Постанова

від 15.04.2014 по справі 903/1508/13

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2014 р. Справа № 903/1508/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Савченко Г.І.

судді Павлюк І. Ю. ,

судді Огороднік К.М.

при секретарі судового засідання Новак Р.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження Волині" на рішення господарського суду Волинської області від 11.02.14р. у справі № 903/1508/13 (суддя Бондарєв С.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛК Юкрейн Груп"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження Волині"

про стягнення 110 563, 57 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - Аксютін Р.В. - представник за довіреністю б/н від 14.04.2014р.;

від відповідача - не з'явився;

Відповідно до розпорядження В.о. голови Рівненського апеляційного господарського суду від 14.04.2014р. у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Демидюк О.О., внесено зміни до складу колегії суддів та визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Савченко Г.І., судді Огороднік К.М., Павлюк І.Ю.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛК Юкрейн Груп" звернулося до господарського суду Волинської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження Волині" про стягнення 110 563,57грн., в т.ч. 104 716,81грн. основного боргу за товар, отриманий по видатковій накладній №20 від 14.12.2011р. на суму 33 446,41грн. згідно договору купівлі-продажу від 08.12.2011р. №1Р0812, видатковій накладній №2093 від 26.10.2011р. на суму 71 270,40грн. згідно усної домовленості та 5 846,76грн. 3% річних за період з 27.10.2011р. по 27.11.2013р. згідно ст. 625 ЦК України.

Рішенням господарського суду Волинської області від 11.02.14р. у справі № 903/1508/13 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження Волині" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛК Юкрейн Груп"110 563,57 грн., в т.ч. 104 716,81грн. заборгованості, 5 846,76грн. 3% річних та 2 211,27 грн. витрат по сплаті судового збору.

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Відродження Волині" подав апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду. Вважає, що оскаржене рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповно дослідженні обставини справи. Просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові.

Скаржник вказує, що однією з позовних вимог було стягнення заборгованості згідно видаткової накладної №2093 від 26.10.2011 року, згідно якої позивач поставив відповідачу препарат гліф. Препарат відноситься до гербіцидів, відповідно до п.7 ст.9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», торгівля пестицидами та агрохімікатами (тільки регуляторами росту рослин) підлягає ліцензуванню.

Місцевий господарський суд не з'ясував правомірність реалізації товару, продаж якого підлягає ліцензуванню та не витребував у позивача ліцензію на право торгівлі пестицидами та агрохімікатами.

Крім цього, отриманий від позивача препарат гліф був неналежної якості, застосування якого спричинило відповідачу збитки.

Судом першої інстанції не враховано обставини, що станом на 08.12.2011 року, керівник позивача - директор ТОВ "ЛК Юкрейн Груп" не мав належних повноважень на укладання договору купівлі-продажу транспортного засобу №1РО812 від 08.12.2011 року, а отже договір вчинений представником юридичної особи з перевищенням повноважень, наданих статутом юридичної особи.

Господарським судом Волинської області під час винесення рішення було порушено норми матеріального права в частині стягнення 3% річних. Під час розрахунку 3% річних позивач стверджував, що обов'язок відповідача розрахуватися за отриманий товар виник з 27.10.2011 року, суд погодився з такими міркуваннями позивача, обґрунтовуючи це ст.692 ЦК України. З даним твердженням позивача та суду скаржник не погоджується, оскільки договору із зазначенням терміну розрахунків в письмовій формі між сторонами укладено не було.

Якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Днем пред'явлення вимоги слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення. Оскільки згаданою статтею 530 ЦК України не визначена форма пред'явлення вимоги, кредитор може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо.

У зв'язку з тим, що претензію про сплату заборгованості за поставлений препарат гліф позивач надіслав відповідачу лише 02.07.2013 року, відповідно зобов'язання з оплати товару виникло у відповідача після спливу 7 днів з моменту отримання вищезазначеної претензії, а не з моменту отримання товару.

Таким чином, розрахунок 3% річних необхідно було здійснювати не з 27.10.2011 року, а лише з липня 2013 року.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 31.03.2014р. відновлено строк на подання апеляційної скарги Товариству з обмеженою відповідальністю "Відродження Волині" та прийнято апеляційну скаргу до провадження.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, в установленому порядку повідомлений про день, час та місце судового розгляду. Явка сторін обов'язковою не визнавалась. Матеріали справи дозволяють розглянути справу без його участі.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив доводи апеляційної скарги з підстав зазначених у письмовому відзиві на апеляційну скаргу, просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Дослідивши докази у справі, судова колегія Рівненського апеляційного господарського суду встановила.

08 грудня 2011року між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛК Юкрейн Груп" (продавець), в особі генерального директора Мельника Ігоря Васильовича та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Відродження Волині" (покупець), в особі директора Смаля Анатолія Степановича було укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу №1Р0812, згідно якого продавець зобов'язується передати майно-автомобіль Mitsubishi L200, номер кузова ММВJNKB408D03704 у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти і сплатити за нього обумовлену грошову суму. (а.с. 8-10)

Згідно п. 1.5. автомобіль оглянутий покупцем. Недоліків, які перешкоджають використанню автомобіля за цільовим призначенням, на момент огляду не виявлено. Претензій до продавця щодо якісних характеристик відчужуваного автомобіля покупець не має.

Пунктами 2.1.-2.3. сторони передбачили, що оціночна вартість автомобіля, становить 33 446,41грн. в т.ч. ПДВ. Продаж автомобіля за домовленістю сторін вчиняється за 33 446,41грн. з ПДВ. Покупець проводить оплату за отриманий автомобіль в термін до 01.07.2012р.

У відповідності до пунктів 4.6., 4.7. договору строк цього договору починає свій перебіг у момент його підписання сторонами та скріплення печатками сторін та закінчується 31.12.2012р. Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від виконання обов'язків, взятих на себе за даним договором та від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

Даний договір підписано сторонами, підписи скріплені печатками товариств.

На виконання умов даного договору позивач передав відповідачу автомобіль згідно видаткової накладної №20 від 14.12.2011р. на суму 33 446,41грн., який було отримано відповідачем по довіреності серії АБВ № 001997 від 13.12.2011р. (а.с. 11-12)

26.10.2011р. згідно усної домовленості по видатковій накладній №2093 позивач передав відповідачу товар-препарат гліф на загальну суму 71 270,40грн. Відповідач отримав даний товар по довіреності серії АБВ №001978 від 26.10.2011р. (а.с. 13-14).

Відповідач свого зобов'язання по оплаті за отриманий автомобіль та гліф згідно договору №1Р0812 від 08.12.2011р. та видаткової накладної №2093 від 26.10.2011р. не виконав, що спричинило звернення кредитора з позовом до суду.

Давши оцінку доказам у справі, доводам представника позивача, судова колегія Рівненського апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Між сторонами було укладено договір, що за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу, згідно якого продавець зобов'язувався передати майно-автомобіль Mitsubishi L200, номер кузова ММВJNKB408D03704 у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти і сплатити за нього обумовлену грошову суму.

Крім того між сторонами було досягнуто і усної домовленості щодо купівлі-продажу гліфу на суму 71 270,40грн.

Згідно із частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.ч. 2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів до нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Строком прийняття товару і прийняття товаророзпорядчих документів є дата відповідної накладної на товар і відстрочка платежу відраховується саме від дати відповідно накладної.

Пунктом 2.3. договору купівлі-продажу передбачено, що покупець проводить оплату за отриманий автомобіль в термін до 01.07.2012р.

Позивачем зобов'язання по передачі автомобіля та гліфу згідно договору купівлі-продажу від 08.12.2011р. №1Р0812 та усної домовленості виконані в повному обсязі, що стверджується видатковими накладними №20 від 14.12.2011р. на суму 33 446,41грн. та №2093 від 26.10.2011р. на суму 71 270,40грн., які підписані сторонами.

Отже, зобов'язання по оплаті отриманого автомобіля у відповідача виникло з 02.07.2012р., а гліфу-27.10.2011р.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач взяті на себе зобов'язання щодо оплати отриманого по видатковим накладним товару не виконав.

02.07.2013р. позивачем на адресу відповідача була надіслана вимога про сплату заборгованості №206/07, яка останнім залишена без відповіді. (а.с. 16-17).

Отже, заборгованість становить 104 716,81грн., стверджується договором купівлі-продажу від 08.12.2011р. №1Р0812, видатковими накладними №20 від 14.12.2011р. на суму 33 446,41грн. та №2093 від 26.10.2011р. на суму 71 270,40грн., які підписані сторонами, відповідачем не оспорена та підлягає до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження Волині" в силу ст. 193 ГК України.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України у разі порушення зобов'язання боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Місцевим господарським судом правильно встановлено, що стягнення нарахованої позивачем суми 3% річних за вказані періоди здійснюється в межах суми, заявленої позивачем, а тому дана вимога підлягає стягненню з відповідача.

Доводи апелянта про те, що позивач не мав ліцензії на право торгівлі пестицидати та агрохімікатами не буреться до уваги судовою колегією, оскільки матеріалами справи підтверджується, що у позивача була наявна дійсна ліцензія на оптову торгівлю пестицидами та агрохімікатами №430830, термін дії якої до 21.10.2013р..

Твердження відповідача щодо відсутності належних повноважень у генерального директора на укладення договору купівлі-продажу транспортного засобу №1Р0812 від 08.12.2011р. не відповідає дійсності, оскільки у генерального директора були всі необхідні повноваження на підписання даного договору, що підтверджується протоколом засідання зборів учасників ТОВ "ЛК Юкрейн Груп" №118 від 06.12.2011р.

Судова колегія не бере до уваги доводи апелянта про те, що товар був неналежної якості, оскільки жодних претензій стосовно якості товару позивачу під час передачі товару не було пред`явлено.

Таким чином, судова колегія Рівненського апеляційного господарського суду не вбачає підстав для зміни, скасування рішення місцевого господарського суду.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження Волині" на рішення господарського суду Волинської області від 11.02.14р. у справі №903/1508/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Волинської області від 11.02.14р. у справі №903/1508/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи №903/1508/13 повернути до господарського суду Волинської області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Савченко Г.І.

Суддя Павлюк І. Ю.

Суддя Огороднік К.М.