Ухвала

від 08.04.2014 по справі 825/3168/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/3168/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Тихоненко О.М. Суддя-доповідач: Грищенко Т.М.

У Х В А Л А

Іменем України

08 квітня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Грищенко Т.М.,

суддів Мельничука В.П., Мацедонської В.Е.,

при секретарі Киш С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2013 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрметал-Чернігів" до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотримання норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясовних обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції,

Державною податковою інспекцією у м. Чернігові ДПС було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Укрметал-Чернігів" щодо декларування в податковій звітності з податку на прибуток та податку на додану вартість за грудень 2011 року з ТОВ «Міара Компані» та листопад 2012 року з ТОВ «Юнітек».

За результатом проведеної перевірки, відповідачем складено акт від 09.04.2013 року № 858/22/35686810, в якому зафіксовано порушення позивачем положень пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України.

За висновками акта перевірки ДПІ у м. Чернігові винесено податкові повідомлення-рішення від 23.04.2013:

№ 0002152200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 15 083,00 грн. (12 294,00 грн. за основним платежем та 2 789,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) (а.с.28);

№ 0002162200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем авансові внески з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 581,00 грн. (465,00 грн. за основним платежем та 116,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) (а.с.29);

№ 0002252200, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 11 152,00 грн. (а.с.30).

23.04.2013 року ДПІ у м. Чернігові було винесено податкові повідомлення-рішення № 0002152200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 15 083,00 грн.; № 0002162200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем авансові внески з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 581,00 грн.; № 0002252200, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 11 152,00 грн.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями, Товариством вони були оскаржені, за результатами якого головним управлінням Міндоходів у Чернігівській області Рішенням №332/10/10-215 від 27.06.2013 та Міністерством доходів і зборів України Рішенням 8141/6/99-99-10-01-15 від 02.08.2013 було залишено без задоволення скарги а податкові повідомлення-рішення без змін.

Не погоджуючись з вище вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, прийшов до висновку, про наявність всіх правових підстав для задоволення позову.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пп. 14.1.181. п. 14.1. ст. 4 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг, які відповідно до п. 185.1 ст. 185 цього Кодексу є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України вбачається, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З аналізу наведених норм Податкового кодексу України вбачається, що виникнення у платника податків права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість можливе, за умови придбання ним товарів та послуг для використання їх при здійсненні ним господарської діяльності, визначальною ознакою якої є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Підставою для виникнення такого права є виписана контрагентом, зареєстрованим як платник податку на додану вартість, податкова накладна, оформлена відповідно до вимог чинного законодавства України.

Разом з тим, колегія суддів вказує на залежність права платника податку на нарахування податкового кредиту від фактичного здійснення господарської операції з підтвердженням такого здійснення достовірними первинними документами.

Також, відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

До складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем 15.12.2011 укладено договір поставки № б/н з ТОВ «Міара Компані», відповідно до якого Продавець передає у власність Покупця, а Покупець приймає і оплачує на умовах даного договору товар. Ціни на товар вказані у рахунку-фактурі, що є додатком до даного Договору до кінця його дії. Так, в грудні 2011 року ТОВ «Міара Компані» надано позивачу канцелярські прилади, а позивачем перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ «Міара Компані» суму коштів за придбаний товар. Розрахунки між продавцем та покупцем здійснювались в безготівковій формі, що не заперечувалось сторонами.

На підтвердження реальності виконання вказаної господарської операції в матеріалах справи наявні належним чином оформлені первинні документи, а саме: рахунок на оплату № 1503 від 15.12.2011 на суму з ПДВ 35 044,98 грн., видаткова накладна № 1503 від 15.12.2011 на суму з ПДВ 35 044,98 грн., податкова накладна від 15.12.2011 № 1503 на суму з ПДВ 35 044,98 грн. та платіжні доручення № 169 від 08.02.2012 на суму 35 044,98 грн.

Також, позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Юнітек» з приводу придбання товару, а саме рейки Р-24, що підтверджується видатковою накладною № РН-1601 від 16.11.2012 на суму з ПДВ 31 866,79 грн., рахунком-фактурою № СФ-1601 від 16.11.2012 на суму з ПДВ 31 866,79 грн., податковою накладною від 16.11.2012 № 29 на суму з ПДВ 31 866,79 грн. та платіжним дорученням № 1989 від 16.11.2012 на суму 31 866,79 грн.

Вказані операції належними чином відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача, що підтверджується картками рахунку 631, оборотно-сальдовими відомостями по рахунку: 281.

Придбаний у контрагентів товар в подальшому позивачем реалізовано ряду підприємств, що підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, враховуючи, що позивачем жодних порушень не вчинено, відповідач безпідставно поклав на позивача відповідальність за дії його контрагентів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією, в свою чергу є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено, що позивач має належним чином оформлені податкові накладні, які повністю відповідають вимогам Податкового кодексу України, та відображають зміст господарської операції, в результаті якої вони складені.

Також необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

В судовому засіданні був повністю доведений представником позивача факт вчинення господарської операції, за наслідками якої виникло право позивача на формування податкового кредиту та факт сплати позивачем сум податку своїм контрагентам, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Отже, позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по вищевказаним податковим накладним.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень не надано будь-яких інших доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаної операції з отримання позивачем товару, невідповідність цієї операції дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування валових витрат та податкового кредиту.

Позивач (код ЄДРПОУ 35686810) зареєстрований в якості юридичної особи виконавчим комітетом Чернігівської міської ради 28.01.2008, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 № 583425 та з 04.02.2008 є платником податку на додану вартість, що підтверджується Свідоцтвом № 100329517 НБ № 281514 про реєстрацію платника ПДВ.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, та підтверджується той факт, що на момент проведення господарських операцій з TOB «Міара Компані» та TOB «Юнітек», та віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту, вказані контрагенти були зареєстровані, як у державному реєстрі, та як платники ПДВ.

Зазначені Господарські операції мали реальний характер, були вчинені між право- і дієздатними суб'єктами права; претензій до право і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами перелічених правочинів, до правового статусу сторін цих правочинів як платників ПДВ ДПІ у м. Чернігові при проведенні перевірки не мало.

Первинні документи складені у відповідності до закону; документи не мають дефектів форми, змісту або походження чи інших недоліків, які згідно з ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Також, угоди, які укладені між Товариством та контрагентами TOB «Міара Компані» та TOB «Юнітек» не визнані судом недійсними і їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує наявність взаємних прав та обов'язків сторін за такими угодами.

Судження ДПІ про нікчемність/фіктивність перелічених вище правочинів спростовується також і наявними у платника податків первинними документами, згідно з якими отримані від TOB «Міара Компані» та TOB «Юнітек» товари/послуги пов'язані і були використані в межах господарської діяльності

Іншого джерела отримання товарів і послуг, за фактами поставки яких платником були визначені податкові зобов'язання з податку на прибуток та ПДВ, ніж контрагенти -TOB «Міара Компані» та TOB «Юнітек» актом перевірки не виявлено.

Наявність вказаних документів а саме: договорів, актів, видаткових накладних, податкових накладних, платіжних доручень, як і відсутність підстав щодо безтоварності операцій, підтверджується актом перевірки.

Отже, позивачем в повній мірі документально підтверджено реальність виконання правочину позивача з контрагентами.

Приймаючи, до уваги, наявність всіх необхідних первинних документів(договорів, актів, видаткових накладних, платіжних доручень) щодо фінансово-господарських взаємовідносин платника податків з TOB «Міара Компані» та TOB «Юнітек», та податкових накладних оформлених у повній відповідності з чинним законодавством України, платник податків мав повне право на віднесення відповідних сум до валових витрат та сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем доведений факт здійснення даних взаємовідносин, які були укладені з метою настання реальних обставин, а відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірність своїх дій та рішень.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2013 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.М.Грищенко

Судді В.П.Мельничук

В.Е. Мацедонська

.

Головуючий суддя Грищенко Т.М.

Судді: Мацедонська В.Е.

Мельничук В.П.