Рішення

від 05.06.2009 по справі 22/38

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

22/38

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2009 р.   Справа № 22/38   

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Малєєвої О.В.

при секретарі судового засідання Строїчі П.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за  позовом:  ТзОВ "Купецький дім Галичина",  вул. Васильківського, 9, м.Львів, 79018,

до відповідача:  ТзОВ"Аксіс",  вул. Чорновола, 49, м.Івано-Франківськ, 76000,

про стягнення заборгованості в сумі 13160,65 грн., інфляційних збитків в сумі  280, 19 грн., 30 % річних в сумі  277, 94 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача:  керівник Савка О.Б. (наказ № 1 від 16.06.2006 р.),                       

від відповідача: не з'явились,

                                                                    в с т а н о в и в:

          ТзОВ "Купецький дім Галичина"  заявлений позов до ТзОВ"Аксіс" про стягнення заборгованості в сумі 9 661, 81 грн., інфляційних збитків в сумі  280, 19 грн., 30% річних в сумі 277, 94 грн. Згідно ст.22 ГПК України позивач збільшив позовні вимоги - просить стягнути 13160,65 грн. основного боргу, 280, 19 грн. інфляційних збитків, 277, 94 грн.  30% річних.  

Згідно ст.77 ГПК України в судовому засіданні 02.06.2009р. було оголошено перерву  до 04.06.2009р.

          Заявлені позовні вимоги мотивовані тим, що між ТзОВ "Купецький дім Галичина"  та ТзОВ"Аксіс" був укладений договір поставки №64 від 22.05.2008р., відповідно до п.1.1., п.1.2. якого позивач зобов'язувався передати у власність відповідача товари медичного призначення, а відповідач зобов'язувався прийняти ці товари та своєчасно сплатити за них. Вказує на те, що він належним чином виконав свої зобов'язання і відповідно до представлених видаткових накладних окремими партіями поставив відповідачу товар на загальну суму 15175,94 грн. Зазначає, що згідно п.5.4. договору ТзОВ"Аксіс" повинен був оплатити отриманий товар на протязі 90 календарних днів, однак цих зобов'язань не виконав. Враховуючи те, що відповідач за умовами п.5.5. договору повернув частину товару на суму 2015,29грн., що підтверджується накладними на повернення товару, вказує на існування заборгованості в сумі 13160,65 грн. На підтвердження заборгованості подав акт зведення взаєморозрахунків з 01.08.2008р. по 31.01.2009р. Застосовуючи ст.625 ЦК України, просить стягнути вказану заборгованість з урахуванням індексу інфляції  з 12.01.2009р. по 16.02.2009р. в сумі 280,19грн., а також 30% річних  згідно п.6.4. договору - в сумі 277,94грн. Зазначає, що претензія про сплату заборгованості  від 25.01.2009р. залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

          Відповідач позов не визнав і вказав, що договір від імені ТзОВ"Аксіс" підписано неуповноважною особою, а саме комерційним директором Мудрим Р.І., до посадових обов'язків якого не входить вирішення питання укладення договорів. Заперечує  факт підписання  акту зведення взаєморозрахунків головним бухгалтером та директором товариства, а також підписання представлених накладних керівництвом та матеріально відповідальними особами відповідача. Звертає увагу на те, що підписи осіб на зазначених документах засвідчені не круглою печаткою товариства, а печатками з додатковими позначеннями  "№ 1",  "№ 2", "для накладних". Вважає договір поставки №64 від 22.05.2008р. нікчемним, таким , що не потягнув виникнення  для відповідача цивільних прав та обов'язків. Не заперечує факт знаходження у відповідача отриманого від позивача товару, в зв'язку з чим вказує на проведення товариством інвентаризації і згоду на повернення позивачу виявленого нереалізованого товару.

          Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши зібрані по справі докази, оцінивши їх відповідно до приписів ст. 43 ГПК України, суд встановив наступне.

          Між ТзОВ "Купецький дім Галичина", як продавцем  та ТзОВ"Аксіс", як покупцем,  був укладений договір поставки №64 від 22.05.2008р. (надалі "договір"), відповідно до п.1.1., п.1.2 якого позивач зобов'язувався передати у власність відповідача товари медичного призначення, а відповідач зобов'язувався прийняти ці товари та своєчасно сплатити за них.

Посилання відповідача та представлені ним докази з приводу недійсності даного договору (укладення неуповноваженою особою, внаслідок зловмисної домовленості двох сторін тощо) не підлягають  дослідженню при вирішенні даного спору,  оскільки згідно ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

При цьому суд виходить з того, що згідно п.1 ст.215 ЦК України недійсним є правочин,  якщо його  недійсність  встановлена законом (нікчемний  правочин);  у  цьому  разі  визнання  такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідно до п.3 ст.215 ЦК України, якщо  недійсність  правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована  особа  заперечує  його дійсність на підставах,  встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

          Правових підстав визнання договору нікчемним відповідачем не наведено, а доказів визнання його недійсним в судовому порядку не представлено.

          Як передбачено ст.204 ЦК України,  правочин є правомірним,  якщо його  недійсність  прямо  не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

          Відповідно до п.2.1., п.2.3. договору, продавець передає, а покупець приймає та оплачує товар за цим договором окремими партіями; передача товару здійснюється на складі продавця або в іншому місці щодо якого досягнуто домовленості між сторонами і оформлюється накладною та/або актом прийму-передачі.

Оскільки у представлених позивачем видаткових накладних не вказана підстава передачі товару, то самі по собі ці документи не свідчать про виконання позивачем умов договору. Однак, враховуючи те, що частина товару була повернута продавцеві і у накладних на повернення товару міститься посилання на передачу товару згідно договору, то дані документи дають можливість встановити таку передачу товару по наступних накладних:

№ЛВК-006280 від 14.10.2008р.  - на суму 846,42грн. (накладна на повернення товару №ЛВК-000165 від 29.01.2009р. на суму 222,86грн.),

№ЛВК-006281 від 14.10.2008р. -   на суму 881,08грн. (накладна на повернення товару №ЛВК-000166 від 29.01.2009р. на суму 189,21грн., накладна на повернення товару №ЛВК-000174 від 29.01.2009р. на суму 17,82грн.).),

№ЛВК-006282 від 14.10.2008р.  - на суму 273,48грн. (накладна на повернення товару №ЛВК-000167 від 29.01.2009р. на суму 55,20грн.),

№ЛВК-005857 від 29.09.2008р.  - на суму 1010,76грн. (накладна на повернення товару №ЛВК-000168 від 29.01.2009р. на суму 114,71грн.),

№ЛВК-005856 від 29.09.2008р.  - на суму 1007,00грн. (накладна на повернення товару №ЛВК-000169 від 29.01.2009р. на суму 287,00грн.),

№ЛВК-005214 від 03.09.2008р.  - на суму 553,51грн. (накладна на повернення товару №ЛВК-000170 від 29.01.2009р. на суму 298,00грн.),

№ЛВК-004984 від 01.09.2008р.  - на суму 1295,35грн. (накладна на повернення товару №ЛВК-000172 від 29.01.2009р. на суму 51,20грн.),

№ЛВК-003826 від 07.07.2008р.  - на суму 1235,40грн. (накладна на повернення товару №ЛВК-000173 від 29.01.2009р. на суму 429,99грн.).

          Таким чином, згідно договору позивачем було передано відповідачу товар на загальну суму 7 103 грн., з яких повернуто товару на суму 1 665,99грн.

          Посилання представника позивача на те, що інших договорів між сторонами не укладалось, а тому товар по всіх представлених накладних передавався відповідно до умов договору, не може братись до уваги, оскільки рішення суду не може грунтуватись на припущеннях і згідно ст.32 ГПК України наявність чи відсутність обставин, якими сторони мотивують свої вимоги і заперечення, встановлюються на підставі доказів.

          Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України, зокрема, з правочинів.  Зобов'язанням є  правовідношення,  в  якому  одна  сторона (боржник)   зобов'язана   вчинити   на   користь   другої  сторони (кредитора) певну дію (передати  майно,  виконати  роботу,  надати послугу,  сплатити  гроші  тощо) або утриматися від певної дії,  а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як передбачено ст. 526  ЦК  України   зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться в ст.ст.179,193 ГК України.

Згідно ч.1 п.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Ст.612 ЦК України вказує на те, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 5.4. договору оплата за отриманий товар повинна здійснюватись на протязі 90 календарних днів  з дня отримання товару.

          Відповідач оплату за отриманий згідно вищевказаних накладних товар в сумі 5437,01грн. в установлений строк не провів, а тому дана заборгованість  підлягає стягненню.

          Позовні вимоги про стягнення заборгованості за поставлений товар по інших накладних, не можуть бути задоволені, оскільки  позивачем не доведено факту передачі даного товару по договору, що не позбавляє його права заявляти з цього приводу  вимоги до відповідача з інших підстав.

          За приписами ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Тому, виходячи із заборгованості  в сумі 5437,01грн., підлягають стягненню втрати від інфляції та річні за вказаний позивачем період з 12.01.2009р. по 16.02.2009р. Втрати від інфляції становлять 157,67 грн., а передбачені п.6.4. договору 30% річних -  156,40грн.

          Судові витрати згідно ст. 49 ГПК України слід покласти на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

          Керуючись ст.ст. 8, 124 Конституції України, ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                            ВИРІШИВ :

          Позов задоволити частково.

          Стягнути з  товариства з обмеженою відповідальністю "Аксіс" ( вул. Чорновола, 49, м.Івано-Франківськ, 76000, код ЄДРПОУ 22165523) в користь  товариства з обмеженою відповідальністю "Купецький дім Галичина" ( вул. Васильківського, 9, м.Львів, 79018,  код ЄДРПОУ 34521661) 7 103грн. основного боргу, 205,99 грн. втрат від інфляції та 203,86грн. 30% річних  за період з 12.01.2009р. по 16.02.2009р., всього 7512,85 грн., а також 75,13грн. сплаченого державного мита та 64,62грн. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

          В решті частині позову - відмовити.

          Наказ видати стягувачеві після набрання рішенням законної сили.

           Суддя                                                                                       Малєєва Олена Вікторівна

Рішення прийняте, оформлене та підписане відповідно до вимог ст. 84 ГПК України  10.06.2009р.                              

Виготовлено в АС "Діловодство суду"