Постанова

від 18.11.2013 по справі 1-1043/11

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 1-1043/11

Провадження №1/761/135/2013

П О С Т А Н О В А

іменем України

18 листопада 2013 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Голуб О.А.

при секретарях - Стельмах Д.Ю., Назаренко М.В., Дробязко К.М.

з участю прокурорів - Барановського Д.А., Смородського, Сорочка О.О.

захисників - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст.191; ч.2 ст.366; ч.2 ст.175; ч.2 ст.191 КК України,

в с т а н о в и в :

в провадженні Шевченківського районного суду м.Києва перебуває кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст.191; ч.2 ст.366; ч.2 ст.175; ч.2 ст.191 КК України.

В судовому засіданні постало питання про необхідність направлення справи на додаткове розслідування, у зв'язку з допущеною неповнотою та неправильністю досудового слідства, яка не може бути усунута в судовому засіданні.

Прокурор заперечує щодо направлення справи на додаткове розслідування, вважає, що неповнота досудового слідства може бути усунута в судовому засіданні, крім того на його думку у справі досудовим слідством зібрано достатньо доказів для постановлення законного та обґрунтованого вироку.

Захисники підсудного ОСОБА_2 та ОСОБА_1, підсудний ОСОБА_3 заперечували щодо направлення справи на додаткове розслідування.

Заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що кримінальна справа підлягає направленню на додаткове розслідування, у зв'язку з допущеною неправильністю та неповною досудового слідства, яка не може бути усунута в судовому засіданні та перешкоджає постановленню законного та обґрунтованого вироку суду, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 281 КПК України 1960 року, повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства може мати місце лише тоді, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні.

Згідно з роз'ясненнями, що містяться в п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 11 лютого 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування», досудове слідство визнається неповним, якщо під час його проведення всупереч вимогам ст. ст. 22, 64 КПК України не були досліджені або були поверхово чи однобічно досліджені обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи (не були допитані певні особи; не витребувані й не досліджені документи, речові та інші докази для підтвердження або спростування таких обставин; не досліджені обставини, зазначені в ухвалі суду, який повернув справу на додаткове розслідування, коли необхідність дослідження тієї чи іншої обставини з них випливала з нових даних, установлених при судовому розгляді; не були з'ясовані з достатньою повнотою дані про особу обвинуваченого, тощо).

Неправильним досудове слідство визнається в разі, коли органами досудового слідства при вчиненні процесуальних дій і прийнятті процесуальних рішень були неправильно застосовані або безпідставно не застосовані норми кримінально-процесуального чи кримінального закону і без усунення цих порушень справа не може бути розглянута в суді.

Статтею 22 КПК України 1960 року визначено, що прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання, зобов'язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдують обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують його відповідальність.

Відповідно до вимог ст. 64 КПК України 1960 року, при провадженні досудового слідства, дізнання і розгляді кримінальної справи в суді підлягають доказуванню: 1) подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину); 2) винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину; 3) обставини, що впливають на ступінь тяжкості злочину, а також обставини, що характеризують особу обвинуваченого, пом'якшують та обтяжують покарання; 4) характер і розмір шкоди, завданої злочином, а також розмір витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння.

Виходячи із вказаних норм процесуального закону, під повнотою дослідження слід розуміти правильне визначення предмету доказування, тобто, з'ясування усіх обставин, які підлягають доказуванню у кримінальній справі, системну оцінку всіх допустимих і належних доказів у сукупності, що є основою прийняття законного і обґрунтованого рішення у справі.

Пред'явлене особі обвинувачення, згідно зі ст. 132 КПК України 1960 року, має бути конкретним і містити дані про час, місце та інші обставини вчинення злочину, оскільки особа має право знати, в чому саме вона обвинувачується і захищатися від пред'явленого їй обвинувачення. Дані положення випливають і з п. (а) ч.3 ст.6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Верховною Радою України 17 липня 1997 р., згідно якого кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, має право бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причину обвинувачення проти нього.

У випадку пред'явлення неконкретного обвинувачення, що є порушенням права на захист, справа підлягає поверненню на додаткове розслідування з підстав істотного порушення закону.

Разом з тим, дані, що містяться в матеріалах справи свідчать про те, що вищевказані вимоги КПК України органом досудового слідства належним чином не виконано та допущено однобічність, неповноту і неправильність, які неможливо усунути в судовому засіданні при розгляді справи по суті.

Слідчі органи, пред'являючи обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих злочинів, свій висновок мотивували зібраними у справі доказами.

Проте, орган досудового слідства всупереч вимог ст.64 КПК України (1960 року), належним чином не дослідив обставини, що підлягають доказуванню у даній кримінальній справі.

Так, з резолютивної частини обвинувального висновку вбачається, що органом досудового слідства обвинувачення ОСОБА_3 викладене наступним чином.

Так, він обвинувачується у тому, що являючись службовою особою, діючи умисно, з корисливих мотивів та прямим умислом, за попередньою змовою у групі із ОСОБА_4, зловживаючи своїм службовим становищем, у період з 30 червня по вересень 2009 року, знаходячись у м.Києві, незаконно заволодів майном ДП МОУ «Укрборонпостачальник» (м.Київ, вул.Мельникова, 81) на загальну суму 5 026 650 грн., а саме 15 заставними серії АА з АА № 000139 по № 000153, які посвідчують право на отримання у власність кватир НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_9, НОМЕР_10, НОМЕР_11, НОМЕР_12, НОМЕР_13, НОМЕР_14, НОМЕР_15 у недобудованому житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1, спричинивши збитки державі в особі Міністерства оборони України в особливо великих розмірах, чим вчинив заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах, тобто злочин, передбачений ч.5 ст.191 КК України.

- він же, являючись службовою особою, діючи повторно, за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_4, у період з 30 червня по вересень 2009 року, знаходячись у м.Києві, вчинив видачу завідомо підроблених офіційних документів та інше підроблення документів, що спричинило тяжкі наслідки, при наступних обставинах. 30 червня 2009 року ОСОБА_3, з мето поновлення втрачених заставних та надання офіційним документам необхідних реквізитів, підробив договір про видачу дублікатів заставних № 01-06/09 датований заднім числом - 26 червня 2009 року, проставивши гербову печатку ДП МОУ «Укрборонпостачальник» (м.Київ, вул.Мельникова, 81) на завідомо підробленому підписі тимчасово виконуючого обов'язки генерального директора указаного державного підприємства ОСОБА_5, який в цей час знаходився у відпустці за межами України. Тим самим він, ОСОБА_3, перекрутив істину в офіційних документах. Тоді ж ОСОБА_4, реалізуючи спільний із ОСОБА_3 умисел на заволодіння указаними активами державного підприємства, представляючись юристом ДП МОУ «Укрборонпостачальник» (м.Київ, вул. Мельникова, 81) при цьому не являючись такою, з метою виготовлення та отримання дублікатів заставних, надала забудовнику та іпотекодавцю - ТОВ «Екобуд» завідомо підроблений договір про видачу дублікатів заставних № 01-06/09 від 26 червня 2009 року. Крім того, він, ОСОБА_3, 30 червня 2009 року, з метою реєстрації дублікатів заставних у Єдиному державному реєстрі іпотек Міністерства юстиції України та надання офіційним документам необхідних реквізитів, підробив 15 повідомлень про реєстрацію змін заставної за вихідними номерами з 1 по 15 від 30 червня 2009 року, проставивши гербову печатку ДП МОУ «Укроборонпостачальник» на завідомо підробленому підписі тимчасово виконуючого обов'язки генерального директора указаного держаного підприємства ОСОБА_5, який в цей час знаходився у відпустці за межами України. В цей же день ОСОБА_4, діючи за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_3, представляючись юристом ДП МО України «Укроборонпостачальник» (м.Київ, вул. Мельникова, 81) при цьому не являючись такою, надала приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу завідомо підроблені документи, а саме договір про видачу дублікатів заставних № 01-06/09 від 26 червня 2009 року та 15 повідомлень про реєстрацію змін заставної за вихідними номерами з 1 по 15 від 30 червня 2009 року. На підставі вищевказаних завідомо підроблених офіційних документів приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, яка не була обізнана про злочинну діяльність ОСОБА_3 та ОСОБА_4, отримані від ТОВ «Екобкд» 15 дублікатів поновлених заставних зареєстровано в Єдиному державному реєстрі іпотек Міністерства юстиції України. На початку вересня 2009 року ОСОБА_3, з метою надання офіційним документам необхідних реквізитів, підробив складені ОСОБА_4 договір міни №Д-0902 указаних вище заставних на 500 інвестиційних іменних сертифікатів ТОВ «КУА «Холдинг груп» ЗНВПІФ «Імпульс 1» та акт прийому-передачі датованих пізніше - 9 вересня 2009 року, проставивши гербову печатку ДП МОУ «Укрборонпостачальник» (м.Київ, вул. Мельникова, 81) на завідомо підробленому підписі тимчасово виконуючого обов'язки генерального директора указаного державного підприємства ОСОБА_5 Крім того він, ОСОБА_3, діючи повторно, з метою надання офіційним документам необхідних реквізитів та для підтвердження передачі поновлених дублікатів заставних ТОВ «Фондова компанія «Тритон», у вказаний період часу, підробив індосаментні записи датовані пізніше - 9 вересня 2009 року та виконані нібито від імені ДП МОУ «Укрборонпостачальник» (м.Київ, вул.Мельникова, 81) на зворотній стороні кожної з 15 поновлених дублікатів заставних, проставивши гербову печатку ДП МОУ «Укрборонпостачальник» (м.Київ, вул. Мельникова, 81) на завідомо підробленому підписі тимчасово виконуючого обов'язки генерального директора указаного державного підприємства ОСОБА_5 Тим самим він, ОСОБА_3, проставивши гербову печатку державного підприємства на договорі міни заставних № Д-0902, акті прийому-передачі та індосаментному записі із зворотної сторони кожної з 15 поновлених дублікатів заставних датованих пізніше, перекрутив істину в особі Міністерства оборони України завдано збитків на загальну суму 5 026 650 грн., тобто спричинило тяжкі наслідки, чим вчинив службове підроблення, тобто злочин, передбачений ч.2 ст.366 КК України.

- він же, являючись службовою особою - тимчасово виконуючим обов'язки генерального директора ДП МОУ «Укрборонпостачальник» (и.УКиїв, вул.. Мельникова, 81), діючи умисно, з корисливих мотивів та прямим умислом, зловживаючи своїм службовим становищем, знаходячись у м.Києві, при наявності коштів та маючи реальну можливість частково погасити заборгованість по виплаті заробітної плати працівникам очолюваного ним підприємства, а саме ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_7, в порушення вимог ст.43 Конституції України. Ст.97 Кодексу законів про працю України, ст.ст.15, 21, 22, 24 Закону України «Про оплату праці», Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо завершення погашення заборгованості із заробітної плати» від 25 травня 2004 року, частину отриманих 20 липня 2009 року з розрахункового рахунку ДП МОУ «Укрборонпостачальник» (м.Київ, вул.Мельникова, 81) № 2602202811901, відкритого у філії «Відрадне» АКБ «Київ», готівкових коштів у сумі 3 000 грн. використав не за цільовим призначенням, а розпорядився на власний розсуд, чим вчинив безпідставну невиплату заробітної плати громадянам більше ніж за один місяць внаслідок нецільового використання коштів, призначених для виплати заробітної плати, тобто злочин, передбачений ч.2 ст.175 КК України.

- він же, являючись службовою особою, діючи умисно, з корисливих мотивів та прямим умислом, зловживаючи своїм службовим становищем, знаходячись у м.Києві, привласнив готівкові кошти у сумі 3 000 грн., отримані ним особисто 20 липня 2009 року на підставі власноручно виписаного грошового чеку № ЛГ 9629366 з розрахункового рахунку ДП МОУ «Укрборонпостачальник» (м.Київ, вул. Мельникова, 81) № 2602202811901, відкритого у філії «Відрадне» АКБ «Київ», якими розпорядився на власний розсуд, чим вчинив привласнення чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, тобто злочин, передбачений ч.2 ст. 191 КК України.

Так, постанови про пред'явлення обвинувачення ОСОБА_3, зокрема т. 15 а.с. 112-118; т.16 а.с. 236-243), описова та резолютивна частина обвинувального висновку суттєво різняться між собою, тобто зміст резолютивної частини не відповідає описовій частині обвинувального висновку та постанови про пред'явлення обвинувачення.

Крім того, як вбачається зі змісту обвинувачення, пред'явленого ОСОБА_3 органом досудового слідства, він обвинувачується в тому, що вчинив заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах, тобто злочин, передбачений ч.5 ст.191 КК України.

Слідством не дотримано положення КПК України ( в редакціях 1960 року) з приводу того, що обвинувачення викладене в постанові про пред'явлення обвинувачення повинно відповідати обвинуваченню викладеному в обвинувальному висновку.

Так, при пред'явлені обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні даного злочину, орган досудового слідства на переконання суду не встановив всі обставини, що підлягають доказуванню у відповідності до вимог ст.64 КПК України 1960 року, в результаті чого в обвинувачені не вказав час, місце, спосіб та інші обставини вчинення даного злочину, а також не навів обставини, які б вказували на винуватість обвинуваченого у вчиненні даного злочину, мотиви його вчинення злочину.

Зокрема порушення даних вимог стосується резолютивної частини обвинувального висновку, де положення ст.64 КПК України 1960 року проігноровані органом досудового слідства.

Крім того, на переконання суду слідством належним чином не досліджено та не встановлено суттєві обставини, що мають значення для правильної кваліфікації дій підсудного, для встановлення об'єктивної істини у справі, впливають на підставність та обґрунтованість пред'явленого обвинувачення по всім статтям за якими пред'явлено обвинувачення, у тому числі і за ч.5 ст.191 КК України.

Так, на переконання суду належним чином не встановлено такі обставини: чи являвся ОСОБА_3 службовою особою, в який період часу, які він мав повноваження на час вчинення інкримінованих йому діянь, не наведено зміст його функціональних обов'язків, відсутнє посилання на відповідні об'єктивні дані, що це підтверджують.

Одночасно з цим, з обвинувачення не вбачається, оскільки фактично досудовим слідством достеменно не встановлено, яку ж саме займав посаду ОСОБА_3, чи являвся він тимчасово виконуючим обов'язки генерального директора ДП МОУ «Укрборонпостачальник» чи був першим заступником генерального директора ДП МОУ «Укрборонпостачальник», в обвинуваченні не наведено конкретно, які у зв'язку з займаною посадою здійснював повноваження та виконував функціональні обов'язки останній. При цьому слідством не враховано чи правомірне було відповідне призначення ОСОБА_3 на займану посаду, чи у дійсності він мав ті чи інші повноваження, з урахуванням обставини, що на день підписання наказу ОСОБА_9 про призначення ОСОБА_3 на посаду першого заступника генерального директора, відповідної посади у штатному розписі підприємства не було, тощо. Крім того, пред'являючи відповідне обвинувачення ОСОБА_3, органом досудового слідства також не надано оцінки і таким обставинам, що також мають суттєве значення для кваліфікації дій, а саме: чи мала взагалі повноваження ОСОБА_9 призначити ОСОБА_3 на ту чи іншу посаду, що в свою чергу також впливає і на те, чи мали юридичну силу ті акти, які були винесені ОСОБА_3 під час його перебування на займаній посаді.

З цього приводу матеріали справи містять суттєві суперечності, які органом досудового слідства не усунуті, що призвело до пред'явлення обвинувачення, яке фактично ґрунтується на припущеннях, що є неприпустимим.

При цьому при розкритті змісту зібраних на досудовому слідстві доказів, органом досудового слідства при складанні обвинувального висновку допущено викривлення фактичних обставин, які містяться в них.

Так, в матеріалах справи міститься декілька джерел даних, які вказують на те, що ОСОБА_3 займав посаду першого заступника генерального директора ДП МОУ «Укрборонгпостачальник» та в подальшому був звільнений з посади за наказом генерального директора даного підприємства ОСОБА_5, у зв'язку з прогулом.

В той же час, в своїх показаннях ОСОБА_5 та в зверненнях з повідомленням про вчинені злочини, зокрема ОСОБА_3, зазначає про неправомірність призначення ОСОБА_3 на посаду ОСОБА_9, посилаючись на те, що у ОСОБА_9 повноважень приймати ОСОБА_3 на роботу на посаду першого заступника та призначати його тимчасово виконуючим обов'язки на час відпустки ТВО генерального директора ОСОБА_5, не було.

Однак дані обставини залишені органом досудового слідства поза увагою, належним чином не з'ясовані, що як зазначалось вище, має істотне значення для надання правильної юридичної оцінки діям ОСОБА_3 та інших осіб, причетних до вчинення злочинів, що мали місце.

Крім того, органом досудового слідства ОСОБА_3 також інкримінується вчинення привласнення чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, тобто вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.191 КК України.

Так, при викладені фактичних обставин по даному обвинуваченню, органом досудового слідства також проігноровані вимоги ст.64 КПК України. Не розкрито яким саме службовим становищем зловживав ОСОБА_3, не наведено, які він мав повноваження, функціональні обов'язки та на підставі чого, якими саме службовими обов'язками він зловживав, в чому саме це виразилось, не вказано часу, місця, способу вчинення даного злочину останнім.

Пред'явлене обвинувачення за вказаною статтею, також прямо випливає з необхідності встановлення того факту чи дійсно ОСОБА_3 являвся службовою особою на той момент, коли органом досудового слідства йому інкримінується вчинення даного діяння.

Встановлення даної обставини також має значення і для кваліфікації дій останнього за ст.366 КК України.

Так, кваліфікуючи дії ОСОБА_3 за ч.2 ст.366 КК України, орган досудового слідства наводить наступне юридичне формулювання обвинувачення, а саме «вчинив службове підроблення».

При цьому в резолютивній частині обвинувачення при викладенні фактичних обставин вчинення даного злочину ОСОБА_3 орган досудового слідства зазначає, що шляхом здійснення такого службового підроблення ОСОБА_3 спричинив тяжкі наслідки, однак при цьому органом досудового слідства не вказано в чому саме такі тяжкі наслідки виразились та в юридичному формулюванні обвинувачення не міститься посилання на дану кваліфікуючу ознаку.

Тобто досудовим слідством не конкретизовано, вчинення яких саме дій інкримінується ОСОБА_3 за ч.2 ст.366 КК України, в тому числі з обвинувачення не зрозуміло, що саме слідство мало на увазі, зазначаючи в обвинуваченні пред'явленому ОСОБА_3, що останній також вчинив «інше підроблення документів». Також при юридичному формулюванні обвинувачення ОСОБА_3 за ч.2 ст.366 КК України не розкрито наступне - в яких саме діях виявилось службове підроблення та не вказано кваліфікуючу ознаку, у зв'язку з чим його дії кваліфікуються за ч.2 ст.366 КК України.

Крім того ОСОБА_3 орган досудового слідства інкримінує вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.175 КК України , юридичне формулювання даного злочину, в обвинувальному висновку органом досудового слідства викладено наступним чином, а саме: вчинив безпідставну невиплату заробітної плати громадянам більше ніж за один місяць, внаслідок нецільового використання коштів, призначених для виплати заробітної плати.

Так, як судом зазначалось, для кваліфікації дій ОСОБА_3 також має важливе значення встановлення обставин чи являвся ОСОБА_3 службовою особою, чи з юридичної точки зору він виконував обов'язки генерального директора, що саме в ці обов'язки входило, яким актом це підтверджується. Крім того, за змістом ст. 175 КК України відповідальність настає у зв'язку з безпідставною невиплатою заробітної плати громадянам більш як за один місяць, вчиненою умисно керівником підприємства. Суб'єктивна сторона даного злочину характеризується прямим умислом. Тобто вчинення даного злочину умисно керівником передбачено прямо диспозицією статті 175 КК України, однак органом досудового слідства при викладенні юридичного формулювання обвинувачення ОСОБА_3 не вказано, що даний злочин ним вчинено умисно.

Тобто викладене органом досудового слідства обвинувачення по даній статті не відповідає змісту диспозиції ст.175 КК України.

Крім того, викладаючи обвинувачення за вказаним злочином, орган досудового слідства не вказав час, місце, спосіб та інші обставини справи, зокрема в якому розмірі перед кожним працівником та за який період часу, утворилась заборгованість по заробітній платі та в якому розмірі не була виплачена ОСОБА_3, що свідчить про неконкретність такого обвинувачення.

Крім того в обвинувальному висновку не міститься посилання, а матеріали справи не містять відповідних даних, щодо того яким саме працівникам підприємства не було виплачено заробітну плату за який період та на яку саме суму з вини саме ОСОБА_3

Також слід вказати, що згідно обвинувачення мова йде про нецільове використання грошової суми в розмірі 3000 грн., однак слідством не враховано та не зазначено, кому саме з працівників та в якій частині ОСОБА_3 повинен був сплатити заробітну плату, за який період часу та в якому розмірі.

При цьому на переконання суду про однобічність досудового слідства свідчить встановлена судом обставина про те, що заборгованість по заробітній платі утворилась ще до того як ОСОБА_3 був призначений на посаду ТВО генерального директора ДП «Укрборонпостачальник» (т.2 а.с.11), а тому з матеріалів справи вбачається, що органом досудового слідства не долучено належних та допустимих даних, які б вказували в якому саме розмірі заборгованість по заробітній платі утворилась з вини ОСОБА_3, тобто в цій частині обвинувачення не конкретизовано, а містить загальні формулювання про наявність у останнього можливості частково погасити заборгованість по виплаті заробітної плати працівникам грошові кошти в розмірі 3000 грн. та використання цих коштів не за цільовим призначенням. Виклад фактичних обставин органом досудового слідства, не відповідає юридичному формулюванню обвинувачення за ч.2 ст.175 КК України.

Крім того слідством залишено поза увагою, що відповідальність за ч.2 ст.175 КК України передбачена в разі безпідставної невиплати заробітної плати більше ніж за один місяць, внаслідок нецільового використання коштів, призначених для виплати заробітної плати, однак такі факти слідством не наведені в обвинуваченні, а тому на переконання суду при проведенні досудового слідства та вирішенні питання про обсяги пред'явлення обвинувачення слід надати правильну юридичну оцінку діям діянням ОСОБА_3 в цій частині.

Викладені порушення з боку органів досудового слідства в сукупності свідчать про неконкретність та суперечливість пред'явленого обвинувачення ОСОБА_3, а отже і про порушення його права на захист з боку органів досудового слідства, що є безумовною підставою для направлення справи на додаткове розслідування.

Так, за змістом ч.2 ст.16-1 КПК України (1960 року) при розгляді справи в суді функції обвинувачення, захисту і вирішення справи не можуть покладатися на один і ой же орган чи одну й ту ж особу.

Відповідно до ч.3 ст.16-1 КПК України (1960 року) державне обвинувачення у суді здійснює прокурор.

Суд, як вбачається з ч.6 ст.16-1 КПК України (1960 рок), зберігаючи об'єктивність і неупередженість, створює необхідні умови для виконання сторонами їх процесуальних обов'язків і здійснення наданих прав.

При цьому, виклик і допит нових свідків, проведення додаткових чи повторних експертиз, витребування документів, давання судових доручень у порядку, передбаченому в ст.315-1 КПК України, на підтвердження чи спростування позицій сторін допускаються тільки за клопотанням сторін, та судові доручення суд дає лише з метою перевірки й уточнення фактичних даних, одержаних у ході судового слідства.

Згідно ч.1 ст.277 КПК України ( 1960року), під час судового засідання до закінчення судового слідства прокурор вправі змінити пред'явлене особі обвинувачення.

Прокурор в судовому засіданні не скористався своїм правом, наданим ст.277 КПК України (1960 року), крім того судом надавалась можливість учасникам процесу доповнити судове слідство, проте, учасниками процесу, зокрема прокурор, жодних клопотань та доповнень заявлено не було.

Отже, при формулюванні пред'явленого обвинувачення ОСОБА_3 по всім інкримінованих йому злочинам, зокрема в резолютивній частині обвинувального висновку відсутня послідовна хронологія обставин вчинення ним даних злочинів, викладення мотивів при вчиненні злочинів, не наведено час та в деяких випадках і місця скоєння злочинів, як і не зазначено про те, що встановити ці обставини в ході досудового слідства не виявилось можливим, не визначено органом досудового слідства, які саме дії вчинені ОСОБА_3, не наведено при яких обставинах та яким способом він вчинив дані злочини, а лише обмежилось загальним формулюванням про вчинення таких дій.

Крім того, під час досудового слідства допущено суттєві процесуальні порушення, які виразились зокрема в наступному.

Так, згідно списку осіб, виклику в судове засідання підлягають обвинувачений ОСОБА_3, хоча обвинувачення пред'явлено ОСОБА_3 та свідки ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_6, ОСОБА_18

Так, органом досудовим слідства включено як свідків зокрема ОСОБА_9, ОСОБА_5, при цьому при проведенні судового слідства судом було встановлено, що дані особи крім того на досудового слідстві були визнані потерпілими та допитані в якості потерпілих (т.15 а.с. 137, 143-144) при цьому останні попереджались про кримінальну відповідальність як за ст.384 КК України, так і за ст. 385 КК України. Також ОСОБА_5 був визнаний представником цивільного позивача ДП МОУ «Укроборонпостачальник» та представником потерпілих ОСОБА_12, ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_11, ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_13 При цьому як вбачається зі списку осіб, що підлягають виклику в судове засіданні в якості потерпілих, дані особи до списку включені не були, а деякі з них зазначені у списку як свідки. Крім того, як вбачається з матеріалів справи фактично всі особи, що були визнані потерпілими, допитувались також як свідки, та на їх показання в том числі як свідків в обвинувальному висновку орган досудового слідства посилається як на доказ винуватості ОСОБА_3

Тобто викладені обставини вказують на те, що орган досудового слідства належним чином не визначився з процесуальним статусом осіб, зокрема у списку доданому до обвинувального висновку як свідків, що в свою чергу призвело до порушення прав останніх, як потерпілих.

Вказані недоліки слід усунути, коло потерпілих необхідно встановити і уточнити статус таких осіб, оскільки дані недоліки впливають на повноту предмету доказування і на джерела доказів або види джерел доказів по даній кримінальній справі.

Вказані порушення позбавили суд можливості завчасно визначитись з процесуальним статусом осіб у даній кримінальній справі.

Крім того, органом досудового слідства в порушення вимог ст.233 КПК України в обвинувальному висновку не розкрито змісту показань деяких осіб, що органом досудового слідства були допитані в якості потерпілих та свідків.

Також слід звернути увагу на ту обставину, що в обвинувальному висновку, орган досудового слідства послався на показання осіб, які були допитані в якості свідків, однак до списку осіб, що підлягають виклику в судове засіданні дані особи включені не були.

Викладені обставини вказують на те, що органом досудового слідства в порушення вимог ст.64 КПК України 1960 року не встановлені обставини, що підлягають доказуванню, а саме подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини справи), винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину.

Зокрема, при доказуванні обставин, які утворюють подію злочину, належить встановлювати передбачені кримінальною нормою діяння, їх наслідки та наявність між ними причинного зв'язку.

При доказуванні умислу насамперед необхідно встановити конкретні фактичні дані, які б свідчили, що інтелектом і волею (умислом) обвинуваченого охоплювались виявлені час, місце, спосіб вчинення злочину та настання злочинних наслідків.

Зазначена неповнота, однобічність та порушення вимог кримінально-процесуального закону досудовим слідством не можуть бути усунуті в судовому засіданні і відповідно до вимог ст.281 КПК України 1960 року тягнуть за собою повернення справи на додаткове розслідування.

При складанні обвинувального висновку не дотримано вимоги ст.223 КПК України, відповідно до частини 4 зазначеної норми, в резолютивній частині обвинувального висновку наводяться відомості про особу обвинуваченого, коротко викладається суть пред'явленого обвинувачення з зазначенням статті кримінального закону, яка передбачає даний злочин.

Так, обвинувальний висновок повинен бути чітким, логічним, переконливим та мотивованим, у ньому відбиваються тільки конкретні, достовірно встановлені факти і обставини справи з посиланням на зібрані, перевірені при розслідуванні справи докази.

Однак, як описова так і резолютивна частина обвинувального висновку викладена не конкретно, не чітко та не переконливо, міститься суперечності викладених фактичних обставин юридичному формулюванню обвинувачення, пред'явленого ОСОБА_3, обвинувальний висновок не відповідає постанові про пред'явлення обвинувачення, описова та резолютивна частина обвинувального висновку між собою різняться. Такі недоліки перешкоджають належним чином здійснювати свій захист від пред'явленого обвинувачення, особі якій воно пред'явлене, що призвело до порушення права на захист під час досудового слідства та являється разом з наведеними вище обставинами істотним порушенням вимог кримінально-процесуального Закону, яке не може бути усунуто судом під часу судового слідства.

Під час досудового слідства необхідно надати правильну юридичну оцінку діям ОСОБА_3 з урахуванням наведених вище вказівок суду, перевірити обґрунтованість та законність постанов слідчого про відмову в порушенні кримінальної справи щодо певного кола осіб (т.15 а.с.77-92), визначитись з процесуальним статусом ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_7, перевірити доводи захисників підсудного та ОСОБА_3, висловлених на його захист, усунути суперечності про які йде мова вище, при викладені обвинувачення слід звернути увагу на недопустимість вказівки в обвинувальному акті на вчинення ОСОБА_3 злочинів за попередньою змовою прізвища особи, матеріали справи щодо якої виділено в окреме провадження та оголошено в розшук. Крім того під час досудового слідства слід звернути увагу органу досудового слідства на необхідність надання оцінки доказам при посиланні на них в обвинувальному висновку, з огляду на те, чи отриманні деякі з них (т.9 а.с.2, 3, 4-33, 131-167) з порушенням процесуального порядку встановленого ст.187 КПК України 1960 року. Звернути увагу на факти, що після виконання вимог ст.218-220 КПК України 1960 року відбулась зміна слідчих та з відповідними постановами обвинуваченого його захисників ознайомлено не було, а також на те, що після виконання вимог ст.218-220 КПК України по справі було винесено подання в порядку ст.23-1 КПК України 1960 року 07 квітня 2010 року, тобто після виконання вимог ст.218-220 КПК України.

Викладене в сукупності свідчить про грубе порушення положень Закону, не виконання слідством завдань кримінального судочинства, передбачених ст.2 КПК України та обов'язку встановленого ст.4 КПК України щодо вжиття передбачених законом заходів для встановлення події злочину, осіб винних у вчиненні злочину, тобто встановлення і відповідного процесуального закріплення всіх об'єктивних і суб'єктивних обставин справи. Усі вказані дії повинні здійснюватись у повному об'ємі та у суворій відповідності з вимогами кримінально-процесуального закону, оскільки згідно з ч.3 ст.62 Конституції України «обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях».

Порушення викладених норм потягло за собою неконкретність пред'явленого обвинувачення та викладення в обвинуваченні деяких формулювань щодо певних обставин справи, визнаних на думку слідства доведеними, які фактично являються припущеннями, оскільки не ґрунтуються на матеріалах справи.

З огляду на викладене, зокрема на те, що по справі залишилися не з'ясованими обставини, що мають істотне значення та суттєво впливають на прийняття правильного рішення, а також виявлено ряд суперечностей, яким слідчий не дав належної оцінки й не усунув їх, суд вважає, що процесуальні можливості органів досудового слідства для встановлення вищенаведених та перелічених у статті 64 КПК України обставин, не вичерпані, проте вони відсутні у суду, виходячи із завдань судової влади, а тому приходить до висновку, що у зв'язку з порушенням органом досудового слідства кримінально-процесуального закону, неповнотою та однобічністю досудового слідства, які не можуть бути усунуті в судовому засіданні, справа у зв'язку з необхідністю проведення слідчих дій, підлягає направленню на додаткове розсування, під час якого слідчим органам необхідно встановити усі обставини вчинення інкримінованого ОСОБА_3 злочину, що мають істотне значення у справі та про які йде мова в мотивувальній часині постанови наведені вище, визначити направленість умислу останнього та за результатами повного та всебічного дослідження обставин справи, за наявності для цього законних підстав, пред'явити ОСОБА_3 обвинувачення з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, давши правильну юридичну оцінку його діям, перевіривши доводи, висунуті на захист ОСОБА_3, склавши обвинувальний акт у відповідності до вимог КПК України.

Запобіжний захід ОСОБА_3 у вигляді підписки про невиїзд слід залишити без змін, оскільки суд не знаходить підстав для його зміни на даній стадії.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 296 281 КПК України ( 1960 року), п.11 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України, суд -

п о с т а н о в и в :

Кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.191; ч. 2 ст. 366; ч.2 ст.191; ч. 2 ст. 175 КК України повернути прокурору Військової прокуратури Центрального регіону України для організації додаткового розслідування.

Запобіжний захід ОСОБА_3 у вигляді підписки про невиїзд з постійного місця проживання - залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду м.Києва на протязі 7 діб з дня її проголошення через райсуд.

Суддя