Постанова

від 14.04.2014 по справі 1570/7269/2012

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 1570/7269/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2014 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Марина П.П.

суддів Бжассо Н.В.

Стефанова С.О.

секретар судового засідання Борцова С.І.

за участю сторін:

від позивача: ОСОБА_2;

від відповідача - полку патрульної служби ОМУ ГУМВС України в Одеській області: Масловський М.О.;

від відповідачів - Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області: не з'явилися;

від третьої особи: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, полку патрульної служби ОМУ ГУМВС України в Одеській області, третя особа: ОСОБА_4 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, полку патрульної служби ОМУ ГУМВС України в Одеській області, третя особа: ОСОБА_4 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що внаслідок його незаконного звільнення та подальшого поновлення на роботі у судовому порядку, ОСОБА_2 не виплачено суму середньої місячної заробітної плати за час вимушеного прогулу, а відповідно до п.24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, відповідно до якого, у разі поновлення на роботі (посаді) орган, який розглядає трудовий спір, одночасно вирішує питання про виплату особі рядового і начальницького складу середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, тому ОСОБА_2, з урахуванням ухвали Вищого адміністративного суду України від 05.03.2014 року по даній справі, просить суд стягнути з полку патрульної служби ОМУ ГУМВС України в Одеській області середній заробіток за час вимушеного прогулу.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та наданих в судовому засіданні поясненнях.

Представники відповідачів - Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області до судового засідання не з'явились, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлялись належним чином та завчасно, письмових заперечень до суду не надали.

В судовому засіданні представник відповідача - полку патрульної служби ОМУ ГУМВС України в Одеській області проти позову заперечував, надав до суду заперечення, згідно яких зазначив, що позивач помилково посилається на Постанову КМУ від 08.02.1995 року №100 «Про порядок обчислення середньої заробітної плати», оскільки особи рядового і начальницького складу отримують грошове забезпечення, а не заробітну плату, що за Інструкцією застосування економічної класифікації видатків бюджету та Інструкції щодо застосування класифікації кредитування бюджету є окремими різновидами видатків в категорії «Оплата праці», а тому ОСОБА_2 під час звільнення, перебуваючи на посаді командира полку ППС при ОМУЮ ГУМВС України в Одеській області, відповідно до Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої Наказом МВС України від 31.12.2007 року №499, отримував саме грошове забезпечення, а не заробітну плату. Отже, оскільки згідно ч.1 п. 24 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ (в редакції Постанови КМУ №1137 від 05.12.2012 року) у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік, позовні вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Третя особа - ОСОБА_4 до судового засідання не з'явився, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином та завчасно, письмових пояснень по суті спору не надав.

Суд, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача - полку патрульної служби ОМУ ГУМВС України в Одеській області, дослідивши наявні в справі письмові докази, оцінивши їх за власним внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді справи, встановив наступні факти та обставини.

Відповідно до наказу Міністра Внутрішніх Справ України №928 о/с від 12.11.2012 року полковник міліції ОСОБА_2 (С-481332), командира Полку патрульної служби при ОМУ ГУМВС в Одеській області звільнено у запас Збройних Сил за п.64 "ж", "Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ", затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 - за власним бажанням.

На підставі вищенаведеного наказу, наказом начальника ГУМВС України в Одеській області №588 о/с від 16.11.2012 року позивача звільнено у запас Збройних Сил за п.64 "ж" - за власним бажанням з 16.11.2012 року.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням про звільнення, ОСОБА_2 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з відповідним позовом.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18 березня 2013 року по даній справі адміністративний позов ОСОБА_2 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, полку патрульної служби при ОМУ ГУМВС України в Одеській області, третя особа: ОСОБА_4 про визнання неправомірними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено частково, визнано протиправними і скасовано накази Міністра Внутрішніх Справ України №928 о/с від 12.11.2012 р. та начальника ГУМВС України в Одеській області №588 о/с від 16.11.2012 р., в частині, що стосується звільнення полковника міліції ОСОБА_2 (С-481332) за власним бажанням, поновлено полковника міліції ОСОБА_2 в органах внутрішніх справ на посаді командира полку патрульної служби при ОМУ ГУМВС в Одеській області з 16.11.2012 року, зобов'язано Полк патрульної служби при ОМУ ГУМВС України в Одеській області нарахувати та виплатити полковнику міліції ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 16.11.2012 р. по день набрання законної сили рішення суду та допущено негайне виконання постанови в частині поновлення ОСОБА_2 в органах внутрішніх справ на посаді командира полку патрульної служби при ОМУ ГУМВС в Одеській області та виплату заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2013 року апеляційні скарги Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, полку патрульної служби при ОМУ ГУМВС України в Одеській області та Міністерства внутрішніх справ України задоволено, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 березня 2013 року скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 відмовлено у повному обсязі.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.03.2014 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2013 року скасовано, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18.03.2013 року змінено, скасовано зазначену постанову в частині оплати вимушеного прогулу позивача та направлено справу у цій частині на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, в решті постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18.03.2013 року залишено без змін.

Так, судом касаційної інстанції, зокрема, встановлено, що суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги позивача у частині стягнення оплати вимушеного прогулу, помилково зобов'язав полк патрульної служби виплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу по дату набрання судовим рішенням законної сили, що не має жодного зв'язку з тривалістю вимушеного прогулу, замість правильного стягнення з дати незаконного звільнення по день поновлення позивача судом першої інстанції на службі.

Як встановлено судом, на час розгляду справи полковника міліції ОСОБА_2 в органах внутрішніх справ на посаді командира полку патрульної служби при ОМУ ГУМВС в Одеській області станом на 08.04.2014 року не поновлено.

Відносини публічної служби є предметом конституційного і адміністративного права. Підстави виникнення, проходження, припинення служби визначені законодавством, а не трудовою угодою, тому спори за участі службовців повинні розглядатися за спеціальними законами.

Основним законом, який регулює правовідносини щодо прийняття, проходження та звільнення з державної служби, є Закон України «Про державну службу», та окремі спеціальні закони. При цьому, наявність спеціальних законів не виключає можливості застосування до правовідносин, пов'язаних з проходженням громадянами публічної служби та її припиненням, окремих норм трудового законодавства у випадках, передбачених спеціальними законами.

Так, згідно з ч. 1 ст. 30 Закону України «Про державну службу», державна служба припиняється, передусім, із загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, а також з підстав, визначених цією статтею. Таким чином, при звільненні особи з публічної служби за загальними підставами, передбаченими КЗпП України, на цю особу поширюються гарантії, передбачені КЗпП, якщо інше прямо не передбачено спеціальним законом.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці закріплено Кодексом законів про працю України, який регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Частина 2 ст.19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до абз. 3 п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати» в усіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Згідно довідки полку патрульної служби при ОМУ ГУМВС України в Одеській області від 01.03.2013 року № 31/9-440 середньоденна заробітна плата командира полку патрульної служби при ОМУ ГУМВС в Одеській області полковника міліції ОСОБА_2 за останні два місяці, що передують звільненню складає 136,51 грн.

Відповідно до п. 24 Постанови Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 р. № 114 «Про затвердження Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ» (в редакції, діючій на момент виникнення спірних правовідносин) у разі незаконного звільнення або переведення на іншу роботу особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній роботі (посаді). У разі поновлення на роботі (посаді) орган, який розглядає трудовий спір, одночасно вирішує питання про виплату особі рядового і начальницького складу середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

На підставі вищезазначеної норми, та враховуючи ухвалу Вищого адміністративного суду України від 05.03.2014 року, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 16.11.2012 року по день поновлення позивача на службі.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на ч.1 п. 24 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ в редакції Постанови КМУ №1137 від 05.12.2012 року щодо отримання позивачем грошового забезпечення, а не заробітної плати, оскільки дана редакція діє з 15.12.2012 року, в той час як позивача звільнено 16.11.2012 року та останній звернувся до суду із даним позовом 30.11.2013 року.

Відповідно до рішення Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи).

Даних щодо слати заборгованості на дату розгляду справи відповідачем до суду не надано.

Також суд зауважує, що ОСОБА_2 на дату розгляду справи не було поновлено на посаді, що унеможливлює здійснення розрахунку суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Приймаючи до уваги вищевикладене, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, полку патрульної служби ОМУ ГУМВС України в Одеській області, третя особа: ОСОБА_4 та стягнути з полку патрульної служби ОМУ ГУМВС України в Одеській області на користь ОСОБА_2 (ІК НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 16.11.2012 року по день поновлення позивача на службі.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 9, 11, 69-72, 86, 158-163, 167, 254 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, полку патрульної служби ОМУ ГУМВС України в Одеській області, третя особа: ОСОБА_4 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити частково.

Стягнути з полку патрульної служби ОМУ ГУМВС України в Одеській області (код ЄДРПОУ 23315829) на користь ОСОБА_2 (ІК НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 16.11.2012 року по день поновлення позивача на службі.

Допустити негайне виконання постанови в частині стягнення середнього заробітку за один місяць.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено та підписано колегією суддів 14 квітня 2014 року

Головуючий суддя П.П.Марин

Судді Н.В.Бжассо

С.О.Стефанов