Постанова

від 18.02.2014 по справі 804/13206/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

18 лютого 2014 рокусправа № 804/13206/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Головко О.В.

суддів: Суховарова А.В. Олефіренко Н.А.

за участю секретаря судового засідання: Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2013 року в адміністративній справі

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000281701 та № 0000291701, прийняті 18.09.2013 Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду та прийняту нову постанову, якою позов задовольнити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області з 05.08.2013 по 23.08.2013 була проведена документальна планова виїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, за результатами якої складено Акт № 717/1701/НОМЕР_3 від 02.09.2013.

На підставі висновків Акту перевірки відповідачем 18 вересня 2013 року були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000281701, яким ФОП ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем на суму 188014,83 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 47003,71 грн. та № 0000291701, яким ФОП ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 280701,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 59456,00 грн.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали висновки, викладені в акті перевірки, згідно з якими не підтверджено реальність здійснення позивачем господарських операцій з контрагентами ПП «Модем Холдінг» та ТОВ «С.Т.Б.» по ланцюгу постачання.

В основу таких висновків лягли Акти перевірок контрагентів позивача, в яких відображено, що останні не мали реальної можливості здійснити операції з ФОП ОСОБА_1 по ланцюгу постачання. Також податковий орган зазначив, що під час перевірки позивача ним не надано жодного первинного документу, що підтверджує фактичну передачу та транспортування ТМЦ від його постачальників (товарно-транспортні накладні, акти виконаних робіт (послуг) тощо). До перевірки також не було надано документів, які б підтверджували присутність посадових осіб в місцях прийому-передачі товару.

Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позову дійшов висновку, що оскільки позивачем не надано ні до перевірки податкового органу, ні до суду жодного первинного документу, що підтверджує фактичну передачу та транспортування придбаного товару від його постачальників, факту зберігання цього товару з моменту його придбання до моменту його подальшого продажу споживачам, факту здійснення навантажувально-розвантажувальних робіт, транспортування товару споживачам, то податковий орган обґрунтовано та правомірно прийняв оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Надаючи оцінку обґрунтованості висновків суду та податкового органу, а також правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень колегія суддів зазначає, що відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Положеннями пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті та інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів (послуг) або дата отримання платником податку товарів (послуг), що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України).

Як вбачається з матеріалів справи між ФОП ОСОБА_1 і ПП «Модем Холдінг» та ТОВ «С.Т.Б.» були укладені договори купівлі-продажу відповідно від 10.01.2012 № 01/10 та від 01.03.2012 № 0103121, на виконання яких були виписані податкові та видаткові накладні, рахунки-фактури, а також проведено оплату товару, що підтверджується платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи.

Придбаний товар в подальшому був реалізований третім особам, що також підтверджується матеріалами справи.

При цьому колегія суддів встановила, що вказані первинні документи складені відповідно до вимог чинного законодавства.

Крім того в судовому засіданні встановлено, що придбаний товар фактично отримувався представниками кінцевих покупців, за договорами з якими ФОП ОСОБА_1 виступав як продавець, а тому ТТН, які мали бути складені ПП «Модем Холдінг» та ТОВ «С.Т.Б.» як перевізниками товару за умовами вищевказаних договорів №01/10 і № 0103121, не могли бути отримані позивачем.

Не дослідження судом першої інстанції питання щодо фактичних умов поставки товару потягло за собою помилковість висновків суду про не підтвердження фактичної передачі та транспортування придбаного товару від його постачальників, факту зберігання цього товару з моменту його придбання до моменту його подальшого продажу споживачам.

Додаткового суду апеляційної інстанції зазначає, що відсутність ТТН не може бути слугувати єдиною підставою для визнання безтоварності господарських операцій за наявності всіх інших обов'язкових та належно оформлених первинних документів.

Щодо доводів відповідача та висновків суду першої інстанції про не надання позивачем документів, що підтверджують факт здійснення навантажувально-розвантажувальних робіт колегія суддів зазначає, що вони не ґрунтуються на обставинах справи, адже останнім не укладалися з ПП «Модем Холдінг» та ТОВ «С.Т.Б.» відповідні договори про надання послуг, а тому обов'язок по складанню зазначених документів у суб'єктів даних правовідносин відсутній.

Також судом апеляційної інстанції встановлено, що об'єктом перевірки діяльності ФОП ОСОБА_1 був період з 01.01.2010 по 31.12.2012, сама перевірки розпочалася 05.08.2013, тобто податковим органом перевищений термін 1095 днів, встановлений податковим законодавством для можливості притягнення до відповідальності платника податків за період І-ІІ квартали 2010 року.

З огляду на викладене суд апеляційної доходить висновку, що факт здійснення ФОП ОСОБА_1 господарських операцій з ПП «Модем Холдінг» та ТОВ «С.Т.Б.» підтверджується належними та достатніми первинними документами бухгалтерського обліку.

Посилання податкового органу на акти перевірок контрагентів позивача також не доводять обґрунтованість висновків, викладених в Акті перевірки № 717/1701/НОМЕР_3 від 02.09.2013, адже вони були складені за результатами документальних невиїзних перевірок ПП «Модем Холдінг» та ТОВ «С.Т.Б.», що позбавило податковий орган можливості дослідити всі первинні документи, які зберігаються на підприємствах.

При цьому колегія суддів зазначає, що неналежне виконання податкових зобов'язань контрагентами позивача тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цих осіб. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сум витрат по угодам укладеним з такими контрагентами до витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, а також відшкодування податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином суд апеляційної інстанції доходить висновку, що податкові повідомлення-рішення № № 0000281701 від 18 вересня 2013 року та № 0000291701 від 18 вересня 2013 року, прийняті Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, є протиправними та підлягають скасуванню.

Враховуючи викладене колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції не повно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, при ухваленні постанови судом порушено норми матеріального права, що тягне за собою її скасування із постановленням нового судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2013 року в адміністративній справі № 804/13206/13-а скасувати.

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000281701 від 18 вересня 2013 року та № 0000291701 від 18 вересня 2013 року, винесені Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання в повному обсязі.

Повний текст постанови складений 20 лютого 2014 року.

Головуючий: О.В. Головко

Суддя: А.В. Суховаров

Суддя: Н.А. Олефіренко