Постанова

від 14.04.2014 по справі 826/18541/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/18541/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Санін Б.В.

Суддя-доповідач: Мєзєнцев Є.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 квітня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Старової Н.Е., Чаку Є.В., при секретарі - Добрянському М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Сантрейд» на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 04 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Сантрейд» до Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 03 вересня 2013 року №0000083710,

ВСТАНОВИВ

Дочірнє підприємство з іноземною інвестицією «Сантрейд» (далі - ДП з ІІ «Сантрейд», позивач) звернулося до суду з позовом до Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 03 вересня 2013 року №0000083710.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 лютого 2014 року в задоволені адміністративного позову відмовлено повністю.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову про задоволення позову.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, суд дійшов наступного.

Міжрегіональним головним управлінням Міністерства доходів і зборів України - Центрального офісу з обслуговування великих платників була проведена документальна позапланова виїзна перевірка правомірності нарахування ДП з ІІ "Сантрейд" від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за травень 2013 р, за підсумками якої складено акт перевірки від 19.08.2013 р. №980/40-50/37-20/25394566.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту по операціях, які оподатковуються на загальних підставах на суму ПДВ 3 112 657,00 грн.; п.200.1, п.200.2, п.200.3 ст.200 ПК України, що призвело до завищення суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (р.19 декларації), які підлягають зменшенню: за квітень 2013 р. на суму ПДВ 245 436,67 та за травень 2013 на суму ПДВ 1 012 095,00 грн.; заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту (р.18 декларації), яка підлягає збільшенню, за травень 2013 р. на суму ПДВ 1 855 125,64 грн.; пп.14.1.18 п.14.1 ст.14, п.200.4 ст.200 ПК України, що призвело до суми бюджетного відшкодування (р.23.1 декларації), яка підлягає зменшенню, за травень 2013 р. на суму ПДВ 3 112 657,00 грн.

У зв'язку із наведеним відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 03 вересня 2013 року №0000083710, яким позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування за травень 2013 р. (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 4 668 985,50 грн., з яких сума завищення бюджетного відшкодування - 3 112 657,00 грн., штрафні санкції - 1 556 328,50 грн.

Основним нормативно-правовим актом, що регулює спірні правовідносини є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - Податковий кодекс України, ПК України).

Відповідно до пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.2 ст. 200 ПК України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно пункту 200.3 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пункт 200.4 статті 200 Податкового кодексу України встановлює, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Відповідно до ч.ч. 1 - 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Питання, пов'язані з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту, врегульовано ст. 198 Податкового кодексу України.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За змістом наведених правових норм податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином оформленими податковими накладними та складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Крім того, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, ДП з ІІ «Сантрейд» протягом квітня - травня 2013 року мало договірні відносини з ФГ «Південна зірка», ТОВ «Судносервіс» та ПП «МК-ПАК».

На підтвердження взаємовідносин с означеними контрагентами, позивач надав до суду першої інстанції договори поставки, податкові накладні, видаткові накладні, акти виконаних робіт, погашені складські квитанції, коносаменти, митні декларації, товарно - транспорті накладні, картки обліку експортного вантажу з приймальним актом, вагові журнали тощо.

Надані позивачем первинні документи, відповідають вимогам передбачених ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України».

Незважаючи на наявність вказаних документів відповідачем в акті перевірки зроблено формальний висновок про нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами, оскільки при перевірці, первинним документам, які підтверджують факт здійснення господарських операцій позивача з вказаними контрагентами, юридична оцінка не надавалась, а висновки ґрунтувались лише відповідно до обставин зазначених в інших Актах перевірки контрагентів позивача.

За наслідками договірних відносин, позивачу були видані податкові накладні:

1) ТОВ "Судносервіс": №68 від 25.04.2013 р. на суму 317 195,71 грн. (в т.ч. ПДВ - 52 865,95 грн.); №70 від 28.04.2013 р. на суму 622 999,44 грн. (в т.ч. ПДВ - 103 833,24 грн.); №72 від 30.04.2013 р. на суму 169 544,84 грн. (в т.ч. ПДВ - 28 257,47 грн.); №74 від 30.04.2013 р. на суму 142 488,88 грн. (в т.ч. ПДВ - 23 748,15 грн.); №75 від 04.05.2013 р. на суму 1 093 542,01 грн. (в т.ч. ПДВ - 182 257,00 грн.); №76 від 08.05.2013 р. на суму 284 532,74 грн. (в т.ч. ПДВ - 47 422,12 грн.); №78 від 12.05.2013 р. на суму 1 003 029,10 грн. (в т.ч. ПДВ - 167 171,52 грн.); №80 від 14.05.2013 р. на суму 354 649,80 грн. (в т.ч. ПДВ - 59 108,30 грн.); №82 від 15.05.2013 р. на суму 587 626,20 грн. (в т.ч. ПДВ - 97 937,70 грн.); №83 від 16.05.2013 р. на суму 990 135,68 грн. (в т.ч. ПДВ - 165 022,61 грн.); №84 від 17.05.2013 р. на суму 1 031 713,12 грн. (в т.ч. ПДВ - 171 952,19 грн.); №85 від 18.05.2013 р. на суму 944 158,04 грн. (в т.ч. ПДВ - 157 359,67 грн.); №86 від 20.05.2013 р. на суму 2 182 680,74 грн. (в т.ч. ПДВ - 363 780,12 грн.); №90 від 21.05.2013 р. на суму 400 508,35 грн. (в т.ч. ПДВ - 66 751,39 грн.); №91 від 22.05.2013 р. на суму 1 182 128,26 грн. (в т.ч. ПДВ - 197 021,38 грн.); №92 від 23.05.2013 р. на суму 767 072,28 грн. (в т.ч. ПДВ - 127 845,38 грн.); №93 від 24.05.2013 р. на суму 644 135,98 грн. (в т.ч. ПДВ - 107 356,00 грн.); №94 від 27.05.2013 р. на суму 709 821,43 грн. (в т.ч. ПДВ - 118 303,57 грн.); №103 від 28.05.2013 р. на суму 533 055,60 грн. (в т.ч. ПДВ - 88 842,60 грн.); №104 від 29.05.2013 р. на суму 849 895,20 грн. (в т.ч. ПДВ - 141 649,20 грн.); №105 від 31.05.2013 р. на суму 1 519 425,60 грн. (в т.ч. ПДВ - 253 237,60 грн.); №108 від 31.05.2013 р. на суму 902 151,37 грн. (в т.ч. ПДВ - 150 358,56 грн.);

2) ФГ "Південна Зірка": №2 від 02.05.2012 р. на суму 163 743,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 27 290,64 грн.); №5 від 06.05.2012 р. на суму 442 039,58 грн. (в т.ч. ПДВ - 73 673,26 грн.); №6 від 04.05.2012 р. на суму 113 691,90 грн. (в т.ч. ПДВ - 18 948,65 грн.); №7 від 13.05.2012 р. на суму 263 670,25 грн. (в т.ч. ПДВ - 43 945,04 грн.); №8 від 14.05.2012 р. на суму 155 465,15 грн. (в т.ч. ПДВ - 25 910,86 грн.); №9 від 15.05.2012 р. на суму 146 534,15 грн. (в т.ч. ПДВ - 24 422,36 грн.);

3) ПП "МК-ПАК": №3 від 04.04.2013 р. на суму 43 200,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 7 200,00 грн.); №8 від 11.04.2013 р. на суму 39 204,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 6 534,00 грн.); №10 від 15.04.2013 р. на суму 43 200,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 7 200,00 грн.); №12 від 17.04.2013 р. на суму 40 284,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 6 714,00 грн.); №14 від 18.04.2013 р. на суму 39 204,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 6 534,00 грн.); №15 від 19.04.2013 р. на суму 39 258,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 6 543,00 грн.); №19 від 25.04.2013 р. на суму 40 014,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 6 669,00 грн.); №18 від 25.04.2013 р. на суму 39 150,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 6 525,00 грн.); №21 від 27.04.2013 р. на суму 39 366,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 6 561,00 грн.).

Означені податкові накладні, на підставі яких позивачем у перевіряємому періоді було сформовано податковий кредит, відповідають вимогам ст. 201 Податкового кодексу України.

Водночас, позивачем було надано низку платіжних доручень, які підтверджують рух активів в процесі здійснення господарської діяльності з означеними контрагентами.

Крім того, матеріали справи містять нотаріально засвідчені письмові пояснення директора ТОВ «Судносервіс» та письмові пояснення директора ФГ «Південна зірка» які підтверджують реальність господарських операцій.

Аналіз наданих ДП з ІІ «Сантрейд» первинних документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту по операціям з контрагентами які були предметом перевірки.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що господарські операції, внаслідок яких позивачу виписано податкові накладні його контрагентами підтверджуються належним чином складеними первинними документами.

Водночас, колегія суддів зазначає, що відсутність у контрагентів позивача трудових ресурсів, основних засобів та відсутність відповідних умов, необхідних для здійснення господарської діяльності, не може бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит.

Беручи до уваги досліджені первинні документи, які складались у процесі виконання зобов'язань по відносинам позивача з ФГ «Південна зірка», ТОВ «Судносервіс» та ПП «МК-ПАК», колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень на підставі акту перевірки від 19.08.2013 р. №980/40-50/37-20/25394566, оскільки визначені ними грошові зобов'язання є необґрунтованими та протиправними.

Відповідачем всупереч ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не доведено належним чином правомірності податкових повідомлень-рішень, прийнятих на підставі недостатньо обґрунтованих висновків про відсутність реального характеру господарських взаємовідносин позивача з його контрагентами.

Зважаючи на викладене та виходячи із принципу превалювання сутності над формою, який полягає в тому, що операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми, колегія суддів констатує, що позивач діяв у межах визначених податковим законодавством, а відтак у податкового органу були відсутні підстави для визначення ДП з ІІ «Сантрейд» спірних грошових зобов'язань.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Сантрейд» задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 лютого 2014 року скасувати.

Адміністративний позов Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Сантрейд» задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 03 вересня 2013 року №0000083710.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Сантрейд» судові витрати у розмірі 2 894,80 грн. (дві тисячі вісімсот дев'яносто чотири гривні 80 копійок).

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

суддя Н.Е.Старова

суддя Є.В.Чаку

Головуючий суддя Мєзєнцев Є.І.

Судді: Старова Н.Е.

Чаку Є.В.