Рішення

від 09.04.2014 по справі 206/8932/13-ц

САМАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа 206/8932/13-ц

Провадження 2/206/147/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" квітня 2014 р. Самарський районний суд м.Дніпропетровська у складі:

головуючий суддя Сухоруков А.О.,

при секретарі Кудрявцев Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м.Дніпропетровську цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Дніпропетровське обласне управління, до ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю «Кінотеатр «Валентина», про стягнення заборгованості за кредитним договором,

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кінотеатр «Валентина» до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Дніпропетровське обласне управління, ОСОБА_1, про визнання договору поруки недійсним,

в с т а н о в и в:

17 грудня 2013 року представник ПАТ «Державний ощадний банк України» звернувся до Самарського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_1, ТОВ «Кінотеатр «Валентина» про стягнення кредитної заборгованості.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказав, що 26 квітня 2006 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 772/1. Банк надав кредитні кошти в сумі 250 000,00 грн., зі сплатою 18% річних строком на 36 місяців, не пізніше 25 квітня 2009 року. По закінченню терміну користування кредитними коштами - 25 квітня 2009 року відповідач не повернув в повному обсязі кредитні кошти, станом на 06.12.2013р. залишився борг у сумі 800 486,73 грн., яка складається: прострочена заборгованість по кредиту - 192000,00грн., пеня за несвоєчасне повернення кредиту (з 01.05.2009р. - 31.05.2012р.) - 139192,58грн., 3% річних за несвоєчасне погашення основного боргу - 28388,98грн. (з 01.05.2009р. - 06.12.2013р.), втрати від інфляції за рахунок несвоєчасного погашення основного боргу (з 01.05.2009р. - 06.12.2013р.) - 440905,17грн. В забезпечення виконання зобов'язання по кредитному договору відповідача ОСОБА_1 від 26 квітня 2006 року між позивачем та відповідачем ТОВ «Кінотеатр «Валентина» було укладено договір поруки. Останній в повному обсязі поручився за виконання ОСОБА_1 його зобов'язань по кредитному договору. Також 26.04.2006 року між банком і ТОВ «Кінотеатр «Валентина» було укладено іпотечний договір, де предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме будівля кінотеатру АДРЕСА_1. У зв'язку з невиконанням умов кредитних договорів, банком прийнято рішення про вчинення виконавчого напису на іпотечному договорі, за рахунок стягнення на предмет іпотеки. Банк 15.06.2009р. повідомив ТОВ «Кінотеатр «Валентина» і 23.09.2009 року було вчинено виконавчий напис. Від ТОВ «Кінотеатр «Валентина» 12.10.2009р. надійшов лист з повідомленням, що вони не мають змоги сплатити борг та просять не направляти виконавчий лист до виконавчої служби. Банк пішов назустріч і деякий час не направляв виконавчий напис на виконання. За період з 2006р. по 2012р. відповідачем було сплачено борг по кредиту та по відсотках у сумі - 183070,85грн. 07.06.2013р. та 03.12.2013р. банк направляв на адресу відповідачів вимогу про усунення порушень, яку відповідачі залишили без задоволення. 24 жовтня 2013 р. банк звернувся до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська, і ухвалою судді від 22 листопада позовну заяву було повернуто, оскільки справа не підсудна.

На підставі викладено позивач просить суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ТОВ «Кінотеатр «Валентина» на свою користь заборгованість за кредитним договором № 772/1 від 26.04.2006 року станом на 06.12.2013р. в сумі 800486,73 грн. та судовий збір 3441,00 грн. (а.с. 2-10)

21 січня 2014 року представником відповідача ТОВ «Кінотеатр «Валентина» подано до суду зустрічний позов до ОСОБА_1, ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі Філії - Дніпропетровське обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України» про визнання договору поруки недійсним.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказав, що ТОВ «Кінотеатр «Валентина» згідно статуту товариства вищим органом управління товариства є загальні збори його учасників. Виконавчий орган представляє директор. Згідно протоколу № 25/11-1 загальних зборів учасників ТОВ «Кінотеатр «Валентина» від 25 листопада 2011 року директором є Міллер В.В. в ході господарської діяльності Міллером В.В. було встановлено, що на нерухоме майно, а саме будівлю кінотеатру «Комунар» накладено арешт. Стало відомо, що 26 квітня 2006 року між ТОВ «Кінотеатр «Валентина» в особі ОСОБА_3, що діяв згідно довіреності, виданою його матір'ю ОСОБА_4 та ВАТ «Державний ощадний банк України» було укладено іпотечний договір, за яким майном забезпечено виконання перед банком зобов'язання за кредитними договорами громадян, також і ОСОБА_1 підставою для підписання іпотечного договору від 26.04.2006р, був протокол № 7 зборів учасників ТОВ «Кінотеатр «Валентина» від 10.04.2006 року, на яких збори учасників товариства прийняли рішення про передачу майна під заставу. З позовної заяви банку стало відомо, що з ТОВ «Кінотеатр «Валентина» укладено договір поруки. Підставою підписання договору поруки став також протокол №7 зборів. На момент підписання оспорюваного договору поруки учасниками товариства були ОСОБА_3 з часткою 15,34% голосів, ОСОБА_5 з часткою 2,37% голосів та Міжнародна Бізнес Компанія «MILDENHALL LIMITED» з часткою 82,29%. Згідно протоколу № 7 на зборах були всі учасники товариства, що склало 100% голосів від загальної кількості. Інтереси компанії «MILDENHALL LIMITED» представляла Поліщук О.О. за довіреністю. В листопаді 2012 року директор ТОВ «Кінотеатр «Валентина» звернувся до Поліщук О.О. з проханням пояснити ціль та мету передачі майна ТОВ «Кінотеатр «Валентина» для забезпечення кредитних зобов'язань. У листі - відповіді Поліщук О.О. повідомила, що участі у зборах ТОВ «Кінотеатр «Валентина», на яких приймалося рішення про передачу в заставу будівлі кінотеатру «Комунар» не приймала і підпис, що міститься в протоколі їй не належить. Таким чином збори учасників ТОВ «Кінотеатр «Валентина» від 10.04.2006р. не могли вважатися повноважними. На момент укладення договору поруки ОСОБА_3 не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності передставика юридичної особи. На підставі викладеного вважають, що не є солідарним боржником перед банком. Просять суд визнати недійсним договір поруки, укладений 26 квітня 2006 року та стягнути судові витрати з відповідачів (74-77).

Представник позивача банку в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, обґрунтував їх з тих самих підстав, що викладені у позовній заяві. Просила задовольнити позов банку, у задоволенні вимог ТОВ «Кінотеатр «Валентина» відмовити.

Банком подавалися письмові заперечення на позов ТОВ «Кінотеатр «Валентина», у яких банк з зазначеною позицією не погоджується з наступних підстав. Оспорюваний договір поруки укладений з додержанням вимог чинного законодавства. При укладанні договору поруки та іпотечного договору було вказано, що ОСОБА_3 діяв не лише на підставі довіреності, а і на підставі ухваленого рішення ТОВ «Кінотеатр «Валентина», яке зафіксоване в Протоколі № 7 зборів учасників товариства. Проведення всіх необхідних заходів задля оформлення договорів доручили ОСОБА_3 а зв'язку з тим, що повноваження підписання договору поруки та іпотечного договору не можливо делегувати тільки по протоколу, тому діючим на той час директором ТОВ «Кінотеатр «Валентина» надано довіреність. Недійсність рішення загальних зборів про обрання керівника господарського товариства не є підставою для визнання недійсним правочинів, вчинених керівником з перевищенням повноважень. Банк не міг знати про ці обставини. Також не зрозуміло, чому позивач зволікав більш ніж 8 років з подачею до суду позовної заяви про визнання недійсним договору, оскільки знали про всі дії банку. Вважають, що строк позовної давності для визнання договору поруки недійсним сплив ще 12.10.2012р. На підставі викладеного просять суд відмовити у задоволенні позову ТОВ «Кінотеатр «Валентина» (а.с. 92-99).

Представник відповідач ТОВ «Кінотеатр «Валентина» в судовому засіданні просив суд у задоволенні вимог банку відмовити, вимоги ТОВ «Кінотеатр «Валентина» задовольнити в повному обсязі. Надав до суду письмові пояснення, які обґрунтовує тим, що факт підробки підпису Поліщук О.О. в протоколі № 7 зборів підтверджено висновком № 2323-13 судової почеркознавчої експертизи від 12.12.2013р. в рамках господарської справи. Договір поруки було укладено без вільного волевиявлення учасників товариства - власників майна. Отже, оскільки протокол було підроблено, де приймалося рішення про передачу майна в заставу та надання повноважень ОСОБА_3, а ОСОБА_4 не мала повноважень, як директор одноособово приймати рішення щодо розпорядження всім майном товариства, то довіреність видана з перевищенням повноважень, тобто ОСОБА_3 не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності представника юридичної особи при укладанні договору поруки. (а.с.104-105) Додатково пояснив, що факт укладення договору поруки за умов відсутності волевиявлення учасника правочину Міжнародної Бізнес Компанії «MILDENHALL LIMITED» підтверджено постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.03.2014р. ОСОБА_4, як директор товариства не мала необхідного обсягу повноважень на видання довіреності ОСОБА_3 для підписання договору поруки від 26.04.2006р. Щодо позовної давності пояснив, що про договір поруки керівництву товариства стало відомо під час господарської діяльності нового директора Міллера В.В. Про порушення права стало відомо при отриманні листа від Поліщук О.О. від 22.11.2012р. (а.с. 137-138).

Вислухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги банку підлягають частковому задоволенню, зустрічні позовні вимоги ТОВ «Кінотеатр «Валентина» необхідно задовольнити з наступних підстав, що встановлені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 26 квітня 2006 року був укладений кредитний договір №772/1 між позивачем та ОСОБА_1, за яким останній отримав кредит у розмірі 250 000,00 грн. зі сплатою18% річних на 36 місяців зі строком остаточного повернення 25 квітня 2009 року (а.с.21-26).

Відповідно до заяви на видачу готівки № 8 від 26 квітня 2006 року ОСОБА_1 отримав 250000,00грн. (а.с.27).

26 квітня 2006 року було укладено договір поруки між позивачем та ТОВ «Кінотеатр «Валентина», яким останній зобов'язався перед банком відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне і повне виконання зобов'язань за кредитним договором № 772/1 від 26.04.2006р. (а.с. 30-32).

Згідно статуту Товариства вищим органом управління товариства є загальні збори його учасників. Виконавчий орган представляє Директор товариства (п.8.2. Статуту) (а.с. 33-38)

21.04.2006 року ТОВ «Кінотеатр «Валентина» в особі директора ОСОБА_4 уповноважила ОСОБА_3 представляти інтереси товариства, а саме: подавати заяви, розписуватися, отримувати необхідні довідки та документи, підписувати договори поруки та застави згідно протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Кінотеатр «Валентина» № 7 від 10.04.2006 року та сплачувати необхідні платежі та ін., що підтверджується довіреністю посвідченою приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстровано у реєстрі № 1581 (а.с. 39).

07.06.2013 року та 03.12.2013 року позивачем на адресу відповідачів надсилалася вимога про ліквідування заборгованості протягом 30 днів за кредитним договором №772/1 від 26.04.2006 року (а.с.42,46).

07.10.2009 року № 26 банком отримано лист від ТОВ «Кінотеатр «Валентина» з проханням не направляти виконавчий напис до відділу виконавчої служби та схемою «погашення кредиту» (а.с.72).

Відповідно до розрахунку заборгованості суми боргу за кредитним договором №772/1 від 26.04.2006 року укладеним з ОСОБА_1 станом на 05.02.2014 року, останній має заборгованість у сумі залишився борг у сумі 797 337,23 грн., яка складається: прострочена заборгованість по кредиту - 187900,00 грн., пеня за несвоєчасне повернення кредиту - 139192,58 грн., 3% річних за несвоєчасне погашення основного боргу - 29339,48грн., втрати від інфляції за рахунок несвоєчасного погашення основного боргу - 440905,17 грн. (а.с.100-103).

В силу ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог та заперечень. Суд не приймає до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

В силу ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Судом роз'яснювались положення ст.ст. 10, 11, 57-60 ЦПК України та наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, а також те, що суд розглядає цивільні справи в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь справі, при цьому суд приймає до розгляду тільки ті докази, які мають значення по справі.

Статтею 212 ЦПК України, передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до положень ст. ст. 509, 526, 530 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, у тому числі сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов'язку. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України умовами кредитного договору є обов'язок кредитодавця надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язаний повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається в письмовій формі.

За змістом ст. ст. 610, 611, 612, 623 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі і відшкодування збитків та моральної шкоди.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У відповідності до ст. 543 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Солідарний обов'язок боржників за змістом ст. 543 ЦК України полягає у тому, що кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників.

Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що грунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі.

Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Відповідно до ст. 554 ЦК України:

1. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

2. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

3. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Суд вважає доведеною наявність заборгованості за кредитним договором у розмірі 327092,58 грн., яка утворилася станом на 05.02.2014 року та складається із простроченої заборгованості по кредиту - 187 900,00 грн., пені за несвоєчасне повернення кредиту - 139 192,88 грн., що підтверджується розрахунком, у якому враховані проведені платежі з повернення заборгованості (а.с. 101-103).

Разом з тим, не підлягають стягненню 3% річних та втрати від інфляції, оскільки відповідно до ст. 625 ЦК України, зазначені платежі можуть бути стягнуті за порушення грошового зобов'язання лише у разі, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Договором встановлено 18% річних за кредитом.

У зв'язку з такими обставинами та вимогами закону, вимоги позивача в частині стягнення 3% річних за несвоєчасне погашення основного боргу та втрати від інфляції за рахунок несвоєчасного погашення основного боргу задоволенню не підлягають.

Отже, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню по сумі стягнення.

Аналізуючи спірні правовідносини за позовом ТОВ «Кінотеатр «Валентина» суд доходить висновку про необхідність задовольнити позовні вимоги.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За рішенням Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.03.2014 року при розгляді справи про визнання недійсним договору іпотеки, укладеного в забезпечення кредиту, встановлено, що ОСОБА_3 діяв за відсутності необхідних на те повноважень, а також за умов відсутності волевиявлення учасника правочину Міжнародної Бізнес Компанії «MILDENHALL LIMITED». Зазначеним судовим рішенням зокрема встановлено, що протокол №7 загальних зборів учасників ТОВ «Кінотеатр «Валентина» від 10.04.2006 р. доказом повноважності зборів учасників товариства не являється (а.с.139-144). Таким чином представник ТОВ «Кінотеатр «Валентина» ОСОБА_3 уклав спірний за зустрічним позовом договір поруки, не маючи на те необхідних повноважень. Тому посилання представника банку на те, що ОСОБА_3 діяв як повноважна особа згідно нотаріально посвідченою 21.04.2006 року довіреністю (а.с. 39), суд не може взяти до уваги, оскільки за текстом цієї довіреності йому було надано право підпису, в тому числі договору поруки, згідно протоколу №7 загальних зборів учасників ТОВ «Кінотеатр «Валентина» від 10.04.2006 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 215 ЦК України визначено підстави недійсності правочину, якими є недодержання в момент вчинення правочину вимог, встановлених ч.ч. 1, 3, 5, 6 ст. 203 ЦК України.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що

обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та

інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до п. 7. Постанови Пленуму Верховного Суду України про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними 06.11.2009 N 9 правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. У разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

На момент укладення договору сторона не мала необхідний обсяг цивільної дієздатності, у зв'язку з чим спірний договір поруки слід визнати недійсним.

Що стосується застосування строку позовної давності, слід погодитися з доводами позивача за зустрічним позовом про те, що юридична особа ТОВ «Кінотеатр «Валентина» дізналася про відсутність підпису представника засновника лише при отриманні листа від Поліщук О.О. від 22.11.2012р. Також слід відзначити, що за висновком почеркознавчої експертизи від 12.12.2013 року « 2323-13 Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз підпис від імені Поліщук О.О. в протоколі №7 загальних зборів учасників ТОВ «Кінотеатр «Валентина» від 10.04.2006 р. виконаний не Поліщук О.О., а іншою особою з наслідуванням справжнього підпису Поліщук О.О. з попереднім тренуванням (а.с. 106-117). Таким чином з очевидністю не можливо було встановити підробку підпису, і у даному випадку строк звернення до суду не вважається пропущеним.

У зв'язку з визнанням договору поруки недійсним, визначену судом суму слід стягнути лише з відповідача ОСОБА_1

Також згідно ст. 88 ЦПК України на користь позивача за первісним слід стягнути судовий збір з ОСОБА_1 відповідно до задоволеної суми позовних вимог у розмірі 3270,93 грн., а на користь позивача за зустрічним позовом - з обох відповідачів у рівних частинах від 243,60 грн. сплаченого судового збору.

Керуючись ст.ст. 203, 209, 215, 241, 256, 261, 526, 527, 546, 549, 610-612, 625, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 4- 8, 10, 11, 18, 57- 61, 88, 208, 209, 212 - 215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

Позов ПАТ «Державний ощадний банк України» задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 (і.н.НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (код ЄДРПОУ 09305480) заборгованість за кредитним договором №772/1 від 26.04.2006 року, яка утворилася станом на 05.02.2014 року та складається із простроченої заборгованості по кредиту - 187 900,00 грн., пені за несвоєчасне повернення кредиту - 139 192,88 грн., загалом - 327092 (триста двадцять сім тисяч дев'яносто дві) гривні 58 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 (і.н.НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України (код ЄДРПОУ 09305480) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3270 грн. 93 коп.

Зустрічний позов ТОВ «Кінотеатр «Валентина» задовольнити.

Визнати недійсним договір поруки, укладений 26 квітня 2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кінотеатр «Валентина» (поручитель) (код ЄДРПОУ 21871176), Відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України (кредитор) (код ЄДРПОУ 09305480) та ОСОБА_1 (боржник) (і.н.НОМЕР_1).

Стягнути із Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України (код ЄДРПОУ 09305480) та ОСОБА_1 (і.н.НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кінотеатр «Валентина» (код ЄДРПОУ 21871176) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 243 грн. 60 коп, по 121 грн. 80 коп. з кожного.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Самарський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час оголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя А.О. Сухоруков