Рішення

від 26.05.2009 по справі 5020-3/205

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

5020-3/205

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"26" травня 2009 р. справа № 5020-3/205

За позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Санта-Віта»

                    (02206, м. Київ, бульвар Дарницький, 3-а, кв. 5)

до                     Товариства з обмеженою відповідальністю «Ариол»

(99055, м. Севастополь, вул. Археологічна, 4),

Акціонерного виробничо-комерційного товариства відкритого типу «Рівненська кондитерська фабрика»

(33001, Рівненська область, м. Рівне, вул. Л. Хмільна, 30)

про стягнення заборгованості в розмірі 21880,19 грн.,

суддя Головко В.О.

Представники сторін:

позивач –Дун Є.А., довіреність №3 від 05.05.2009, ТОВ «Торговий дім «Санта-Віта»;

відповідача –не з'явився; ТОВ «Ариол»;

відповідача –не з'явився, АВКТВТ «Рівненська кондитерська фабрика».

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Санта-Віта” звернулось до господарського суду м. Севастополя з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ариол»(відповідач-1), Акціонерного виробничо-комерційного товариства відкритого типу «Рівненська кондитерська фабрика»(відповідач-2) про стягнення заборгованості в розмірі 131672,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання          відповідачем-2 зобов'язань щодо оплати поставленого товару та на норми статей Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, просить стягнути з відповідача-2 суму боргу за поставлений товар у розмірі 20000,00 грн., інфляційні витрати у розмірі 5973,70 грн., 3% річних – 830,33 грн., пеню –6682,70 грн, а також з відповідача-1 –поручителя відповідача-2 (згідно з договором поруки) грошову суму у розмірі 1% від вартості суми заборгованості відповідача-2 –у розмірі 200 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідачів судові витрати.

Ухвалою суду від 08.04.2009 позовна заява прийнята до розгляду суддею              Головко В.О. та порушено провадження у справі №5020-3/205, розгляд справи призначений на 12.05.2009.

Відповідач-1 (Товариство з обмеженою відповідальністю «Ариол») явку повноважних представників у судове засідання 12.05.2009 не забезпечив, до початку судового засідання надав клопотання про розгляд справи за відсутністю його представників (арк.с. 28), а також відзив на позовну заяву (арк.с. 38), в якому визнав позовні вимоги.

У порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України ухвалою суду від 12.05.2009 розгляд справи відкладався з 12.05.2009 на 26.05.2009.

Відповідач-2 (Акціонерне виробничо-комерційне товариство відкритого типу «Рівненська кондитерська фабрика») явку повноважних представників у судові засідання 12.05.2009 та 26.05.2009 не забезпечив, про дату час та місце судового засідання був повідомлений належним чином та своєчасно (арк.с. 23), про причини неявки не повідомив, вимоги ухвал суду від 08.04.2009 та 12.05.2009 не виконав.

Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін – це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідач-2 не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України: не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.

У судовому засіданні 26.05.2008 представник позивача зазначив, що відповідач-2 періодично здійснює платежі на користь позивача, що фактично свідчить про визнання ним боргу.

З урахуванням здійснених платежів позивач надав клопотання про зменшення розміру позовних вимог та просить стягнути з відповідача-2 вартість придбаного у власність, але не сплаченого товару у розмірі 8000,00 грн., інфляційні витрати –          6061,58 грн., 3% річних –855,27 грн., пеню –6883,34 грн.; з відповідача-1 –80 грн. у якості відповідальності за договором поруки.

Справа розглядалась за наявними у ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд –

ВСТАНОВИВ:

25.03.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Санта-Віта” (постачальник) та Акціонерним виробничо-комерційним товариством відкритого типу “Рівненська кондитерська фабрика” (покупець) укладений договір поставки №SV-48 (далі –договір поставки), згідно з умовами якого постачальник зобов'язується систематично поставляти та передавати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити його вартість на умовах цього договору (арк.с. 13).

Пунктами 3.2-3.4 Договору поставки встановлено, що розрахунки за поставлений товар здійснюються в національній валюті України на умовах відстрочення платежу. Строк оплати товару становить 7 банківських днів з моменту передавання товару. Форма розрахунків –безготівкова.

Згідно з пунктом 7.4 Договору поставки, у випадку невиконання покупцем умов договору щодо строків його оплати останній зобов'язаний проінформувати постачальника про підставу невиконання умов договору в останній день оплати, про що надсилається рекомендований лист з повідомленням.

Відповідно до пунктів 8.1-8.2, Договір поставки набирає сили з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2007. Якщо за 10 діб до закінчення дії договору жодна сторона не заявить про свій намір розірвати його, договір вважається пролонгованим на наступні періоди на тих же умовах.

26.03.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Санта-Віта” (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Ариол” (поручитель) укладений договір поруки (далі –договір поруки) (арк.с. 15), відповідно до умов якого поручитель виступає гарантом та зобов'язується нести відповідальність за своєчасне виконання покупцем товарно-матеріальних цінностей продавця (ВАТ «Рівненська кондитерська фабрика») (боржник), зобов'язань за договором поставки № SV-48 від 26.03.2007. Поручитель несе матеріальну відповідальність за невиконання з боку боржника зобов'язань, розмір якої складає 1% від суми заборгованості боржника.

Згідно з товарно-транспортними накладними №Цф-S000244 від 02.10.2008 на суму 42204,51 грн., №Цф-S000248 від 07.10.2008 на суму 56647,55 грн., довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей ЯПО №399145 відповідачем-2 отриманий товар на загальну суму 98852,06 грн.

Відповідно до умов пункту 3.3 Договору поставки відповідач-2 повинен був сплатити вартість товару протягом 7 днів з моменту його отримання. Так, вартість товару у розмірі 42204,51 грн., отриманого за накладною №Цф-S000244 від 02.10.2008 відповідач-2 повинен був сплатити до 17.10.2008, а вартість товару у розмірі 56647,55 грн., отриманого за накладною №Цф-S000248 від 07.10.2008, повинна бути сплачена відповідачем-2 до 22.10.2008.

Відповідач-2 сплатив суму боргу лише частково, що і стало підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідними вимогами.

Суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 8000,00 грн. такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином  відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Докази погашення відповідачем суми заборгованості за поставлену продукцію у розмірі 8000,00 грн. на день винесення рішення –відсутні.

Враховуючи викладене, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 8000,00 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача-2 пеню у розмірі 6883,34 грн., інфляційні витрати –6061,58 грн. та 3% річних –855,27 грн.

Суд вважає позовні вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статтями 546, 549, пунктом 3 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредитору у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є  неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, відповідно до статей 3-4 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Пунктом 9.4 договору поставки, з урахуванням протоколу узгодження від 26.03.2007            (арк.с. 14) встановлено, що у випадку порушення строків оплати переданого товару, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення оплати.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, суд встановив, що вимоги щодо стягнення пені в розмірі 6883,34 грн., підлягають задоволенню.

          Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані розрахунки, суд знаходить їх вірними та такими, що підлягають задоволенню: отже, з відповідача-2 підлягає стягненню сума інфляційних витрат у розмірі 6061,58 грн., та 3% річних у розмірі 855,27 грн.

Стосовно грошових вимог до відповідача-1 у розмірі 80,00 грн., суд вважає їх такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі статтею 553 ЦК України під порукою розуміється договір, за яким поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку, порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до частини другої статті 553 Цивільного кодексу України, порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Як встановлено судом під час розгляду справи, відповідно до умов договору поруки від 26.03.2007 відповідач-1 поручився відповідати за виконання відповідачем-2 зобов'язань по виконанню умов договору у розмірі 1% від суми заборгованості, тобто у даному випадку зобов'язання забезпечено порукою частково.

Виходячи з вищевикладеного суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача-1 (Товариства з обмеженою відповідальністю «Ариол») суму відповідальності у розмірі 80,00 грн. (1% від 8000,00 грн.) обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись статтею 49 Господарського процесуального кодексу України та враховуючи те що, часткове погашення боргу відповідачем-2 відбуловся після подачі позову, суд покладає витрати по сплаті державного мита і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на обох відповідачів в повному обсязі пропорційно розміру задоволених позовних вимог відносно кожного відповідача виходячи з наступного розрахунку.

Під час подачі позову позивачем було сплачено 336,87 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Оскільки сума, яка підлягає стягненню з відповідача-1 (ТОВ “Ариол”) складає            80,00 грн., що становить 0,37% від суми стягнення, то суд покладає на нього витрати по сплаті державного мита у розмірі 1,25 грн., а також 0,44 грн. –сума витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу. Частка задоволених вимог щодо відповідача-2 становить 99,63%, що дорівнює 335,65 грн. витрат по сплаті державного мита та 117,56 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись статтями 49, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.  Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного виробничо-комерційного товариства відкритого типу «Рівненська кондитерська фабрика» (33001, Рівненська область, м. Рівне,                     вул. Л. Хмільна, 30, код у ЄДРПОУ 00382214, відомості про розрахункові рахунки відсутні) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Санта-Віта»(02206, м. Київ, бульвар Дарницький, 3-а, кв. 5, код у ЄДРПОУ 33395985) 21800,19 грн. (двадцять одна тисяча вісімсот грн. 19 коп.), в тому числі 8000,00 грн. –основний борг, 6061,58 грн. –інфляційні витрати, 3% річних –855,58 грн., пеня –6883,34 грн., а також витрати по сплаті державного мита в сумі 335,62 грн. (триста тридцять п'ять грн.                    62 коп.), витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі  117,56 грн. (сто сімнадцять грн. 56 коп.).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ариол»(99055,                       м. Севастополь, вул. Археологічна, 4, код у ЄДРПОУ 31338910, відомості про розрахункові рахунки відсутні) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Санта-Віта»(02206, м. Київ, бульвар Дарницький, 3-а, кв. 5, код у ЄДРПОУ 33395985) 80,00 грн. (вісімдесят грн. 00 коп.), а також витрати по сплаті державного мита в сумі              1,25 грн. (одна грн. 25 коп.), витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 0,44 грн. (0 грн. 44 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                                          В.О. Головко

Рішення оформлено

згідно з вимогами

ст. 84 ГПК України

та підписано 02.06.2009

РОЗСИЛКА:

1.          ТОВ «Торговий дім «Санта-Віта»(02206, м. Київ, бульвар Дарницький, 3-а, кв. 5)

2.          ТОВ «Ариол»(99055, м. Севастополь, вул. Археологічна, 4)

3.          КВКТВТ «Рівненська кондитерська фабрика» (33001, Рівненська область, м. Рівне, вул.. Л. Хмільна, 30)

Справа