Постанова

від 04.06.2009 по справі 41/6

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

41/6

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 04.06.2009                                                                                           № 41/6

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Островича  С.Е.

 суддів:            Гарник Л.Л.

          Скрипка І.М.

 при секретарі:           Семеняк Т.В.

 За участю представників:

 від позивача - Корелін М.І. – довіреність № 41 від 16.06.2008 року

 від відповідача -не з'явились

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Фірма "Спецвисотмонтаж"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 26.02.2009

 у справі № 41/6 (суддя Спичак О.М.)

 за позовом                               Приватного підприємства "Будпостач"

 до                                                   Закритого акціонерного товариства "Фірма "Спецвисотмонтаж"

 про                                                   стягнення 10680,97 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Приватне підприємство „Будпостач” звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства „Фірма „Спецвисотмонтаж” про стягнення заборгованості у розмірі 10 680, 97 грн. та судових витрат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконані зобов'язання щодо оплати товару поставленого згідно видаткових накладних, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість на суму 10 680,97 грн.

Рішенням Господарського суду м.Києва від 26.02.2009 року у справі № 41/6 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Закритого акціонерного товариства „Фірма „Спецвисотмонтаж” на користь Приватного підприємства „Будпостач” 5 332,93 грн. боргу, 101,60 грн. державного мита та 118, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач через Господарський суд м.Києва звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м.Києва від 26.02.2009 року у справі           № 41/6.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що, при прийнятті рішення судом першої інстанції не були враховані права та інтереси відповідача, а саме порушено норми, які встановлюють можливість врегулювання спору мирним шляхом.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2009 року апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні 14.05.2009 року.

08.05.2009 року представником відповідача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку повноважних представників відповідача у судове засідання.

В судовому засіданні 14.05.2009 року представником позивача було подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив залишити рішення Господарського суду м.Києва від 26.02.2009 року у справі № 41/6 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні представник позивача не заперечував проти задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з задоволенням клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та нез'явленням у судове засідання 14.05.2009 року представників відповідача, колегією суддів ухвалою від 14.05.2009 року розгляд справи було відкладено на 04.06.2009 року.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Господарського суду м.Києва від 26.02.2009 року у справі №41/6 залишити без змін.

Представник відповідача в судове засідання 04.06.2009 року не з'явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, тому колегія суддів вважає можливим розглянути справу в апеляційному порядку за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст.75  Господарського процесуального кодексу України та без участі представників відповідача.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарським судом м.Києва встановлено, що протягом тривалого часу позивач згідно накладних постачав відповідачу товар, за який відповідач розрахувався частково, внаслідок чого, на момент подачі позову заборгованість останнього складала 10 680, 97 грн., що засвідчується актом звірки взаєморозрахунків підписаного сторонами станом на 30.11.2008 року.

З метою досудового врегулювання спору позивач направив відповідачу претензію № 46юр від 01.12.2008 року з вимогою погасити зазначену заборгованість, яка отримана відповідачем 16.12.2008 року, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення, однак зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції, позивач повідомив суд про часткову сплату відповідачем суми боргу в сумі 5348,04 грн., що засвідчується виписками з банківських рахунків позивача (копії знаходяться в матеріалах справи) і просив стягнути з відповідача 5 354, 19 грн.

Заяв про зменшення суми позову заявленої до стягнення від позивача не надходило.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що станом на день розгляду справи в суді першої інстанції, враховуючи вищевикладене, заборгованість відповідача перед позивачем становить 5 332, 93 грн. (10680,97-5 348,04).

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконану роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу

Згідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Статтею 207 Цивільного кодексу України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою(ч.2 ст. 207).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в частині стягнення боргу в розмірі 5 354,19 грн. підлягають частковому задоволенню в сумі 5 332,93 грн.

Одночасно колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до наданих позивачем виписок з банківських рахунків позивача вбачається, що відповідачем було внесено часткову оплату за отриманий згідно акту взаєморозрахунків від 30.11.2008 року за товар у розмірі 970, 00 грн. - 19.01.2009 року, 1 678,04 - 17.12.2008 року та 2 700,00 грн. – 30.12.2008 року.

Як вбачається з матеріалів справи до моменту звернення позивача з позовом до Господарського суду м. Києва 26.12.2008 року відповідачем було частково сплачено борг у розмірі 1 678,04 - 17.12.2008 року. Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем було сплачено борг у розмірі 970, 00 грн. - 19.01.2009 року та 2 700,00 грн. – 30.12.2008 року, всього 3670, 00 грн.

Згідно ч.1 п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, якщо спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

Оскільки відповідачем було сплачено суму боргу у розмірі 3 670,00 грн. після звернення позивача з позовом до суду, колегія суддів дійшла висновку, що провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 3 670 грн. підлягає припиненню, а рішення суду першої інстанції зміні.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати вірно покладені судом сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на повне скасування рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2009 року у справі № 41/6 у зв'язку з порушенням судом першої інстанції положень ст. 78 Господарського процесуального кодексу України - не врахуванням судом першої інстанції прав та інтересів відповідача шляхом відмови у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості врегулювати спір шляхом укладення мирової угоди не можуть бути прийняті судом до уваги, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.78 Господарського процесуального кодексу України умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами.

Мирова угода - це договір, який укладається сторонами з метою припинення спору, на умовах, погоджених сторонами. Мирова угода не може бути затверджена за односторонньої згоди на її укладення, в матеріалах справ відсутні докази на підтвердження згоди позивача на укладення мирової угоди у даній справі.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, посилання відповідача на ст. 78 ГПК України як на підставу  повного скасування рішення Господарського суду м.Києва від 26.02.2009 року у справі № 41/6 не ґрунтуються на матеріалах справи, а доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи.

          За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2009 року по справі №41/6 підлягає зміні, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “НК Альфа-Нафта”, з викладених у ній підстав, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 1.Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Фірма „Спецвисотмонтаж” залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 26.02.2009 року у справі № 41/6 змінити, резолютивну частину викласти у наступній редакції:

„1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Фірма „Спецвисотмонтаж” (04210, м. Київ, пр-т. Героїв Сталінграда, 18-А, код ЄДРПОУ 30867797) на користь Приватного підприємства „Будпостач” (02160, м. Київ, пр-т. Возз'єднання, 7-А, к.318, код ЄДРПОУ 24267110) 5 332 (п'ять тисяч триста тридцять дві) грн. 93 коп. боргу, 101 (сто одна) грн. 60 коп. державного мита та 117(сто сімнадцять) грн. 53 коп. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення боргу у сумі 3 670, 00 грн.

4. У задоволенні інших позовних вимог відмовити”.

Матеріали справи №41/6 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.

 Головуючий суддя                                                                      Острович  С.Е.

 Судді                                                                                          Гарник Л.Л.

                                                                                          Скрипка І.М.