Ухвала

від 07.04.2014 по справі 826/3751/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" квітня 2014 р. м. Київ К/800/51317/13

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого -Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г., при секретарі судового засідання Бовкуні В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 15.05.2013 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2013 року

у справі №826/3751/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Конім Груп»

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Конім Груп» звернулось до суду із позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 15.05.2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2013 року, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Конім Груп» задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 19 вересня 2012 року №000113220, №000112220 та від 07 грудня 2012 року №0002612220, №0002592220 Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з вимогами та доводами скаржника не погоджується, просить залишити в силі рішення суду першої та апеляційної інстанцій.

В судовому засіданні представник відповідача касаційну скаргу підтримав та просив її задовольнити. Представник позивача проти касаційної скарги заперечував та просив у її задоволенні відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила наступне.

Відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Конім Груп» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2012 року по 30 червня 2012 року, за результатами якої складено акт від 03 вересня 2012 року №2692/22-222-34646887.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, пункту 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», в результаті чого ТОВ «Конім Груп» занижено податок на прибуток в сумі 1572732,00 грн.; пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Конім Груп» занижено податок на додану вартість в сумі 1497840,00 грн.; пункту 1, пункту 2 статті 203, пункту 1, пункту 2 статті 215, пункту 1 статті 216, статті 228, статті 626, статті 629, статті 650, статті 655, статті 658, статті 662 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Конім Груп» з ПП «Гефест-Метал», ПП «Атлант-Агросервіс», ПП «Троя-Гранд», ПП «Валагро» за період з 01 січня 2012 року по 30 червня 2012 року.

На підставі акту перевірки 19 вересня 2012 року відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: №0001122220, яким ТОВ «Конім Груп» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 1 965 915,00 грн., в тому числі: за основним платежем - в розмірі 1 572 732, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 393 183, 00 грн.; №0001132220, яким ТОВ «Конім Груп» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 1 872 300, 00 грн., в тому числі: за основним платежем - в розмірі 1 497 840, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 374 460, 00 грн.

За результатами адміністративного оскарження Державна податкова служба у м. Києві рішенням від 29 листопада 2012 року № 7943/10/12-114 зазначені вище податкові повідомлення-рішення залишила без змін та збільшила суму грошового зобов'язання по податковому повідомленню-рішенню від 19 вересня 2012 року №0001122220 в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 393183,00 грн. та суму грошового зобов'язання по податковому повідомленню-рішенню від 19 вересня 2012 року №0001132220 в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 374460,00 грн.

07.12.2012 року ДПІ у Дніпровському районі м.Києва ДПС, враховуючи рішення Державної податкової служби у м. Києві від 29 листопада 2012 року № 7943/10/12-114, винесено наступні податкові повідомлення-рішення: №0002582220, яким ТОВ «Конім Груп» визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 1 965 915, 00 грн., в тому числі: за основним платежем - в розмірі 1 572 732, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 393 183, 00 грн.; №0002592220, яким ТОВ «Конім Груп» визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 393 183, 00 грн., в тому числі за основним платежем - в розмірі 0,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 393 183, 00 грн.; №0002602220, яким ТОВ «Конім Груп» визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 1 872 300, 00 грн., в тому числі: за основним платежем - в розмірі 1 497 840, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 374 460, 00 грн.; №0002612220, яким ТОВ «Конім Груп» визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 374 460, 00 грн., в тому числі за основним платежем - в розмірі 0, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 374 460, 00 грн.

Скарга на відповідні рішення залишена Державною податковою службою у м. Києві без розгляду.

ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС листом від 27 грудня 2012 року № 17763/10/22-211 податкові повідомлення-рішення від 07 грудня 2012 року №0002582220 на загальну суму 1965915,00 грн. (основний платіж - 1572732,00 грн., штрафні санкції - 393183,00 грн.) та №0002602220 на загальну суму 1872300,00 грн. (основний платіж - 1497840,00 грн., штрафні санкції - 374460,00) відкликала.

За результатами адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень від 19 вересня 2012 року №0001122220, №0001132220 з урахуванням рішення, прийнятого за розглядом скарги (податкові повідомлення-рішення від 07 грудня 2012 року № 0002592220, № 0002612220), скаргу залишено без задоволення, а ППР без змін.

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що прийняті податкові повідомлення-рішення є неправомірними та необґрунтованими.

З таким висновком судів колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з огляду на таке.

Податковим кредитом в розумінні пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Пунктом 14.1.27 ст. 14 ПК України передбачено, що витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п. 138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. (пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПК України).

Таким чином, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених позивачем у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог законодавства України.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість виникають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

При цьому для формування витрат та податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що у перевіряємому періоді позивач мав правовідносини з контрагентами ПП «Гефест-Метал», ПП «Атлант-Агросервіс», ПП «Троя-Гранд», ПП «Валагро».

На підтвердження виконання договірних взаємовідносин та правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість та формування витрат з податку на прибуток позивачем надано договори та додані до них документи, а саме: договори про надання консультаційних послуг, податкові накладні, акти про надання послуг, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Оплата товару за вищевказаними документами здійснювалася у безготівковій формі, що підтверджується наявними в матеріалах справи реєстром платіжних доручень на адресу вказаних контрагентів та оборотно-сальдовими відомостями щодо оприбуткування ТОВ «Конім Груп» послуг за господарськими договорами.

Реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами та подальше використання отриманих послуг у власній господарській діяльності підтверджується копіями документів, зокрема «Розробка системних компонентів системи управління фінансово-економічною діяльністю компанії по напрямку автоматизації форм ведення фінансових планів. Розробка проекту опису постановки задачі. Опис постановки задачі.», «Технічна специфікація. Реалізація розрахунку на оплату відпусток. HR.19», «Статут проекту апгрейда SAP ERP з версії SAP R/3 Enterprise 4.7 на версію ЕСС6.0 ЕНР5 на», які були використані у свою чергу позивачем відповідно до умов договорів з ТОВ «Запоріжжяобленерго», ТОВ «ТЕВА Україна», ТОВ «МЕНІНВЕСТ ХОЛДИНГ», ТОВ «ФАРМАК», ТОВ «Сігнум ІТ», ПАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» шляхом передачі отриманих знань.

Посилання відповідача на висновки акта «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Валагро» з питань правомірності проведення господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності правомірно не прийнято до уваги судами, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Доводи відповідача в цій частині спростовані рішенням суду за позовом ПП «Валагро» до ДПІ у м. Херсоні Херсонської області ДПС про визнання протиправними дій щодо проведення зустрічної звірки та складання акту від 01 червня 2012 року № 86/15-3/37353053.

На підтвердження правомірності доводів про результати проведення зустрічної звірки ПП «Гефест Метал» відповідачем не надано відповідних письмових доказів.

Стосовно посилання податкового органу на факт існування кримінальної справи №64129006, відповідно до матеріалів якої громадянином ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було зареєстровано ряд підприємств з метою формування схем незаконного податкового кредиту, в тому числі і ПП «Атлант-Агросервіс» та ПП «Гефест Метал», суд касаційної інстанції в даному випадку зазначає про персональну відповідальність кожного платника за ведення податкового обліку. Відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Доказів, які б свідчили про наявність вироку суду відносно контрагентів позивача, а саме відносно посадових осіб цих суб'єктів господарювання, який би набрав законної сили, під час розгляду справи, податковим органом не надано.

З урахуванням викладеного слід погодитися з висновком судів, що нереальність операцій в рамках господарських правовідносин позивача з названими контрагентами ДПІ не доведено, належних доказів побудови позивачем фінансово-господарських правовідносин на підставі свідомого укладання договорів з фіктивними підприємствами з метою перенесення податкового навантаження на осіб, які не виконують свої податкові зобов'язання, податковим органом не представлено. Акт перевірки на підставі якого були прийнятті спірні податкові повідомлення-рішення, ґрунтується виключно на постанові слідчого про призначення перевірки, як єдиному та основному доказі порушення вимог податкового законодавства з боку позивача по взаємовідносинам з ПП «Гефест-Метал», ПП «Атлант-Агросервіс», ПП «Троя-Гранд», ПП «Валагро».

Таким чином, суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів про те, що позов підлягає задоволенню.

Стаття 220 КАС України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 224, 230 КАС України, суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 15.05.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2013 року у справі №826/3751/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук