Ухвала

від 20.02.2014 по справі 6/294

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2014 року м. Київ К/9991/41064/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Путильському районі Чернівецької області на постанову Господарського суду Чернівецької області від 27.04.2011 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.06.2011

у справі № 6/294

за позовом Путильського районного споживчого товариства

до Державної податкової інспекції у Путильському районі Чернівецької області

про визнання недійсними та скасування рішень

ВСТАНОВИВ:

Путильське районне споживче товариство звернулось до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Державної податкової інспекції у Путильському районі про визнання недійсними та скасування рішень.

Постановою Господарського суду Чернівецької області від 27.04.2011 позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.06.2011 постанову Господарського суду Чернівецької області від 27.04.2011залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеним рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати оскаржувані рішення, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем 20.06.2008 проведено перевірку порядку здійснення розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового 5обігу у належному позивачеві магазині «Ізюминка», розташованого по вул. Українській, 75, смт. Путила.

Перевіркою встановлено порушення позивачем ст..3, 10 та на п.1 ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

На підставі вищезазначеного акту відповідачем прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 15.07.2008 № 0000272300 на суму 764162,40 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що висновок податкового органу щодо непроведення позивачем розрахункових операцій через РРО базується на тому, що обсяг розрахунків по продажу товарів позивача досяг розміру 75000 грн.

Досягнення граничного розміру річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів (надання послуг) згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23.08.2000р. №1336 „Про забезпечення реалізації статті 10 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" повинно було стати підставою для переходу структурних підрозділів позивача на облік розрахункових операцій із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій.

Відповідно до п 1 статті 17 Закону №265/95-ВР, за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих - послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.

Аналіз зазначеної норми дає підставу для висновку про те, що застосування фінансових санкцій до суб'єктів підприємництва на підставі пункту 1 статті 17 Закону №265/95-ВР передбачено у разі наявності факту саме невідповідності даних щодо вартості реалізованих товарів (послуг) та отриманих коштів при здійсненні розрахунків із споживачами. І, як вірно зазначено судом першої інстанції, не має значення яким саме засобом контролю - електронним (РРО) чи паперовим (розрахункова книжка з відривною квитанцією) ця відповідність забезпечується.

Як свідчать матеріали справи, у даному випадку облік розрахункових операцій проведений позивачем із застосуванням розрахункових книжок.

Досягнення граничного розміру річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів (надання послуг) згідно з п.2 Постанови №1336 повинно було стати підставою для переходу структурних підрозділів позивача на облік розрахункових операцій із застосуванням РРО.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що виявлені перевіркою порушення, щодо незастосування РРО при досягненні структурними підрозділами позивача граничного розміру річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів (надання послуг) у сумі 75000 грн. не може бути підставою для застосування до відповідача фінансових санкцій на підставі пункту 1 статті 17 Закону №265/95-ВР, оскільки факти невідповідності даних між вартістю проданого товару та обліком готівки з продажу цього товару (об'єктивна сторона складу спірного правопорушення) за даними Книги обліку розрахункових операцій (КОРО) є відсутніми.

Що ж стосується відповідальності за порушення строків переходу з обліку розрахункових операцій з застосуванням розрахункових книжок на облік цих операцій з застосуванням РРО, то ні Законом №265/95-ВР, ні іншими законами України, чинними на момент виникнення спірних правовідносин, такої відповідальності не передбачено.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Путильському районі Чернівецької області на постанову Господарського суду Чернівецької області від 27.04.2011 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.06.2011 у справі № 6/294 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 220 1 , 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Путильському районі Чернівецької області відхилити.

Постанову Господарського суду Чернівецької області від 27.04.2011 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.06.2011 у справі № 6/294 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. Федоров Судді С.Е. Острович О.І. Степашко