Рішення

від 15.04.2014 по справі 646/5622/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22ц/790/1150/14 Головуючий 1 інст. - Нікуліна Л.П.

Cправа № 646/5622/13-ц

Категорія: договірні Доповідач - Котелевець А.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Котелевець А.В.,

суддів - Кіпенка І.С., Шаповал Н.М.,

за участю секретаря - Варюшечивої А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною

скаргою Корженівської Ірини Володимирівни - представника Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 22 жовтня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного підприємства «ОСВ-Будсевіс», Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», за участю третіх осіб - ОСОБА_3, приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_4, Вінницького МРЕВ ВДАІ УМС України у Вінницькій області, Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України в особі Вінницької філії, про визнання недійсними договорів кредиту, поруки, застави та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а:

В черві 2013 року ОСОБА_2 звернулася у суд із позовом до Приватного підприємства «ОСВ-Будсервіс» (далі - ПП «ОСВ-Будсервіс), Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» (далі - ПАТ «КБ «Надра»), за участю третіх осіб - приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_4, Вінницького ВРЕВ Державтоінспекції УМС України в Вінницькій області, Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України в особі Вінницької філії (далі - ДП «Інформаційний центр»), про визнання недійсними договорів кредиту, поруки, застави та зобов'язання вчинити певні дії.

На обґрунтування вказала, що з 7 лютого 1987 року вона перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3, який є директором ПП «ОСВ-Будсервіс».

31 липня 2007 року укладено договір № 317/МК/2007/ЦВ-980, відповідно до умов якого Відкрите акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра», змінене на ПАТ «КБ «Надра», надав ПП «ОСВ-Будсервіс» в особі директора ОСОБА_3 кредит в розмірі 360 000 грн. 00 коп. з кінцевою датою погашення 31 липня 2012 року зі сплатою 18,9% річних.

В цей же день для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором укладено договір застави, згідно умов якого в заставу передано наступне майно:

- сідловий тягач марки DAF, моделі FT CF85.43OS, 2002 року випуску, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_1, зареєстрований 21 липня 2007 року, належний заставодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ НОМЕР_2, виданого Вінницьким МРЕВ ВДАІ УМВС України у Вінницькій області;

- н/причіп-фургон-Е, марки SAMPO, моделі S338DHRF, 2000 року випуску, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_3, зареєстрований 24 липня 2007 року, належний заставодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ НОМЕР_4, виданого Вінницьким МРЕВ ВДАІ УМВС України у Вінницькій області;

- н/причіп-бортовий-Е, марки ПП., моделі FRUEHAUF TF34C1, 1998 року випуску, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_5, зареєстрований 21 липня 2007 року, належний заставодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ НОМЕР_6, виданого Вінницьким МРЕВ ВДАІ УМВС України у Вінницькій області.

Крім того, 31 липня 2007 року укладено договір поруки № 31/07/2007/317/1, згідно умов якого ПП «ОСВ-Будсервіс» в особі директора ОСОБА_3 та ОСОБА_7 особисто поручилися перед ПАТ «КБ «Надра» за виконання позичальником своїх зобов'язань щодо кредитного договору.

Посилаючись на те, що договори укладені без її згоди як дружини, просила визнати недійсними договори кредиту № 317/МК/2007/ЦВ-980, поруки № 31/07/2007/317/1 і застави, укладені 31 липня 2007 року між ПАТ «КБ «Надра» та ПП «ОСВ-Будсервіс» в особі директора - її чоловіка ОСОБА_3; зобов'язати приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_4 зняти заборону на відчуження та виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів рухомого майна запис за реєстровим № 5421894, а ДП «Інформаційний центр» - виключити записи з Державного реєстру обтяжень рухомого майна за реєстровим № 5421894; зобов'язати Управління МВС України у Вінницькій області в особі Вінницького відділення реєстраційно-екзаменаційної роботи державної автомобільної інспекції з обслуговування зняти з обліку заставлене рухоме майно.

В уточнених вимогах просила: визнати недійсними договори кредиту № 317/МК/2007/ЦВ-980, поруки № 31/07/2007/317/1 і застави, укладені 31 липня 2007 року між ПАТ «КБ «Надра» та ПП «ОСВ-Будсервіс» в особі директора - її чоловіка ОСОБА_3; вчинений ПАТ «КБ «Надра» правочин (подання заяви) від 3 серпня 2007 року, на підставі якого до Державного реєстру обтяжень рухомого майна внесені дані за реєстровим № 5421894, припинити дане обтяження з вилученням відповідного запису з Державного реєстру обтяжень; зобов'язати Управління МВС України у Вінницькій області в особі Вінницького відділення реєстраційно-екзаменаційної роботи державної автомобільної інспекції з обслуговування зняти з обліку заставлене рухоме майно.

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 9 вересня 2013 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, залучений ОСОБА_3

ПП «ОСВ-Будсервіс» в особі свого представника позов визнало, посилаючись на те, що ОСОБА_3 рішенням власників-засновників від 31 липня 2007 року уповноважувався лише підписувати документи, пов'язані з оформленням кредиту.

ОСОБА_3 в особі свого представника з позовом погодився.

Справа розглянута за відсутності ПАТ «КБ «Надра» та третіх осіб.

Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 22 жовтня 2013 року позов задоволено.

Недійсними визнані договори кредиту № 317/МК/2007/ЦВ-980, поруки № 31/07/2007/317/1 і застави, укладені 31 липня 2007 року між ПАТ «КБ «Надра» та ПП «ОСВ-Будсервіс»; обтяження № 5421894, зареєстроване ПАТ «КБ «Надра» 3 серпня 2007 року.

Обтяження за реєстровим № 5421894, що є предметом застави, припинені з вилученням запису з Державного реєстру.

Управління МВС України у Вінницькій області в особі Вінницького відділення реєстраційно-екзаменаційної роботи державної автомобільної інспекції з обслуговування зобов'язане зняти з обліку сідловий тягач марки DAF, моделі FT CF85.43OS, 2002 року випуску, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_1, зареєстрований 21 липня 2007 року, належний заставодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ НОМЕР_2, виданого Вінницьким МРЕВ ВДАІ УМВСУкраїни у Вінницькій області; н/причіп-фургон-Е, марки SAMPO, моделі S338DHRF, 2000 року випуску, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_3, зареєстрований 24 липня 2007 року, належний заставодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ НОМЕР_4, виданого Вінницьким МРЕВ ВДАІ УМВС України у Вінницькій області; н/причіп-бортовий-Е, марки ПП., моделі FRUEHAUF TF34C1, 1998 року випуску, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_5, зареєстрований 21 липня 2007 року, належний заставодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ НОМЕР_6, виданого Вінницьким МРЕВ ВДАІ УМВС України у Вінницькій області.

З ПП «ОСВ-Будсервіс» та ПАТ «КБ «Надра» солідарно на користь ОСОБА_2 стягнуто 114 грн. 70 коп. судового збору.

В апеляційній скарзі Корженівська І.В. - представник ПАТ «КБ «Надра», посилаючись на порушення норм процесуального, матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення про відмову в позові. Зокрема, зазначає, що кредит отримано для поповнення облігових коштів та купівлі основних засобів ПП «ОСВ-Будсервіс»; подружжя ОСОБА_3 не є сторонами договору кредиту, укладеного між ПАТ «КБ «Надра» та ПП «ОСВ-Будсервіс»; порука є способом забезпечення виконання зобов'язань, а не угодою щодо розпорядження майном, належним поручителю; до вимог щодо визнання недійсним договору кредиту не застосована ст. 257 ЦК України, якою встановлена позовна давність тривалістю у три роки.

Позивачка, ПП «ОСВ-Будсервіс, треті особи рішення суду першої інстанції не оскаржили, своїх заперечень на апеляційну скаргу не надали.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції - судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що статутний капітал та майно ПП «ОСВ-Будсервіс сформовані за рахунок спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2, а тому укладення договорів від імені підприємства без згоди одного із подружжя є підставою для визнання правочинів недійсними з моменту їх вчинення. При цьому в основу рішення суду першої інстанції покладено Рішення Конституційного Суду України від 19 вересня 2012 року у справі № 1-8/2012, № 17-рп/2012 за конституційним зверненням приватного підприємства «ІКІО» щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 61 СК України, згідно висновку якого статутний капітал та майно приватного підприємств, сформовані за рахунок сумісної власності подружжя, є об'єктом їх спільної сумісної власності. Однак погодитись з таким висновком не можна, оскільки суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права.

Згідно зі ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Статтею 63 CК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ст. 65 CК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором , використане в інтересах сім'ї .

Відносини стосовно майна господарського товариства регулюються нормами ЦК України, Господарським кодексом України (далі - ГК України) та Законом України «Про господарські товариства».

За змістом ст. 113 ЦК України та ст. 1 Закону України «Про господарські товариства» товариство з обмеженою відповідальністю належить до господарських товариств. Господарські товариства можуть набувати майнових та особистих немайнових прав.

Згідно зі ст. 115 ЦК України господарське товариство є власником:

1) майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного

(складеного) капіталу;

2) продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності;

3) одержаних доходів;

4) іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом.

Вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.

Грошова оцінка вкладу учасника господарського товариства здійснюється за згодою учасників товариства, а у випадках, встановлених законом, вона підлягає незалежній експертній перевірці.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про господарські товариства» товариство є власником:

1) майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу;

2) продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності;

3) одержаних доходів;

4) іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом.

Ризик випадкової загибелі або пошкодження майна, що є власністю товариства або передане йому в користування, несе товариство, якщо інше не передбачено установчими документами.

За положеннями ст. 10 Закону України «Про господарські товариства» та ст. 116 ЦК України учасники господарського товариства мають право здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують його участь у товаристві, у порядку, встановленому законом.

Частиною 1 ст. 147 ЦК України та ч. 1 ст. 53 Закону України «Про господарські товариства» встановлено, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства.

Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства.

Отже, об'єктом відчуження учасником товариства своєї частки (її частини) у статутному капіталі товариства є сукупність корпоративних прав та обов'язків, пов'язаних з участю особи в товаристві, серед яких право на управління товариством, право на отримання частини прибутку від діяльності товариства, а також право на отримання частини майна товариства у разі виходу з нього учасника або у випадку поділу залишків майна товариства у процесі його ліквідації (припинення).

При цьому розмір відчужуваної частки визначає обсяг окремих корпоративних прав, які переходять до нового власника частки. Зокрема, кількість голосів, яку має новий власник частки при голосуванні на загальних зборах учасників товариства, частина прибутку товариства, яку він має право отримати у разі виплати дивідендів, частина майна товариства, яку він може вимагати у разі виходу з товариства, що пропорційні до розміру придбаної ним частки.

Разом із тим з урахуванням положень ст. 115 ЦК України, ст. 85 ГК України та ст. 12 Закону України «Про господарські товариства», за якими власником майна, переданого господарському товариству у власність його учасниками як вклад до статутного (складеного) капіталу, є саме товариство, відчуження учасником товариства частки в статутному капіталі на користь іншої особи не припиняє права власності товариства на майно, яке обліковується на його балансі, у тому числі на внесені до статутного капіталу вклади учасників.

Виходячи зі змісту ч. ч. 2, 3 ст. 61 СК України, якщо вклад до статутного капіталу господарського товариства зроблено за рахунок спільного майна подружжя, в інтересах сім'ї, той із подружжя, хто не є учасником товариства, має право на поділ одержаних доходів.

Таким чином, з моменту внесення грошових коштів до статутного капіталу господарського товариства вони є власністю самого товариства, зазначені спільні кошти (майно) подружжя втрачають ознаки об'єкта права спільної сумісної власності подружжя.

Право на компенсацію вартості частини коштів виникає в іншого подружжя лише щодо спільних коштів, а не статутного капіталу, при цьому лише в тому разі, коли спільні кошти всупереч ст. 65 CК України були використані одним із подружжя саме для внесення вкладу до статутного капіталу.

Подальше розпорядження учасником товариства його часткою в статутному капіталі з огляду на положення статей 116, 147 ЦК України є суб'єктивним корпоративним правом такого учасника й відчуження ним на власний розсуд частки в статутному фонді не може вважатися використанням (відчуженням) спільного майна подружжя проти волі іншого подружжя та не в інтересах сім'ї.

Отже, у разі передання подружжям свого майна для здійснення підприємницької діяльності шляхом участі одного з них у заснуванні господарського товариства це майно належить зазначеному товариству на праві власності, подружжя набуває відповідне майнове право, яке реалізується одним із подружжя (засновником) шляхом участі в управлінні товариством, а друге подружжя набуває право вимоги виплати йому певних сум у разі поділу майна між подружжям.

Така правова позиція викладена в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 3 липня 2013 року у справі № 6-61 цс 13.

Відповідно до ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України рішення Верховного суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Матеріали справи свідчать, що 7 лютого 1987 року Міськвідділом РАГС зареєстровано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, актовий запис № 287.

ОСОБА_3 є одним із засновників ПП «ОСВ_Будсервіс».

Згідно рішення № 1 власників-засновників, а саме - ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6, від 6 травня 2006 року підприємство створено з метою більш повного задоволення попиту покупців на товари, здійснення широкого спектру послуг, виробничої, комерційної та іншої діяльності, передбаченої Статутом, і яка не суперечить чинному на території України законодавству, а також реалізації отриманого прибутку соціальних та економічних інтересів власників (п. 2.1. Статуту).

31 липня 2007 року укладено договір № 317/МК/2007/ЦВ-980, відповідно до умов якого ПАТ «КБ «Надра» надало ПП «ОСВ-Будсервіс» в особі директора ОСОБА_3 кредит в розмірі 360 000 грн. 00 коп. з кінцевою датою погашення 31 липня 2012 року зі сплатою 18,9% річних.

В цей же день для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором

укладено договір застави, згідно умов якого в заставу передано наступне майно:

- сідловий тягач марки DAF, моделі FT CF85.43OS, 2002 року випуску, шасі (кузов,

рама) № НОМЕР_1, зареєстрований 21 липня 2007 року, належний заставодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ НОМЕР_2, виданого Вінницьким МРЕВ ВДАІ УМВС України у Вінницькій області;

- н/причіп-фургон-Е, марки SAMPO, моделі S338DHRF, 2000 року випуску, шасі

(кузов, рама) № НОМЕР_3, зареєстрований 24 липня 2007 року, належний

заставодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ НОМЕР_4, виданого Вінницьким

МРЕВ ВДАІ УМВС України у Вінницькій області;

- н/причіп-бортовий-Е, марки ПП, моделі FRUEHAUF TF34C1, 1998 року випуску,

шасі (кузов, рама) № НОМЕР_5, зареєстрований 21 липня 2007 року, належний заставодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ НОМЕР_6, виданого Вінницьким МРЕВ ВДАІ УМВС України у Вінницькій області.

Крім того, 31 липня 2007 року укладено договір поруки № 31/07/2007/317/1, згідно

умов якого ПП «ОСВ-Будсервіс» в особі директора ОСОБА_3 та ОСОБА_3 особисто поручилися перед ПАТ «КБ «Надра» за виконання позичальником своїх зобов'язань щодо кредитного договору.

При цьому за рішенням № 6 власників-засновників ПП «ОСВ-Будсервіс» від 26 липня 2007 року постановлено отримати кредит в ПАТ «КБ «Надра» в сумі 360 000 грн. 00 коп. для поповнення обігових коштів та купівлю основних засобів строком на 60 місяців зі сплатою 18,9% річних від суми фактичної заборгованості за кредитом; в заставу передати вказане рухоме майно, а також 5 925 шт. піддонів дерев'яних, 167 700 шт. цегли загальною ліквідаційною вартістю 36 260 грн. 00 коп. і 57 600 грн. 00 коп. відповідно, а ОСОБА_3 надано право підпису кредитного договору, договорів застави, інших документів, пов'язаних з отриманням кредиту та визначення умов вказаних правочинів, які не передбачені даним протоколом, на власний розсуд (а. с. 6-11, 19, 74, 133).

Оскільки ОСОБА_3 мав право розпорядження своєю часткою в статутному

капіталі ПП «ОСВ-Будсервіс» без згоди дружина ОСОБА_2 , підстав для визнання недійсним договорів кредиту, поруки, застави у суду першої інстанції не було.

Укладення ОСОБА_3 договору поруки особисто не створює наслідків для третіх осіб.

Рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нового рішення

про відмову в позові ОСОБА_2

Позивачка не позбавлена можливості звернутися з позовом про виплату належних їй сум у разі поділу майна між подружжям.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. , 309 ч. 1 п. п. 1, 4, 314 ч. 2, 316, 317, 319 ЦПК

України, судова колегія

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Корженівської Ірини Володимирівни - представника Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» задовольнити.

Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 22 жовтня 2013 року скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Приватного підприємства «ОСВ-Будсевіс», Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», за участю третіх осіб - ОСОБА_3, приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_4, Вінницького МРЕВ ВДАІ УМС України у Вінницькій області, Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України в особі Вінницької філії, про визнання недійсними договорів кредиту, поруки, застави та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення набирає законної сили негайно і може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді