Постанова

від 02.04.2014 по справі 25/153

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" квітня 2014 р. Справа№ 25/153

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Іоннікової І.А.

Смірнової Л.Г.

при секретарі Дмитрина Д.О.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Бурове управління "Укрбургаз"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.01.2014р.

у справі №25/153 (суддя - Котков О.В.)

за заявою Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Бурове управління "Укрбургаз"

про розстрочення виконання рішення

за позовом Закритого акціонерного товариства "ТММ-Енергобуд"

до Дочірньої компанії "Укргазвидобування"

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.06.2009р. у справі № 25/153 (суддя Морозов С.М.) позовні вимоги Закритого акціонерного товариства "ТММ - Енергобуд" задоволено повністю, вирішено стягнути з Дочірньої компанії "Укргазвидобування"Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 79 195,21 грн. збитків та судові витрати в розмірі 1 104,45 грн.

06 липня 2009 року на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2009р. по справі № 25/153 судом було видано наказ № 25/153.

Відповідач звернувся до місцевого господарського суду з заявою про розстрочку виконання рішення суду в частині стягнення 79 195,21 грн. на 36 місяців, із щомісячним платежем в сумі 2 058,97 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2014 року по справі № 25/153 в задоволенні заяви № 032-01-9223 від 27.12.2013р. "Про розстрочення виконання рішення суду" Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії БУ "Укрбургаз" по справі № 25/153 було відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, Публічне акціонерне товариство " Укргазвидобування " в особі філії БУ "Укрбургаз" (відповідач) звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду м. Києва від 21.01.2014 року у справі №25/153 та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ухвала Господарського суду м. Києва прийнята з порушенням норм процесуального права.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду Хрипуна О.О. № 25/153 від 20.03.2014 року враховуючи те, що відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу по справі № 25/153 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Тищенко О.В., керуючись ст. ст. 4 6 , 69 Господарського процесуального кодексу України, п. 3.1.7. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 р. № 30, згідно п. 2.1 рішення зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2012р., сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі № 25/153 колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді Іоннікова І.А., Смірнова Л.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2014 року відновлено Публічному акціонерному товариству "Укргазвидобування" в особі філії Бурове управління "Укрбургаз" пропущений строк на подання апеляційної скарги апеляційну скаргу, прийнято її до провадження та призначено для розгляду у наступному складі суддів: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді - Смірнова Л.Г., Чорна Л.В. на 02.04.2014 року.

Представник скаржника в судовому засіданні апеляційної інстанції підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд ухвалу Господарського суду від 21.04.2014 скасувати.

Представники інших сторін по справі у судове засідання 02.04.2014 року не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представників сторін по справі.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженої ухвали норм процесуального права, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що ухвала Господарського суду міста Києва від 21.01.2014 року у справі № 25/153 прийнята з вірним застосуванням норм процесуального права, є обґрунтованою з наступних підстав.

Частиною 1 ст.121 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у зв'язку з наявністю обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Статтею 33 Закону України "Про виконавче провадження" також передбачено відстрочку або розстрочку виконання, встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення, а саме: за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, державний виконавець за власною ініціативою або за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення чи зміну способу й порядку виконання.

Враховуючи те, що Господарський процесуальний кодекс України не містить вичерпного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, як і не містить переліку виняткових випадків відстрочки або розстрочки виконання рішення, у кожному конкретному випадку це згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України є оцінкою судом доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

В пункті 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" № 14 від 26.12.2003 роз'яснено, що при вирішенні заяв сторони про розстрочку виконання рішення суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст.121 ГПК їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення/

З аналізу норм чинного в Україні законодавства вбачається, що підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у певний строк. При цьому, колегія суддів відзначає, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України не вимагається, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Таким чином, вирішуючи питання про надання господарським судом відстрочки чи розстрочки виконання рішення, зміну способу чи порядку виконання рішення, господарський суд повинен врахувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи.

Місцевий господарський суд, відмовляючи відповідачу у задоволенні заяви про відстрочку виконання судового рішення, з урахуванням наведених вимог оцінив надані відповідачем докази в обґрунтування поданої заяви та дійшов висновку про відсутність підстав для надання йому відстрочки виконання рішення господарського суду міста Києва від 18.06.2009р. у справі № 25/153.

Відповідно до роз'яснень президії Вищого господарського суду України від 12 вересня 1996 року №02-5/333 з відповідними змінами "Про деякі питання практики застосування ст. 121 Господарського процесуального кодексу України господарський суд на підставі ст. 121 Господарського процесуального кодексу має право за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання (п.1).

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом (п.2).

Слід зазначити, що відстрочка або розстрочка виконання рішення, зміна способу та порядку їх виконання допускається у виняткових випадках.

Розглядаючи зазначене клопотання, та приймаючи рішення про відмову у розстрочці його виконання, місцевий господарський суд керуючись положеннями ст. 121 Господарського процесуального кодексу України не визнав заявлену відповідачем вимогу ґрунтовною та дійшов висновку про відсутність необхідних обставин, які могли б ускладнити виконання рішення або зробити його неможливим.

Крім того колегія суддів звертає увагу апелянта на ту обставину, що тяжкий фінансовий стан відповідача, за змістом ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, не є підставою для розстрочення виконання рішення.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити те, що відповідачем не подано належних доказів, що даний випадок є винятковим.

Таким чином твердження апелянта про порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті ухвали не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Відповідно до частини 5 статті 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування " в особі філії БК «Укрбаргаз» залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.01.2014 року у справі № 25/153 залишити без змін.

Матеріали справи № 25/153 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді І.А. Іоннікова

Л.Г. Смірнова