Рішення

від 02.06.2009 по справі 5020-5/200

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

5020-5/200

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"02" червня 2009 р. справа № 5020-5/200

За позовом: Приватного підприємства „Алкония”   (м. Севастополь, вул. П. Дибенко, 11)

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельний дім „Актурія” (99011 м. Севастополь, вул. Гоголя, 2, офіс 640)

про стягнення заборгованості  в розмірі 7137,12   грн.

Суддя Євдокімов І.В.

Представники сторін:

Позивач –не з'явився;

Відповідач –Маліборська К.О.,  довіреність № 28  від 26.05.2009.

Суть спору:

Позивач, Приватне підприємство „Алкония”, звернувся до суду з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельний дім „Актурія”, про  стягнення заборгованості   в розмірі 7137,12   грн.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем належним чином не виконувались обов'язки щодо оплати отриманого товару.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав в повному обсязі.

Представник позивача на оголошення вступної та резолютивної частин рішення не з'явився, проте звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи у його відсутність.

Представнику відповідача роз'яснені їх процесуальні права і обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази,  суд

ВСТАНОВИВ:

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 7137,12 грн., що підтверджується видатковим накладними, та довіреностями на отримання товару, які долучені до матеріалів справи (а.с. 7-10).

Відповідно до частини першої статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також, із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до пункту 1 частини другої цієї статті, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно вимог статей 202, 204 цього Кодексу, правочином є  дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин першої та другої статті 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Отже, фактично між позивачем та відповідачем укладений договір надання послуг в усній формі.

Зобов'язання з постачання товару позивачем виконувались належним чином, та  своєчасно, але оплата за отриманий товар відповідачем не здійснювалась, у зв'язку з чим його заборгованість склала 7137,12 грн., крім того, сторонами підписаний акт звірки взаєморозрахунків на цю суму, який долучений до матеріалів справи (а.с. 11).

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Згідно положень  статті 193 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статей 525, 526  Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003, зобов'язання повинні виконуватись належним чином  відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна  його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є  правовідношення,  в  якому  одна  сторона (боржник)   зобов'язана   вчинити   на   користь   другої  сторони (кредитора) певну дію (передати  майно,  виконати  роботу,  надати послугу,  сплатити  гроші  тощо) або утриматися від певної дії,  а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

При таких обставинах, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та підлягаючими задоволенню у повному обсязі.

Згідно ст.  ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати на сплату державного мита в сумі 102,00 грн.  і інформаційне –технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн. покладаються  на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 49,  82 –85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельний дім „Актурія” (99011 м. Севастополь, вул. Гоголя, 2, офіс 640,  код ЄДРПОУ  35687641, п/р 26007060124917 в СФ КБ „Приватбанк”, МФО 324935) на користь Приватного підприємства „Алкония”   (м. Севастополь, вул. П. Дибенко, 11,  код  ЄДРПОУ 19012307, п/р 26008945549581 у Кримської філії АКБ „”Укрсоцбанк , МФО 324010) заборгованість в сумі  7137,12  грн.,  витрати по сплаті державного мита в сумі 102,00 грн., а також  витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

    Суддя                                                                                                     І.В.  Євдокімов

Рішення оформлено

згідно з вимогами

ст. 84 ГПК України

та підписано

04.06.2009

Розсилка:

1.          ПП „Алкония”   (99028 м. Севастополь, вул. П. Дибенко, 11)

2.          ТОВ „Торгівельний дім „Актурія” (99011 м. Севастополь, вул. Гоголя, 2, офіс 640)

3.          Справа