Постанова

від 08.04.2014 по справі 910/10879/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" квітня 2014 р. Справа№ 910/10879/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Отрюха Б.В.

За участю представників сторін:

від Прокуратури України: Ткаченко Т.М. - заступник начальника;

від позивача: Кошман А.С. - представник;

від відповідача: Кайданович Ю.М. - представник;

від третьої особи 1: Торосян К.В. - представник; Угрина А.І. - представник;

від третьої особи 2: Джелмач О.І. - представник;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Салон Моди Майстер-7"

на рішення Господарського суду м.Києва

від 27.08.2013р.

у справі № 910/10879/13 (суддя М.М. Якименко)

за позовом Прокурора Солом"янського району м. Києва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по м.Києву

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Салон Моди Майстер-7"

треті особи Державне підприємство «Конструкторське бюро «Артелерійське озброєння», Державний концерн «Укроборонпром»

про виселення та повернення майна

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Солом"янського району м. Києва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по м.Києву звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Салон Моди Майстер-7" виселення та повернення майна.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 27.08.2013р. у справі № 910/10879/13 позов задоволено повністю, виселено Товариство з обмеженою відповідальністю "Салон Моди "Майстер-7" з приміщення площею 486,0 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 49/2, повернувши приміщення площею 486,0 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 49/2, по акту прийому-передачі Регіональному відділенню Фонду державного майна України по м. Києву. На підставі рішення суду з ТОВ "Салон Моди "Майстер-7" підлягає стягненню на користь Державного бюджету України 1 147 грн. 00 коп. судового збору.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Салон Моди Майстер-7" не погоджуючись з прийнятим рішенням, звернулось до суду з апеляційною скаргою, просить рішення Господарського суду м. Києва скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що місцевим судом при прийнятті рішення були порушені норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи.

Апеляційна скарга обгрунтована тим, що ТОВ «Салон Моди Майстер-7» листом від 06.07.2012 року звернувся до керівника РФ ФДМУ по м. Києву з пропозицією щодо вчинення необхідних дій для продовження договору оренди.

Апеллянт зазначає, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву оголосило конкурс з вибору суб'єкта оціночної діяльності, який буде залучено до проведення незалежної оцінки об'єкта оренди з метою визначення ринкової вартості об'єкта для розрахунку орендної плати.

22 серпня 2012 року відбувся конкурс, результати якого було опубліковано у спеціалізованому виданні «Відомості приватизації».

29.05.2012 року на адресу ТОВ «Салон Моди Майстер-7» надійшов лист №8507 від 19.09.2012 року від РВ ФДМУ по м. Києву про припинення договору оренди та повернення державного майна.

Апеллянт зазначає, що відмова у продовженні договору оренди № 421 від 19.07.2002 року є незаконною та такою, що порушує законні права ТОВ «Салон Моди Майстер-7».

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2013 року порушено апеляційне провадження та справу призначено до розгляду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2013 зупинено апеляційне провадження у справі № 910/10879/13 до розгляду Господарським судом м.Києва справи № 910/10879/13.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.01.2014 у справі № 910/10879/13 ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2013 скасовано, справу № 910/10879/13 передано до Київського апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного провадження.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 04.02.2014 сформовано для розгляду апеляційної скарги колегію суддів у складі: головуючий суддя Тищенко А.І., судді: Михальська Ю.Б., Отрюх Б.В.

Ухвалою від 05.02.2014 року порушено апеляційне провадження у справі та визнано явку повноважних представників сторін в судове засідання обов'язковою.

Ухвалою від 11.03.2014 року залучено до участі у справі в якості третіх осіб Державне підприємство «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння» та Державний концерн «Укроборонпром».

01.04.2014 року через відділ документального забезпечення суду представник апелянта подав заяву про зупинення провадження у справі, мотивуючи тим, що на сьогоднішній день господарським судом першої інстанції винесено два рішення у справах №910/19028/12 та №910/10879/13 апелянт зауважує, що обидві справи пов'язані між собою, оскільки, стосуються тих самих сторін та правовідносин.

Колегія суддів порадившись ухвалила відмовити в задоволенні заяви про зупинення провадження у справі № 910/10879/13 оскільки Постановою Київського апеляційного господарського суду у справі № 910/19028/12 відмовлено в позові про визнання укладеними договору оренди.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія встановила наступне:

19.07.2002 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву та Товариством з обмеженою відповідальністю "Салон Моди "Майстер-7 було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 421.

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, площею 486,0 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, пр. Перемоги, 49/2, що знаходиться на балансі Казенного підприємства "Науково-технічний центр артилерійсько-стрілецького озброєння", вартість якого становить за експертною оцінкою станом на 31.03.2002 року 621 518,00 грн.

Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна (п. 2.1. договору).

Відповідно до п. 2.4. договору у разі його припинення, майно повертається орендарем орендодавцю або балансоутримувачу.

Орендар повертає майно орендодавцю балансоутримувачу аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю цим договором. Майно вважається поверненим орендодавцю балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі.

У разі припинення або розірвання договору орендар зобов'язаний повернути балансоутримувачу орендоване майно в належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення сатану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря (пункт. 5.7. договору).

Відповідно до п. 10.1. (зі змінами внесеними додатковою угодою № 1 від 29.11.2002 року) договір укладено строком на 10 (десять) років, що діє з 19.07.2002 року до 19.07.2012 року.

Факт прийому-передачі орендованого майна підтверджується Актом приймання-передачі від 19.07.2002 року.

Згідно з п. 10.5. договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору.

Як свідчать матеріали справи позивач листом № 30-06/5052 від 29.05.2012 року звернувся до відповідача з повідомленням про припинення (закінчення) дії договору 19.07.2012 року та просив відповідача повернути орендоване майно.

Таким чином, дія договору припинилася 19.07.2012 року.

Суду не надано жодних доказів продовження дії договору на підставі п. 10.5. Договору. Постановою Київського апеляційного господарського суду у справі № 910/19028/12 відмовлено в позові про визнання договору укладним на новий строк.

Однак, як слідує з матеріалів справи, після припинення дії договору відповідач не звільнив орендоване майно і продовжує ним користуватися, на підтвердження іншого суду не надано жодних доказів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (ч.1. ст. 760 ЦК України).

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Згідно з ч. 3 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно з ч.1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Якщо орендар допустив погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель майна сталися не з його вини.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

За змістом статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з п. 4.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

Відповідно до п. 2.11 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року N 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.

Слід зазначити наступне, що Державне підприємство «Конструкторське бюро «Артилерійського озброєння» було включене до складу учасників Концерну відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1221 від 29.12.2010 року.

Відповідно до п. 3 ст. 3 Закону України «Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну «Укроборонпром» та забезпечення їх стабільного розвитку» передача в оренду нерухомого майна, загальна площа якого перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, здійснюється безпосередньо підприємствами оборонно-промислового комплексу за погодженням з Державним концерном «Укроборонпром», крім випадків передачі в орендуцілісних майнових комплексів підприємств оборонно-промислового комплексу, щодо яких орендодавцем є ФДМ України, його регіональні відділення та представництва.

Відповідно до п. 1 ст. 4 Закону України від 06.09.2012 року «Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну «Укроборонпром» та забезпечення їх стабільного розвитку», останній набирає чинності та вводиться в дію з дня його опублікування. Вказаний закон набрав чинності з 30.10.2012 року.

Таким чином, починаючи з 30.10.2012 року передача в оренду майна здійснюється безпосередньо Державним підприємством «Конструкторське бюро «Артилерійського озброєння» за погодженням з Концерном.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надав відповідачеві у тимчасове платне користування орендоване майно на певний строк та за відповідну плату згідно умов договору, а відповідач в порушення умов договору після його припинення не звільнив (не повернув) орендоване майно.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про виселення відповідача з приміщення, яке знаходиться за адресою м. Київ, проспект Перемоги, 49/2, та повернення зазначеного майна по акту прийому-передачі Регіональному відділенню Фонду державного майна України по м. Києву нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення.

З огляду на викладені обставини, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про задоволення позову, з даним висновком погоджується і колегія суддів, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення суду першої інстанції відповідає законодавству, матеріалам справи та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Салон Моди Майстер-7" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду м. Києва від 27.08.2013 р. у справі № 910/10879/13 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/10879/13 повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Ю.Б. Михальська

Б.В. Отрюх