 22050000, одержувач Ленінський район) витрати по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 59,00 грн. (п'ятдесят дев'ять грн. 00 коп.).
Видати наказ після набрання рішенням законної сили
5. В решті позовних вимог відмовити.
Суддя Н.Г. Шевчук
Рішення оформлено відповідно до
вимог статті 84Господарського
процесуального кодексу України
і підписано 25.05.2009
Розсилка:
1. Прокуратура міста Севастополя
(99011, м. Севастополь, вул. Павліченко, 1)
2. Прокуратура Ленінського району міста Севастополя
(99011, м. Севастополь, вул. Вороніна, 11)
3. Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради
(99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, буд. 5);
4. ДП ВАТ „Укргідроспецфундаментбуд" Севастопольське СУ №601 „Гідроспецфундаментбуд"
(м. Севастополь, вул. Сімферопольська, буд. 11)
5. Справа
Суд | Господарський суд м. Севастополя |
Дата ухвалення рішення | 19.05.2009 |
Оприлюднено | 15.06.2009 |
Номер документу | 3822450 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд м. Севастополя
Шевчук Н.Г.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні